Earlier, the aforementioned incident with the downed plane, President Aliyev's refusal to participate in the May 9 parade in Moscow, and the war of words between parliamentarians (mutual entry bans, accusations of Russophobia, etc.) were the reasons for tension.
Now the information front has also become an arena of confrontation. For the Kremlin, Baku's actions look like a challenge - even a traditionally close post-Soviet partner is ready to go against the grain if it considers Russia's activities harmful to itself. This could push Moscow to reconsider its policy towards Azerbaijan. On the one hand, Russia may try to pressure Baku to soften its stance - for example, through informal channels to press for the restoration of access to pro-Russian media or through allies (Iran or Armenia) to create problems for Azerbaijan. On the other hand, the Kremlin risks alienating Azerbaijan even further by doing so and pushing it towards deeper cooperation with Turkey, the West or Ukraine.
The current situation is indicative of growing distrust: every such incident, whether media or political, is perceived by the parties as a manifestation of hostility. If the trend continues, the Azerbaijani-Russian partnership may be reduced to a minimum, limited to dry pragmatism, while critical notes will prevail in the public sphere.
In addition, Azerbaijan's move sets a significant precedent in the post-Soviet space, especially for its neighbours in the South Caucasus. Experts are already noting a trend: states in the region are becoming less tolerant of aggressive Russian propaganda and are taking measures to protect their information space.
Back in 2023, Kazakhstan openly took action by blocking the Tsargrad website for inciting hatred. Now Azerbaijan has taken a similar step. This may intensify the debate in neighbouring countries.
In Georgia, although the Georgian authorities are balancing the pro-Western aspirations of society with caution towards Moscow, Baku's example could push Tbilisi to take more decisive action. Georgian civil society has long criticised the presence of Russian disinformation narratives in the country. It is possible that opposition forces in Georgia will use the Tsargrad case as an argument to demand the closure of pro-Russian publications and channels operating under the guise of local media.
If the political situation changes, Georgia may join the trend of strictly limiting Russian propaganda to protect its Euro-Atlantic course.
In Armenia, the situation is more complicated. Yerevan has traditionally been heavily dependent on Moscow for security and economic support, and Russian media dominate the Armenian media landscape.
The current Armenian government, headed by Nikol Pashinyan, has recently shown some frustration with the Kremlin (especially because of the CSTO's passivity during the war with Azerbaijan), but it is not yet ready to openly confront Russia. Blocking of pro-Kremlin resources in Armenia is unlikely at this time, as it could cause a harsh reaction from Moscow and a domestic backlash among the pro-Russian segment of the population.
At the same time, if the cooling trend in Russian-Armenian relations intensifies, Yerevan could theoretically take cautious steps: for example, restrict the most odious Russian channels under the pretext of legislative norms (hate speech, extremism, etc.) or support independent media that oppose the Kremlin's narratives.
For now, Armenia will rather watch the experience of Azerbaijan and Kazakhstan from the sidelines.
In conclusion, the blocking of Tsargrad in Azerbaijan was a landmark episode in the information confrontation in the post-Soviet space. It highlighted the depth of mistrust between Baku and Moscow and demonstrated the growing willingness of sovereign states to defend their information sovereignty even at the cost of aggravating relations with the former metropolis.
For Azerbaijan, this step is part of a broader strategy to protect its national interests from foreign propaganda.
👇👇👇👇
Now the information front has also become an arena of confrontation. For the Kremlin, Baku's actions look like a challenge - even a traditionally close post-Soviet partner is ready to go against the grain if it considers Russia's activities harmful to itself. This could push Moscow to reconsider its policy towards Azerbaijan. On the one hand, Russia may try to pressure Baku to soften its stance - for example, through informal channels to press for the restoration of access to pro-Russian media or through allies (Iran or Armenia) to create problems for Azerbaijan. On the other hand, the Kremlin risks alienating Azerbaijan even further by doing so and pushing it towards deeper cooperation with Turkey, the West or Ukraine.
The current situation is indicative of growing distrust: every such incident, whether media or political, is perceived by the parties as a manifestation of hostility. If the trend continues, the Azerbaijani-Russian partnership may be reduced to a minimum, limited to dry pragmatism, while critical notes will prevail in the public sphere.
In addition, Azerbaijan's move sets a significant precedent in the post-Soviet space, especially for its neighbours in the South Caucasus. Experts are already noting a trend: states in the region are becoming less tolerant of aggressive Russian propaganda and are taking measures to protect their information space.
Back in 2023, Kazakhstan openly took action by blocking the Tsargrad website for inciting hatred. Now Azerbaijan has taken a similar step. This may intensify the debate in neighbouring countries.
In Georgia, although the Georgian authorities are balancing the pro-Western aspirations of society with caution towards Moscow, Baku's example could push Tbilisi to take more decisive action. Georgian civil society has long criticised the presence of Russian disinformation narratives in the country. It is possible that opposition forces in Georgia will use the Tsargrad case as an argument to demand the closure of pro-Russian publications and channels operating under the guise of local media.
If the political situation changes, Georgia may join the trend of strictly limiting Russian propaganda to protect its Euro-Atlantic course.
In Armenia, the situation is more complicated. Yerevan has traditionally been heavily dependent on Moscow for security and economic support, and Russian media dominate the Armenian media landscape.
The current Armenian government, headed by Nikol Pashinyan, has recently shown some frustration with the Kremlin (especially because of the CSTO's passivity during the war with Azerbaijan), but it is not yet ready to openly confront Russia. Blocking of pro-Kremlin resources in Armenia is unlikely at this time, as it could cause a harsh reaction from Moscow and a domestic backlash among the pro-Russian segment of the population.
At the same time, if the cooling trend in Russian-Armenian relations intensifies, Yerevan could theoretically take cautious steps: for example, restrict the most odious Russian channels under the pretext of legislative norms (hate speech, extremism, etc.) or support independent media that oppose the Kremlin's narratives.
For now, Armenia will rather watch the experience of Azerbaijan and Kazakhstan from the sidelines.
In conclusion, the blocking of Tsargrad in Azerbaijan was a landmark episode in the information confrontation in the post-Soviet space. It highlighted the depth of mistrust between Baku and Moscow and demonstrated the growing willingness of sovereign states to defend their information sovereignty even at the cost of aggravating relations with the former metropolis.
For Azerbaijan, this step is part of a broader strategy to protect its national interests from foreign propaganda.
👇👇👇👇
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
For Russia, it is an unpleasant signal from a partner that no longer wants to play by the imposed rules. For its neighbours, it is an example of the fact that the era of undisputed dominance of Russian media in the region is coming to an end, and each country is looking for its own balance between freedom of speech and countering disinformation.
Azerbaijan has drawn red lines that even a "close ally" is not allowed to cross. This may become a precedent whose consequences will reverberate for a long time in the political and information realities of the Caucasus and beyond.
Epilogue. So, what does Ukraine have to do with this?
It is on the surface
Moscow actually wanted to form a pool of its own vassals, using only two main markers: the parade and the attitude towards Ukraine. With the exception of China and Turkey, no one else is allowed to have an ambiguous position on this.
