Не Нарвою єдиною. Привіт аналітикам ЄС
Chatham House, один із найвпливовіших аналітичних центрів Великої Британії, офіційна назва Royal Institute of International Affairs (Королівський інститут міжнародних справ), написав статтю про Нарву. Вийшло доволі цікаво, але без розуміння ситуації як такої
«Чи Нарва наступна в планах путіна?
Мешканці прикордонного міста Естонії мають міцні, але складні стосунки зі своїми російськими сусідами. Фотожурналіст Маріо Геллер зустрівся з деякими з них, щоб поговорити про ідентичність, мову та російську експансію.
Огороджений з обох боків танковими бар'єрами, «Міст дружби» зараз звучить як поганий жарт. На одному березі лежить Нарва, муніципалітет Естонії та один із найсхідніших куточків Європейського Союзу; на іншому — російське місто Івангород. Там, де колись зустрічалися для консультацій прикордонники обох країн, тепер вони лише грізно дивляться один на одного з відстані 100 метрів.
Дехто каже, що саме тут може розпочатися Третя світова війна. В 2022 році, незабаром після повномасштабного вторгнення росії в Україну, путін висловив думку, що Нарва історично належала росії і її потрібно «повернути». Ця заява викликала тривогу в Естонії та НАТО, породивши побоювання, що третє за величиною місто країни може стати ціллю наступної експансії росіян в Європі.
Ці побоювання певною мірою виправдані. Близько 97% жителів Нарви розмовляють російською мовою, а багато хто має родичів по той бік кордону. Ще в 1993 році, незабаром після здобуття Естонією незалежності, місто та прилеглі райони на неофіційному референдурі переважною більшістю голосів проголосували за автономію, але уряд в Таллінні визнав це голосування неконституційним. Багато хто вважає, що за референдумом стояла москва.
97% жителів Нарви розмовляють російською мовою.
Сьогодні опозиція Естонії до російського впливу в Європі сильніша, ніж будь-коли. Ця маленька балтійська країна є одним із найвідданіших прихильників України, надаючи їй відносно більше військової допомоги, ніж будь-яка інша країна. Однак для мешканців Нарви зв'язки з росією є глибшими і складнішими.
«Найбільшою визначною пам'яткою Нарви, звичайно, є росія, — каже мер міста Катрі Райк. Ми втомилися від дурних німців і швейцарців, які приїжджають сюди, щоб подивитися на росію». До 1918 року Нарва та Івангород були об'єднані під владою росії, але після Першої світової війни річка Нарва стала кордоном незалежної Естонії. Ця свобода раптово закінчилася в 1940 році, коли місто було захоплене радянськими військами, потім короткий час перебувало під владою німецьких військ, а потім — під довгою радянською окупацією до 1991 року.
Катрі Райк, мер Нарви, живе в місті понад 25 років і каже, що втомилася від туристів, які приїжджають тільки подивитися на росію, «найбільшу пам'ятку» міста.
За десятиліття радянської влади Нарва перетворилася на промислове місто, де в збірних будинках оселилися тисячі російських робітників. Зв'язки з росією залишалися міцними, і донедавна для мешканців міста було цілком нормальним їздити на закупи до росії, відвідувати друзів або виїжджати на вихідні до санкт-петербурга.
Кожен, хто хоче, може переїхати до росії в будь-який час, але ніхто цього не робить, бо всі знають, що Естонія – вільна країна.
Катрі Райк, мер Нарви.
Після повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році уряд Естонії все більше дистанціювався від росії та радянського минулого країни. Пізніше того ж року прем'єр-міністр Кая Каллас наказала демонтувати всі радянські пам'ятники. В Нарві це стосувалося і танка Т-34 часів Другої світової війни, що викликало бурхливу реакцію населення. Сьогодні уряд не рекомендує перетинати кордон, а ті, хто все ж хоче потрапити до росії, можуть очікувати на 10-годинне очікування.
Райк, яка виросла в Радянському Союзі і часто їздила до Росії, була звинувачена деякими російськомовними жителями Нарви в спробі стерти важливу частину історії. Її позиція чітка. «Хто хоче, може переїхати до оосії в будь-який час, — сказала вона, — але ніхто цього не робить, бо всі знають, що Естонія — вільна країна».
👇
Chatham House, один із найвпливовіших аналітичних центрів Великої Британії, офіційна назва Royal Institute of International Affairs (Королівський інститут міжнародних справ), написав статтю про Нарву. Вийшло доволі цікаво, але без розуміння ситуації як такої
«Чи Нарва наступна в планах путіна?
Мешканці прикордонного міста Естонії мають міцні, але складні стосунки зі своїми російськими сусідами. Фотожурналіст Маріо Геллер зустрівся з деякими з них, щоб поговорити про ідентичність, мову та російську експансію.
Огороджений з обох боків танковими бар'єрами, «Міст дружби» зараз звучить як поганий жарт. На одному березі лежить Нарва, муніципалітет Естонії та один із найсхідніших куточків Європейського Союзу; на іншому — російське місто Івангород. Там, де колись зустрічалися для консультацій прикордонники обох країн, тепер вони лише грізно дивляться один на одного з відстані 100 метрів.
Дехто каже, що саме тут може розпочатися Третя світова війна. В 2022 році, незабаром після повномасштабного вторгнення росії в Україну, путін висловив думку, що Нарва історично належала росії і її потрібно «повернути». Ця заява викликала тривогу в Естонії та НАТО, породивши побоювання, що третє за величиною місто країни може стати ціллю наступної експансії росіян в Європі.
Ці побоювання певною мірою виправдані. Близько 97% жителів Нарви розмовляють російською мовою, а багато хто має родичів по той бік кордону. Ще в 1993 році, незабаром після здобуття Естонією незалежності, місто та прилеглі райони на неофіційному референдурі переважною більшістю голосів проголосували за автономію, але уряд в Таллінні визнав це голосування неконституційним. Багато хто вважає, що за референдумом стояла москва.
97% жителів Нарви розмовляють російською мовою.
Сьогодні опозиція Естонії до російського впливу в Європі сильніша, ніж будь-коли. Ця маленька балтійська країна є одним із найвідданіших прихильників України, надаючи їй відносно більше військової допомоги, ніж будь-яка інша країна. Однак для мешканців Нарви зв'язки з росією є глибшими і складнішими.
