Ой, в Ірані прям відбувається жесть. Сьогодні наче найбільший протест за весь час, і влада вимкнула інтернет по всій країні.
Але ще в 2022 році Маск під час попередніх протестів казав, що в Ірані є підключені Starlink. Тож "закрити" Іран точно не вийде. Питання лише в тому, як розвиватимуться протести далі.
Але ще в 2022 році Маск під час попередніх протестів казав, що в Ірані є підключені Starlink. Тож "закрити" Іран точно не вийде. Питання лише в тому, як розвиватимуться протести далі.
Львівяни — тримайтеся.
Але от я не розумію практичного сенсу застосування "Арєшніка". Ну запустили, добре. І шо?
Як та кому це допоможе? Від цього вдасться прорив на Київ зробити чи шо? Ванькі менше будуть вмирати?
Про це якось вийде пост за пару днів. Є над чим подумати
Але от я не розумію практичного сенсу застосування "Арєшніка". Ну запустили, добре. І шо?
Як та кому це допоможе? Від цього вдасться прорив на Київ зробити чи шо? Ванькі менше будуть вмирати?
Про це якось вийде пост за пару днів. Є над чим подумати
❤4
Ще зі спостережень дивлюся за тим, як русня вже тиждень намагається якось виправдати операцію з викрадення Мадуро. Оце ви панімаєтє, тепер можна задачі вирішувати тільки піхотними штурмами. Ну-ну. Але пост про значно глибші моменти.
От дивіться, що було за останні 1.5 роки. Була атака пейджерами, коли Ізраїль підірвав купу бойовиків "Хезболли" в Лівані буквально за 1-2 дні. Була 12-денна війна Ірану проти Ізраїлю та США, яка призвела до нинішньої хиткої ситуації в Тегерані. Була атака на стратегічну авіацію РФ, яка сама по собі тривала ну максимум 2 години, але до яких результатів призвела! І ось тепер за 30-40 хвилин вдалося захопити та вивезти Мадуро з Венесуели.
Тобто в принципі доктрина "Shock and awe" досі працює. А згадайте Ірак та 2003 рік, коли наземна фаза вторгнення США почалася 20 березня, а Багдад пав 9 квітня. Але це ж сама активна фаза? А що цьому передувало? Санкції, що тривали з 2003 року. Поступовий воєнний тиск, наприкінці березня було вже понад 225 тисяч солдатів армії США та 5 авіаносців у регіоні, а ще 46 тисяч британських військових. Ну й у якомусь сенсі зрада, бо чимало іракських офіцерів санкціонували дезертирство заради збереження життів військових. От із Венесуелою було так само, але без вторгнення.
І якраз Іран і Венесуела показують (а раніше й Ірак) — санкції працюють. І ось чому вони мають бути накладені на РФ. Бо за 4 роки РФ продовжує спускати на війну весь свій військовий та економічний потенціал. Цим вони й відрізняються від попередніх прикладів — у них краща економіка та єбаністична армія, яка прийшла в спадок від СССР. І зараз цей спадок сточується, та й російський ВПК також.
Для Європи все ідеально йде (кажу цинічно, але як є) — РФ сточує все це в Україні, у колоніальній прикордонній війні. Десь тут і є своя хитрість, напевно — аби РФ продовжувала воювати, їй постійно риторикою показують, що от-от та Україна паде, що вкидайте більше грошей та озброєння в топку. І за рахунок цього російське керівництво не вважає, що його заганяють у кут, та не підіймає занадто високо ступінь ескалації. Бо в них же все добре, ось-ось переможуть.
І РФ не здатна проводити такі операції, бо вона вже слабка. Бо для таких операцій потрібен слабкий противник, якого ти послаблюєш роками. Україна слабшою не стала та не ставала в 2014-2022 роках. А от із кожним роком цієї війни шанс викрасти якого-небудь російського Мадуро з території РФ тільки збільшується.
P.S. "Здєсь особо ума нє надо". Тому рускій спєцназ не думає.
От дивіться, що було за останні 1.5 роки. Була атака пейджерами, коли Ізраїль підірвав купу бойовиків "Хезболли" в Лівані буквально за 1-2 дні. Була 12-денна війна Ірану проти Ізраїлю та США, яка призвела до нинішньої хиткої ситуації в Тегерані. Була атака на стратегічну авіацію РФ, яка сама по собі тривала ну максимум 2 години, але до яких результатів призвела! І ось тепер за 30-40 хвилин вдалося захопити та вивезти Мадуро з Венесуели.
Тобто в принципі доктрина "Shock and awe" досі працює. А згадайте Ірак та 2003 рік, коли наземна фаза вторгнення США почалася 20 березня, а Багдад пав 9 квітня. Але це ж сама активна фаза? А що цьому передувало? Санкції, що тривали з 2003 року. Поступовий воєнний тиск, наприкінці березня було вже понад 225 тисяч солдатів армії США та 5 авіаносців у регіоні, а ще 46 тисяч британських військових. Ну й у якомусь сенсі зрада, бо чимало іракських офіцерів санкціонували дезертирство заради збереження життів військових. От із Венесуелою було так само, але без вторгнення.
І якраз Іран і Венесуела показують (а раніше й Ірак) — санкції працюють. І ось чому вони мають бути накладені на РФ. Бо за 4 роки РФ продовжує спускати на війну весь свій військовий та економічний потенціал. Цим вони й відрізняються від попередніх прикладів — у них краща економіка та єбаністична армія, яка прийшла в спадок від СССР. І зараз цей спадок сточується, та й російський ВПК також.
Для Європи все ідеально йде (кажу цинічно, але як є) — РФ сточує все це в Україні, у колоніальній прикордонній війні. Десь тут і є своя хитрість, напевно — аби РФ продовжувала воювати, їй постійно риторикою показують, що от-от та Україна паде, що вкидайте більше грошей та озброєння в топку. І за рахунок цього російське керівництво не вважає, що його заганяють у кут, та не підіймає занадто високо ступінь ескалації. Бо в них же все добре, ось-ось переможуть.
