But I don't really understand - why do we need to dehumanise them? So that we don't have another Thousand Hills Radio (a radio station whose hosts called for the genocide of Rwandans in the 1990s)? All this leads to an ongoing war and even worse consequences. It seems to me that it is impossible to choose a side now. If you choose a side, you are for the war. You are for war either on this side or on that side. I am for peace. And I would like us to see each other as people.
There are journalistic rules that have not been observed in this war - any conflict should be covered from two (or as many) sides as possible. Nowadays, there are a lot of films and reports from the Ukrainian side, and very few from the Russian side."
And a control question:
"- How did the locals react to the Russian military?
- I had about seven interviews with locals who agreed to talk. Many refused - no, we are very afraid that when Ukraine comes, they will hang us all on poles. Those with whom we managed to talk were either pro-Russian or condemnatory of both - as long as the war is going on.
It is clear that the sample is not perfect. People who are pro-Ukraine, most likely, either did not talk to me or have already left."
The author of the film also does not know who is to blame for the war:
"-Have you become clear who is to blame for this war?
- I still have a lot of questions about how it all happened. This is clearly some kind of diplomatic failure. Any war is a failure of diplomacy. But I can say that little people usually don't solve anything. Our Russian classics wondered whether a small person has any influence on his or her fate. Now it's 2024 - we are asking the same question and we have no answer. What political and geopolitical processes led to the war? It's a great question, and it needs to be researched. But I was personally interested in a person. A small person who falls into this machine spins like a gear, breaks down, is thrown out. And is replaced by a new one."
Epilogue or what we have in the end. The author of the "film" openly promotes Russian narratives and justifies Russian aggression against Ukrainians
This is neither a film nor a cinema, but a manipulative cut of videos in which
Russian soldiers are portrayed as "ordinary people" in "unusual circumstances" without acknowledging their responsibility for crimes;
claiming that the war is a "failure of diplomacy" rather than a consequence of Russian aggression, blurring the aggressor's guilt;the narrative that "little people do not decide anything" shifts responsibility to "uncertain" "geopolitical processes";
the humanistic image of Russian soldiers is justified by the fact that "they need to be understood" and not dehumanised or "dehumanised";
it is argued that choosing a side in the war means supporting the war, so it creates a false balance between the aggressor and the victim;
the propaganda thesis that Ukrainians are allegedly "taking revenge" on local residents is being spread, creating sympathy for the Russian military;
the thesis of "lack of information" about Russian soldiers is repeated, which justifies the creation of the film;
the crimes of Russians are ignored, while attention is focused on their everyday life and personal stories;
manipulatively made conclusions about the "fear of local residents of Ukraine", which create an image of the Ukrainian side as aggressive.
the war is portrayed as a "historical turning point" or a "new reality" that allegedly requires understanding rather than condemnation;
👇👇👇
There are journalistic rules that have not been observed in this war - any conflict should be covered from two (or as many) sides as possible. Nowadays, there are a lot of films and reports from the Ukrainian side, and very few from the Russian side."
And a control question:
"- How did the locals react to the Russian military?
- I had about seven interviews with locals who agreed to talk. Many refused - no, we are very afraid that when Ukraine comes, they will hang us all on poles. Those with whom we managed to talk were either pro-Russian or condemnatory of both - as long as the war is going on.
It is clear that the sample is not perfect. People who are pro-Ukraine, most likely, either did not talk to me or have already left."
The author of the film also does not know who is to blame for the war:
"-Have you become clear who is to blame for this war?
- I still have a lot of questions about how it all happened. This is clearly some kind of diplomatic failure. Any war is a failure of diplomacy. But I can say that little people usually don't solve anything. Our Russian classics wondered whether a small person has any influence on his or her fate. Now it's 2024 - we are asking the same question and we have no answer. What political and geopolitical processes led to the war? It's a great question, and it needs to be researched. But I was personally interested in a person. A small person who falls into this machine spins like a gear, breaks down, is thrown out. And is replaced by a new one."