«Найбільшою визначною пам'яткою Нарви, звичайно, є росія, — каже мер міста Катрі Райк. Ми втомилися від дурних німців і швейцарців, які приїжджають сюди, щоб подивитися на росію». До 1918 року Нарва та Івангород були об'єднані під владою росії, але після Першої світової війни річка Нарва стала кордоном незалежної Естонії. Ця свобода раптово закінчилася в 1940 році, коли місто було захоплене радянськими військами, потім короткий час перебувало під владою німецьких військ, а потім — під довгою радянською окупацією до 1991 року.
Катрі Райк, мер Нарви, живе в місті понад 25 років і каже, що втомилася від туристів, які приїжджають тільки подивитися на росію, «найбільшу пам'ятку» міста.
За десятиліття радянської влади Нарва перетворилася на промислове місто, де в збірних будинках оселилися тисячі російських робітників. Зв'язки з росією залишалися міцними, і донедавна для мешканців міста було цілком нормальним їздити на закупи до росії, відвідувати друзів або виїжджати на вихідні до санкт-петербурга.
Кожен, хто хоче, може переїхати до росії в будь-який час, але ніхто цього не робить, бо всі знають, що Естонія – вільна країна.
Катрі Райк, мер Нарви.
Після повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році уряд Естонії все більше дистанціювався від росії та радянського минулого країни. Пізніше того ж року прем'єр-міністр Кая Каллас наказала демонтувати всі радянські пам'ятники. В Нарві це стосувалося і танка Т-34 часів Другої світової війни, що викликало бурхливу реакцію населення. Сьогодні уряд не рекомендує перетинати кордон, а ті, хто все ж хоче потрапити до росії, можуть очікувати на 10-годинне очікування.
Райк, яка виросла в Радянському Союзі і часто їздила до Росії, була звинувачена деякими російськомовними жителями Нарви в спробі стерти важливу частину історії. Її позиція чітка. «Хто хоче, може переїхати до оосії в будь-який час, — сказала вона, — але ніхто цього не робить, бо всі знають, що Естонія — вільна країна».
👇
👍246💯129❤51🤯3💩2🥱1
Для багатьох із 54 000 жителів Нарви їхні стосунки з росією та почуття національної ідентичності є більш проблематичними. «Ми не відчуваємо себе естонцями», – каже 23-річний студент Кирило. Він і його дівчина Дарья народилися в Нарві і виросли, розмовляючи російською. «Коли ми працювали в Таллінні, з нами поводилися як з рабами і часто дискримінували. Люди дали нам прізвисько «цибуля» через православні церкви з цибулеподібними куполами»
В Нарві вони не стикаються з такою дискримінацією, але відсутність економічних перспектив змушує їх замислитися над переїздом за кордон. Безробіття в місті становить близько 10%, що значно перевищує середній показник по країні, багато підприємств закрилися, а можливості знайти роботу дуже обмежені. Дарья зараз працює на півставки в книгарні, де заробляє лише три євро на день.
Питання мови також сильно впливає на почуття приналежності пари до Естонії. Нещодавні реформи освіти передбачають, що все навчання має проводитися естонською мовою, що фактично призведе до закриття російськомовних шкіл по всій країні. Ні Дарья, ні Кирило не є політично активними, але вони побоюються, що ці реформи витіснять російську культуру в Естонії і ще більше відчужать їх. «Навіщо мені вивчати естонську мову? – запитує Дарья. – Навіть якщо я буду говорити нею досконало, для них [інших естонців] я завжди залишатимуся росіянкою».
В іншому кінці міста, в штабі Кайтсіліт, добровільної армії Естонії, деякі мешканці Нарви більш активно готуються до можливого конфлікту зі східними сусідами.
Тут молодих людей, таких як 17-річна Марія Морозова, вчать готуватися до війни. З семи років вони можуть вступити до Noored Kotkad (Молоді орли) та Kodututred (Дочки Батьківщини), де вчаться користуватися картами та виживати самостійно в лісі. «Ніхто мене сюди не заманював», – каже Марія зі сміхом. «Я прийшла сама... Хотіла вступити до більш серйозної організації, де могла б бути корисною і, за потреби, захищати країну».
Зрозуміло, чому Естонія хоче, щоб її громадяни розмовляли естонською мовою. Це не слід розглядати як гноблення чи жорстокість. Марія Морозова, член добровільної оборонної ліги Естонії.
За останні роки політичне значення Кайцеліт зросло. В лютому 2024 року міністр оборони Естонії Ганно Певкур ще раз наголосив на необхідності підвищення боєготовності. Військовий бюджет Естонії, що становить 3,2 % ВВП, відображає цей пріоритет. Прихильність Марії до військової підготовки пов'язана з її почуттям естонської ідентичності. «Я розмовляю естонською краще, ніж багато хто тут, у Нарві», – каже вона. Її історія незвичайна. Хоча її батьки розмовляють російською, вона народилася в Англії і приїхала до Естонії лише в сім років тому. Коли родина повернулася до Нарви, Марія перевелася до російської школи і мусила швидко вдосконалити свою російську.
Сьогодні вона пишається своїми мовними навичками і має чітку позицію щодо національної ідентичності. «Якщо ти живеш в Естонії і маєш естонське громадянство, ти естонець. Зрозуміло, чому Естонія хоче, щоб її громадяни розмовляли естонською. Це не слід розглядати як утиск чи жорстокість», – каже вона.
Для інших інтеграція естонців і російськомовних жителів є не стільки політичним, скільки поколіннєвим питанням. 82-річний Аарне Вайк керує морським музеєм у Касму, що за кілька годин їзди від Нарви вздовж узбережжя. Він сидить біля будівлі, колишнього царського прикордонного посту, оглядає горизонт і показує «нафтові кораблі путіна» – тіньовий флот, що таємно діє в Балтійському морі. Зі своєї скарбнички він дістає фотографію радянських прикордонників із підписами солдатів, які йшли зі служби. Ностальгія? «Ні», – твердо відповідає він. «Мені стає погано, коли я згадую. Естонська культура була знищена. Коли закінчився Радянський Союз, це було як відродження».