But.
But even this cannot be fully implemented. Take Kazakhstan, which has Russia firmly by the throat (and not only by the throat) through shadow import schemes - there were no consequences for the country at all when it closed its openly grossly exploitative resources. The Kremlin simply swallowed it in silence. Turkey is allowed to do anything - official Ankara constantly states that it supports the territorial integrity of Ukraine
The same Moldova, despite the "Transnistria" issue, is quietly and without consequences burning out Russia's intelligence network in the country, without any consequences, making Russia look not like an influential geopolitical player, but like a clown who can only throw a tantrum in the media using alcoholics like Medvedev and Zakharova
Ukraine is here because it set a precedent a long time ago - it proved that such resources as Tsargrad are toxic and work against any state in which they are allowed. Yes, Ukrainians are paying the highest price for this, but Asian countries are already beginning to understand that it is necessary to close down the structures controlled by Russia's GRU now in order to avoid a war on their own territory, and that time is running out - over the years of inaction, Russia's intelligence services have formed agent networks and it is really difficult to fight this.
Every extra day that a "Russian House" or "Dostovsky's Lovers Club" exists in the country is a chance to recruit someone for Moscow's special services in the interests of Russia. Therefore, if we do not act today, we may end up with not only cries of "oppression of the Russian-speaking population" but also a completely pro-Russian party or candidate who will be brought to power by the Russians and who will turn a sovereign state into a modern analogue of Belarus, which exists on the political map of the world only conditionally, but has no independence and subjectivity as such
In fact, we see a paradox: in countries that were either part of the USSR or in the zone of influence of the Soviet Union, the influence of Russian special services is less than in Europe and the United States.
This is because it was Ukraine that showed Russia's true "friendly" intentions and proved that such "tsarist" resources are nothing more than branches of Russia's special services, providing evidence.
So the game is really just beginning. It's interesting to see who in the Caucasus and Asia will also start throwing out fake formations like the Russian House and various "cultural centres" from their own information space.
Place your bets, ladies and gentlemen, place your bets)
P.s. - if you want to help Ukraine's counter-propaganda, please contact 4441111068433840
PayPal - fashdonetsk2022@gmail.com
Patreon.
https://www.patreon.com/fashdonetsk
Btc -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
P.s 2 - Do You want the enemy to get hit? Write to @gistapapapa_bot . Anonymity is guaranteed
Azerbaijan has drawn red lines that even a "close ally" is not allowed to cross. This may become a precedent whose consequences will reverberate for a long time in the political and information realities of the Caucasus and beyond.
Epilogue. So, what does Ukraine have to do with this?
It is on the surface
Moscow actually wanted to form a pool of its own vassals, using only two main markers: the parade and the attitude towards Ukraine. With the exception of China and Turkey, no one else is allowed to have an ambiguous position on this.
But.
But even this cannot be fully implemented. Take Kazakhstan, which has Russia firmly by the throat (and not only by the throat) through shadow import schemes - there were no consequences for the country at all when it closed its openly grossly exploitative resources. The Kremlin simply swallowed it in silence. Turkey is allowed to do anything - official Ankara constantly states that it supports the territorial integrity of Ukraine
The same Moldova, despite the "Transnistria" issue, is quietly and without consequences burning out Russia's intelligence network in the country, without any consequences, making Russia look not like an influential geopolitical player, but like a clown who can only throw a tantrum in the media using alcoholics like Medvedev and Zakharova
Ukraine is here because it set a precedent a long time ago - it proved that such resources as Tsargrad are toxic and work against any state in which they are allowed. Yes, Ukrainians are paying the highest price for this, but Asian countries are already beginning to understand that it is necessary to close down the structures controlled by Russia's GRU now in order to avoid a war on their own territory, and that time is running out - over the years of inaction, Russia's intelligence services have formed agent networks and it is really difficult to fight this.
Every extra day that a "Russian House" or "Dostovsky's Lovers Club" exists in the country is a chance to recruit someone for Moscow's special services in the interests of Russia. Therefore, if we do not act today, we may end up with not only cries of "oppression of the Russian-speaking population" but also a completely pro-Russian party or candidate who will be brought to power by the Russians and who will turn a sovereign state into a modern analogue of Belarus, which exists on the political map of the world only conditionally, but has no independence and subjectivity as such
In fact, we see a paradox: in countries that were either part of the USSR or in the zone of influence of the Soviet Union, the influence of Russian special services is less than in Europe and the United States.
This is because it was Ukraine that showed Russia's true "friendly" intentions and proved that such "tsarist" resources are nothing more than branches of Russia's special services, providing evidence.
So the game is really just beginning. It's interesting to see who in the Caucasus and Asia will also start throwing out fake formations like the Russian House and various "cultural centres" from their own information space.
Place your bets, ladies and gentlemen, place your bets)
P.s. - if you want to help Ukraine's counter-propaganda, please contact 4441111068433840
PayPal - fashdonetsk2022@gmail.com
Patreon.
https://www.patreon.com/fashdonetsk
Btc -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
P.s 2 - Do You want the enemy to get hit? Write to @gistapapapa_bot . Anonymity is guaranteed
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
Блокування “Царьграда» в Азербайджані: причини, контекст та наслідки
Наприкінці травня 2025 року в Азербайджані було заблоковано доступ до сайту російського пропагандистського телеканалу «царьград». Формальною підставою стали звинувачення в поширенні неправдивої та провокаційної інформації, спрямованої проти Азербайджану.
З ініціативою заблокувати цей ресурс виступив головний редактор азербайджанського видання «Minval Politika» Еміл Мустафаєв. Він офіційно звернувся до Міністерства цифрового розвитку і транспорту Азербайджану з вимогою обмежити доступ до «царьграда» через систематичну дезінформацію на адресу Баку. Факт блокування було підтверджено наглядовими органами: сайт внесли до реєстру заборонених ресурсів країни, внаслідок чого при спробі входу користувачі бачили повідомлення про неможливість доступу .
Одним з ключових аргументів для блокування стали конкретні випадки інформаційних атак з боку «Царьграда». Зокрема, напередодні блокування цей прокремлівський ресурс оприлюднив статтю під назвою «Алієв більше не ховається: Азербайджан став на бік України проти росії». В публікації стверджувалося, що офіційний Баку відкрито перейшов на бік Києва у російсько-українському конфлікті – такий висновок було зроблено на основі візиту українського посадовця до Баку та інших жестів Азербайджану на підтримку України.
Азербайджанська сторона розцінила ці заяви як відверто провокаційні й такі, що не відповідають дійсності. За словами Мустафаєва, на сайті «царьграда» публікувалися матеріали, які спотворюють історичні факти та підривають територіальну цілісність Азербайджану, особливо в контексті конфлікту навколо Карабаху. Таким чином, ресурс звинуватили в свідомому поширенні фейків, що розпалюють ворожнечу та завдають шкоди державним інтересам Азербайджану.
