Голос, якого бракує Європі: правда про війну та компроміс

Дієго Гідотті знову написав шикарну статтю щодо України. Не знаю, хто саме цей чувак, але мене особисто зачепило

«Що насправді означає цей так званий справедливий мир, ніхто ніколи не розумів, і ніхто ніколи не висував теорій з цього приводу. Справедливий мир як підсумок злочинної війни - це безглузде поняття, яке ніколи не втілиться в життя. Може бути мир перемоги або мир капітуляції. Справедливий? Ніколи.

«Шляхетний компроміс» — це не більше ніж розбавлена версія білого прапора. Я залишу вам кілька регіонів, ви припините бомбардувати мене, і ми будемо друзями, як і раніше

Ні, так не буває.

Як можна говорити про благородний компроміс або справедливий мир у руйнівній війні, в якій немає нічого справедливого?
Мир перемоги чи мир поразки

Справедливий мир - це більше мрія, ніж конкретне поняття. Тільки ті, кому в принципі байдуже до України, можуть на цьому етапі ще думати, що справедливий мир можна досягти. Тільки відсторонені політики та інтелектуали можуть ще мати нахабство вживати прикметник «справедливий» в дискурсі, який також включає слово «росія».

Ні, не обманюймо себе: справедливого миру не буде. Не буде, тому що українці щодня стикаються з терористами, яким байдуже до справедливості, конвенцій чи міжнародного права.

То про який мир ми можемо взагалі говорити?

Я б не говорив про мир, я б говорив про перемогу чи поразку. Я б говорив про життя чи смерть. Про світло і тіні.

Бо якщо росія не буде переможена, якщо росія не буде знешкоджена і не зможе знову завдавати шкоди іншим, якщо росії буде надано хоча б один квадратний сантиметр України в результаті якогось «благородного компромісу», то в цей момент ми вже не зможемо говорити про мир, не кажучи вже про справедливість. В цей момент ми будемо змушені говорити про війну в Європі, бо ми всі вже знаємо: після України настане наша черга.

Якщо Україна переможе, як я сподіваюся всім серцем, відкинувши російського ворога за кордони, встановлені в 1991 році, ми все одно не зможемо говорити про «справедливий мир», тому що немає ні людської, ні божественної справедливості, здатної компенсувати страждання, заподіяні українцям за ці майже чотири роки тотальної війни.

Немає компенсації за загиблих і закатованих, немає відшкодування за українських дітей, викрадених і депортованих до росії, немає ліків від болю, заподіяного цілому народу.

Бо, на жаль, перемога України ніколи не поверне росіянам пекло, яке вони переживають щодня з 24 лютого 2022 року в Києві та його околицях.

Бо в Києві та його околицях поважають міжнародне право.

Перемога України, бо перемога настане, будьте впевнені, покладе край війні і покладе початок відбудові нової української держави, але вона не принесе «миру», який в нас асоціюється ми білим голубом і оливковою гілкою. Цей мир вже похований в братських могилах, вʼязнях в російських таборах, розчавлений під уламками мирних українських міст.

Мир - це поняття, яке сьогодні є настільки абстрактним, що може вижити лише в пам'яті деяких людей і в абсурдних банальностях політиків, священиків та експертів, які в глибині душі воліють побачити лише капітуляцію (Києва) миру.

Буча, Маріуполь і, на жаль, численні приклади російських воєнних злочинів залишаться ранами, які неможливо загоїти, ранами, з якими доведеться мати справу лише українцям. І цього достатньо, бо справедливого миру ніколи не буде»

Ремарка. Дієго Гідотті - один з небагатьох європейських авторів, які досі зберігають здатність називати речі своїми іменами.
В просторі, де слово «мир» стало універсальним виправданням, а «компроміс» - евфемізмом для капітуляції, він повертає дискусію до простих, проте незручних істин: мир не завжди є добром, а поразка агресора не завжди є трагедією.