І РФ не здатна проводити такі операції, бо вона вже слабка. Бо для таких операцій потрібен слабкий противник, якого ти послаблюєш роками. Україна слабшою не стала та не ставала в 2014-2022 роках. А от із кожним роком цієї війни шанс викрасти якого-небудь російського Мадуро з території РФ тільки збільшується.
P.S. "Здєсь особо ума нє надо". Тому рускій спєцназ не думає.
❤1
Навздогін оцим "витіранам", які б Зеленського викрали, але наказу не було.
Це ж усе про "ми не такі". І враховуючи, що ця думка в РФ домінує, там ніхто ніхера не зрозумів за 4 роки. У них досі опінія, що "ми мало бомбимо Україну, бо ми не такі, бо це братній народ, треба бомбити більше та взагалі ядерна бомба в нас є". І це сумно, бо нас продовжують бомбити, але й не дуже сумно, бо вони не еволюціонують.
Ну от дивіться, США зараз перехоплять контроль над Венесуелою та РФ ще більше втратить на ринку нафти. А може режим Ірану паде, прийдуть нормальні до влади, з них знімуть санкції, тоді РФ на цьому ринку ще гірше буде. ЄС із 2027 року припинить купляти російські енергоресурси. Україну РФ захопити ніяк не може, особливо з нинішнім веденням війни. Якщо заморозити війну зараз, то ось ці РЕАЛЬНІ цілі, які ставило керівництво РФ собі на початку вторгнення в 2022 році, будуть тупо недосяжними, їх можна якось досягти, тільки продовжуючи війну, але навіть тут шанси десь у межах 5%.
Великою державою в ХХІ столітті можна стати лише тоді, коли у вас є економічне та технологічне лідерство. Таких ідіотів як Трамп, які вас запросять у цей клуб великих держав лише за наявність ядерної зброї, не буде багато.
А в Кремля на 2026 рік уже дефіцит бюджету 2,6% ВВП, оборонний бюджет не виріс уперше з 2022 року (тобто вище вже не виходить), ліквідна частина "кубишки", фонду національного добробуту, менше, ніж цей дефіцит. І весь цей час РФ бодається за руїни Покровська та Гуляйполя, що в стратегічному вимірі — нічого.
Щоб не мати збитків, РФ має продавати нафту хоча б за $65 за барель. Зараз вона коштує в двох портах $35. Швидко нафта не впаде, але якщо Венесуелу допустять на світовий ринок, то за пару років Brent коштувати буде умовні $50, російська нафта думаю можете порахувати скільки. І ось тут десь і підуть привіти економіці такі, що мало не покажеться. Та вони вже є.
А там досі кажуть "треба більше бомбити". Ну, успіхів. За 5 років ви ж будете битися в магазинах за дефіцитну ковбасу. Вам не звикати, це ж було вже.
Це ж усе про "ми не такі". І враховуючи, що ця думка в РФ домінує, там ніхто ніхера не зрозумів за 4 роки. У них досі опінія, що "ми мало бомбимо Україну, бо ми не такі, бо це братній народ, треба бомбити більше та взагалі ядерна бомба в нас є". І це сумно, бо нас продовжують бомбити, але й не дуже сумно, бо вони не еволюціонують.
Ну от дивіться, США зараз перехоплять контроль над Венесуелою та РФ ще більше втратить на ринку нафти. А може режим Ірану паде, прийдуть нормальні до влади, з них знімуть санкції, тоді РФ на цьому ринку ще гірше буде. ЄС із 2027 року припинить купляти російські енергоресурси. Україну РФ захопити ніяк не може, особливо з нинішнім веденням війни. Якщо заморозити війну зараз, то ось ці РЕАЛЬНІ цілі, які ставило керівництво РФ собі на початку вторгнення в 2022 році, будуть тупо недосяжними, їх можна якось досягти, тільки продовжуючи війну, але навіть тут шанси десь у межах 5%.
Великою державою в ХХІ столітті можна стати лише тоді, коли у вас є економічне та технологічне лідерство. Таких ідіотів як Трамп, які вас запросять у цей клуб великих держав лише за наявність ядерної зброї, не буде багато.
А в Кремля на 2026 рік уже дефіцит бюджету 2,6% ВВП, оборонний бюджет не виріс уперше з 2022 року (тобто вище вже не виходить), ліквідна частина "кубишки", фонду національного добробуту, менше, ніж цей дефіцит. І весь цей час РФ бодається за руїни Покровська та Гуляйполя, що в стратегічному вимірі — нічого.
Щоб не мати збитків, РФ має продавати нафту хоча б за $65 за барель. Зараз вона коштує в двох портах $35. Швидко нафта не впаде, але якщо Венесуелу допустять на світовий ринок, то за пару років Brent коштувати буде умовні $50, російська нафта думаю можете порахувати скільки. І ось тут десь і підуть привіти економіці такі, що мало не покажеться. Та вони вже є.
А там досі кажуть "треба більше бомбити". Ну, успіхів. За 5 років ви ж будете битися в магазинах за дефіцитну ковбасу. Вам не звикати, це ж було вже.
Глібарня
У Сирії там зараз розгортається нова активна фаза, бо діюча влада, як ви розумієте, повністю країну не контролює. В Алеппо є райони Шейх Максуд і Ашрафіє, де компактно проживають курди, які, нагадаю, зазвичай входять до проамериканських Сирійських Демократичних…
Походу, захопили таки ці квартали сирійці.
Ось що робить революція дронів. Ви можете десятками років утримувати район, навіть якщо вас менше, просто тому що ворог не може до вас ніяк дістатися. Але коли тепер FPV можуть залетіти в будь-яку щілину, вам не допоможе буквально нічого, будь-яка прихована чи закрита позиція рано чи пізно буде уражена.
