Це шоб буржуї не ржали, я правильно розумію?)))))

До речі, підтримати канал на патреон можна тут https://www.patreon.com/fashdonetsk

Трохи про те, шо відбувається в головах людей на окупованих

Пішов четвертий місяць бойових дій. Частина Наших людей на окупованих вигоріла емоційно і ввімкнула апатію. І це не тому шо вони погані чи слабкі. Просто в кожного є своя межа, свої червоні лінії, після заступу на які ти просто хочеш прокинутись і шоб все закінчилося.

Бо реально заїбало і остопизділо. Бо в тебе просте мірило: кацапи або є в місті чи селі, або нема. Все інше - шольци-макрони-санкції і т д = це для дебілів. Населений пункт деокупований = перемога, не деокупований = зрада.

Більш того, є ой як багато питань щодо того, чому так сталося, бо цього не могло відбутися в принципі. І це не дає спокійно спати. І гризе зсередини

Якщо бути відвертим, то такий короткий набір мірил зрадоперемог та настроїв є у всіх абсолютно мешканців окупованих. Також є абсолютні оптимісти, що стверджують, шо ми післязавтра точно спалимо москву і песимісти, які ніби і Наші, але якщо їх послухати, то жити не хочеться.

Жителі окупованої частини сходу України і Криму проходили це. Через біль, нервові зриви, безсонні ночі, сльози в подушку. Бо нас ніхто не вчив ні тому, що буде відбуватися в голові, ні тому, як правильно цьому протистояти, шоб не загандонити психіку

Хоча... Психіка вже неслабо так покоцана і в тих, хто побачили окупацію раніше, і в тих, хто на даний момент "живе" в цьому лайні.

Багато питань, нуль відповідей, навкруги відбувається якийсь цілодобовий блядський цирк уродів, колишнє, мирне життя здається чимось настільки ахуєнним, шо ледве сльозу не пускаєш. Ти вже не дивуєшся тому, шо давно пройобуєшся в датах - якби не телефон, то взагалі б не знав.

Понеділок, середа, субота - все злилося в одне їбане дурнувате кіно, яке ніяк не завершиться.
А взагалі... Начхати на те, який сьогодні день... Насрати. Начхати. Паліть нахуй те все йобло і хай все скінчиться чим скоріше.

Бо остопизділо спати і прислуховуватися, фільтрувати те, шо кажеш і кому, з якою інтонацією і постійно намагатися вгадати шо там в голові у того, перед ким ти ризиковано висловився. Всередині все кипить постійно - ти не звик до цієї совкової хуйні і постійного відчуття небезпеки, яка завжди поряд і десь недалеко. Це піздєц як бісить, від цього на душі огидно. Від усвідомлення того, шо весь світ на окупацію дивиться з попкорном, хочеться шоб уїбали якшо не крилатими по Парижу, то пару пакетів граду точно хай піймають, шоб роздуплилися(і не кажіть шо це не так)

І це не ненависть, зовсім ні. Це вже звичний, будь він, сука, проклятий, стан психіки. Цей "кампот" з емоцій, почуття несправедливості, злоби, презирства, з суміші люті та дитячої радості від того, шо прилетіло саме туди, куди ти показав і шо ххх підарів здохло у підсумку, з тобою поряд постійно. Ти розумієш, шо так не можна, шо є всі шанси згоріти зсередини, якшо все і повністю брати до серця, але...

Але інакше не можеш. Бо саме цим ти відрізняєшся від тої пиздоти, шо прийшла на твою землю. Ти, у порівнянні з ними, живий. А вони вже мертві. І ти зараз прекрасно розумієш про шо я і що саме маю на увазі.

Тебе також бісить те, шо пиздякає роспропаганда - ви нє нужни Украінє, вас бросілі і т д. Ти вже навчився на нюх, в прямому сенсі слова, відчувати того, хто носить камуфляж. Для того, шоб розпізнати кацапа по інтонації чи по голосу, по словам чи по поведінці, тобі вистачає 2-3 секунди часу. Ти наче в фільмі, де в тебе є шось по типу дару(чи все ж таки прокляття?) бачити зомбаків, які схожі на людей, але не є людьми і ніколи ними не стануть.

До речі, ти помітив, як ти можеш за мімікою визначати Наших та ватанів? Один рух на обличчі, одне сіпання ока, один погляд і все - ти безпомилково визначив те, хто саме перед тобою. І ти цей навик, який вже фактично рефлекс, вважаєш чимось абсолютно нормальним.

А як ти з жадібністю дивишся новини... І шукаєш, в першу чергу, те, скільки уйобків здохли сьогодні... Від цього ти отримуєш особливий кайф. І це не тому шо ти "погана" людина.

Це тому шо ти вже загадав бажання шоб по цим уїбанам прилетіти 5000 ракет мінімум і шоб вони до кінця життя просиналися та лягали спати або під час звуків повітряної тривоги, або тоді, коли прилітає шось мінімум 152-го калібру.

Це не ненависть. Ти вже не вмієш ненавидіти, бо вони мертві. Ти просто хочеш, шоб вони страждали. Довго. Вічно. І їх нащадки також. Хай здихають в муках

Епілог. Шановні мешканці окупованих, не мовчіть. Вас ніхто не кинув. За вас б'ються кожен день. Просто не все можна розказати прямо сьогодні

Бо це не гра. Це війна. І помилки на війні - це чиясь смерть у більшості випадків.