Фактично його текст є вироком всій європейській дискусії, яка намагається «врівноважити» зло, щоб не порушувати власного комфорту. Гідотті пише з прямотою, яка майже зникла в Європі: він не боїться руйнувати консенсус, що ми повинні «розуміти росію», «дати шанс переговорам» або «уникати приниження москви».
👇

Біндєри, чьто с ліцамі???

НАТО проти хаосу: як стримати гібридну війну росії

Цікаву, але вкрай нереальну статтю написав Джордж Джанжалія:

«П'ять способів покарати росію

З невеликою часткою уяви та сміливості НАТО може накласти негайні санкції на гібридні військові операції росії.

Зараз триває чітка кампанія з використанням російських дронів та тіньового флоту, спрямована на порушення, а іноді й хаос в європейському повітряному просторі та морських шляхах. Як може відповісти НАТО?

Докази причетності росії є очевидними. І хоча це саме по собі не є новим, масштаби операцій кремля прискорилися після атаки дронів на Польщу 9-10 вересня.

Найбільш помітним є те, що дрони зупинили роботу двох найбільших аеропортів континенту в Копенгагені та Мюнхені, але було також багато інших вторгнень, включаючи формування безпілотних літальних апаратів над військовими базами. Лідери Данії та Німеччини чітко заявили, що, на їх думку, за серією щонайменше 42 інцидентів, що сталися до 6 жовтня, стоїть росія.

Як заявив 29 вересня канцлер Німеччини Фрідріх Мерц: «Дозвольте мені висловити це одним реченням, яке на перший погляд може здатися дещо шокуючим... ми не воюємо, але ми також більше не перебуваємо в стані миру [з росією]».

Що слід робити? По-перше, реакція має бути законною, швидкою та помітною.

У вересні Польща ініціювала консультації відповідно до статті 4 НАТО, і НАТО розгорнуло літаки системи повітряного попередження та контролю (AWACS) для посилення спостереження вздовж східного флангу. Ці дії необхідні для моніторингу та заспокоєння, але вони залишаються реактивними. Більше спостереження виявляє більше порушень, не стримуючи їх. Зростаючий темп виснажує можливості Європи реагувати, залишаючи союзників в циклі спостереження.

Необхідно накласти штрафи.

По-перше, потрібно боротися з ворожими дронами таким чином, щоб не ставити під загрозу цивільну авіацію. EUROCONTROL та Агентство з безпеки авіації Європейського Союзу (EASA) застерігають, що глушилки можуть перешкоджати супутниковим навігаційним сигналам, що робить їх використання поблизу аеропортів небезпечним.

Більш безпечний підхід передбачає багаторівневе виявлення в поєднанні з контрзаходами, що не створюють перешкод і дають докази, які можуть бути використані в суді. Уряди повинні дозволити поліції або жандармерії використовувати вертольоти з військовими сенсорами, дозволити використання засобів перехоплення радіочастот, що відповідають авіаційним стандартам, використовувати сітчасті перехоплювачі або перехоплювачі з ламкими кулями, якщо це дозволяють норми, та підтримувати повний ланцюжок відповідальності, щоб забезпечити публічне визнання інцидентів.

По-друге, законно затримувати судна тіньового флоту на достатній час, щоб накласти реальні витрати. В територіальних водах і портах прибережні органи та співробітники портового контролю (PSC) можуть вимагати документи, перевіряти екіпажі та стандарти безпеки, а також затримувати судна, що не відповідають вимогам, відповідно до Паризького меморандуму про взаєморозуміння та процедур Міжнародної морської організації.

Данія та Швеція вже використовують служби руху суден в Датській протоці, яка є природним вузьким місцем. Влада може наказати танкерам з високим рівнем ризику кинути якір, перевірити їх реєстрацію та страхування захисту та відшкодування (P&I) і затримати їх до усунення недоліків або винесення рішення судом. Цей ефект може бути посилений спільними інспекційними групами, які підтримуються прокурорами, що перебувають на чергуванні.