Ініціатива «Minval Politika» не була випадковою акцією окремого медіа – вона вписується в ширший курс влади на очищення інформаційного простору від прокремлівської пропаганди. Видання Minval Politika вважається прорежимним і впливовим, тож його публічний заклик блокувати «Царьград» мав значну вагу. Важливо зазначити також, що Міністерство цифрового розвитку і транспорту оперативно відреагувало на звернення Мустафаєва, фактично виконавши його рекомендацію – це свідчить про підтримку ініціативи на офіційному рівні
За повідомленнями азербайджанських джерел, блокування «царьграда» стало частиною загальної державної політики протидії дезінформаційним російським ресурсам, які становлять загрозу національній безпеці
Політичний контекст цього кроку тривіальний – охолодження відносин між Баку та москвою на тлі останніх подій. Наприкінці 2024 року стався інцидент, коли російські сили помилково збили азербайджанський пасажирський літак, що викликало різке невдоволення Азербайджану. Влада в Баку почала більш жорстко реагувати на російську присутність в інформаційній сфері. Блокування «царьграда» – не перший подібний крок: раніше Азербайджан скоротив штат російського державного агентства «Sputnik Азербайджан» до однієї особи (!!!), фактично закривши його редакцію, а також припинив діяльність так званого «російського дому» в Баку.
Всі ці дії пояснюються прагненням азербайджанської влади зменшити вплив російської пропаганди та захистити свій інформаційний суверенітет. Як зазначають аналітики, Баку послідовно демонструє рішучість очистити свій інформаційний простір від російської дезінформації.
Дедалі більше країн регіону усвідомлюють загрози, що походять від кремлівської пропаганди, та запроваджують жорсткі політики для захисту національної безпеки від зовнішнього впливу. Азербайджан, маючи власний болючий досвід конфліктів, особливо чутливо ставиться до спроб інформаційно дестабілізувати ситуацію в країні, що і мотивує владу на такий крок.
Виникає питання, чи могла настільки резонансна ініціатива реалізуватися без відома та згоди найвищого політичного керівництва Азербайджану?
👇
Наприкінці травня 2025 року в Азербайджані було заблоковано доступ до сайту російського пропагандистського телеканалу «царьград». Формальною підставою стали звинувачення в поширенні неправдивої та провокаційної інформації, спрямованої проти Азербайджану.
З ініціативою заблокувати цей ресурс виступив головний редактор азербайджанського видання «Minval Politika» Еміл Мустафаєв. Він офіційно звернувся до Міністерства цифрового розвитку і транспорту Азербайджану з вимогою обмежити доступ до «царьграда» через систематичну дезінформацію на адресу Баку. Факт блокування було підтверджено наглядовими органами: сайт внесли до реєстру заборонених ресурсів країни, внаслідок чого при спробі входу користувачі бачили повідомлення про неможливість доступу .
Одним з ключових аргументів для блокування стали конкретні випадки інформаційних атак з боку «Царьграда». Зокрема, напередодні блокування цей прокремлівський ресурс оприлюднив статтю під назвою «Алієв більше не ховається: Азербайджан став на бік України проти росії». В публікації стверджувалося, що офіційний Баку відкрито перейшов на бік Києва у російсько-українському конфлікті – такий висновок було зроблено на основі візиту українського посадовця до Баку та інших жестів Азербайджану на підтримку України.
Азербайджанська сторона розцінила ці заяви як відверто провокаційні й такі, що не відповідають дійсності. За словами Мустафаєва, на сайті «царьграда» публікувалися матеріали, які спотворюють історичні факти та підривають територіальну цілісність Азербайджану, особливо в контексті конфлікту навколо Карабаху. Таким чином, ресурс звинуватили в свідомому поширенні фейків, що розпалюють ворожнечу та завдають шкоди державним інтересам Азербайджану.
Ініціатива «Minval Politika» не була випадковою акцією окремого медіа – вона вписується в ширший курс влади на очищення інформаційного простору від прокремлівської пропаганди. Видання Minval Politika вважається прорежимним і впливовим, тож його публічний заклик блокувати «Царьград» мав значну вагу. Важливо зазначити також, що Міністерство цифрового розвитку і транспорту оперативно відреагувало на звернення Мустафаєва, фактично виконавши його рекомендацію – це свідчить про підтримку ініціативи на офіційному рівні
За повідомленнями азербайджанських джерел, блокування «царьграда» стало частиною загальної державної політики протидії дезінформаційним російським ресурсам, які становлять загрозу національній безпеці
Політичний контекст цього кроку тривіальний – охолодження відносин між Баку та москвою на тлі останніх подій. Наприкінці 2024 року стався інцидент, коли російські сили помилково збили азербайджанський пасажирський літак, що викликало різке невдоволення Азербайджану. Влада в Баку почала більш жорстко реагувати на російську присутність в інформаційній сфері. Блокування «царьграда» – не перший подібний крок: раніше Азербайджан скоротив штат російського державного агентства «Sputnik Азербайджан» до однієї особи (!!!), фактично закривши його редакцію, а також припинив діяльність так званого «російського дому» в Баку.
Всі ці дії пояснюються прагненням азербайджанської влади зменшити вплив російської пропаганди та захистити свій інформаційний суверенітет. Як зазначають аналітики, Баку послідовно демонструє рішучість очистити свій інформаційний простір від російської дезінформації.
Дедалі більше країн регіону усвідомлюють загрози, що походять від кремлівської пропаганди, та запроваджують жорсткі політики для захисту національної безпеки від зовнішнього впливу. Азербайджан, маючи власний болючий досвід конфліктів, особливо чутливо ставиться до спроб інформаційно дестабілізувати ситуацію в країні, що і мотивує владу на такий крок.
Виникає питання, чи могла настільки резонансна ініціатива реалізуватися без відома та згоди найвищого політичного керівництва Азербайджану?
👇
Багато ознак вказують на те, що блокування «царьграда» було як мінімум неофіційно санкціоновано адміністрацією президента Алієва. В Азербайджані, де значна частина медіа контролюється або координується державою, подібні кроки зазвичай не робляться самостійно середньою ланкою чиновників.
Видання, яке ініціювало кампанію проти «царьграда» – Minval Politika – має репутацію провладного ресурсу, а його головний редактор є достатньо наближеною до офіційних кіл особою. Це, в свою чергу, дає підстави припустити, що Мустафаєв діяв не поодинці, а принаймні з розумінням того, що «згори» надійшла неофіційна «відмашка» підтримати таку лінію. Опосередковано на це вказує і синхронність інформаційних приводів - багато хто відзначив своєрідну «дзеркальну відповідь» Баку на недружню риторику російських медіа
Іншими словами, коли прокремлівські ресурси почали відкрито звинувачувати Азербайджан у грі проти росії, азербайджанська влада відповіла ударом по одному з найодіозніших таких ресурсів спецслужб рф. З огляду на потенційні наслідки для двосторонніх відносин, очевидно, що без згоди самого Алієва або його найближчого оточення рішення про блокування російського каналу не було б ухвалене.