Ось що робить революція дронів. Ви можете десятками років утримувати район, навіть якщо вас менше, просто тому що ворог не може до вас ніяк дістатися. Але коли тепер FPV можуть залетіти в будь-яку щілину, вам не допоможе буквально нічого, будь-яка прихована чи закрита позиція рано чи пізно буде уражена.
Forwarded from Дике Поле
Так, що ж, схоже, що переговори потихеньку йдуть до стадії "РФ, підписуй".
🇺🇦 🇺🇸 🇬🇧 🇫🇷 Зеленський після зустрічі в Парижі заявив, що договір у цілому майже фіналізований і потребує підтвердження на рівні Трампа. Змісту договору ми не бачили, але схоже, що тут так чи інакше йде мова про здачу позицій на Донбасі (я тут підозрюю, що все ж не здача без бою, а кондомініум), і в Україні буде обмежений контингент, який складатиметься як мінімум з французьких та британських солдатів. США включені в гарантії та будуть забезпечувати підтримку (раніше Трамп у цьому відмовляв). Сибіга також каже, що Україна та делегація готові прибути до США наступного тижня, якщо буде відповідний сигнал.
🇷🇺 У Парижі також був Дмітрієв, який прибув у посольство США. Там йому передали текст нового договору, аби той передав його хуйлу та отримав відповідь.
💸 Загалом The Telegraph інсайдить, що в Давосі ми маємо підписати із США «угоду про процвітання», де буде укладено план про масштабну відбудову України на $800 млрд. Вочевидь, це досить добре, бо це по суті 4 наших річних ВВП, хоч поки це й меморандум. Але є різниця від наших меморандумів, бо в Заходу є ці $800 млрд. А ще в липні ми розробили ідею, за якою фонди інвестицій в Україну мають складати $1 трлн. Тож виходить, що $200 млрд із російських активів та ще $800 млрд буде збирати Захід.
🐵 У чому ж проблема? У русні. Бо в хуйла 100500 батальйонів оточені в Куп'янську, завтра візьмуть Запоріжжя, а післязавтра Київ. Чому я так вважаю? Бо наприкінці грудня русня запустила фейк про атаку на резиденцію хуйла, але Трамп це не підтримав. І не дарма рудий через Грема дав зелене світло законопроєкту про мита на російську нафту. Трамп говорить, що "сподівається, що не доведеться застосовувати санкції проти РФ", і це я теж бачу як сигнал Москві.
🙏 Сподіваюся, що мій аналіз вірний. Тоді можна буде сказати, що кращої пропозиції для росіян уже не буде, і далі буде гірше. Санкції проти "Роснєфті" та "Лукойла", усе ж таки, дуже сильно відбилися на РФ. Якщо там вигадають ще щось, буде ще гірше. Чекаємо на відповідь від хуйла, але мені здається, що ми її вже знаємо.
Дике поле
🙏 Сподіваюся, що мій аналіз вірний. Тоді можна буде сказати, що кращої пропозиції для росіян уже не буде, і далі буде гірше. Санкції проти "Роснєфті" та "Лукойла", усе ж таки, дуже сильно відбилися на РФ. Якщо там вигадають ще щось, буде ще гірше. Чекаємо на відповідь від хуйла, але мені здається, що ми її вже знаємо.
Дике поле
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Як може вижити Венесуела та що може запропонувати світові?
Про нафту розмов багато, але вже багато разів сказано — нафта там важка та не дуже рентабельна. Зайдуть у Венесуелу небагато американських компаній, хіба що Трамп змусить це зробити. Тим не менш, у Венесуели є 303 млрд барелів, аж 17% світових запасів, це реально багато.
Окрім цього у Венесуели є великі запаси золота, заліза, алмазів, колтана, бокситів, нікелю. Так, у це теж доведеться вбухати гроші, і видобуток може бути нелегким. Але там у Трампа дах зносить від того, що можна у Венесуелі взяти, тож хтозна, може змусить видобувні компанії туди зайти.
Є в них ГЕС. Наприклад, є ГЕС Гурі, може може генерувати понад 10 000 МВт та забезпечували десь 70% електроенергії Венесуели, це одна з найбільших ГЕС у світі, знаходиться на річці Оріноко. Звісно, за часи Чавеса/Мадуро електроенергетику розвалили, але якщо покращити це, то можна навіть експортувати в інші країни.
Ще можна розвивати туризм. Саме там знаходиться найвищий водоспад на Землі, Анхель, біля нього — об'єкт ЮНЕСКО, Національний парк Канайма. Є не менш красивий архіпелаг Лос-Рокес, є острів Маргарита, в принципі все Карибське узбережжя дуже круте. Потенціал величезний, але ізоляція не дала йому реалізуватися.
Також там є чудові умови для того, щоб розвивати власну кавову індустрію, але знову ж таки, проблеми ті самі: нестача імпортних агровходів, валютні обмеження, падіння купівельної спроможності. Щоб ви розуміли, за часів Чавеса виробництво кави просіло настільки, що країна вперше за десятиліття почала імпорт, були навіть бартери "нафта-кава". Просто уявіть, наскільки там тупе та некомпетентне керівництво сиділо. Ще ви могли побачити елітний ром Hacienda Santa Teresa, оце теж із Венесуели.
У ХХ столітті Венесуела мала крутий людський ресурс, бо сюди мігрували з Португалії, Іспанії та Італії. Тож це не могло не вплинути на більший розвиток країни, коли туди йшли "мізки". Але в 1990-х захотілося все забрати, поділити та роздати, і з'явився Уго Чавес. Запасу міцності надовго не вистачило, і ось Венесуела з таким потенціалом у такій сраці.
Тому насправді тут небагато вибору. Або ставати як КНДР, або співпрацювати з навколишнім світом. А це можливо тільки через США, тож доведеться рвати зв'язки з Китаєм та РФ. Думається мені, що в Делсі Родрігес достатньо бажання бути президенткою довго та мати підтримку США, тож так воно й буде.