👇👇
В Нарві вони не стикаються з такою дискримінацією, але відсутність економічних перспектив змушує їх замислитися над переїздом за кордон. Безробіття в місті становить близько 10%, що значно перевищує середній показник по країні, багато підприємств закрилися, а можливості знайти роботу дуже обмежені. Дарья зараз працює на півставки в книгарні, де заробляє лише три євро на день.
Питання мови також сильно впливає на почуття приналежності пари до Естонії. Нещодавні реформи освіти передбачають, що все навчання має проводитися естонською мовою, що фактично призведе до закриття російськомовних шкіл по всій країні. Ні Дарья, ні Кирило не є політично активними, але вони побоюються, що ці реформи витіснять російську культуру в Естонії і ще більше відчужать їх. «Навіщо мені вивчати естонську мову? – запитує Дарья. – Навіть якщо я буду говорити нею досконало, для них [інших естонців] я завжди залишатимуся росіянкою».
В іншому кінці міста, в штабі Кайтсіліт, добровільної армії Естонії, деякі мешканці Нарви більш активно готуються до можливого конфлікту зі східними сусідами.
Тут молодих людей, таких як 17-річна Марія Морозова, вчать готуватися до війни. З семи років вони можуть вступити до Noored Kotkad (Молоді орли) та Kodututred (Дочки Батьківщини), де вчаться користуватися картами та виживати самостійно в лісі. «Ніхто мене сюди не заманював», – каже Марія зі сміхом. «Я прийшла сама... Хотіла вступити до більш серйозної організації, де могла б бути корисною і, за потреби, захищати країну».
Зрозуміло, чому Естонія хоче, щоб її громадяни розмовляли естонською мовою. Це не слід розглядати як гноблення чи жорстокість. Марія Морозова, член добровільної оборонної ліги Естонії.
За останні роки політичне значення Кайцеліт зросло. В лютому 2024 року міністр оборони Естонії Ганно Певкур ще раз наголосив на необхідності підвищення боєготовності. Військовий бюджет Естонії, що становить 3,2 % ВВП, відображає цей пріоритет. Прихильність Марії до військової підготовки пов'язана з її почуттям естонської ідентичності. «Я розмовляю естонською краще, ніж багато хто тут, у Нарві», – каже вона. Її історія незвичайна. Хоча її батьки розмовляють російською, вона народилася в Англії і приїхала до Естонії лише в сім років тому. Коли родина повернулася до Нарви, Марія перевелася до російської школи і мусила швидко вдосконалити свою російську.
Сьогодні вона пишається своїми мовними навичками і має чітку позицію щодо національної ідентичності. «Якщо ти живеш в Естонії і маєш естонське громадянство, ти естонець. Зрозуміло, чому Естонія хоче, щоб її громадяни розмовляли естонською. Це не слід розглядати як утиск чи жорстокість», – каже вона.
Для інших інтеграція естонців і російськомовних жителів є не стільки політичним, скільки поколіннєвим питанням. 82-річний Аарне Вайк керує морським музеєм у Касму, що за кілька годин їзди від Нарви вздовж узбережжя. Він сидить біля будівлі, колишнього царського прикордонного посту, оглядає горизонт і показує «нафтові кораблі путіна» – тіньовий флот, що таємно діє в Балтійському морі. Зі своєї скарбнички він дістає фотографію радянських прикордонників із підписами солдатів, які йшли зі служби. Ностальгія? «Ні», – твердо відповідає він. «Мені стає погано, коли я згадую. Естонська культура була знищена. Коли закінчився Радянський Союз, це було як відродження».
👇👇
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
💯278❤54👍33💩2🥱1
В Нарві кількість людей, які пережили останню радянську окупацію, зменшується, але зростає покоління молодих людей, які усвідомлюють можливість нового конфлікту з росією. «Ніхто не любить війну, – каже Марія. – Я сподіваюся, що до цього не дійде. Але якщо дійде, я буду воювати».
Ремарка або не Нарвою єдиною
Нарва — це консерва, відкладена для “особливого випадку”. Її не треба відкривати зараз, вона лежить на полиці стратегічного кремля, як і десятки інших міст, які були штучно русифіковані, інфіковані радянською ідентичністю і просто чекають сигналу.
Європейці досі не зрозуміли, що це — не прикордонне питання. Це — механізм закладеної вибухівки.
Нарва — лише одна з багатьох консерв для “відновлення історичної справедливості”
Тут є російськомовна більшість, легітимована присутність «русского мира» через побут, сімʼї, ТБ + сюжети про “історичну територію, яку треба повернути”. Все це в підсумку створює інформаційне поле для вторгнення та ідеальну картинку для російських новин, під соусом “русских притесняют в ЄС”
Абсолютної типовий «кримський» сценарій? Безперечно
Проте Європа не бачить, не хоче бачити інші консерви
Латгалія (східна Латвія) — Даугавпілс. Тут 80% російськомовних, проросійський електорат, активна ностальгія за СРСР. Кремль системно називає Латвію “нацистською” через політику латвійської мови. Латгалія - це “Нарва Латвії”. Тут може початись інформаційне загострення з тим же наративом: «ущемляют русских».
Вільнюс (окремі райони) та Клайпеда, Литва. Тут є потужна російська меншина. І хоча вона менше радикалізована, ніж у Латвії чи Естонії, зусилля російських “культурних фондів” і ФСБшних “центрів співвітчизників” активно тривають. Саме тут кремль закладає інформаційну мережу з прицілом на порти й стратегічну інфраструктуру.
Спішський регіон (Словаччина). Це історично “русинський” регіон, в якому досі діють проросійські православні структури, фінансовані через українських русинів. Регіон культурно маргіналізований, економічно відсталий, зі значним потенціалом для створення “скривдженої ідентичності”.