По-третє, реагувати на кібероперації законною взаємністю. Міжнародне право дозволяє недружні, але законні дії, відомі як реторсії, та пропорційні контрзаходи у відповідь на протиправні дії. На практиці це може включати виведення з ладу ворожих серверів управління та контролю, вилучення незаконних глушителів та контролерів дронів, виключення порушників з європейських хостинг-сервісів та припинення незаконних передач. Кожна дія повинна бути переглянута, щоб переконатися, що вона залишається законною, пропорційною та безпечною для цивільної авіації.
👇

Говард Баффет: Як Україна нагадала Заходу, чому існує мужність

Доволі неочікувано шо такий чувак як Баффет виявився справжнім фашистом. Виявляється, він ще той бандерівець - про це навіть написали на сайті CEPA (Центр аналізу європейської політики). Це американський аналітичний центр, заснований у Вашингтоні в 2005 році:

Баффет: Захід повинен вчитися у України
Філантроп і бізнесмен Говард Г. Баффет закликав світ посилити підтримку Києва і закликав західних лідерів більш чітко донести це до виборців.

Баффет, який відвідав Україну 22 рази, роздав 450 мільйонів обідів і вклав понад 1 мільярд доларів з фондів своєї фундації у відновлення та реконструкцію країни, зруйнованої війною, заявив, що конфлікт має наслідки для всього світу і що кожен може повчитися мужності та винахідливості українського народу.

Виступаючи під час отримання нагороди CEPA Impact Award 2025 за гуманітарну діяльність в країні до і після повномасштабного вторгнення росії в 2022 році, він сказав, що американські лідери не змогли пояснити американцям, чому підтримка України є життєво важливою для глобальної безпеки.

«Ця війна є нашою війною, тому так важливо, щоб американська громадськість розуміла значення цієї війни та її наслідки», – сказав він 8 жовтня на церемонії вручення нагород у Вашингтоні. «Це не закінчиться добре, якщо ця країна та європейські країни не почнуть діяти швидше, не стануть сміливішими і не продемонструють більше мужності».

Баффет заявив, що робота його фонду в інших частинах світу продемонструвала глобальний вплив війни та її наслідки для продовольчої безпеки людей, які живуть за тисячі кілометрів від України. Він згадав зустріч із дрібним фермером в Руанді, який розповів йому, що російська агресія спричинила зростання цін на зерно в цій центральноафриканській країні.

Україна здавна вважається житницею Європи, і фонд Баффета тісно співпрацює з фермерами, щоб допомогти відновити продуктивність сільського господарства.

«Вплив того, що росія зробила і продовжує робити з українським сільським господарством, буде відчуватися ще довгий час», — сказав він. «Однією з найбільших проблем буде розмінування сільськогосподарських угідь, і ми дуже активно займаємося цим. Це одне з найважливіших завдань, яке ми можемо виконати, щоб сприяти розвитку економіки в майбутньому».

Він зазначив, що досвід роботи в країні, побитою війною, був дуже відмінним від інших благодійних ініціатив його фонду, і під час своїх візитів він навчився мужності, наполегливості та винахідливості українців.

«Мені довелося навчитися краще слухати, мені довелося змінити свій спосіб мислення», — сказав він. «В Україні ми робимо те, чого не робили б ніде інде. Ми побудували великий міст. Ми ніде не будуємо мости. Але на той час це було необхідно, і ми це зробили».

Робота в умовах «реальної війни» означала, що потрібно було вчитися і реагувати швидше, ніж в інших ситуаціях, сказав він, і що для агентств з надання допомоги не існує простих шаблонів, якими можна було б керуватися.

Ремарка. Фактично Баффет не стільки допомагає Україні, скільки вчиться у неї. Він називає українців «найхоробрішими людьми, яких він коли-небудь бачив», але між рядками читається банальність: він дивиться на Україну, щоб зрозуміти, чим перестав бути Захід.
👇👇👇