Про нафту розмов багато, але вже багато разів сказано — нафта там важка та не дуже рентабельна. Зайдуть у Венесуелу небагато американських компаній, хіба що Трамп змусить це зробити. Тим не менш, у Венесуели є 303 млрд барелів, аж 17% світових запасів, це реально багато.
Окрім цього у Венесуели є великі запаси золота, заліза, алмазів, колтана, бокситів, нікелю. Так, у це теж доведеться вбухати гроші, і видобуток може бути нелегким. Але там у Трампа дах зносить від того, що можна у Венесуелі взяти, тож хтозна, може змусить видобувні компанії туди зайти.
Є в них ГЕС. Наприклад, є ГЕС Гурі, може може генерувати понад 10 000 МВт та забезпечували десь 70% електроенергії Венесуели, це одна з найбільших ГЕС у світі, знаходиться на річці Оріноко. Звісно, за часи Чавеса/Мадуро електроенергетику розвалили, але якщо покращити це, то можна навіть експортувати в інші країни.
Ще можна розвивати туризм. Саме там знаходиться найвищий водоспад на Землі, Анхель, біля нього — об'єкт ЮНЕСКО, Національний парк Канайма. Є не менш красивий архіпелаг Лос-Рокес, є острів Маргарита, в принципі все Карибське узбережжя дуже круте. Потенціал величезний, але ізоляція не дала йому реалізуватися.
Також там є чудові умови для того, щоб розвивати власну кавову індустрію, але знову ж таки, проблеми ті самі: нестача імпортних агровходів, валютні обмеження, падіння купівельної спроможності. Щоб ви розуміли, за часів Чавеса виробництво кави просіло настільки, що країна вперше за десятиліття почала імпорт, були навіть бартери "нафта-кава". Просто уявіть, наскільки там тупе та некомпетентне керівництво сиділо. Ще ви могли побачити елітний ром Hacienda Santa Teresa, оце теж із Венесуели.
У ХХ столітті Венесуела мала крутий людський ресурс, бо сюди мігрували з Португалії, Іспанії та Італії. Тож це не могло не вплинути на більший розвиток країни, коли туди йшли "мізки". Але в 1990-х захотілося все забрати, поділити та роздати, і з'явився Уго Чавес. Запасу міцності надовго не вистачило, і ось Венесуела з таким потенціалом у такій сраці.
Тому насправді тут небагато вибору. Або ставати як КНДР, або співпрацювати з навколишнім світом. А це можливо тільки через США, тож доведеться рвати зв'язки з Китаєм та РФ. Думається мені, що в Делсі Родрігес достатньо бажання бути президенткою довго та мати підтримку США, тож так воно й буде.
Ще одна думка, яку русня в маси несе — США захопили Мадуро, бо... "купили генералів, які не надали наказу стріляти". А от РФ у 2022 так не зробила.
Перше. Є кадри розтрощеної російської ППО, що стояла у Венесуелі. Тобто стріляли, щось намагалися, але ось так працює "шок і трепет".
Друге. А навіть якщо купили,то давайте думати, чому тут вийшло, а в Україні ні. Для цього треба задати собі питання — а що потрібно, щоб "купити" генерала?
Ну давайте представлю, що я генерал режиму Мадуро. У мене чудова зарплата, купа пільг, можливість подорожувати по країні, особиста охорона, увага до моєї сім'ї, світле майбутнє та розуміння, що своїм дітям я все забезпечив, що міг. Ну от підсунуть мені американці мільйони доларів — і шо? А нащо мені ці мільйони, коли в мене є стабільність тут і зараз, і заробити я можливо можу більше за ці мільйони? Та мені простіше буде кинути цих замовників, здати їх, а гроші забрати собі.
Коли мені буде простіше "продатися"? Коли я побачу, що країні срака. Коли нема перспектив. От я бачу, що економіка розвалюється, що наш лідер лох, проти нас — високотехнологічний та небезпечний ворог, який тих диктаторів за останні 120 років перетравив уже купу. Ну немає сенсу хапатися за режим, який от-от паде. Але ж я генерал, у мене є сім'я, і в разі спротиву мене легко можуть відправити на нари як співучасника.
І ось тоді я погоджуся. Навіть мільйони не треба нести. Просто пообіцяти, що зі мною та моєю сім'єю все буде добре, можливо бонусом збережуть посаду мені. Окей, питань нема, піду там у відпустку собі.
І у Венесуелі 2026 року я це можу уявити. А в Україні 2022 року — ні. Здаватися без бою могли тільки максимально проросійськи налаштовані люди. А так економіка була в порядку, армія оговталася після жахів 2014 року, рівень життя був хороший, перспективи (більша інтеграція із західними країнами, вільний світ, без ізоляції) теж великі. Країна та її режим живуть та не хитаються. А нахіба мені ваші мільйони, нешановний ворог? У мене тут усе в порядку, і воювати я проти вас готовий. Перспективи є, і щодо війни з вами, і щодо життя після війни з вами, коли ми свій режим збережемо.
Перше. Є кадри розтрощеної російської ППО, що стояла у Венесуелі. Тобто стріляли, щось намагалися, але ось так працює "шок і трепет".
Друге. А навіть якщо купили,то давайте думати, чому тут вийшло, а в Україні ні. Для цього треба задати собі питання — а що потрібно, щоб "купити" генерала?
Ну давайте представлю, що я генерал режиму Мадуро. У мене чудова зарплата, купа пільг, можливість подорожувати по країні, особиста охорона, увага до моєї сім'ї, світле майбутнє та розуміння, що своїм дітям я все забезпечив, що міг. Ну от підсунуть мені американці мільйони доларів — і шо? А нащо мені ці мільйони, коли в мене є стабільність тут і зараз, і заробити я можливо можу більше за ці мільйони? Та мені простіше буде кинути цих замовників, здати їх, а гроші забрати собі.