Далі. «Царьград» – це не пересічний російський медіаресурс, а знаковий елемент пропагандистської системи Кремля. Телеканал було засновано у 2015 році російським олігархом та ультраконсервативним діячем Малофєєвим, тісно повʼязаним з гру рф
Малофєєв відомий своєю відкрито монархічно-православною позицією та близькістю до ідеологів «русского мира». Його канал «царьград» позиціонується як про-кремлівський медіарупор із виразною російсько-православною ідеологією. Часто матеріали каналу подають події з імперсько-консервативної точки зору, пропагуючи ідеї «традиційних цінностей» та геополітичні наративи москви.
Сам Малофєєв має тісні політичні зв’язки у російських верхах і фінансово-олігархічних колах. Його називають «православним олігархом», і він відкрито підтримував агресивну політику росії щодо сусідніх держав. Зокрема, Малофєєв активно сприяв анексії Криму та війні на Донбасі, фінансував проросійських бойовиків на сході України. За свою діяльність він, як і телеканал «царьград», потрапив під санкції США, ЄС, Великої Британії, Канади та ряду інших країн.
Цікаво, що навіть окремі пострадянські держави дистанціювалися від Малофєєва: наприклад, Казахстан не лише запровадив проти нього санкції, а й заблокував сайт «царьграда» у 2023 році, звинувативши ресурс в екстремістській пропаганді та розпалюванні ворожнечі
Таким чином, «Царьград» виконує роль своєрідного «рупора» ультраконсервативного крила російської пропаганди, просуваючи за кордоном наративи, вигідні кремлю, часто через призму православ’я та імперських амбіцій.
В системі російської інформаційної експансії цей канал слугує інструментом впливу на аудиторії, які симпатизують праворадикальним ідеям, та одночасно створює тиск на сусідні країни, просуваючи вигідне для москви трактування конфліктів і подій, в тому числі семантичне
Безперечно, блокування російського пропагандистського сайту не залишилося непоміченим в москві. Хоча на офіційному рівні (через мзс рф чи інших посадовців) на момент кінця травня 2025 року публічної реакції ще не прозвучало, можна сміливо говорити про те, що російська влада розцінить цей крок як недружній.
Заважаючи на те, шо сторично росія доволі болісно реагує на обмеження діяльності своїх ЗМІ за кордоном, звинувачуючи інші держави в цензурі та «утисках російськомовної аудиторії». Не виключено, що мзс рф виступить з заявою протесту або вручить ноту азербайджанському послу в москві. Такі дії можуть супроводжуватися заявами про «порушення свободи слова» чи «русофобію» в Азербайджані – риторика, якої російські дипломати дотримуються в подібних випадках.
Баку ж, усвідомлюючи можливість дипломатичного демаршу росіян, ймовірно,заздалегідь зважив на потенційні ризики.
👇👇
Видання, яке ініціювало кампанію проти «царьграда» – Minval Politika – має репутацію провладного ресурсу, а його головний редактор є достатньо наближеною до офіційних кіл особою. Це, в свою чергу, дає підстави припустити, що Мустафаєв діяв не поодинці, а принаймні з розумінням того, що «згори» надійшла неофіційна «відмашка» підтримати таку лінію. Опосередковано на це вказує і синхронність інформаційних приводів - багато хто відзначив своєрідну «дзеркальну відповідь» Баку на недружню риторику російських медіа
Іншими словами, коли прокремлівські ресурси почали відкрито звинувачувати Азербайджан у грі проти росії, азербайджанська влада відповіла ударом по одному з найодіозніших таких ресурсів спецслужб рф. З огляду на потенційні наслідки для двосторонніх відносин, очевидно, що без згоди самого Алієва або його найближчого оточення рішення про блокування російського каналу не було б ухвалене.
Далі. «Царьград» – це не пересічний російський медіаресурс, а знаковий елемент пропагандистської системи Кремля. Телеканал було засновано у 2015 році російським олігархом та ультраконсервативним діячем Малофєєвим, тісно повʼязаним з гру рф
Малофєєв відомий своєю відкрито монархічно-православною позицією та близькістю до ідеологів «русского мира». Його канал «царьград» позиціонується як про-кремлівський медіарупор із виразною російсько-православною ідеологією. Часто матеріали каналу подають події з імперсько-консервативної точки зору, пропагуючи ідеї «традиційних цінностей» та геополітичні наративи москви.
Сам Малофєєв має тісні політичні зв’язки у російських верхах і фінансово-олігархічних колах. Його називають «православним олігархом», і він відкрито підтримував агресивну політику росії щодо сусідніх держав. Зокрема, Малофєєв активно сприяв анексії Криму та війні на Донбасі, фінансував проросійських бойовиків на сході України. За свою діяльність він, як і телеканал «царьград», потрапив під санкції США, ЄС, Великої Британії, Канади та ряду інших країн.
Цікаво, що навіть окремі пострадянські держави дистанціювалися від Малофєєва: наприклад, Казахстан не лише запровадив проти нього санкції, а й заблокував сайт «царьграда» у 2023 році, звинувативши ресурс в екстремістській пропаганді та розпалюванні ворожнечі
Таким чином, «Царьград» виконує роль своєрідного «рупора» ультраконсервативного крила російської пропаганди, просуваючи за кордоном наративи, вигідні кремлю, часто через призму православ’я та імперських амбіцій.
В системі російської інформаційної експансії цей канал слугує інструментом впливу на аудиторії, які симпатизують праворадикальним ідеям, та одночасно створює тиск на сусідні країни, просуваючи вигідне для москви трактування конфліктів і подій, в тому числі семантичне
Безперечно, блокування російського пропагандистського сайту не залишилося непоміченим в москві. Хоча на офіційному рівні (через мзс рф чи інших посадовців) на момент кінця травня 2025 року публічної реакції ще не прозвучало, можна сміливо говорити про те, що російська влада розцінить цей крок як недружній.
Заважаючи на те, шо сторично росія доволі болісно реагує на обмеження діяльності своїх ЗМІ за кордоном, звинувачуючи інші держави в цензурі та «утисках російськомовної аудиторії». Не виключено, що мзс рф виступить з заявою протесту або вручить ноту азербайджанському послу в москві. Такі дії можуть супроводжуватися заявами про «порушення свободи слова» чи «русофобію» в Азербайджані – риторика, якої російські дипломати дотримуються в подібних випадках.
Баку ж, усвідомлюючи можливість дипломатичного демаршу росіян, ймовірно,заздалегідь зважив на потенційні ризики.
👇👇
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
Варто зазначити, що це напруга у відносинах вже проявилася в інших сферах: в травні 2025 року росія без пояснень не впустила до країни азербайджанського депутата Азада Бадамова, звинувативши його в «русофобських висловлюваннях». МЗС Азербайджану назвало цю заборону «недружнім кроком» і зажадало від москви роз’яснень. Цей випадок демонструє, що взаємна недовіра і готовність до жорстких жестів вже присутні – блокування «царьграда» може стати ще одним пазлом ескалації.