Гагаузія (Молдова) - «автономне» утворення в південній частині Молдови, переважно православне, проросійське, зі слабкою ідентифікацією себе як “молдаван”. З 2014 року там організовували проросійські “референдуми”, а в 2023 році обрали проросійського башкана (Ірина Влах, а тепер Євгенія Гуцул, пов’язана з Шором). Це політична “міна” під Молдовою, яку можуть використати для федералізації чи паралічу проєвропейських реформ
Карловаць і Баня-Лука (Республіка Сербська, Боснія і Герцеговина). Даний регіон під контролем проросійського лідера Мілорада Додіка, який неодноразово погрожував відокремленням від Боснії. Регіон має присутність російських радників, православних мереж, підтримку з боку сербських праворадикалів. Це політична бомба, яка вибухне випадку серйозної кризи в Україні, коли кремль буде явно програвати
Епілог. Не лише Нарва “нестабільна точка”. Інші подібні “міста-детонатори” — вже існують. Європа їх бачить, але обирає сприймати їх як “особливість демографії”. На відміну від кремля
І поки ЄС зволікає з інтеграцією, модернізацією, інформаційною протидією, ці консерви бродять. І питання не в тому, чи вони вибухнуть.
Питання в тому, кого саме кремль відкриє першим.
Привіт спецслужбам ЄС
Кінець
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
P.s 2 - Хочеш шоб по ваті прилетіло? Пиши в @gistapapapa_bot . Анонімність гарантовано
Ремарка або не Нарвою єдиною
Нарва — це консерва, відкладена для “особливого випадку”. Її не треба відкривати зараз, вона лежить на полиці стратегічного кремля, як і десятки інших міст, які були штучно русифіковані, інфіковані радянською ідентичністю і просто чекають сигналу.
Європейці досі не зрозуміли, що це — не прикордонне питання. Це — механізм закладеної вибухівки.
Нарва — лише одна з багатьох консерв для “відновлення історичної справедливості”
Тут є російськомовна більшість, легітимована присутність «русского мира» через побут, сімʼї, ТБ + сюжети про “історичну територію, яку треба повернути”. Все це в підсумку створює інформаційне поле для вторгнення та ідеальну картинку для російських новин, під соусом “русских притесняют в ЄС”
Абсолютної типовий «кримський» сценарій? Безперечно
Проте Європа не бачить, не хоче бачити інші консерви
Латгалія (східна Латвія) — Даугавпілс. Тут 80% російськомовних, проросійський електорат, активна ностальгія за СРСР. Кремль системно називає Латвію “нацистською” через політику латвійської мови. Латгалія - це “Нарва Латвії”. Тут може початись інформаційне загострення з тим же наративом: «ущемляют русских».
Вільнюс (окремі райони) та Клайпеда, Литва. Тут є потужна російська меншина. І хоча вона менше радикалізована, ніж у Латвії чи Естонії, зусилля російських “культурних фондів” і ФСБшних “центрів співвітчизників” активно тривають. Саме тут кремль закладає інформаційну мережу з прицілом на порти й стратегічну інфраструктуру.
Спішський регіон (Словаччина). Це історично “русинський” регіон, в якому досі діють проросійські православні структури, фінансовані через українських русинів. Регіон культурно маргіналізований, економічно відсталий, зі значним потенціалом для створення “скривдженої ідентичності”.
Гагаузія (Молдова) - «автономне» утворення в південній частині Молдови, переважно православне, проросійське, зі слабкою ідентифікацією себе як “молдаван”. З 2014 року там організовували проросійські “референдуми”, а в 2023 році обрали проросійського башкана (Ірина Влах, а тепер Євгенія Гуцул, пов’язана з Шором). Це політична “міна” під Молдовою, яку можуть використати для федералізації чи паралічу проєвропейських реформ
Карловаць і Баня-Лука (Республіка Сербська, Боснія і Герцеговина). Даний регіон під контролем проросійського лідера Мілорада Додіка, який неодноразово погрожував відокремленням від Боснії. Регіон має присутність російських радників, православних мереж, підтримку з боку сербських праворадикалів. Це політична бомба, яка вибухне випадку серйозної кризи в Україні, коли кремль буде явно програвати
Епілог. Не лише Нарва “нестабільна точка”. Інші подібні “міста-детонатори” — вже існують. Європа їх бачить, але обирає сприймати їх як “особливість демографії”. На відміну від кремля
І поки ЄС зволікає з інтеграцією, модернізацією, інформаційною протидією, ці консерви бродять. І питання не в тому, чи вони вибухнуть.
Питання в тому, кого саме кремль відкриє першим.
Привіт спецслужбам ЄС
Кінець
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
P.s 2 - Хочеш шоб по ваті прилетіло? Пиши в @gistapapapa_bot . Анонімність гарантовано
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
👍358💯281❤58🤔11😢7🖕3🥱1
Золото путіна: африканський маршрут обходу санкцій
Росія почала будувати в Малі завод з випуску золота.
Влада Малі оголосила про початок будівництва нового заводу з переробки золота потужністю до 200 тонн на рік. Проект реалізується за підтримки росії, пише Reuters. Контрольний пакет в майбутньому підприємстві належить державі Малі. Будівництво ведеться в партнерстві з російською групою «Ядран» і швейцарською інвестиційною компанією. Новий завод буде розташований в Сену, недалеко від столиці країни — Бамако.
Голова російської компанії «Ядран» Ірек Саліхов заявив, що завод в Сену задуманий як регіональний хаб для переробки не тільки малійського золота, але й сировини, що надходить з сусідніх країн, таких як Буркіна-Фасо.
Тепер давайте розбиратися шо це за завод
Почнемо з компанії «Ядран», її власників та зв’язків
Група «Ядран» – приватний інвестиційно-промисловий холдинг з Казані (Татарстан), заснований Іреком Саліховим. Саліхов – депутат думи Татарстану та голова ради директорів нафтороздрібного АТ «Ядран-Ойл». За даними ЗМІ, він походить з елітної родини, син давнього соратника екс-президента Республіки Татарстан М. Шаймієва. В 2008 р. Саліхов створив нафтового трейдера «Ядран-Ойл», який вже 2014 р. мав виручку ~38,8 млрд рублів і ставав ключовим гравцем у Татарстані. Після 2015 р. обсяги «Ядран-Ойл» різко впали, компанію перейменували і ліквідували до 2020 р., а нафтороздрібний бізнес передали компаніям «Ядран-Енерго» та «Альянс-Ойл» (остання належить особисто Саліхову)
Структура «Ядран» доволі заплутана. За даними реєстрів, засновниками ТОВ «Ядран-Групп» є ТОВ «С-Холдинг» (100% якого з червня 2023 р. належить іноземній компанії Falcon Rock Investment Limited) та фізособа Р. Солтанов (колишній співробітник Саліхова). Аналогічно, ТОВ «Ядран-Строй» (будівельна компанія групи) засноване на особі Р. Солтанова. Таким чином фактичними бенефіціарами «Ядран» вважаються сам Саліхов (та ймовірно його оточення) і наближені до нього партнери.