Коли мені буде простіше "продатися"? Коли я побачу, що країні срака. Коли нема перспектив. От я бачу, що економіка розвалюється, що наш лідер лох, проти нас — високотехнологічний та небезпечний ворог, який тих диктаторів за останні 120 років перетравив уже купу. Ну немає сенсу хапатися за режим, який от-от паде. Але ж я генерал, у мене є сім'я, і в разі спротиву мене легко можуть відправити на нари як співучасника.
І ось тоді я погоджуся. Навіть мільйони не треба нести. Просто пообіцяти, що зі мною та моєю сім'єю все буде добре, можливо бонусом збережуть посаду мені. Окей, питань нема, піду там у відпустку собі.
І у Венесуелі 2026 року я це можу уявити. А в Україні 2022 року — ні. Здаватися без бою могли тільки максимально проросійськи налаштовані люди. А так економіка була в порядку, армія оговталася після жахів 2014 року, рівень життя був хороший, перспективи (більша інтеграція із західними країнами, вільний світ, без ізоляції) теж великі. Країна та її режим живуть та не хитаються. А нахіба мені ваші мільйони, нешановний ворог? У мене тут усе в порядку, і воювати я проти вас готовий. Перспективи є, і щодо війни з вами, і щодо життя після війни з вами, коли ми свій режим збережемо.
Вирішив поставити у голову цього поста саме це фото Марко Рубіо.
Не те щоб на нього нам треба молитися, але це один із небагатьох людей в адміністрації Трампа, який ненавидить диктатури та вважає, що їм можна протистояти. Це не Піт "що скаже начальник, те й лизну" Гегсет, це не Венс, який уже давно непопулярний, це не Віткофф, який просирає всі полімери. Це людина з чіткою стратегією та думкою, яку не змінити.
Чому це фото? Це Рубіо виступав десь на американському ТБ на честь чи-то посту, чи-то якогось свята, хз уже, не пам'ятаю. І русня подумала, що от він, наш слон, який бореться за "традиційні цінності" та християнство! Але ні, там велике бажання розвалювати диктатури, особливо пов'язані з комунізмом. Ну а шо ви хочете, людина походить від кубинців, що втекли до США, там комуністів ненавидять.
Рубіо на прикладі Венесуели показав, що можна вирішувати питання чітко та безкомпромісно — без переговорів, які тягнуться роками, а коли ультиматум є реально ультиматумом. І при цьому це заправлено протистоянням з Китаєм. Так, він не каже зараз, що це "головна загроза", але він каже про "технологічне протистояння" та збереження суверенітету Тайваню. Як тільки Мадуро зустрівся з китайським спецпредставником (вочевидь, для обговорення захисту себе), то одразу ж почалася операція. Хто наступний серед борців за "боротьбу проти імперіалізму США" готовий просити Пекін про допомогу? Ото ж бо.
Щодо України його підхід +- теж очевидний, це душити РФ економічно, забрати в неї ринок нафти, розуміння того, що немає сенсу домовлятися через якісь території, а цілі РФ куди ширші. Тобто він усвідомлює, що це РФ має погодитися на умови США, а не навпаки. От зараз, можливо, він уже йде по іранську душу. А там може й ще ближче почне займатися РФ-Україною...
Напевно, один із найбільш відомих та енергійних держсекретарів з часів Кіссінджера.
Не те щоб на нього нам треба молитися, але це один із небагатьох людей в адміністрації Трампа, який ненавидить диктатури та вважає, що їм можна протистояти. Це не Піт "що скаже начальник, те й лизну" Гегсет, це не Венс, який уже давно непопулярний, це не Віткофф, який просирає всі полімери. Це людина з чіткою стратегією та думкою, яку не змінити.
Чому це фото? Це Рубіо виступав десь на американському ТБ на честь чи-то посту, чи-то якогось свята, хз уже, не пам'ятаю. І русня подумала, що от він, наш слон, який бореться за "традиційні цінності" та християнство! Але ні, там велике бажання розвалювати диктатури, особливо пов'язані з комунізмом. Ну а шо ви хочете, людина походить від кубинців, що втекли до США, там комуністів ненавидять.
Рубіо на прикладі Венесуели показав, що можна вирішувати питання чітко та безкомпромісно — без переговорів, які тягнуться роками, а коли ультиматум є реально ультиматумом. І при цьому це заправлено протистоянням з Китаєм. Так, він не каже зараз, що це "головна загроза", але він каже про "технологічне протистояння" та збереження суверенітету Тайваню. Як тільки Мадуро зустрівся з китайським спецпредставником (вочевидь, для обговорення захисту себе), то одразу ж почалася операція. Хто наступний серед борців за "боротьбу проти імперіалізму США" готовий просити Пекін про допомогу? Ото ж бо.
Щодо України його підхід +- теж очевидний, це душити РФ економічно, забрати в неї ринок нафти, розуміння того, що немає сенсу домовлятися через якісь території, а цілі РФ куди ширші. Тобто він усвідомлює, що це РФ має погодитися на умови США, а не навпаки. От зараз, можливо, він уже йде по іранську душу. А там може й ще ближче почне займатися РФ-Україною...
Напевно, один із найбільш відомих та енергійних держсекретарів з часів Кіссінджера.
Взагалі, для того, щоб дійти до операцій рівня викрадення Мадуро, треба отримати величезний урок, чому не можна воювати "м'ясом". Але не всі цей урок проходять успішно.
У США була війна у В'єтнамі. Так, дехто порівнює її з СССР в Афганістані, але ні, В'єтнам — це інший рівень, де боротися доводилося не зі збройними угрупованнями, а буквально з ворожою регулярною армією на її ж землі. Ах да, В'єтнам перед США вже повоював із Францією, яка там розгорнула своїх парашутистів та Легіон, найбільш елітні частини, а в Ханою тільки почалося перетворення цього "стада" в дивізії (до 1954 року вдалося розгорнути 4 піхотні). І шо в результаті? Французів розбили при Дьєнб'єнфу, після чого були підписані Женевські угоди. А там Париж втратив найбільш боєздатні аеромобільні частини. Тобто В'єтнам на момент війни із США вже був дуже досвідченим.