Пам'ятайте, ви не самі. Ті, хто знаходяться за межами окупованих, хай не всі, але частина точно, розуміють ваш біль, ваш відчай і те, як насправді це все важко. Тому, по можливості, не мовчіть. Ваш голос, ваш крик душі - потрібні. Пам'ятайте про це

Бо якшо ви будете мовчати, голосом окупованих стане якась ватна пиздота. Воно вам треба?

Кінець

Драсьте

​​Напрасная агрессия

Кровавая вакханалия неспровоцированного российского вторжения в Украину тянется уже ровно четыре месяца. Несмотря на использование колоссальных военных ресурсов, "вторая армия мира" покрыла себя невиданным позором. Разлагающиеся во всех смыслах скопления многонациональных орд увязли в украинских черноземах. У них за спиной – испепеленные украинские города, поселки и села, десятки тысяч погибших мирных жителей, несметное число военных преступлений. Даже дубиноголовая и насквозь продажная путинская пропаганда не способна изобрести хоть что-то минимально привлекательное за 120 дней нахождения их ублюдков в сущем аду. Афган с его черными тюльпанами – детская прогулка по сравнению с яростным украинским сопротивлением и ежедневным потоком целых конвоев "двухсотых" от Калининграда до Петропавловска-Камчатского.

Военное искусство "говнокомандующего" и его бездарей с лампасами можно сравнить разве только с "успехами" Хусейна в ирано-иракской войне. Часто Путина сравнивают с Гитлером, и здесь есть доля правоты в смысле построения тоталитарной машины оболванивания масс, но вот на полях сражений вождь выглядит неприлично убого. Силы Вермахта за период с июня по октябрь 1941 года вышли в финальные фазы Харьковской и Донбасской операций, т.е. создали плацдарм для подготовки битвы за Москву, в которой было введено осадное положение. Хваленая Красная армия к тому моменту проиграла сражения за Вязьму и Брянск. Они завершились развалом русского фронта, имевшего укрепления на большую глубину. Восемь русских армий, состоявших из 73 стрелковых и кавалерийских дивизий, 13 танковых дивизий и бригад, а также многочисленных батарей армейской артиллерии, были уничтожены. Вот такие "достижения" были у военных Сталина, пока союзники не организовали колоссальные поставки военной помощи по ленд-лизу, а потом и вовсе открыли второй фронт. В общем в плане военного искусства на восточном фронте современный российский сброд нацистам и в подмётки не годится. Это ни в коем случае не комплимент в сторону Рейха, а скорее укор Кремлю: ничего из уроков Второй мировой войны путинцами выучено не было. Они лишь спекулировали на теме монополизации победы и победобесия. А на практике сами готовили агрессию, но делали все как-то похабно, и теперь это вылезло наружу.
Красноречивое доказательство– отсутствие явного прогресса в реализации задач "спецоперации". Объявившим о "денацификации" оккупантам так и не удалось сменить высшее руководство Украины. Наоборот, украинцы консолидировались вокруг действующей команды. Разрекламированная ежедневным брифингами Конашенкова тема демилитаризации Украины на фоне форсированного перехода ВСУ на стандарт вооружений НАТО лопнула, как мыльный пузырь.

Про защиту жителей Донбасса вообще и речи нет. После Мариуполя данная тема выглядит вопиющим кощунством. Россия заслужила репутацию страны-террориста, а ее преступления квалифицируются как геноцид. Идеологема "русского мира" о "спецоперации" вошла в один ряд с феноменами "монголо-татарское нашествие" и культурной политикой красных кхмеров в Кампучии. Слово "освобождение" стало синонимом тактики выжженой земли.

Из-за "СВО" жители Южных регионов РФ живут фактически в условиях военного времени. Отсюда бежит масса народу, опасаясь перетекания конфликта. Подготовка визита Путина в приграничные области только усиливает тревоги.
В Калининградской области чиновники и вовсе готовят бомбоубежища из-за рисков перерастания транзитной войны с Литвой в более горячий конфликт.

У Кремля нет привлекательного для людей образа будущего, а от кормления победами погибших дедов – несварение и раздражение: когда уже мертвых оставят в покое и избавят от кощунственных танцев на костях? Путин – как царь Мидас, только все, к чему он прикасается, превращается в руины и прах.

Жека Абраменко - Україна не стане на коліна 💙💛

Творчість від підписника

Ояєбу

Бла-бла-бла, нє далжно бить, бла-бла-бла, нє аставлять абразаваніє

У гру істерика і це добре

P.s - ну, а щодо дитини, яка загинула, мушу зазначити шо в тому районі більше 100 точок, які потрібно знищити(склади, артилерійські прибиті позиції, казарми і т д). Більшість з цього всього знаходиться в житловому секторі і комусь триста раз насрати на те, шо хтось відверто наражав вооосімь лєт цивільних осіб на небезпеку, бо і стріляв звідти, і стягував туди військову техніку та боєприпаси

Мораль. Юра, іді нахуй. Лицемір йобаний

А як ви пройобуєте життя?

Відео дня

Луцьк