Паралельно з офіційними каналами, російська пропагандистська машина вже запустила інформаційну атаку у відповідь. Той же «царьград», попри блокування в Азербайджані, через свій Telegram-канал та споріднені ресурси почав активно звинувачувати Баку в упередженості. Зокрема, російські коментатори називають ініціаторів блокування «русофобами» і вказують на нібито подвійні стандарти Азербайджану.
В публікаціях «царьграда» наголошується, що азербайджанські державні ЗМІ самі часто критикують росію – наприклад, закидають їй «окупацію історичних азербайджанських територій» та звинувачують у збитті того самого літака AZAL до завершення розслідування. Також згадується заява президента Алієва на одному з форумів у квітні 2025 року про повну підтримку територіальної цілісності України, що фактично є непрямим обвинуваченням росії в окупації частини українських земель. Російська пропаганда виставляє ці факти як доказ «антиросійської» позиції Баку.
В підсумку риторика кремлівських медіа стала жорсткішою: Азербайджану закидають лицемірство і ворожість. Як прямо заявив «царьград», якщо Баку говорить про «взаємну повагу в медіасфері», то має почати із себе – інакше такі дії Азербайджану розцінюватимуться «не більш ніж лицемірна спроба виправдати власну агресивну риторику, або навіть як злочин». Ці слова фактично прирівнюють інформаційну політику Баку до ворожої, що є тривожним сигналом подальшої інформаційної війни. Не виключено, що російські державні телеканали та офіційні особи підхоплять цю лінію, малюючи образ Азербайджану як чергової «недружньої держави».
Таким чином, реакція москви проявиться, скоріш за все, у двох вимірах: на дипломатичному фронті (у вигляді заяв або точкових дій проти Баку) і в медійному просторі (посиленням пропагандистського тиску та дискредитації азербайджанської влади).
Далі. Наслідки для Азербайджану та регіону і внутрішньої інформаційної безпеки Азербайджану. Рішучий крок Баку щодо заборони «царьграда» загалом позитивно сприймається всередині країни як крок до зміцнення інформаційного суверенітету. Азербайджан демонструє, що не терпітиме іноземної пропаганди, яка підриває суспільну злагоду і національні інтереси. Блокування російського каналу мінімізує ризик деструктивного впливу зовнішніх російських наративів на азербайджанську аудиторію.
Хоча, за словами самого Мустафаєва, популярність ресурсу «царьград» серед пересічних азербайджанців була мізерною (його читали хіба що журналісти та експерти), значення цього кроку є скоріше профілактичним і символічним. Влада дає зрозуміти, що інформаційна безпека – частина національної безпеки, тому готова діяти на упередження.
Для азербайджанського суспільства це сигнал згуртованості перед обличчям можливих інформаційних провокацій, особливо на тлі крихкого постконфліктного становища в Карабаху.
Безперечно, такий демарш у медіасфері може мати наслідки для політичного діалогу між Баку та москвою. Блокування «царьграда» додається до списку чинників, що останнім часом погіршили атмосферу двосторонніх відносин. Раніше приводами для напруженості стали згаданий інцидент зі збитим літаком, відмова президента Алієва від участі в параді 9 травня в москві, а також війна слів між парламентарями (взаємні заборони на в’їзд, звинувачення в русофобії тощо).
Тепер інформаційний фронт теж став ареною протистояння. Для кремля дії Баку виглядають як виклик – мовляв, навіть традиційно близький пострадянський партнер готовий йти наперекір, якщо вважає російську діяльність шкідливою для себе. Це може підштовхнути москву до перегляду своєї політики щодо Азербайджану.
👇👇👇
Паралельно з офіційними каналами, російська пропагандистська машина вже запустила інформаційну атаку у відповідь. Той же «царьград», попри блокування в Азербайджані, через свій Telegram-канал та споріднені ресурси почав активно звинувачувати Баку в упередженості. Зокрема, російські коментатори називають ініціаторів блокування «русофобами» і вказують на нібито подвійні стандарти Азербайджану.
В публікаціях «царьграда» наголошується, що азербайджанські державні ЗМІ самі часто критикують росію – наприклад, закидають їй «окупацію історичних азербайджанських територій» та звинувачують у збитті того самого літака AZAL до завершення розслідування. Також згадується заява президента Алієва на одному з форумів у квітні 2025 року про повну підтримку територіальної цілісності України, що фактично є непрямим обвинуваченням росії в окупації частини українських земель. Російська пропаганда виставляє ці факти як доказ «антиросійської» позиції Баку.
В підсумку риторика кремлівських медіа стала жорсткішою: Азербайджану закидають лицемірство і ворожість. Як прямо заявив «царьград», якщо Баку говорить про «взаємну повагу в медіасфері», то має почати із себе – інакше такі дії Азербайджану розцінюватимуться «не більш ніж лицемірна спроба виправдати власну агресивну риторику, або навіть як злочин». Ці слова фактично прирівнюють інформаційну політику Баку до ворожої, що є тривожним сигналом подальшої інформаційної війни. Не виключено, що російські державні телеканали та офіційні особи підхоплять цю лінію, малюючи образ Азербайджану як чергової «недружньої держави».
Таким чином, реакція москви проявиться, скоріш за все, у двох вимірах: на дипломатичному фронті (у вигляді заяв або точкових дій проти Баку) і в медійному просторі (посиленням пропагандистського тиску та дискредитації азербайджанської влади).
Далі. Наслідки для Азербайджану та регіону і внутрішньої інформаційної безпеки Азербайджану. Рішучий крок Баку щодо заборони «царьграда» загалом позитивно сприймається всередині країни як крок до зміцнення інформаційного суверенітету. Азербайджан демонструє, що не терпітиме іноземної пропаганди, яка підриває суспільну злагоду і національні інтереси. Блокування російського каналу мінімізує ризик деструктивного впливу зовнішніх російських наративів на азербайджанську аудиторію.
Хоча, за словами самого Мустафаєва, популярність ресурсу «царьград» серед пересічних азербайджанців була мізерною (його читали хіба що журналісти та експерти), значення цього кроку є скоріше профілактичним і символічним. Влада дає зрозуміти, що інформаційна безпека – частина національної безпеки, тому готова діяти на упередження.
Для азербайджанського суспільства це сигнал згуртованості перед обличчям можливих інформаційних провокацій, особливо на тлі крихкого постконфліктного становища в Карабаху.
Безперечно, такий демарш у медіасфері може мати наслідки для політичного діалогу між Баку та москвою. Блокування «царьграда» додається до списку чинників, що останнім часом погіршили атмосферу двосторонніх відносин. Раніше приводами для напруженості стали згаданий інцидент зі збитим літаком, відмова президента Алієва від участі в параді 9 травня в москві, а також війна слів між парламентарями (взаємні заборони на в’їзд, звинувачення в русофобії тощо).
Тепер інформаційний фронт теж став ареною протистояння. Для кремля дії Баку виглядають як виклик – мовляв, навіть традиційно близький пострадянський партнер готовий йти наперекір, якщо вважає російську діяльність шкідливою для себе. Це може підштовхнути москву до перегляду своєї політики щодо Азербайджану.