Epilogue or what we have in the end. The author of the "film" openly promotes Russian narratives and justifies Russian aggression against Ukrainians
This is neither a film nor a cinema, but a manipulative cut of videos in which
Russian soldiers are portrayed as "ordinary people" in "unusual circumstances" without acknowledging their responsibility for crimes;
claiming that the war is a "failure of diplomacy" rather than a consequence of Russian aggression, blurring the aggressor's guilt;the narrative that "little people do not decide anything" shifts responsibility to "uncertain" "geopolitical processes";
the humanistic image of Russian soldiers is justified by the fact that "they need to be understood" and not dehumanised or "dehumanised";
it is argued that choosing a side in the war means supporting the war, so it creates a false balance between the aggressor and the victim;
the propaganda thesis that Ukrainians are allegedly "taking revenge" on local residents is being spread, creating sympathy for the Russian military;
the thesis of "lack of information" about Russian soldiers is repeated, which justifies the creation of the film;
the crimes of Russians are ignored, while attention is focused on their everyday life and personal stories;
manipulatively made conclusions about the "fear of local residents of Ukraine", which create an image of the Ukrainian side as aggressive.
the war is portrayed as a "historical turning point" or a "new reality" that allegedly requires understanding rather than condemnation;
👇👇👇
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
👍112😡14🥱1
it is claimed that Russian soldiers are not war criminals, but only "following orders";
searching for "humanity" among Russian soldiers, which diverts attention from their participation in crimes;
the metaphor of the "little man" is used to absolve Russians of individual responsibility for the aggression;
claims that the film shows the "other side", but in fact ignores war crimes documented by the Ukrainian side and international organisations;
manipulative stories about the Russian military's "fear" of Ukrainian forces are inserted to evoke sympathy for them;
claims that the Western and Ukrainian media "demonise" Russian soldiers too much, while creating the appearance of a biased Ukrainian position;
justifies the presence of Russian troops in the occupied territories as a "forced" choice;
ignores the context of Russian propaganda and control that shapes the perception of "ordinary soldiers" in Russian society;
the author "lived among the soldiers", thus creating the illusion of objectivity, although her access to the front was organised and censored by the Russian special services.
Moral. If this is a "film", then it is just as well to show the "triumph of the will" at film festivals
End
P.s. - want to help Ukraine's counter-propaganda? donate to
4441111068433840
PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com
Patreon
https://www.patreon.com/fashdonetsk
Btc -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
searching for "humanity" among Russian soldiers, which diverts attention from their participation in crimes;
the metaphor of the "little man" is used to absolve Russians of individual responsibility for the aggression;
claims that the film shows the "other side", but in fact ignores war crimes documented by the Ukrainian side and international organisations;
manipulative stories about the Russian military's "fear" of Ukrainian forces are inserted to evoke sympathy for them;
claims that the Western and Ukrainian media "demonise" Russian soldiers too much, while creating the appearance of a biased Ukrainian position;
justifies the presence of Russian troops in the occupied territories as a "forced" choice;
ignores the context of Russian propaganda and control that shapes the perception of "ordinary soldiers" in Russian society;
the author "lived among the soldiers", thus creating the illusion of objectivity, although her access to the front was organised and censored by the Russian special services.
Moral. If this is a "film", then it is just as well to show the "triumph of the will" at film festivals
End
P.s. - want to help Ukraine's counter-propaganda? donate to
4441111068433840
PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com
Patreon
https://www.patreon.com/fashdonetsk
Btc -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
👍113😡12🥱1
Дуже нацистське «кіно». Зроблено на росії
Преамбула.Український інститут висловив стурбованість з приводу запланованого показу документального фільму російської режисерки анастасії трофімової на Будапештському міжнародному фестивалі документального кіно (BIDF) 1-2 лютого 2025 року і закликав скасувати показ та будь-які подальші демонстрації стрічки. Відповідну заяву опубліковано на сайті Українського інституту.
Цей фільм свідомо викривлює реальність російської війни проти України і вводить глядачів в оману. Зокрема, він ігнорує звірства, вчинені російськими солдатами в Україні, яких зображують «маленькими, звичайними людьми».