Саліхов як регіональний політик має доступ до державних ресурсів Татарстану. Зокрема через компанії групи він реалізує (розпилює) проєкти держсектора: будівництво доріг, індустріальних парків, логістичних центрів тощо. ТОВ «Ядран-Строй» виконує численні державні підряди: в 2024 р. компанія отримала 14 тендерів загальною вартістю ~10,38 млрд руб, що свідчить про інтеграцію з регіональними владними структурами.
Далі. Швейцарський партнер у проєкті, хто це такий
Офіційно швейцарський партнер проєкту не названий. У всіх повідомленнях він згадується просто як «швейцарська інвестиційна компанія» (– Swiss investment company) . Жодних публічних даних про її назву чи історію діяльності знайти не вдалося. Очевидно, це приватний інвестиційний фонд або спеціальна компанія-фасад із Швейцарії.
Нагадую, що Швейцарія з березня 2022 р. приєдналася до міжнародних санкцій проти росії, зокрема заборонила прямий імпорт російського золота. Проте швейцарські рефінерії фактично наростили обсяги обробки російського золота, завозячи його через треті країни. В цьому сенсі будь-яка швейцарська компанія, що співпрацює з «Ядран», ризикує бути запідозреною в допомозі обходу санкцій, а іїї репутація може постраждати, якщо буде з’ясовано, що продукцію заводу планують переправляти в Європу чи Азію з російським слідом
Окремо слід зауважити про санкційні ризики для Малі: після дворічного президентства-мілоніадства 2020–2021 рр. місцева влада перебуває під дією регіональних (ЕКОВАС) і західних санкцій за зрив демократичних виборів. США в липні 2023 р. ввели санкції проти міністра оборони Малі і двох генералів за зв’язки з найманцями з «вагнера».
Компанія «Ядран» офіційно не перебуває під західними санкціями. Однак будь-яке глибоке залучення «Ядран» до обробки золота Малі = потенційні санкції - взаємодія з військово-промисловим комплексом Малі (особливо з «вагнером») вже наражена на увагу США та ЄС
👇
Росія почала будувати в Малі завод з випуску золота.
Влада Малі оголосила про початок будівництва нового заводу з переробки золота потужністю до 200 тонн на рік. Проект реалізується за підтримки росії, пише Reuters. Контрольний пакет в майбутньому підприємстві належить державі Малі. Будівництво ведеться в партнерстві з російською групою «Ядран» і швейцарською інвестиційною компанією. Новий завод буде розташований в Сену, недалеко від столиці країни — Бамако.
Голова російської компанії «Ядран» Ірек Саліхов заявив, що завод в Сену задуманий як регіональний хаб для переробки не тільки малійського золота, але й сировини, що надходить з сусідніх країн, таких як Буркіна-Фасо.
Тепер давайте розбиратися шо це за завод
Почнемо з компанії «Ядран», її власників та зв’язків
Група «Ядран» – приватний інвестиційно-промисловий холдинг з Казані (Татарстан), заснований Іреком Саліховим. Саліхов – депутат думи Татарстану та голова ради директорів нафтороздрібного АТ «Ядран-Ойл». За даними ЗМІ, він походить з елітної родини, син давнього соратника екс-президента Республіки Татарстан М. Шаймієва. В 2008 р. Саліхов створив нафтового трейдера «Ядран-Ойл», який вже 2014 р. мав виручку ~38,8 млрд рублів і ставав ключовим гравцем у Татарстані. Після 2015 р. обсяги «Ядран-Ойл» різко впали, компанію перейменували і ліквідували до 2020 р., а нафтороздрібний бізнес передали компаніям «Ядран-Енерго» та «Альянс-Ойл» (остання належить особисто Саліхову)
Структура «Ядран» доволі заплутана. За даними реєстрів, засновниками ТОВ «Ядран-Групп» є ТОВ «С-Холдинг» (100% якого з червня 2023 р. належить іноземній компанії Falcon Rock Investment Limited) та фізособа Р. Солтанов (колишній співробітник Саліхова). Аналогічно, ТОВ «Ядран-Строй» (будівельна компанія групи) засноване на особі Р. Солтанова. Таким чином фактичними бенефіціарами «Ядран» вважаються сам Саліхов (та ймовірно його оточення) і наближені до нього партнери.
Саліхов як регіональний політик має доступ до державних ресурсів Татарстану. Зокрема через компанії групи він реалізує (розпилює) проєкти держсектора: будівництво доріг, індустріальних парків, логістичних центрів тощо. ТОВ «Ядран-Строй» виконує численні державні підряди: в 2024 р. компанія отримала 14 тендерів загальною вартістю ~10,38 млрд руб, що свідчить про інтеграцію з регіональними владними структурами.
Далі. Швейцарський партнер у проєкті, хто це такий
Офіційно швейцарський партнер проєкту не названий. У всіх повідомленнях він згадується просто як «швейцарська інвестиційна компанія» (– Swiss investment company) . Жодних публічних даних про її назву чи історію діяльності знайти не вдалося. Очевидно, це приватний інвестиційний фонд або спеціальна компанія-фасад із Швейцарії.
Нагадую, що Швейцарія з березня 2022 р. приєдналася до міжнародних санкцій проти росії, зокрема заборонила прямий імпорт російського золота. Проте швейцарські рефінерії фактично наростили обсяги обробки російського золота, завозячи його через треті країни. В цьому сенсі будь-яка швейцарська компанія, що співпрацює з «Ядран», ризикує бути запідозреною в допомозі обходу санкцій, а іїї репутація може постраждати, якщо буде з’ясовано, що продукцію заводу планують переправляти в Європу чи Азію з російським слідом
Окремо слід зауважити про санкційні ризики для Малі: після дворічного президентства-мілоніадства 2020–2021 рр. місцева влада перебуває під дією регіональних (ЕКОВАС) і західних санкцій за зрив демократичних виборів. США в липні 2023 р. ввели санкції проти міністра оборони Малі і двох генералів за зв’язки з найманцями з «вагнера».