👇👇👇
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
З одного боку, росія може спробувати тиском змусити Баку пом’якшити позицію – наприклад, через неформальні канали натиснути на відновлення доступу до проросійських ЗМІ або через союзників (Іран чи Вірменію) створювати Азербайджану проблеми. З іншого боку, Кремль ризикує ще більше відштовхнути Азербайджан такими діями і підштовхнути його до глибшої співпраці з Туреччиною, заходом чи Україною.
Нинішня ситуація свідчить про наростання недовіри: кожен подібний інцидент, медійний, чи політичний, сприймається сторонами як прояв ворожості. Якщо тенденція продовжиться, азербайджано-російське партнерство може звестися до мінімуму, обмежуючись сухим прагматизмом, тоді як в публічній площині переважатимуть критичні нотки.
Крім того, крок Азербайджану задає помітний прецедент на пострадянському просторі, особливо для сусідів на Південному Кавказі. Вже зараз експерти відзначають тренд: держави регіону все менш терпимо ставляться до агресивної російської пропаганди і вживають заходів для захисту свого інформаційного поля.
Ще 2023 року Казахстан відкрито перейшов до дій, заблокувавши сайт «царьграда» за розпалювання ворожнечі. Тепер подібний крок здійснив Азербайджан. Це може посилити дискусії в сусідніх країнах.
В тій же Грузії, хоча грузинська влада балансує між прозахідними прагненнями суспільства та обережністю щодо москви, приклад Баку може підштовхнути Тбілісі до більш рішучих дій. Грузинське громадянське суспільство давно критикує присутність російських дезінформаційних наративів у країні. Не виключено, що опозиційні сили в Грузії використають кейс «царьграда» як аргумент, вимагаючи закриття проросійських видань і каналів, які діють під прикриттям локальних медіа.
Якщо ж політична кон’юнктура зміниться, Грузія може приєднатися до тренду жорсткого обмеження російської пропаганди, аби захистити свій євроатлантичний курс.
В Вірменії ситуація складніша. Єреван традиційно сильно залежить від москви в безпековому та економічному плані, і російські ЗМІ домінують у вірменському медіапросторі.
Чинна вірменська влада на чолі з Ніколом Пашиняном останнім часом демонструє певне розчарування кремлем (особливо через пасивність ОДКБ під час війни з Азербайджаном), однак відверто конфронтувати з росією вона поки не готова. Блокування прокремлівських ресурсів в Вірменії наразі малоймовірне – це могло б викликати жорстку реакцію москви і внутрішній резонанс серед проросійськи налаштованого сегмента населення.
Водночас, якщо тенденція охолодження відносин рф-Вірменія посилиться, Єреван теоретично може вдатися до обережних кроків: наприклад, обмежити найбільш одіозні російські канали під приводом законодавчих норм (мова ворожнечі, екстремізм тощо) або підтримувати незалежні медіа, що протистоять кремлівським наративам.
Поки що ж Вірменія радше спостерігатиме за досвідом Азербайджану і Казахстану збоку.
У підсумку маємо наступні висновки. блокування «царьграда» в Азербайджані стало знаковим епізодом інформаційного протистояння на пострадянському просторі. Воно висвітлило глибину недовіри між Баку та москвою, а також продемонструвало зростаючу готовність суверенних держав відстоювати свій інформаційний суверенітет навіть ціною загострення відносин з колишнім метрополії.
Для Азербайджану цей крок – частина ширшої стратегії захисту національних інтересів від зовнішньої пропаганди. Для росії – неприємний сигнал з боку партнера, який більше не бажає грати за нав’язаними правилами. Для сусідів же – приклад того, що ера беззаперечного домінування російських медіа в регіоні добігає кінця, і кожна країна шукає власний баланс між свободою слова та протидією дезінформації.
Азербайджан своїм рішенням окреслив червоні лінії, переступати які навіть «близькому союзнику» не дозволено. Це може стати прецедентом, наслідки якого ще довго відлунюватимуть в політичних та інформаційних реаліях Кавказу і ширше.
Епілог. Так же ж відповідь на питання щодо того, до чого тут Україна?
Вона на поверхні
Москва фактично хотіла сформувати пул власних васалів, використовуючи всього два основних маркери: парад та відношення до України.
👇👇👇👇
Нинішня ситуація свідчить про наростання недовіри: кожен подібний інцидент, медійний, чи політичний, сприймається сторонами як прояв ворожості. Якщо тенденція продовжиться, азербайджано-російське партнерство може звестися до мінімуму, обмежуючись сухим прагматизмом, тоді як в публічній площині переважатимуть критичні нотки.
Крім того, крок Азербайджану задає помітний прецедент на пострадянському просторі, особливо для сусідів на Південному Кавказі. Вже зараз експерти відзначають тренд: держави регіону все менш терпимо ставляться до агресивної російської пропаганди і вживають заходів для захисту свого інформаційного поля.
Ще 2023 року Казахстан відкрито перейшов до дій, заблокувавши сайт «царьграда» за розпалювання ворожнечі. Тепер подібний крок здійснив Азербайджан. Це може посилити дискусії в сусідніх країнах.
В тій же Грузії, хоча грузинська влада балансує між прозахідними прагненнями суспільства та обережністю щодо москви, приклад Баку може підштовхнути Тбілісі до більш рішучих дій. Грузинське громадянське суспільство давно критикує присутність російських дезінформаційних наративів у країні. Не виключено, що опозиційні сили в Грузії використають кейс «царьграда» як аргумент, вимагаючи закриття проросійських видань і каналів, які діють під прикриттям локальних медіа.
Якщо ж політична кон’юнктура зміниться, Грузія може приєднатися до тренду жорсткого обмеження російської пропаганди, аби захистити свій євроатлантичний курс.
В Вірменії ситуація складніша. Єреван традиційно сильно залежить від москви в безпековому та економічному плані, і російські ЗМІ домінують у вірменському медіапросторі.
Чинна вірменська влада на чолі з Ніколом Пашиняном останнім часом демонструє певне розчарування кремлем (особливо через пасивність ОДКБ під час війни з Азербайджаном), однак відверто конфронтувати з росією вона поки не готова. Блокування прокремлівських ресурсів в Вірменії наразі малоймовірне – це могло б викликати жорстку реакцію москви і внутрішній резонанс серед проросійськи налаштованого сегмента населення.
Водночас, якщо тенденція охолодження відносин рф-Вірменія посилиться, Єреван теоретично може вдатися до обережних кроків: наприклад, обмежити найбільш одіозні російські канали під приводом законодавчих норм (мова ворожнечі, екстремізм тощо) або підтримувати незалежні медіа, що протистоять кремлівським наративам.
Поки що ж Вірменія радше спостерігатиме за досвідом Азербайджану і Казахстану збоку.
У підсумку маємо наступні висновки. блокування «царьграда» в Азербайджані стало знаковим епізодом інформаційного протистояння на пострадянському просторі. Воно висвітлило глибину недовіри між Баку та москвою, а також продемонструвало зростаючу готовність суверенних держав відстоювати свій інформаційний суверенітет навіть ціною загострення відносин з колишнім метрополії.