Фактично маємо яскравий приклад спроби використання “soft power” зі сторони рф. Для тих, хто не в курсі, нагадую шо
Soft power (м’яка сила) — це здатність країни чи організації впливати на інших через привабливість своєї культури, цінностей, ідей, політики або економічної моделі, а не через примус або використання сили.
Це спосіб переконувати інших бути на вашому боці не через страх чи гроші, а через захоплення вашими досягненнями, способом життя чи ідеями.
Приклади soft power: культура (Голлівудські фільми, корейська поп-музика (K-pop), французька кухня чи італійська мода), ідеї та цінності (права людини, демократія, свобода слова), освіта (популярність університетів, як-от Гарвард чи Оксфорд), спорт (Олімпійські ігри, чемпіонати світу з футболу), гуманітарна допомога (допомога під час катастроф чи підтримка міжнародних проєктів розвитку).
Тепер про сам «фільм». Режисер пропагандистського «кіно» - колишня співробітниця пропагандистської “russia Today”. Трофімова майже рік провела з російським батальйоном, який воює на сході України. В описі «фільму вказано», що він розповідає історії російських солдатів, які «допоможуть глибше зрозуміти цю війну».
Цю хрінь 5 вересня минулого року показали в позаконкурсній програмі Венеційського міжнародного кінофестивалю. Ще три покази були заплановані на 6 вересня. Проти цього показу висловили протест МЗС України та посол України в Італії.
Також в вересні минулого року цей «фільм» показали на Міжнародному кінофестивалі в Торонто (TIFF). З вимогою скасувати показ стрічки до організаторів кінофестивалю тоді зверталися генконсульство України в Торонто, а віцепремʼєр Канади Христя Фріланд засудила показ геббельсятини
Далі. Коротко про те, як в путінському ролику відверто найобують глядача:
Якшо хтось вірить шо незалежного журналіста рф під час війни пустять в військову частину російської армії і шо не буде цензури - це до психіатра.
Але так званого режисера пустили. Тому шо вона свого часу працювала на раша тудей. Про це, до речі, вона «забула» написати в своїй короткій біографії
Автор «кіно» стверджує шо хотіла показати в своїй роботі, що російські солдати «теж люди», а не просто воєнні злочинці, як вважають всі цивілізовані люди на Заході, а сама вона «жодного воєнного злочину за ними вона не помітила»
І це я мовчу про чисто геббельсівську казку щодо історії створення «фільму», яка звучить приблизно так:
Настя просто зустріла в поїзді українця на імʼя Ілля, який вирішив воювати за рф, після чого, “не маючи дозволу”, поїхала разом із ним до лінії фронту, де й провела сім місяців разом із його підрозділом (вірю, я повірив, угу)
Ще раз: тупа пизда взяла і поїхала собі в бойовий підрозділ армії рф, жила там 7 місяців з ним, при чому не було ні одного допиту + вона з кацапами перебувала, не маючи акредитації. Так і хочеться спитати: товарісч майор, ви серйозно зараз?)
А як вам цитата від прастой рускай дєвачькі настєнькі:
«ці чорно-білі стереотипи одне про одного тільки сприятимуть продовженню війни. Це призведе до того, що ненависть тільки зростатиме... На жаль, це шлях, яким ідуть політики, але я не думаю, що це той шлях, яким повинні йти звичайні люди» - ?
Але і це ще не весь треш. Зараз приведу фрагменти з інтерв’ю, пряму мову (шоб не казали шо я з контексту вирвав)
👇
Преамбула.Український інститут висловив стурбованість з приводу запланованого показу документального фільму російської режисерки анастасії трофімової на Будапештському міжнародному фестивалі документального кіно (BIDF) 1-2 лютого 2025 року і закликав скасувати показ та будь-які подальші демонстрації стрічки. Відповідну заяву опубліковано на сайті Українського інституту.
