Добраніч

Добрий ранок всім

Крім москалів та ватанів

Дима, победы не будет. Мы тебя поймаем, посадим в клетку и будем показывать за деньги

Но есть и хорошие новости - у тебя будет трехразовое питание(понедельник, среда, пятница). Да, ты далёк от популярности витязевой, реликтовой твари, но, думаю, людям будет интересно посмотреть и на такое существо как ты

И харкнуть в тебя

Мораль. Вход в ватопарк будет стоить 14,88 грн. Клетка с димоном слева у входа, возле пегова как раз

Краснодар. Русские свиньи. Холст, грязь, быдло

Блять

Русня, ти розумієш, шо навіть в порівнянні з цими дітьми, ти - бидло?

Дрова. История от подписчика

Место действия - Волноваха, начало оккупации города русней

Помните как мы хуели от унитазов и от того, шо с них пьют кацапы? А как с того, что дебилье ставило электрочайник на газовую плиту?

Есть тема ещё круче

Короче, в один из домов, сравнительно целый, заселились узкие. Точнее очень узкие - буряты или шось в этом роде

В хате было холодно и узкие решили погреться - развели костёр. На деревянном полу. Прям возле печки, камина то есть - ума не хватило сделать костёр, зажечь камин там, где надо

В итоге дом сгорел нахуй. Пожар списали на апстрел из звёзды смерти па мирнаму населению бамбасы. Даже трупы на место пожара притащили местных цивилов, шоб натурально выглядело

Мораль. Информация от того, кто придуркам отдал огнетушитель и выехал несколько дней назад.

И последнее. Цитата от подписчика:

"Разжечь костёр перед печкой или камином на деревянном полу мог только тот, кто срет не в унитаз, а возле унитаза

Это просто биомусор. Так и напиши"

Конец

​​Политика несбывшихся ожиданий

Никаких, даже косметических, кадровых перестановок в силовом блоке Путин делать не собирается. В пользу этого говорят сразу два смежных во времени события: безэмоциональная годовщина вторжения и тусклое выступление на расширенной коллегии ФСБ.

Выходцы из лагеря военных радикалов и турбопатриотов все больше высмеивают образ российского вождя. Они искусственно формируют завышенные ожидания на предмет его действий. Но итоговый выхлоп каждый раз получается слабее и слабее. Путин все глубже прячется в свою раковину и выдает публике далёкие от ее ожиданий результаты. Он слишком многим видится отстранённым и слабеющим руководителем, своеобразным усреднённым вождём эпохи "пышных похорон".

В годовщину "СВО" от кремлёвского руководства ждали какого-то крупного результата. Сначала планка росла и доходила прямо до реплики широкомасштабного вторжения с обязательным взятием Киева 24 февраля. Потом пошли корректировки: выход на административные границы Донбасса; захват Бахмута; прорыв под Угледаром. Но абсолютно ничего из описанного не свершилось. Вагнеровцы как кувалдой колотили Шойгу и Герасимова и обвиняли их во всех смертных грехах из-за снарядного голода.

Картину упадка дополняли сообщения о крупнейшем танковом поражении российской армии в угледарских степях. Здесь поля усеяны тысячами трупов мобиков и сотнями сгоревших танковых остовов. Об этом молчат, ведь по существу февральское наступление Герасимова накрылось медным тазом.
После Суровикина он стал очередным неудовлетворительным командующим вторжения. Его ракетно-дроновый террор потерпел фиаско. Украина выстояла, пережила тяжелейшую зиму и лишь засвидетельствовала всему миру всю уродливость российской агрессии.

Но никаких кадровых решений по генералитету Путин не делает. На манеже все те же знакомые рожи. Так сказать, для поддержания баланса кадровая заморозка коснулась и ФСБ. Сначала несколько дней перед коллегией надували пузырь закручивания гаек и больших чисток на Лубянке. Однако на выходе – довольно пресная путинская речь с пожеланием к ФСБ просто исполнять свои обязанности, ничего военного.

Никто никого менять не собирается. А секретарь Совбеза Патрушев вообще забил на вождя и во время важнейшего для силового блока ежегодного события уехал в дружественные Алжир и Венесуэлу.

Пожелания Путина чекистам до скуки ожидаемы. Но есть нюансы. Впервые топ-задача для ФСБ не подавление оппозиции, а охрана госграницы, особенно участка с Украиной. Нечто подобное вообще трудно припомнить. Разве что сталинские директивы НКВД после реализации Пакта Молотова–Риббентропа.

Путин сделал акцент на усилении контрразведки для противодействия подрывной работе западных спецслужб. Для этого нужны дополнительные кадровые, технические и прочие ресурсы.
Как-то странно слышать из уст персонажа, который призывает расчленить Украину и создаёт различные сепаратистские недоразумения, вроде "ДНР" или "ЛНР", что иностранная "мразь" готовит в стране теракты и планирует раздувать волну экстремизма, а финальная ее цель –расчленение России на части. Сразу вспоминается сакраментальное "кто как обзывается, тот сам так называется".