Просто про Францію якось не дуже звикли згадувати в поп-культурі. А от про США звикли. Тож тут ми все знаємо добре, і виявилося, що якось не вийде воєнним шляхом щось вирішити, особливо коли ти воюєш у джунглях проти партизанів та не маєш там своєї агентури. Ну й якось людей забагато втрачається невідомо заради чого.
От і вирішили США після В'єтнаму зробити ставку на високоточну зброю, щоб у першу чергу атакувати РЛС, ППО та аеродроми. І нарешті почали розвивати аналітичні відділи та агентуру. Тобто операцію розробляють аналітики, розвідка планує, і вже потім це реалізовують КМП, "Дельта" чи ще хтось. Чи вдалося це? Ну, Ірак показав, що так.
Але теж такі операції бували провальними. Наприклад, операція "Анаконда" в 2002 році в Афганістані, де одним із епізодів був бій на горі Такур-Гар, де загинуло аж 7 американських військових. Тоді операцію вдалося успішно завершити та розгромити осередки "Аль-Каїди", але тим не менш такі втрати були саме через невдале планування. І це було черговим уроком, що якраз погана аналітика та розвіддані можуть поховати плани навіть найкращої армії світу.
У цьому й полягає ідея американської армії — довести справу до такого, щоб знати всі дії противника, і коли кожен твій удар є разючим та болючим. І не лізти в бої, які не вийде вирішити за кілька ударів, що триватимуть максимум місяць. Для цього треба було пройти великий шлях після болючого досвіду В'єтнаму. Ну й ось у Каракасі підтвердилося, що якщо треба, цю силу застосувати можуть. Працює механізм.
У США була війна у В'єтнамі. Так, дехто порівнює її з СССР в Афганістані, але ні, В'єтнам — це інший рівень, де боротися доводилося не зі збройними угрупованнями, а буквально з ворожою регулярною армією на її ж землі. Ах да, В'єтнам перед США вже повоював із Францією, яка там розгорнула своїх парашутистів та Легіон, найбільш елітні частини, а в Ханою тільки почалося перетворення цього "стада" в дивізії (до 1954 року вдалося розгорнути 4 піхотні). І шо в результаті? Французів розбили при Дьєнб'єнфу, після чого були підписані Женевські угоди. А там Париж втратив найбільш боєздатні аеромобільні частини. Тобто В'єтнам на момент війни із США вже був дуже досвідченим.
Просто про Францію якось не дуже звикли згадувати в поп-культурі. А от про США звикли. Тож тут ми все знаємо добре, і виявилося, що якось не вийде воєнним шляхом щось вирішити, особливо коли ти воюєш у джунглях проти партизанів та не маєш там своєї агентури. Ну й якось людей забагато втрачається невідомо заради чого.
От і вирішили США після В'єтнаму зробити ставку на високоточну зброю, щоб у першу чергу атакувати РЛС, ППО та аеродроми. І нарешті почали розвивати аналітичні відділи та агентуру. Тобто операцію розробляють аналітики, розвідка планує, і вже потім це реалізовують КМП, "Дельта" чи ще хтось. Чи вдалося це? Ну, Ірак показав, що так.
Але теж такі операції бували провальними. Наприклад, операція "Анаконда" в 2002 році в Афганістані, де одним із епізодів був бій на горі Такур-Гар, де загинуло аж 7 американських військових. Тоді операцію вдалося успішно завершити та розгромити осередки "Аль-Каїди", але тим не менш такі втрати були саме через невдале планування. І це було черговим уроком, що якраз погана аналітика та розвіддані можуть поховати плани навіть найкращої армії світу.
У цьому й полягає ідея американської армії — довести справу до такого, щоб знати всі дії противника, і коли кожен твій удар є разючим та болючим. І не лізти в бої, які не вийде вирішити за кілька ударів, що триватимуть максимум місяць. Для цього треба було пройти великий шлях після болючого досвіду В'єтнаму. Ну й ось у Каракасі підтвердилося, що якщо треба, цю силу застосувати можуть. Працює механізм.
Учора я про досвід армії США говорив, а тепер хочеться про структуру американських військ.
У них немає поняття "угруповання військ Захід" чи "Південь". Ну, тут і масштаби інші. Але в них є регіональні командування, які фактично відповідають за частини світу. AFRICOM — за Африку, USEUCOM — за Європу, USINDOPACOM — за Азію та Тихий океан, USSOUTHCOM — за Латинську Америку. І всюди там є величезна інфраструктура, що стосується аналітики та розвідки.
І в них принцип міжвідомчості. Тобто командувач USEUCOM командує й сухопуткою, й флотом, й авіацією, й кіберпідрозділами — усіма силами США в регіоні. Це мінус бюрократія та мінус проблеми "хто ким командує", а всі діють як єдине ціле. А найголовніші там — це Об’єднаний комітет начальників штабів, який цим регіональним командуванням і надає ресурси. А вони ці ресурси вимагають у Пентагону вже. І ось чому й вважається часто, що міністр оборони може та навіть має бути цивільним.
Розвідка та аналітика — ключове. Це ті, хто аналізують загрози, займаються плануванням, розбираються, де та на кого треба тиснути, де в кого слабкі місця. Це як у футболі скаути — займаються аналізом, що де та як, приносять папочки, і на основі цих папочок уже командувачі (головні тренери) приймають рішення.
У США в принципі ідея в тому, щоб не свої кордони захищати (навіть зараз), а проявляти силу на інші місця. Чим далі США в конфліктах від кордонів США, тим краще. Але при цьому ці конфлікти мають іти за американським сценарієм — тобто швидкий та смертоносний удар, який підготовлений розвідкою, аналітикою та логістикою. А роблять це регіональні командування.