Цей фільм свідомо викривлює реальність російської війни проти України і вводить глядачів в оману. Зокрема, він ігнорує звірства, вчинені російськими солдатами в Україні, яких зображують «маленькими, звичайними людьми».
Фактично маємо яскравий приклад спроби використання “soft power” зі сторони рф. Для тих, хто не в курсі, нагадую шо
Soft power (м’яка сила) — це здатність країни чи організації впливати на інших через привабливість своєї культури, цінностей, ідей, політики або економічної моделі, а не через примус або використання сили.
Це спосіб переконувати інших бути на вашому боці не через страх чи гроші, а через захоплення вашими досягненнями, способом життя чи ідеями.
Приклади soft power: культура (Голлівудські фільми, корейська поп-музика (K-pop), французька кухня чи італійська мода), ідеї та цінності (права людини, демократія, свобода слова), освіта (популярність університетів, як-от Гарвард чи Оксфорд), спорт (Олімпійські ігри, чемпіонати світу з футболу), гуманітарна допомога (допомога під час катастроф чи підтримка міжнародних проєктів розвитку).
Тепер про сам «фільм». Режисер пропагандистського «кіно» - колишня співробітниця пропагандистської “russia Today”. Трофімова майже рік провела з російським батальйоном, який воює на сході України. В описі «фільму вказано», що він розповідає історії російських солдатів, які «допоможуть глибше зрозуміти цю війну».
Цю хрінь 5 вересня минулого року показали в позаконкурсній програмі Венеційського міжнародного кінофестивалю. Ще три покази були заплановані на 6 вересня. Проти цього показу висловили протест МЗС України та посол України в Італії.
Також в вересні минулого року цей «фільм» показали на Міжнародному кінофестивалі в Торонто (TIFF). З вимогою скасувати показ стрічки до організаторів кінофестивалю тоді зверталися генконсульство України в Торонто, а віцепремʼєр Канади Христя Фріланд засудила показ геббельсятини
Далі. Коротко про те, як в путінському ролику відверто найобують глядача:
Якшо хтось вірить шо незалежного журналіста рф під час війни пустять в військову частину російської армії і шо не буде цензури - це до психіатра.
Але так званого режисера пустили. Тому шо вона свого часу працювала на раша тудей. Про це, до речі, вона «забула» написати в своїй короткій біографії
Автор «кіно» стверджує шо хотіла показати в своїй роботі, що російські солдати «теж люди», а не просто воєнні злочинці, як вважають всі цивілізовані люди на Заході, а сама вона «жодного воєнного злочину за ними вона не помітила»
І це я мовчу про чисто геббельсівську казку щодо історії створення «фільму», яка звучить приблизно так:
Настя просто зустріла в поїзді українця на імʼя Ілля, який вирішив воювати за рф, після чого, “не маючи дозволу”, поїхала разом із ним до лінії фронту, де й провела сім місяців разом із його підрозділом (вірю, я повірив, угу)
Ще раз: тупа пизда взяла і поїхала собі в бойовий підрозділ армії рф, жила там 7 місяців з ним, при чому не було ні одного допиту + вона з кацапами перебувала, не маючи акредитації. Так і хочеться спитати: товарісч майор, ви серйозно зараз?)
А як вам цитата від прастой рускай дєвачькі настєнькі:
«ці чорно-білі стереотипи одне про одного тільки сприятимуть продовженню війни. Це призведе до того, що ненависть тільки зростатиме... На жаль, це шлях, яким ідуть політики, але я не думаю, що це той шлях, яким повинні йти звичайні люди» - ?
Але і це ще не весь треш. Зараз приведу фрагменти з інтерв’ю, пряму мову (шоб не казали шо я з контексту вирвав)
👇
🤬343👍38💯18❤7😡5🤣1
«— Почему ты считаешь, что российские солдаты в этой войне невидимы?
