Фашик Донецький

А у Зимбабве ваапсче бы выиграли 15:0, угу

27.4K views07:46

Нахуй пушкіна. Дубль 3

У 30 років він писав: «…я молодий і здоровий. Палю люльку, маю прозоре серце і ясні очі… Мій фах — грати у теніс, більярд і інше. Це інше і є те все, що останеться після мене, коли я вмерши не буду спроможний грати ні в теніс, ні на більярді»

Його ім’я звучить як бренд, а біографія претендує на книжку чи на зйомку голівудського фільму - лише одна історія його більярдних баталій з Маяковським (тим самим), який саме через програш йому був змушений декламувати з-під столу пушкінську “птічку божию”, варта екранізації. За чутками, він був дуже задоволений тим, що йому вдалося збити імперську пиху з московського прієзжего представника бааагєми і що це сталося публічно

Свій перший вірш написав, а точніше вирізав ножем, на дверях льоху. Це був твір про старість і смерть німецькою мовою. Уже в гімназії створив збірку із поезій німецькою та російською мовою і... І все це спалив.

Він з Харкова. Він знав старогрецьку, латину, німецьку і французьку. Самостійно вивчив англійську та іспанську, знав скандинавські і слов’янські мови.

Він здобув класичну гімназійну й університетську освіту - встиг якраз до 1917 року. Знаючи, давньогрецьку і латину, а також вільно говоривши німецькою, польською, англійською, він перекладав Шіллера, Шекспіра, Едагара По.

На анкетне запитання у своїй "Автобіографії", яке звучало як :

"Чому ви пишете українською мовою?" якось відповів: "Бо я не живу в Ірляндії, не живу в тамбові"

На мовній конференції, що пройшла на території срср в 1927 році, він висловив думку про перехід на латинку, аби запобігти зросійщенню та триматися далі від кремля.

Він також цікавився театральними новаціями Леся Курбаса і навіть написав для театру-студії «Березіль» оперету «Мікадо» (у співавторстві з Миколою Хвильовим і Остапом Вишнею) та доповнив віршами відому у театрі виставу-ревю «Алло на хвилі 477».

Полювати він їздив до Швейцарії. Звісно, він би дуже радів, якби люди повірили у чутки, що він їздив за межі срср, але Швейцарія - це назва села на Харківщини. Цю ж Швейцарію він згадав у назві свого найкращого роману "Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію"

Також він є одним із укладачів “Практичного російсько-українського словника” (1926) та “російсько-українського словника приказок” (1928). Брав участь у складанні проекту українського правопису у 1928 році

За сімнадцять років творчої діяльності він видав вісім книг віршів, десять книг прози, з них п'ять - це книги нарисів, чотири дитячі та дві літературознавчі. З всього, що він написав, головним своїм надбанням він вважав поетичний доробок. На п'ятнадцятому році творчої діяльності йому вдалося видати підсумкову книжку віршів, хоча свою поетичну програму не вважав вичерпаною.

У згадуваній вище "Автобіографії" він написав в 1929 році:

"Отже, я умру в 1942 році і, оселившись у царстві тіней, буду вести розумну бесіду з Ґесіодом, Ґейне і Міґелем Сааведро де Сервантесом. Але я з ними говоритиму українською мовою, бо вірю, що наша квітчаста Батьківщина є діамант у гроні вільних народів світу"

Йому належать слова:

"Тургєнєв з'явився саме в той момент, коли розплодився читач російської прози, і під цього читача він і писав. Ясна річ, такий новонаплоджений читач російської прози не більші міг ставити до цієї прози вимоги, аніж свого час читач віршів і драми ставив до Ломоносових і Хераскових. Він казав спасибі вже й за те, що було щось писане російською мовою, точнісінько як ми нещодавно дякували богові за те, що в нас був хоч Нечуй, а все ж таки Левицький, все ж таки український прозаїк, коли ми навіть Осадчого чи Свидницького держали за письменників, словом, на основі принципу: на безлюдді і Хома письменник".
👇👇👇

25.9K views08:40