В свете упомянутых событий, Нарышкин с его уважительным отношением к директору ЦРУ Бернсу выглядит довольно представительно и вполне способен стать для Запада договороспособной фигурой.

А вот индифферрентный Путин – ни рыба ни мясо, ни кафтан ни ряса. Не ясен генезис самой ситуации. То ли Путин под колпаком спецслужб и парализован в кадровых вопросах, то ли он не чувствует под собой надёжной опоры, ощущает хрупкость вертикали.
Вероятно, он опасается своей кадровой неуклюжести, при этом любой сбой грозит обвалом системы. В любом случае первое лицо все меньше отвечает тем требованиям, которые к нему предъявляет сегодняшний день.

Україна виграла найбільшу танкову битву за всю війну. NYT розповідає про бої у Вугледарі

🫵 Русня втратила у тритижневому бою щонайменше 130 танків і БТР.

👉 Стратеги мордору здійснили ту ж помилку, яка на початку війни обернулася "оленярам" втратою сотень танків: вони наступали колонами, прямуючи в засідки. В одному з випадків колона зупинилася просто на мінах. Цитуючи Гіркіна, додам, що далі танчики розстрілювали, наче індиків у тирі.

👉 Окупантам не вистачає досвідчених командирів. Наприклад, ЗСУ захопили орка-медика, якого призначили керувати танком.

👉 Російська армія протягом десятиліть зосереджувалася на танковій війні та навіть міфологізувала її. Після Вугледару русня знову змінила тактику на даному напрямкові, вимушено вдаючись лише до піхотних атак. Ще б кінноту підтягли... Бурят-кавалерист - звучить гордо. Одна лише проблема: його за гривою видно не буде.

👉 «Родичі загиблих налаштовані мало не на вбивство та кровну помсту генералу», який керував штурмами під Вугледаром, - придворний вагнерівський ТГ-канал Gray Zone.

Подібні статті показово змальовують, як деградують ординські полчища. Далі буде. Підписуйтеся на "Орестократію".

🔺 Групі "Інформаційний спротив" (ІС) сьогодні рівно 9 років...

Ми не беремося судити, багато це, чи мало, як зазвичай роблять люди, які відзначають ту чи іншу дату... але зазначу, що за цей термін спливло дуже багато подій.

Доля нашої спільноти іноді виписувала такі кульбіти та "поворити", що іноді здавалось, що ну ось... вже все й ми потрапили під непохитний каток невідвортності. Але, ні... ми завжди підіймалися, приводили себе до тями й досі працездатні та дієві... Принаймні, наші вороги такого "подарунку" у осяжному майбутньому явно не дочекаються...

Взагалі, поява та подальша наша діяльність нерозривно пов'язана із тим, чим живуть наша країна та народ протягом останніх 9-и років... боротьбою за власне існування, прагненням самостійно вирішувати, як нам жити, що робити і взагалі - куди йти...

Мабуть, це було неможливо, якби ці принципи, свого часу, не заклав у фундамент та основу нашої групи її засновник та "батько" - Дмитро Тимчук. Його передчасна смерть, безперечно, була самим великим та найчутливішим ударом по нам всім, хто став поряд з ним у ті весняні місяці 2014-го року... коли ворог нахабно "сунувся" у багатьох напрямках - від півострова Крим, до інформаційної сфери. Було дуже боляче й гірко... Але заради пам'яті Дмитра, тієї справи, якою він займався значну частину свого життя, ми знайшли у собі сили та здатність не розвалитися, піднятися, витримати цей удар... й продовжити далі...

Свою 9-у річницю наша група зустрічає, як й вся країна, мабуть, у найдоленосніший момент свого життя - у розпалі боротьби за своє існування. Що можливо сказати у такий момент, лише одне - ми не опустимо руки, не здамося... ні при яких умовах. Дмитро точно б цього не зробив...

А ще для навідника є місце для сидіння. На фото видно. А ще затвор відкривається двома пальчиками. А не двома руками впершись ногами.
І переводиться в похідне положення менше хвилини.

А ще за рахунок того, що снаряд і заряд збирається перед пострілом, заряджання вдвічі швидше. Як мінімум вдвічі.

А як же дальність стрільби? Калібри то різні. А тут все в порядку. Д30 має дальність стрільби 16 км, а L118 17 км. І потужність вибуху приблизно така ж сама.

Це саме та дальність, яка необхідна для підтримки нашої славної піхоти. Саме ці гармати накривають ворожу піхоту при штурм - вони подавляють вогневі точки, виконують рутинну роботу на полі бою.

П. С.
Я ніколи не любив зброї. І зараз не люблю. Але захоплююсь тим, наскільки конструктори заморочились деталями і друбничками. Це воістину шедевр


Ремарка.