— Я пыталась добраться до них с февраля 2022 года. Ездила по разным уголкам россии и заводила разговоры с военными, с их жёнами, родителями. Хотела понять — кто эти ребята, за что они воюют? Мне дико не хватало информации. Я читала разные СМИ — и российские, и украинские, и западные. Но у меня не было портрета россиян, которые в этом участвуют. Были только какие-то лозунги. В российских СМИ солдаты — герои, безликие манекены. А в западных СМИ они все насильники и убийцы. Но как можно описывать человека, никогда с ним не разговаривая? Я надеялась, что истории российских солдат помогут глубже понять эту войну.
А ось те, про шо писав вище - сама історія як автор «фільму» попала на фронт:
«Зашла с камерой в электричку — и вдруг вижу Деда Мороза, под костюмом видна военная форма. Я просто подошла к этому мужчине — здравствуйте, какой у вас интересный костюм, а откуда вы. Оказалось, что это Илья, что он из Донецка, что он воюет на стороне россии и едет из госпиталя навестить свою семью после ранения. Ему дали четыре дня отпуска.
— И ты сразу напросилась с Ильёй на фронт?
— Он очень открытый человек, мы обменялись телефонами. Через несколько дней я приехала к нему домой, сняла, как он уезжает обратно и прощается с семьёй. Договорились быть на связи. И в середине января 2023 года Илья мне звонит и говорит, что батальон выводят с фронта в тыл на переформирование. То есть, добавляют туда новых людей. И я абсолютно внаглую и как бы в шутку спрашиваю — а можно ли я к вам с камерой приеду поснимаю. Он говорит — а давай. Я говорю — ты что, совсем с ума сошёл, у меня нет разрешения, ничего нет. Он говорит — да ничего, всем пофиг, скажешь, что ты чья-нибудь жена. И я поехала»
Ще цитата:
«Помню, что отправка на фронт была 17 февраля — в день моего рождения. Мне подарили три шоколадки Alpen Gold. Сказали — что ж ты не сказала, надо выпить. Я ответила — я не пью. Это был лучший день рождения в моей жизни. Подарок судьбы.
— Почему лучший?
— С 24 февраля 2022 года, когда весь наш привычный мир вывернулся наизнанку, моей главной мечтой и смыслом жизни стало увидеть и понять наш новый перевёрнутый мир войны. Я хотела зафиксировать главу этого учебника истории, в котором мы все вдруг оказались, и людей в нём. Ведь про эту войну так мало глубоких материалов с российской стороны фронта — для нашей истории, для нашего осознания себя. Не про взятые или оставленные высоты, а про людей на войне. И эта мечта вдруг сбылась — с лихвой, вопреки здравому смыслу и абсолютно всему. И поэтому это был лучший день рождения в моей жизни»
І ще
— У тебя были какие-то ожидания?
— Я не знала, чего мне ожидать от российских военных. И меня больше всего поразило, что они — обычные люди. Абсолютно обычные люди в какой-то абсолютно необычной ситуации.
Меня удивило, что мы могли спорить о каких-то политических моментах — о том, совершают ли россияне военные преступления, например»
Ще концентроване зло:
«— Вероятно, и украинцы, и российское антивоенное сообщество могут раскритиковать фильм за такой человечный образ российского военного. Ты сама какой реакции ждёшь на свой фильм?
— Конечно, я ожидаю, что будет много претензий по поводу того, что я показываю российских солдат с какой-то гуманистической стороны. Я предполагаю это, потому что ещё в россии много работала с иностранными журналистами и читала потом, что им писали с украинской или поддерживающей украинскую сторону люди в соцсетях. Обычно журналистов упрекали в том, что они очеловечивают россиян.
Но я не очень понимаю — а что, надо расчеловечивать? Чтобы опять повторилось «Радио тысячи холмов» (радиостанция, ведущие которой призывал к геноциду жителей Руанды в 90-х годов)? Всё это приводит к продолжающейся войне и к ещё худшим последствиям. Мне кажется, что сейчас нельзя выбирать какую-то сторону. Если вы выбираете сторону, вы за войну. Вы за войну либо с этой стороны, либо с той стороны. А я — за мир. И мне бы хотелось, чтобы мы видели друг в друге людей.