Компанія «Ядран» офіційно не перебуває під західними санкціями. Однак будь-яке глибоке залучення «Ядран» до обробки золота Малі = потенційні санкції - взаємодія з військово-промисловим комплексом Малі (особливо з «вагнером») вже наражена на увагу США та ЄС
👇
👍164🤬134❤42😡6😁3🤡3👏2💩2🥰1🥱1
Швейцарська сторона теж може отримати по шапці - обробка африканського золота для росії може бути кваліфікована як допомога в обході санкцій. Відомо, що швейцарські компанії раніше купували велику кількість російського золота через перепродажі – за два роки вони переробили понад 75 т золота, ввозячи його з росії через Лондон. Якщо ж золото, віддуте на цьому заводі, надалі експортуватиметься з маркуванням «Малі», є реальний ризик того, що воно стане проміжним «офіційним» походженням, що ускладнить відстеження
Тепер про завод або що за чим відбувалося
Жовтень 2024 - президент Малі Ассімі Гоіта оголосив про намір створити державну золоторефінерію в партнерстві з «Ядран» і швейцарцями, яких ніхто не бачив
28 травня 2025 - Рада міністрів Малі ухвалила указ, яким формально затвердила корпорацію SOROMA S.A. (Société de Raffinage d’Or du Mali) зі статутним капіталом 600 млн ф. КФА (еквівалент ~1 млн $), у якій держава Малі матиме 62% акцій
16–17 червня 2025 - президент Гоіта та представники «Ядран» в присутності чиновників заклали перший камінь в фундамент майбутнього заводу в зоні аеропорту Сену поблизу Бамако
Офіційного терміну введення в експлуатацію поки не вказано. За оцінкою Financial Afrik, будівельні роботи мають тривати два роки, тобто завод може почати роботу орієнтовно наприкінці 2027 р.
Тепер про цифри: скільки це все кіно коштує і хто фінансує
Публічно про загальну вартість проєкту не повідомлялося. Виділений статутний капітал ТОВ SOROMA S.A. становить лише 600 млн ф. КФА (≈1 млн $), що явно не покриває всвв їх х витрат на завод такої потужності. Тому фінансування імовірно комбіноване: держава вносить свою частку (62%), решту має надати «Ядран» і швейцарський партнер.
Чіткої структури витрат та розподілу бюджету серед інвесторів в відкритих джерелах немає (принаймні я не знайшов). Моя особиста думка - будівництво проходить за принципом спільного фінансування: держава Малі забезпечує землевідведення, інфраструктуру (комунікації), а «Ядран» з інвестором – технологічні та будівельні інвестиції.
Тепер про гроші або шо таке потужність 200 т/рік в доларах США, про яку було заявлено публічно
За ринковою ціною золота близько $3389/унція (вказано на 17.06.2025), що становить приблизно:
1 тонна ≈ 32 150 тройських унцій, тож 200 т ≈ 6,430,000 унцій.
6,430,000 унцій × $3389/унція ≈ $21,8 млрд на рік (за поточних цін).
Далі. На скільки це все рентабельно
За даними організаторів, внутрішня норма рентабельності проєкту дуже висока (≈173% IRR, внутрішня форма рентабельності). Прес-секретар “Ядран” І. Салихов повідомляв, що запуск заводу створить значні додаткові доходи на місці.
Очікується, що вже з 3-го року роботи уряд Малі щорічно отримуватиме ≈62% від прибутку (приблизно 25 млрд ф. КФА на рік) . За офіційними ж словами Гоіти, “десятирічні інвестиції” (маються на увазі 10 млрд КФА ≈ $17 млн) мають окупитися за 2,4 роки. Це відповідає дуже швидкому виходу на окупність - за оптимістичним сценарієм через 2–3 роки після старту.
Слід зауважити, що такі прогнози дуже оптимістичні і залежать від стабільного виробництва 200 т золота та повноцінної реалізації дорогої продукції на світових ринках. Водночас уже заявлено, що після запуску “Малі увійде безпосередньо на світовий ринок” завдяки стандартам LBMA (золото 99,5% чистоти)
Особисто мені дуже цікаво те, як завод буде закуповувати дробильно-подрібнювальну техніку, мільні установки, електролітичні/хімічні установки очищення, печі для виплавки золота, автоматизовані ливарні форми для злитків та іншу технік, бо зазвичай таке продають провідні виробники з Німеччини, США, Швейцарії, Китаю + можна буде попасти під санкції
З іншої сторони - Китай в нас друг рф, тому ставлю на комуністів
Завод зведуть в Сену – промисловій зоні поблизу міжнародного аеропорту імені президента Модібо Кейтани, на 5 гектарах землі. Цікаво те, що Сену немає власного великого родовища - основні золотоносні ділянки Малі зосереджені в інших районах (південний захід та центр країни).
👇👇
Тепер про завод або що за чим відбувалося
Жовтень 2024 - президент Малі Ассімі Гоіта оголосив про намір створити державну золоторефінерію в партнерстві з «Ядран» і швейцарцями, яких ніхто не бачив
28 травня 2025 - Рада міністрів Малі ухвалила указ, яким формально затвердила корпорацію SOROMA S.A. (Société de Raffinage d’Or du Mali) зі статутним капіталом 600 млн ф. КФА (еквівалент ~1 млн $), у якій держава Малі матиме 62% акцій
16–17 червня 2025 - президент Гоіта та представники «Ядран» в присутності чиновників заклали перший камінь в фундамент майбутнього заводу в зоні аеропорту Сену поблизу Бамако
Офіційного терміну введення в експлуатацію поки не вказано. За оцінкою Financial Afrik, будівельні роботи мають тривати два роки, тобто завод може почати роботу орієнтовно наприкінці 2027 р.
Тепер про цифри: скільки це все кіно коштує і хто фінансує
Публічно про загальну вартість проєкту не повідомлялося. Виділений статутний капітал ТОВ SOROMA S.A. становить лише 600 млн ф. КФА (≈1 млн $), що явно не покриває всвв їх х витрат на завод такої потужності. Тому фінансування імовірно комбіноване: держава вносить свою частку (62%), решту має надати «Ядран» і швейцарський партнер.