Якшо чесно, я не розбираюсь в артилерії. Взагалі. Максимум можу візуально відрізнити візуально. Також я не володію знаннями щодо технічних характеристик ствольної артилерії і поняття не маю щодо особливостей використання пушок в режимі реального часу - що зручно, шо не дуже, а шо взагалі якась інженерська чи то конструкторська задумка для сексу

Проте мені подобається підхід до всього, шо виготовляється, сам менталітет. В основному підприємства по виготовленню чогось, неважливо чи то Європа, чи США, називають іменем власника. Не ооо, не тзов - Афродіта-, а саме іменем чи прізвищем власника

Так, безперечно, не всі так роблять поза межами України. Але сама фішка в менталітеті - коли ти називаєш підприємство, тобто даєш йому назву і це твоє власне прізвище, то ти як мінімум не хочеш зганьбитися і вимушений робити або добре, або ніяк. Бо, Хьюлет енд Паккард, найвідоміші будинки моди в світі Даймлер енд Бенц, Форд та багато інших, відомих всьому світу виробників будь чого є саме прізвищами в назвах і вони довели шо їх вироби, товари завжди мають високу якість

Бо на шальці терезів честь сім'ї. Завжди

Моралі нема. Будь-яка зброя - це лише інструмент, бо воюють, в першу чергу, завжди люди. Дорогі каструлі не зроблять з будь-кого шеф-кухаря, сучасні бутси також - все залежить від того, до чиїх рук чи то ніг те все потрапляє. Майстру більш сучасне чи зручне обладнання допоможе стати ще більш крутим, але ніколи лише фотоапарат не зробить з людини крутого фотографа

Взагалі в поставках зброї західного зразка мене найбільше тішить те, що ми можемо на власні очі побачити те, як можна було вдосконалити ті чи інші функції у ствольної артилерії, починаючи з пакування снарядів, закінчуючи оптикою для прицілювання та зручністю при переміщенні на позиції, коли нічого не скрипить і не клинить

І фішка в тому, шо побачивши то все добро з заходу, в нас формується зовсім інший спосіб мислення: не -ай, похуй, стріляє і збс-, а - от тут трохи незручно буде, треба шось придумати шоб вирішити проблему-

Це смерть совкого менталітету на рівні ЗСУ. І це, як на мене, ну дуже непогано. Бо вже за якихось років 5-10 ці самі пацани, які сьогодні воюють, будуть створювати власну зброю. З урахуванням всього, що треба було абтачіть напільнікам чи шо просто постійно клинило

Принаймні, станом на сьогодні, в нас є  всі шанси стати, якшо не топами в виробництві зброя, то як мінімум не пасти задніх

Дякую за увагу.

Кінець

P.s - хочеш допомогти
контрпропаганді України? -

5375414113640162

PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com

Патреон - https://www.patreon.com/fashdonetsk

ВТС -

bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq

Іномарка калібром 105 мм. Стаття від підписника

Коли нас готувили до відправки на фронт, я мав змогу познайомитись з британською гарматою L118. Вона входить до цілого сімейства натівських 105 мм гармат. Просто бачив і ознайомився саме з цією модифікацією

Коли пишуть про західну артилерію, яку нам передають, вся увага дістається М777, Цезарям та PzH 2000. Ну, іноді ще згадують М109, в народі Паладіни (до речі, артилеристи, що на них воюють не люблять, коли їх називають Паладінами, не питайте мене чому, я не знаю). Це великий калібр, 155 мм. Стріляють на дальність до 40 км

А ось маленькі 105 мм гарматки виглядають сірими мишками. Смішний калібр, вигляд якийсь кумедний...
Але, ознайомившись поближче з L118, вона мене вразила

Почнемо з того, що є серед радянського арсеналу, аналог її.
А аналог Д30, гаубиця, калібром 122 мм. Вже солідніше звучить, правда? А тепер вникнемо в деталі

Д30 має масу понад три тонни. L118 менше двох. Це означає, що для їх буксирування потрібен радикально інший клас автомобіля. Для, Д30 треба велика важка вантажівка. Урал, наприклад. А для L118 будь-якої вантажівки буде досить

В користуванні L118 це взагалі шедевр. Там два навідника. Один наводить в горизонтальному напрямку, один по вертикалі. Звучить наприклад команда "приціл 432, лівіше 057". В Д30 (як і в інших радянських гарматах) навідник спочатку виставляє приціл, а потім довертає ствол. Це час. А час це... ні, не гроші, це життя

А ще, навіднику треба запам'ятати ДВА числа. А навколо можуть рватись ворожі снаряди. А над головою може літали дрон. А збоку благим матом кричить командир. Позаду заряджаючі таскають снаряди. Попередньо виставивши на них установки. При цьому згадують маму. Не свою

А ще подалі стоїть офіцер, який теж розповідає свої еротичні фантазії з предками розрахунку гармати. І треба запам'ятати ДВІ цифри!!

А на L118 ДВА навідника. Один, той, що зліва, відповідає за кут напрямку гармати, і йому треба запам'ятати лише одне число, лівіше 057 в нашому випадку. А другий, той, що праворуч, виставляє приціл

👇👇👇