👇👇
— Я пыталась добраться до них с февраля 2022 года. Ездила по разным уголкам россии и заводила разговоры с военными, с их жёнами, родителями. Хотела понять — кто эти ребята, за что они воюют? Мне дико не хватало информации. Я читала разные СМИ — и российские, и украинские, и западные. Но у меня не было портрета россиян, которые в этом участвуют. Были только какие-то лозунги. В российских СМИ солдаты — герои, безликие манекены. А в западных СМИ они все насильники и убийцы. Но как можно описывать человека, никогда с ним не разговаривая? Я надеялась, что истории российских солдат помогут глубже понять эту войну.
А ось те, про шо писав вище - сама історія як автор «фільму» попала на фронт:
«Зашла с камерой в электричку — и вдруг вижу Деда Мороза, под костюмом видна военная форма. Я просто подошла к этому мужчине — здравствуйте, какой у вас интересный костюм, а откуда вы. Оказалось, что это Илья, что он из Донецка, что он воюет на стороне россии и едет из госпиталя навестить свою семью после ранения. Ему дали четыре дня отпуска.
— И ты сразу напросилась с Ильёй на фронт?
— Он очень открытый человек, мы обменялись телефонами. Через несколько дней я приехала к нему домой, сняла, как он уезжает обратно и прощается с семьёй. Договорились быть на связи. И в середине января 2023 года Илья мне звонит и говорит, что батальон выводят с фронта в тыл на переформирование. То есть, добавляют туда новых людей. И я абсолютно внаглую и как бы в шутку спрашиваю — а можно ли я к вам с камерой приеду поснимаю. Он говорит — а давай. Я говорю — ты что, совсем с ума сошёл, у меня нет разрешения, ничего нет. Он говорит — да ничего, всем пофиг, скажешь, что ты чья-нибудь жена. И я поехала»
Ще цитата:
«Помню, что отправка на фронт была 17 февраля — в день моего рождения. Мне подарили три шоколадки Alpen Gold. Сказали — что ж ты не сказала, надо выпить. Я ответила — я не пью. Это был лучший день рождения в моей жизни. Подарок судьбы.
— Почему лучший?
— С 24 февраля 2022 года, когда весь наш привычный мир вывернулся наизнанку, моей главной мечтой и смыслом жизни стало увидеть и понять наш новый перевёрнутый мир войны. Я хотела зафиксировать главу этого учебника истории, в котором мы все вдруг оказались, и людей в нём. Ведь про эту войну так мало глубоких материалов с российской стороны фронта — для нашей истории, для нашего осознания себя. Не про взятые или оставленные высоты, а про людей на войне. И эта мечта вдруг сбылась — с лихвой, вопреки здравому смыслу и абсолютно всему. И поэтому это был лучший день рождения в моей жизни»
І ще
— У тебя были какие-то ожидания?
— Я не знала, чего мне ожидать от российских военных. И меня больше всего поразило, что они — обычные люди. Абсолютно обычные люди в какой-то абсолютно необычной ситуации.
Меня удивило, что мы могли спорить о каких-то политических моментах — о том, совершают ли россияне военные преступления, например»
Ще концентроване зло:
«— Вероятно, и украинцы, и российское антивоенное сообщество могут раскритиковать фильм за такой человечный образ российского военного. Ты сама какой реакции ждёшь на свой фильм?
— Конечно, я ожидаю, что будет много претензий по поводу того, что я показываю российских солдат с какой-то гуманистической стороны. Я предполагаю это, потому что ещё в россии много работала с иностранными журналистами и читала потом, что им писали с украинской или поддерживающей украинскую сторону люди в соцсетях. Обычно журналистов упрекали в том, что они очеловечивают россиян.
Но я не очень понимаю — а что, надо расчеловечивать? Чтобы опять повторилось «Радио тысячи холмов» (радиостанция, ведущие которой призывал к геноциду жителей Руанды в 90-х годов)? Всё это приводит к продолжающейся войне и к ещё худшим последствиям. Мне кажется, что сейчас нельзя выбирать какую-то сторону. Если вы выбираете сторону, вы за войну. Вы за войну либо с этой стороны, либо с той стороны. А я — за мир. И мне бы хотелось, чтобы мы видели друг в друге людей.