Чіткої структури витрат та розподілу бюджету серед інвесторів в відкритих джерелах немає (принаймні я не знайшов). Моя особиста думка - будівництво проходить за принципом спільного фінансування: держава Малі забезпечує землевідведення, інфраструктуру (комунікації), а «Ядран» з інвестором – технологічні та будівельні інвестиції.
Тепер про гроші або шо таке потужність 200 т/рік в доларах США, про яку було заявлено публічно
За ринковою ціною золота близько $3389/унція (вказано на 17.06.2025), що становить приблизно:
1 тонна ≈ 32 150 тройських унцій, тож 200 т ≈ 6,430,000 унцій.
6,430,000 унцій × $3389/унція ≈ $21,8 млрд на рік (за поточних цін).
Далі. На скільки це все рентабельно
За даними організаторів, внутрішня норма рентабельності проєкту дуже висока (≈173% IRR, внутрішня форма рентабельності). Прес-секретар “Ядран” І. Салихов повідомляв, що запуск заводу створить значні додаткові доходи на місці.
Очікується, що вже з 3-го року роботи уряд Малі щорічно отримуватиме ≈62% від прибутку (приблизно 25 млрд ф. КФА на рік) . За офіційними ж словами Гоіти, “десятирічні інвестиції” (маються на увазі 10 млрд КФА ≈ $17 млн) мають окупитися за 2,4 роки. Це відповідає дуже швидкому виходу на окупність - за оптимістичним сценарієм через 2–3 роки після старту.
Слід зауважити, що такі прогнози дуже оптимістичні і залежать від стабільного виробництва 200 т золота та повноцінної реалізації дорогої продукції на світових ринках. Водночас уже заявлено, що після запуску “Малі увійде безпосередньо на світовий ринок” завдяки стандартам LBMA (золото 99,5% чистоти)
Особисто мені дуже цікаво те, як завод буде закуповувати дробильно-подрібнювальну техніку, мільні установки, електролітичні/хімічні установки очищення, печі для виплавки золота, автоматизовані ливарні форми для злитків та іншу технік, бо зазвичай таке продають провідні виробники з Німеччини, США, Швейцарії, Китаю + можна буде попасти під санкції
З іншої сторони - Китай в нас друг рф, тому ставлю на комуністів
Завод зведуть в Сену – промисловій зоні поблизу міжнародного аеропорту імені президента Модібо Кейтани, на 5 гектарах землі. Цікаво те, що Сену немає власного великого родовища - основні золотоносні ділянки Малі зосереджені в інших районах (південний захід та центр країни).
👇👇
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
👍140🤬95❤23🤔12💩6🥱2
Проте вибір локації зумовлений зручністю логістики: поруч аеропорт і шосейні+залізничні шляхи, що полегшує постачання обладнання та експорт.
Завод позиціонується як регіональний хаб з переробки. Влада Малі заявляє, що сусідні країни, особливо Буркіна-Фасо, також зможуть віддавати сюди свою золоту руду. За даними з відкритих джерел відомо, що щорічне виробництво золота в Буркіна-Фасо 2023 р. оцінювалось в ≈57,3 т
Відсутність власних великих заводів, що очищують золото в злитки в західно-африканських країнах означає, що їх метал рано чи пізно повертатиметься на переробку до Малі.
Запуск подібного підприємства кардинально змінює золотовидобувний ланцюг західної Африки. Раніше ≈90–95% золота Малі експортували у вигляді руди чи напівфабрикату Дубай, Південну Африку чи Швейцарію, через що країна втрачала значні доходи. Якшо завод зможе випускати золото 99,5% чистоти (за стандартом LBMA) безпосередньо на місці, це додасть Малі мільярди доларів прибутку та знизить експорт сировини
Для регіону це перший проєкт такої масштабної глибинної обробки золота. Відповідно до нового Кодексу про видобуток, прийнятого 2023 року, всі видобувники зобов’язані обробляти продукцію на державних підприємствах в Малі. Введення заводу перетворює Малі на єдине сертифіковане золотоочисне підприємство в Західній Африці
Офіційно названо два роки на зведення комплексу, але, зважаючи на потенційні затримки (постачання техніки, політична стабільність), реалістично промисловий запуск очікується в 2027–2028 роках. Відповідно, комерційна експлуатація і вихід на максимальні обсяги буде поступовим протягом наступного року після здачі в експлуатацію.
Нова компанія SOROMA S.A. (Сафйє де рафинедж д’Ор дю Малі) буде співвласністю держави Малі та іноземних партнерів. Згідно з указом і заявами влади, держава Малі матиме контрольний пакет в 62% акцій. Решту 38% капіталу мають забезпечити «Ядран» разом із швейцарським інвестором, якого ніхто не бачив
Запуск заводу по очищенню золота дає можливість позначити золото малійським = фактично змінити його походження. Це створює ризик, що оосія може експортувати власне золото під виглядом обробленого в Малі. В світі вже є аналогії - швейцарські заводи у 2022–23 рр. обробляли російське золото, купуючи його через перекупників (буквально 75 тонн через Лондон), обходячи санкції.
Якщо на заводі в Малі будуть випускати сертифіковані злитки «Made in Mali», потенційно росія матиме канал для продажу частини своїх запасів «під чужим прапором». Те ж саме може використати і будь-хто з партнерів: перепродувати золото через треті країни або поміщати його в міжнародні сховища як «африканський продукт».
Епілог. Переробка 1 тонни золота (≈ $110 млн за поточним курсом) коштує менше $500 тис. Проте дає повноцінне “походження”, відкриває доступ до банківських інструментів і робить золото придатним для продажу через біржі або офіційні канали у Дубай, Швейцарію, Китай.
Привіт спецслужбам США та ЄС. Підказати, де золото з ЦАР та Судану, третього найбільшого виробника в світі золота, будуть очищувати та перетворювати в злитки?
Кінець
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
P.s 2 - Хочеш шоб по ваті прилетіло? Пиши в @gistapapapa_bot . Анонімність гарантовано
Завод позиціонується як регіональний хаб з переробки. Влада Малі заявляє, що сусідні країни, особливо Буркіна-Фасо, також зможуть віддавати сюди свою золоту руду. За даними з відкритих джерел відомо, що щорічне виробництво золота в Буркіна-Фасо 2023 р. оцінювалось в ≈57,3 т
Відсутність власних великих заводів, що очищують золото в злитки в західно-африканських країнах означає, що їх метал рано чи пізно повертатиметься на переробку до Малі.