Для Азербайджану цей крок – частина ширшої стратегії захисту національних інтересів від зовнішньої пропаганди. Для росії – неприємний сигнал з боку партнера, який більше не бажає грати за нав’язаними правилами. Для сусідів же – приклад того, що ера беззаперечного домінування російських медіа в регіоні добігає кінця, і кожна країна шукає власний баланс між свободою слова та протидією дезінформації.
Азербайджан своїм рішенням окреслив червоні лінії, переступати які навіть «близькому союзнику» не дозволено. Це може стати прецедентом, наслідки якого ще довго відлунюватимуть в політичних та інформаційних реаліях Кавказу і ширше.
Епілог. Так же ж відповідь на питання щодо того, до чого тут Україна?
Вона на поверхні
Москва фактично хотіла сформувати пул власних васалів, використовуючи всього два основних маркери: парад та відношення до України.
👇👇👇👇
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
За виключенням Китаю та Туреччини, всім іншим не дозволено мати неоднозначну позицію щодо цього
Але
Але і це вже не виходить повністю втілити в життя. Взяти той же Казахстан, який міцно тримає рф за горло (і не тільки за горло) через тіньові схеми імпорту - наслідків закриття відверто гру-шних ресурсів для країни не було зовсім ніяких. Кремль це просто проковтнув мовчки. Туреччині взагалі дозволено все - офіційна Анкара постійно заявляє про те, шо підтримує територіальну цілісність України
Та ж Молдова спокійно і без наслідків, незважаючи на «придністровʼя» випалює агентурну мережу гру рф в країні, не маючи ніяких наслідків, виставляючи росію не як впливового геополітичного гравця, а як клоуна, який максимум шо може, так це влаштувати істерику в медіа, використовуючи алкоголіків, по типу мєдвєдєва та захарової
Україна при тому тут, що створила прецедент давно - вона довела, що такі ресурси як «царьград» є токсичними і працюють проти будь-якої держави, в якій дозволені. Так, українці платять за це найвищу ціну, але в країнах Азії вже починають розуміти, що потрібно вже і зараз закривати структури, підконтрольні гру рф, щоб не отримати війну на власній території, і що час працює проти - за роки бездіяльності спецслужби рф сформували агентурні мережі і з цим вже реально важко боротися
Кожен зайвий день існування, роботи «руского дома» чи «клуба любітєлєй достовского» в країні - це шанс завербувати когось для спецслужб москви в інтересах рф. Тому якщо не діяти вже і сьогодні, можна отримати не лише крики про «утиски російськомовного населення», а й абсолютно проросійську партію чи кандидата, якого приведуть до влади росіяни, і який перетворить суверенну державу на сучасний аналог Білорусі, що існує на політичній карті світу лише умовно, але не має незалежності та субʼєктності як такої
Фактично ми бачимо парадокс: в країнах, які перебували або у складі срср, або пі зоні впливу радянського союзу, вплив спецслужб росії менший, ніж в країнах Європи та США.
Це тому шо саме Україна показала справжні «дружні» наміри рф і довела, що подібні «царьграду» ресурси є нічним іншим, як філіалами спецслужб росії, надавши докази.
Тому гра лише починається насправді. Цікаво те, хто на Кавказі та в Азії також почне викидати з власного інформаційного простору гру-шні формування, по типу «руского дома» та всіляких «культурних центрів».
Робіть ставки, пані та панове, робіть ставки)
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
P.s 2 - Хочеш шоб по ваті прилетіло? Пиши в @gistapapapa_bot . Анонімність гарантовано
Але
Але і це вже не виходить повністю втілити в життя. Взяти той же Казахстан, який міцно тримає рф за горло (і не тільки за горло) через тіньові схеми імпорту - наслідків закриття відверто гру-шних ресурсів для країни не було зовсім ніяких. Кремль це просто проковтнув мовчки. Туреччині взагалі дозволено все - офіційна Анкара постійно заявляє про те, шо підтримує територіальну цілісність України
Та ж Молдова спокійно і без наслідків, незважаючи на «придністровʼя» випалює агентурну мережу гру рф в країні, не маючи ніяких наслідків, виставляючи росію не як впливового геополітичного гравця, а як клоуна, який максимум шо може, так це влаштувати істерику в медіа, використовуючи алкоголіків, по типу мєдвєдєва та захарової
Україна при тому тут, що створила прецедент давно - вона довела, що такі ресурси як «царьград» є токсичними і працюють проти будь-якої держави, в якій дозволені. Так, українці платять за це найвищу ціну, але в країнах Азії вже починають розуміти, що потрібно вже і зараз закривати структури, підконтрольні гру рф, щоб не отримати війну на власній території, і що час працює проти - за роки бездіяльності спецслужби рф сформували агентурні мережі і з цим вже реально важко боротися
Кожен зайвий день існування, роботи «руского дома» чи «клуба любітєлєй достовского» в країні - це шанс завербувати когось для спецслужб москви в інтересах рф. Тому якщо не діяти вже і сьогодні, можна отримати не лише крики про «утиски російськомовного населення», а й абсолютно проросійську партію чи кандидата, якого приведуть до влади росіяни, і який перетворить суверенну державу на сучасний аналог Білорусі, що існує на політичній карті світу лише умовно, але не має незалежності та субʼєктності як такої
Фактично ми бачимо парадокс: в країнах, які перебували або у складі срср, або пі зоні впливу радянського союзу, вплив спецслужб росії менший, ніж в країнах Європи та США.
Це тому шо саме Україна показала справжні «дружні» наміри рф і довела, що подібні «царьграду» ресурси є нічним іншим, як філіалами спецслужб росії, надавши докази.
Тому гра лише починається насправді. Цікаво те, хто на Кавказі та в Азії також почне викидати з власного інформаційного простору гру-шні формування, по типу «руского дома» та всіляких «культурних центрів».
Робіть ставки, пані та панове, робіть ставки)
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
P.s 2 - Хочеш шоб по ваті прилетіло? Пиши в @gistapapapa_bot . Анонімність гарантовано
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
Forwarded from Petrenko AndryiⒸ (Kyiv Ukraine)
Дивись та поширюй: https://youtu.be/I9sNM9yTE8k?si=AIOgnhijXFtLAmwz
Що об’єднує біржових трейдерів і страх Трампа? Вірно — абревіатура TACO: Trump Always Chickens Out. У цьому відео — вся правда про те, як президент США став фінансовим індикатором для ринку, і як його звичка «вмикати задню» допомагає комусь заробляти на золотих унітазах. Сарказм, іронія, трохи біржі та великий шматок трусливого Трампа — усе на своєму місці.
Підписуйся, якщо хочеш ще більше політичної сатири без фільтрів.
Що об’єднує біржових трейдерів і страх Трампа? Вірно — абревіатура TACO: Trump Always Chickens Out. У цьому відео — вся правда про те, як президент США став фінансовим індикатором для ринку, і як його звичка «вмикати задню» допомагає комусь заробляти на золотих унітазах. Сарказм, іронія, трохи біржі та великий шматок трусливого Трампа — усе на своєму місці.