👇👇
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
🤬352👍55🤮40❤5💯3😡3👏2🤔1
Есть журналистские правила, которые не были соблюдены на этой войне — любой конфликт нужно освещать с двух (или сколько есть) сторон. Сейчас выходит много фильмов и репортажей с украинской стороны, и очень мало — с российской»
І контрольний в голову:
«— Как на российских военных реагировали местные жители?
— У меня было штук семь интервью с местными, которые согласились поговорить. Многие отказывались — нет, мы очень боимся, что когда приедет Украина, нас вздёрнут всех на столбах. Те, с кем удалось поговорить, были настроены либо пророссийски, либо с осуждением и к тем, и к тем — сколько можно, война столько идёт.
Понятно, что выборка не идеальна. Люди «за Украину», скорее всего либо со мной не разговаривали, либо они уже уехали»
А ще автор «кіно» не знає, хто винен у війні:
«— А стало ли тебе понятно, кто виноват в этой войне?
— У меня до сих пор очень много вопросов, как это всё произошло. Это явно какой-то провал дипломатии. Любая война — провал дипломатии. Но могу сказать, что маленькие люди обычно ничего не решают. Наши российские классики задавались вопросом, имеет ли маленький человек какое-то воздействие на свою судьбу. Сейчас 2024-й год — мы задаёмся тем же самым вопросом и ответа не находим. Какие политические и геополитические процессы привели к войне? Отличный вопрос, и это нужно исследовать. Но мне лично был интересен человек. Маленький человек, который попадает в эту машину, крутится как шестерёнка, ломается, выкидывается. И меняется на нового»
👇👇👇
І контрольний в голову:
«— Как на российских военных реагировали местные жители?
— У меня было штук семь интервью с местными, которые согласились поговорить. Многие отказывались — нет, мы очень боимся, что когда приедет Украина, нас вздёрнут всех на столбах. Те, с кем удалось поговорить, были настроены либо пророссийски, либо с осуждением и к тем, и к тем — сколько можно, война столько идёт.
Понятно, что выборка не идеальна. Люди «за Украину», скорее всего либо со мной не разговаривали, либо они уже уехали»
А ще автор «кіно» не знає, хто винен у війні:
«— А стало ли тебе понятно, кто виноват в этой войне?
— У меня до сих пор очень много вопросов, как это всё произошло. Это явно какой-то провал дипломатии. Любая война — провал дипломатии. Но могу сказать, что маленькие люди обычно ничего не решают. Наши российские классики задавались вопросом, имеет ли маленький человек какое-то воздействие на свою судьбу. Сейчас 2024-й год — мы задаёмся тем же самым вопросом и ответа не находим. Какие политические и геополитические процессы привели к войне? Отличный вопрос, и это нужно исследовать. Но мне лично был интересен человек. Маленький человек, который попадает в эту машину, крутится как шестерёнка, ломается, выкидывается. И меняется на нового»
👇👇👇
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
🤬351👍27💯10🤮9
Епілог або шо маємо у підсумку. Автор «фільму» відверто просуває наративи рф та виправдовує агресію рф проти українців
Це не фільм і не кіно, в маніпулятивна нарізка відео, на яких
російських солдат зображені як «звичайні люди», що опинилися в «незвичайних обставинах», без визнання їхньої відповідальності за злочини;
стверджують, що війна є «провалом дипломатії», а не наслідком агресії рф, розмиває вину агресора;
наратив, що «маленькі люди нічого не вирішують», перекладає відповідальність на «невизначені» «геополітичні процеси»;
гуманістичний образ російських солдат виправдовується тим, що «їх потрібно розуміти», а не расчєловєчівать, «розлюднювати»;
стверджується, що вибір сторони у війні означає підтримку війни, тому це створює хибну рівновагу між агресором і жертвою;
поширюється пропагандистська теза про те, що українці нібито «мстяться» місцевим жителям, формує симпатію до російських військових;
повторюється теза про «брак інформації» про російських солдат, що виправдовує створення фільму;
ігноруються злочини росіян, тоді як увага акцентується на їхньому побуті та особистих історіях;
маніпулятивно зроблені висновки про «страх місцевих жителів перед Україною», які створюють образ української сторони як агресивної.