Запуск подібного підприємства кардинально змінює золотовидобувний ланцюг західної Африки. Раніше ≈90–95% золота Малі експортували у вигляді руди чи напівфабрикату Дубай, Південну Африку чи Швейцарію, через що країна втрачала значні доходи. Якшо завод зможе випускати золото 99,5% чистоти (за стандартом LBMA) безпосередньо на місці, це додасть Малі мільярди доларів прибутку та знизить експорт сировини
Для регіону це перший проєкт такої масштабної глибинної обробки золота. Відповідно до нового Кодексу про видобуток, прийнятого 2023 року, всі видобувники зобов’язані обробляти продукцію на державних підприємствах в Малі. Введення заводу перетворює Малі на єдине сертифіковане золотоочисне підприємство в Західній Африці
Офіційно названо два роки на зведення комплексу, але, зважаючи на потенційні затримки (постачання техніки, політична стабільність), реалістично промисловий запуск очікується в 2027–2028 роках. Відповідно, комерційна експлуатація і вихід на максимальні обсяги буде поступовим протягом наступного року після здачі в експлуатацію.
Нова компанія SOROMA S.A. (Сафйє де рафинедж д’Ор дю Малі) буде співвласністю держави Малі та іноземних партнерів. Згідно з указом і заявами влади, держава Малі матиме контрольний пакет в 62% акцій. Решту 38% капіталу мають забезпечити «Ядран» разом із швейцарським інвестором, якого ніхто не бачив
Запуск заводу по очищенню золота дає можливість позначити золото малійським = фактично змінити його походження. Це створює ризик, що оосія може експортувати власне золото під виглядом обробленого в Малі. В світі вже є аналогії - швейцарські заводи у 2022–23 рр. обробляли російське золото, купуючи його через перекупників (буквально 75 тонн через Лондон), обходячи санкції.
Якщо на заводі в Малі будуть випускати сертифіковані злитки «Made in Mali», потенційно росія матиме канал для продажу частини своїх запасів «під чужим прапором». Те ж саме може використати і будь-хто з партнерів: перепродувати золото через треті країни або поміщати його в міжнародні сховища як «африканський продукт».
Епілог. Переробка 1 тонни золота (≈ $110 млн за поточним курсом) коштує менше $500 тис. Проте дає повноцінне “походження”, відкриває доступ до банківських інструментів і робить золото придатним для продажу через біржі або офіційні канали у Дубай, Швейцарію, Китай.
Привіт спецслужбам США та ЄС. Підказати, де золото з ЦАР та Судану, третього найбільшого виробника в світі золота, будуть очищувати та перетворювати в злитки?
Кінець
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
P.s 2 - Хочеш шоб по ваті прилетіло? Пиши в @gistapapapa_bot . Анонімність гарантовано
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
😡255🤬136👍21❤17🤔2🖕2👀2🔥1🤡1🥱1
Forwarded from Petrenko AndryiⒸ (Kyiv Ukraine)
Російські кроти перерили вже всю лужайку біля Білого дому.
🔻🔻🔻🔻🔻
#Збір_звіт про допомогу для пілотів дронів 5 ОШБ.
PayPal http://paypal.me/petrenkoandryi
Monobank https://send.monobank.ua/jar/5UWtYEFB1V
PrivatBank https://www.privat24.ua/send/hd4hx
Bitcoin 1JKrC1oWETnjqVeWCq6iFm53X25kjmfpyk
🔻🔻🔻🔻🔻
За донат 500 грн — отримайте кружку від автора: @PetrenkoAndryi
Мої роботи: patreon.com/PetrenkoAndryi
🔻🔻🔻🔻🔻
#Збір_звіт про допомогу для пілотів дронів 5 ОШБ.
PayPal http://paypal.me/petrenkoandryi
Monobank https://send.monobank.ua/jar/5UWtYEFB1V
PrivatBank https://www.privat24.ua/send/hd4hx
Bitcoin 1JKrC1oWETnjqVeWCq6iFm53X25kjmfpyk
🔻🔻🔻🔻🔻
За донат 500 грн — отримайте кружку від автора: @PetrenkoAndryi
Мої роботи: patreon.com/PetrenkoAndryi
👍212💯161😁38❤4😐3🖕2🤷♂1🤡1😡1
🎸АНТИТІЛА показали війну очима дронщика.
Гурт випустив український рімейк власного хіта 15-річної давнини під назвою «ДИВИСЬ У МІЙ ЕКРАН».
Режисер кліпу легендарний Віктор Придувалов. Оператор – Ярослав Пілунський. Пілот бойової групи Героя України Євгена «Адама» Межевікіна.
В кадрі трушна історія бойової роботи і реальні військові, оператори дронів, які до війни були театральними акторами.
Дивіться прямо зараз.
⬇️⬇️⬇️
https://www.youtube.com/watch?v=fY_KMA-2Rd4
Гурт випустив український рімейк власного хіта 15-річної давнини під назвою «ДИВИСЬ У МІЙ ЕКРАН».
Режисер кліпу легендарний Віктор Придувалов. Оператор – Ярослав Пілунський. Пілот бойової групи Героя України Євгена «Адама» Межевікіна.
В кадрі трушна історія бойової роботи і реальні військові, оператори дронів, які до війни були театральними акторами.
Дивіться прямо зараз.
⬇️⬇️⬇️
https://www.youtube.com/watch?v=fY_KMA-2Rd4
YouTube
АНТИТІЛА - ДИВИСЬ У МІЙ ЕКРАН / Official Video
Слухати/завантажити трек "ДИВИСЬ У МІЙ ЕКРАН": https://orcd.co/antytila-dyvys_u_mii_ekran
Великий український тур ВДОМА - 2026
Шукай своє місто. Квитки вже доступні на https://antytila.com/
«Дивись у мій екран» — це ремейк нашої пісні «Смотри в меня»,…
Великий український тур ВДОМА - 2026
Шукай своє місто. Квитки вже доступні на https://antytila.com/
«Дивись у мій екран» — це ремейк нашої пісні «Смотри в меня»,…
👍301❤103🔥28🖕3🤮2