Підписуйся, якщо хочеш ще більше політичної сатири без фільтрів.
Forwarded from ЦСП «ОМЕГА»
Спецпризначенець 2-о окремого загону ЦСП Омега розповів про завдання, які виконує його бойова група, про початок повномасштабного вторгнення, про участь в боях у Харкові, Бахмуті, Балаклії, про свій досвід спілкування з власноруч полоненими окупантами.
“Ворог воює м’ясом і FPV-дронами. Багато хто з окупантів взагалі не розуміє, де вони знаходяться, просто виходять на нас”, — розповів він.
https://www.youtube.com/watch?v=xXUuASjfT34
“Ворог воює м’ясом і FPV-дронами. Багато хто з окупантів взагалі не розуміє, де вони знаходяться, просто виходять на нас”, — розповів він.
https://www.youtube.com/watch?v=xXUuASjfT34
YouTube
Безстрашних немає: інтерв’ю зі спецпризначенцем
Телефон рекрутингового Центру: 066-000-3073
Заповни анкету на сайті: https://omegasof.army/
Спецпризначенець 2-о окремого загону ЦСП Омега розповів про завдання, які виконує його бойова група, про початок повномасштабного вторгнення, про участь в боях у…
Заповни анкету на сайті: https://omegasof.army/
Спецпризначенець 2-о окремого загону ЦСП Омега розповів про завдання, які виконує його бойова група, про початок повномасштабного вторгнення, про участь в боях у…
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Сука, це не лікується
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
До речі, канал на Патреон можна підтримати тут https://www.patreon.com/fashdonetsk
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Сукаблядьйбнпздц
Stupidity leak: how Russia surrendered its nuclear base through Excel and tenders
A little bit about the leak of classified information about the Russian nuclear test site in Yasnoye
At the end of May 2025, it became known about an unprecedented leak of classified documents about one of Russia's most secretive military facilities, the RVSN (Strategic Missile Forces) test site near the town of Yasny in the Orenburg region. About 2 million files have been made public, including complete engineering schemes and plans of the base, which has been home to the Avangard hypersonic missile system since 2019
These materials were jointly obtained and analysed by journalists from the Danish investigative centre Danwatch and the German magazine Der Spiegel, who found them in the publicly available Russian public procurement database. Experts called the scope and level of detail of the leak "absolutely incredible", as it is the first time that information has been made publicly available that allows us to penetrate the very heart of Russia's nuclear infrastructure
According to the documents, in 2019-2024, the test site underwent a radical reconstruction. The old infrastructure was virtually demolished and rebuilt from scratch, with hundreds of new buildings erected, including barracks, command centres, warehouses and observation towers, and kilometres of underground tunnels between facilities. The diagrams show in detail the layout of all rooms, from sleeping and office areas to technical rooms. Even the underground utilities - tunnels connecting different buildings, including paths to weapons storage and control bunkers - are marked separately
According to the leak, the location of living areas (barracks), dining rooms, bathrooms, lounges, and even household details are indicated, such as what inscriptions hang on the walls ("Stop! Restricted area", "Military oath", "Rules for shoe care") and where the weapons cabinets and protective equipment are located. This indicates that the base is equipped for long-term personnel and autonomous operation
The documentation also contains detailed diagrams of the training ground's power supply, including internal power grids, connections to external power lines or backup generators. The water supply, sewerage, ventilation and heating systems (utility systems) required to maintain the facility's life are described, and the IT infrastructure is described, including communication cabling, server rooms, and communications equipment that supports command posts and communications with headquarters. Knowledge of these engineering systems allows us to understand which nodes are critical to the operation of the base, for example, where critical power lines or pipelines are located
Information about the multi-level security system of the training ground is particularly sensitive. The leak reveals that the perimeter of each mine launch base is now surrounded by a wide security zone with several layers of engineering barriers. In particular, three lines of electrified fences have been installed along the outer perimeter, supplemented by surveillance and intrusion detection systems. The secret drawings show in detail the alarm and access control components: seismic ground motion sensors and radiation sensors to monitor the condition of ammunition, infrared motion sensors and magnetic contacts on doors and hatches (tampering alarm) were installed
The structures of the new buildings are made of high-strength reinforced concrete, and the doors and windows are blast-resistant to withstand a shock wave. The schemes also include the location of internal video surveillance cameras at the facilities, with detailed information on camera types and viewing areas
👇
A little bit about the leak of classified information about the Russian nuclear test site in Yasnoye
At the end of May 2025, it became known about an unprecedented leak of classified documents about one of Russia's most secretive military facilities, the RVSN (Strategic Missile Forces) test site near the town of Yasny in the Orenburg region. About 2 million files have been made public, including complete engineering schemes and plans of the base, which has been home to the Avangard hypersonic missile system since 2019
These materials were jointly obtained and analysed by journalists from the Danish investigative centre Danwatch and the German magazine Der Spiegel, who found them in the publicly available Russian public procurement database. Experts called the scope and level of detail of the leak "absolutely incredible", as it is the first time that information has been made publicly available that allows us to penetrate the very heart of Russia's nuclear infrastructure
According to the documents, in 2019-2024, the test site underwent a radical reconstruction. The old infrastructure was virtually demolished and rebuilt from scratch, with hundreds of new buildings erected, including barracks, command centres, warehouses and observation towers, and kilometres of underground tunnels between facilities. The diagrams show in detail the layout of all rooms, from sleeping and office areas to technical rooms. Even the underground utilities - tunnels connecting different buildings, including paths to weapons storage and control bunkers - are marked separately
According to the leak, the location of living areas (barracks), dining rooms, bathrooms, lounges, and even household details are indicated, such as what inscriptions hang on the walls ("Stop! Restricted area", "Military oath", "Rules for shoe care") and where the weapons cabinets and protective equipment are located. This indicates that the base is equipped for long-term personnel and autonomous operation
The documentation also contains detailed diagrams of the training ground's power supply, including internal power grids, connections to external power lines or backup generators. The water supply, sewerage, ventilation and heating systems (utility systems) required to maintain the facility's life are described, and the IT infrastructure is described, including communication cabling, server rooms, and communications equipment that supports command posts and communications with headquarters. Knowledge of these engineering systems allows us to understand which nodes are critical to the operation of the base, for example, where critical power lines or pipelines are located
Information about the multi-level security system of the training ground is particularly sensitive. The leak reveals that the perimeter of each mine launch base is now surrounded by a wide security zone with several layers of engineering barriers. In particular, three lines of electrified fences have been installed along the outer perimeter, supplemented by surveillance and intrusion detection systems. The secret drawings show in detail the alarm and access control components: seismic ground motion sensors and radiation sensors to monitor the condition of ammunition, infrared motion sensors and magnetic contacts on doors and hatches (tampering alarm) were installed
The structures of the new buildings are made of high-strength reinforced concrete, and the doors and windows are blast-resistant to withstand a shock wave. The schemes also include the location of internal video surveillance cameras at the facilities, with detailed information on camera types and viewing areas
👇