Напевно, одна з найбільш ефективних військових машин. Як мінімум на даний момент.
У них немає поняття "угруповання військ Захід" чи "Південь". Ну, тут і масштаби інші. Але в них є регіональні командування, які фактично відповідають за частини світу. AFRICOM — за Африку, USEUCOM — за Європу, USINDOPACOM — за Азію та Тихий океан, USSOUTHCOM — за Латинську Америку. І всюди там є величезна інфраструктура, що стосується аналітики та розвідки.
І в них принцип міжвідомчості. Тобто командувач USEUCOM командує й сухопуткою, й флотом, й авіацією, й кіберпідрозділами — усіма силами США в регіоні. Це мінус бюрократія та мінус проблеми "хто ким командує", а всі діють як єдине ціле. А найголовніші там — це Об’єднаний комітет начальників штабів, який цим регіональним командуванням і надає ресурси. А вони ці ресурси вимагають у Пентагону вже. І ось чому й вважається часто, що міністр оборони може та навіть має бути цивільним.
Розвідка та аналітика — ключове. Це ті, хто аналізують загрози, займаються плануванням, розбираються, де та на кого треба тиснути, де в кого слабкі місця. Це як у футболі скаути — займаються аналізом, що де та як, приносять папочки, і на основі цих папочок уже командувачі (головні тренери) приймають рішення.
У США в принципі ідея в тому, щоб не свої кордони захищати (навіть зараз), а проявляти силу на інші місця. Чим далі США в конфліктах від кордонів США, тим краще. Але при цьому ці конфлікти мають іти за американським сценарієм — тобто швидкий та смертоносний удар, який підготовлений розвідкою, аналітикою та логістикою. А роблять це регіональні командування.
Напевно, одна з найбільш ефективних військових машин. Як мінімум на даний момент.
Forwarded from Дике Поле
Іран продовжує радувати, усе поки йде до удару.
Точку неповернення для якихось змін аятолли вже пройшли. Державні медіа остаточно почали називати демонстрантів "терористами", а голова судової влади пообіцяв покарання «без будь-якої юридичної поблажливості» (тобто страта). Правозахисна організація HRANA верифікувала 490 загиблих протестувальників та ще 48 силовиків, також згадується 10600 затриманих. А Iran International заявляє, що «найконсервативніші оцінки» — щонайменше 2 000 загиблих за 48 годин, посилаючись на "інформовані джерела та свідків". Тим не менш, навіть 500 загиблих — це дуже багато.
🤔 А Трамп якраз говорив, що США можуть втрутитися, якщо влада Ірану "почне вбивати протестувальників". Уже є 500 вбитих. У нього спитали щодо цього, чи 500 вбитих це червона лінія, чи ще ні, поки він ухильнувся, але сказав, що "Іран уже почав червоні лінії перетинати". Завтра начебто в нього буде нарада з військовими, аби обговорити втручання в протести з боку США. Варіантів тут багато — від включення Старлінків (рудий обіцяв це обговорити з Маском) до повітряних ударів по владі.
❌ Але я думаю, що це все блеф. Улітку минулого року було так само: у пресу зливалося багато про невизначеність, переговори та небажання бити, а потім у моменті був нанесений удар по Фордо. Ліндсі Грем натякнув, що "допомога вже в дорозі", Реза Пахлаві також сказав, що "наступає новий етап революції".
☝️ Можливо Трамп би й не хотів лізти в Іран, бо є ризик дестабілізації регіону, але вже нема вибору. Якщо протест злити зараз, після заяв про червоні лінії, то це буде провал, який може перекрити успіх у Венесуелі, тим більш оці 500 вбитих (а може й більше) є лише початком, а після придушення протестів будуть тисячі страчених. І також поки що в Ірані багато хто все ж слухає шахзаде. Але якщо протест придушать, то ніхто його більше слухати не буде та такого повторення, як зараз, доведеться чекати довго, бо який сенс щось робити, якщо в нас вбили 500+ людей, стратили тисячі, а шах так і не прилетів?
⏩ Тож усе попереду. Поки не вірте журналістам, бо це може бути простий блеф заради неочікуваного удару. Думаю, що втручання США є питанням часу та це вже вирішено.
P.S. На фото — іранські жінки та дуже естетичні фото.
Дике поле
Точку неповернення для якихось змін аятолли вже пройшли. Державні медіа остаточно почали називати демонстрантів "терористами", а голова судової влади пообіцяв покарання «без будь-якої юридичної поблажливості» (тобто страта). Правозахисна організація HRANA верифікувала 490 загиблих протестувальників та ще 48 силовиків, також згадується 10600 затриманих. А Iran International заявляє, що «найконсервативніші оцінки» — щонайменше 2 000 загиблих за 48 годин, посилаючись на "інформовані джерела та свідків". Тим не менш, навіть 500 загиблих — це дуже багато.
🤔 А Трамп якраз говорив, що США можуть втрутитися, якщо влада Ірану "почне вбивати протестувальників". Уже є 500 вбитих. У нього спитали щодо цього, чи 500 вбитих це червона лінія, чи ще ні, поки він ухильнувся, але сказав, що "Іран уже почав червоні лінії перетинати". Завтра начебто в нього буде нарада з військовими, аби обговорити втручання в протести з боку США. Варіантів тут багато — від включення Старлінків (рудий обіцяв це обговорити з Маском) до повітряних ударів по владі.
☝️ Можливо Трамп би й не хотів лізти в Іран, бо є ризик дестабілізації регіону, але вже нема вибору. Якщо протест злити зараз, після заяв про червоні лінії, то це буде провал, який може перекрити успіх у Венесуелі, тим більш оці 500 вбитих (а може й більше) є лише початком, а після придушення протестів будуть тисячі страчених. І також поки що в Ірані багато хто все ж слухає шахзаде. Але якщо протест придушать, то ніхто його більше слухати не буде та такого повторення, як зараз, доведеться чекати довго, бо який сенс щось робити, якщо в нас вбили 500+ людей, стратили тисячі, а шах так і не прилетів?
P.S. На фото — іранські жінки та дуже естетичні фото.
Дике поле
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍1
І ще трохи про розвідку та аналітику.
Оці всі американські спецзагони далеко не завжди є символом якості, іноді навіть навпаки. Я вже навів приклад із Афганістану, але є й інші. Наприклад, останні 1.5 роки американці боролися з Хуситами, і був епізод біля узбережжя Сомалі в Аравійському морі, коли провели операцію, під час якої були вилучені компоненти балістичних і крилатих ракет, які пливли до Ємену. Проблема — 2 бійці загону SEAL під час операції (а вони брали судно на абордаж) загинули. За офіційною версією один боєць опинився у воді під час посадки, і інший кинувся рятувати, у підсумку потонули обидва, шукали їх 10 днів, не знайшли. А це SEAL — елітний підрозділ для складних операцій, один із найвідоміших.
А ось старі приклади — Delta Force у 1980 році намагалися врятувати 53 заручників із посольства США в Ірані. У підсумку втратили літак EC-130, 2 гелікоптери RH-53 та 8 солдатів загинуло. Там усе пішло не за планом із самого початку. Ах да, нікого врятувати не вдалося.
А в 1989 році під час операції "Кислотний гамбіт" у Панамі Delta Force рятували затриманого там американця Курта Мьюза, який привіз у країну радіостанції, де можна було почути критику місцевого диктатора Нор'єгу. У результаті під час евакуації гелікоптер розбився, але всі вижили та дивом були евакуйовані (лише 4 поранених).
А в 1993 році було проведено відому провальну операцію під час битви при Могадішо, коли рейнджери (не тільки Delta Force) втратили 19 осіб загиблими та майже 90 пораненими. При чому тут важливий момент — при Могадішо саме солдати діяли дуже ефективно, бо в результаті сили "Національного альянсу Сомалі" втратили в тих боях 200-500 людей вбитими та 500-800 пораненими, але стратегічно саме сомалійці тоді перемогли.
А проблеми тут всюди були в основному в розвідувальних прогалинах, які призводили до того, що американцям ніяк не міг допомогти навіть найвищій рівень підготовки. Це в Голлівуді Бред Пітт вбиває один 100 терористів, які його оточили, а в житті такого не буває, хай ви тричі Бред Пітт, якщо вас виявили, наприклад, з-за спини чи просто з позиції, про яку ви не знали, вас вб'ють дуже швидко.
Так от якраз розвідка, комунікації та управління військами допомогло США провернути цей трюк із Мадуро. Це при тому, що у Венесуели є непогані системи ППО, "Буки", С-300, не найгірші в світі далеко. Досить боєздатна ППО, не дірява точно. Якби США пробували тут провести загальновійськову операцію, то загрузли б на роки. Але розвідка, аналіз, управління військами зіграли своє.
Не дарма про це так багато пишу. Це те, що В ПЕРШУ ЧЕРГУ має бути в нашої армії.
Оці всі американські спецзагони далеко не завжди є символом якості, іноді навіть навпаки. Я вже навів приклад із Афганістану, але є й інші. Наприклад, останні 1.5 роки американці боролися з Хуситами, і був епізод біля узбережжя Сомалі в Аравійському морі, коли провели операцію, під час якої були вилучені компоненти балістичних і крилатих ракет, які пливли до Ємену. Проблема — 2 бійці загону SEAL під час операції (а вони брали судно на абордаж) загинули. За офіційною версією один боєць опинився у воді під час посадки, і інший кинувся рятувати, у підсумку потонули обидва, шукали їх 10 днів, не знайшли. А це SEAL — елітний підрозділ для складних операцій, один із найвідоміших.
А ось старі приклади — Delta Force у 1980 році намагалися врятувати 53 заручників із посольства США в Ірані. У підсумку втратили літак EC-130, 2 гелікоптери RH-53 та 8 солдатів загинуло. Там усе пішло не за планом із самого початку. Ах да, нікого врятувати не вдалося.
А в 1989 році під час операції "Кислотний гамбіт" у Панамі Delta Force рятували затриманого там американця Курта Мьюза, який привіз у країну радіостанції, де можна було почути критику місцевого диктатора Нор'єгу. У результаті під час евакуації гелікоптер розбився, але всі вижили та дивом були евакуйовані (лише 4 поранених).
А в 1993 році було проведено відому провальну операцію під час битви при Могадішо, коли рейнджери (не тільки Delta Force) втратили 19 осіб загиблими та майже 90 пораненими. При чому тут важливий момент — при Могадішо саме солдати діяли дуже ефективно, бо в результаті сили "Національного альянсу Сомалі" втратили в тих боях 200-500 людей вбитими та 500-800 пораненими, але стратегічно саме сомалійці тоді перемогли.
А проблеми тут всюди були в основному в розвідувальних прогалинах, які призводили до того, що американцям ніяк не міг допомогти навіть найвищій рівень підготовки. Це в Голлівуді Бред Пітт вбиває один 100 терористів, які його оточили, а в житті такого не буває, хай ви тричі Бред Пітт, якщо вас виявили, наприклад, з-за спини чи просто з позиції, про яку ви не знали, вас вб'ють дуже швидко.
Так от якраз розвідка, комунікації та управління військами допомогло США провернути цей трюк із Мадуро. Це при тому, що у Венесуели є непогані системи ППО, "Буки", С-300, не найгірші в світі далеко. Досить боєздатна ППО, не дірява точно. Якби США пробували тут провести загальновійськову операцію, то загрузли б на роки. Але розвідка, аналіз, управління військами зіграли своє.
Не дарма про це так багато пишу. Це те, що В ПЕРШУ ЧЕРГУ має бути в нашої армії.
❤1👍1