війна зображена як «історичного повороту» чи «нової реальності», що нібито вимагає розуміння, а не осуду;
стверджується, що російські солдати не є воєнними злочинцями, а лише «виконують накази»;
іде пошук «людяності» серед російських солдатів, що відволікає увагу від їхньої участі у злочинах;
використано метафори «маленького чоловіка», щоб зняти з росіян індивідуальну відповідальність за агресію;
стверджується, що фільм показує «другу сторону», але насправді ігноруються воєнні злочини, документовані українською стороною та міжнародними організаціями;
маніпулятивні розповіді про «страх» російських військових перед українськими силами вставлено, щоб викликати співчуття до них;
заявляється про те, що західна і українська медіа «надто демонізують» російських солдат, створюючи при цьому видимість необ’єктивності української позиції;
виправдовується перебування російських військових на окупованих територіях через їхній «вимушений» вибір;
ігнорується контекст російської пропаганди і контролю, який формує сприйняття «звичайних солдатів» у російському суспільстві;
акценти зроблено на тому, що автор «жила серед солдатів», тому створюється ілюзія об’єктивності, хоча її доступ до фронту був організований і цензурований спецслужбами рф.
Мораль. Якшо це «кіно», то з тим же успіхом можна показувати на кінофестивалях «тріумф волі»
Кінець
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
Це не фільм і не кіно, в маніпулятивна нарізка відео, на яких
російських солдат зображені як «звичайні люди», що опинилися в «незвичайних обставинах», без визнання їхньої відповідальності за злочини;
стверджують, що війна є «провалом дипломатії», а не наслідком агресії рф, розмиває вину агресора;
наратив, що «маленькі люди нічого не вирішують», перекладає відповідальність на «невизначені» «геополітичні процеси»;
гуманістичний образ російських солдат виправдовується тим, що «їх потрібно розуміти», а не расчєловєчівать, «розлюднювати»;
стверджується, що вибір сторони у війні означає підтримку війни, тому це створює хибну рівновагу між агресором і жертвою;
поширюється пропагандистська теза про те, що українці нібито «мстяться» місцевим жителям, формує симпатію до російських військових;
повторюється теза про «брак інформації» про російських солдат, що виправдовує створення фільму;
ігноруються злочини росіян, тоді як увага акцентується на їхньому побуті та особистих історіях;
маніпулятивно зроблені висновки про «страх місцевих жителів перед Україною», які створюють образ української сторони як агресивної.
війна зображена як «історичного повороту» чи «нової реальності», що нібито вимагає розуміння, а не осуду;
стверджується, що російські солдати не є воєнними злочинцями, а лише «виконують накази»;
іде пошук «людяності» серед російських солдатів, що відволікає увагу від їхньої участі у злочинах;
використано метафори «маленького чоловіка», щоб зняти з росіян індивідуальну відповідальність за агресію;
стверджується, що фільм показує «другу сторону», але насправді ігноруються воєнні злочини, документовані українською стороною та міжнародними організаціями;
маніпулятивні розповіді про «страх» російських військових перед українськими силами вставлено, щоб викликати співчуття до них;
заявляється про те, що західна і українська медіа «надто демонізують» російських солдат, створюючи при цьому видимість необ’єктивності української позиції;
виправдовується перебування російських військових на окупованих територіях через їхній «вимушений» вибір;
ігнорується контекст російської пропаганди і контролю, який формує сприйняття «звичайних солдатів» у російському суспільстві;
акценти зроблено на тому, що автор «жила серед солдатів», тому створюється ілюзія об’єктивності, хоча її доступ до фронту був організований і цензурований спецслужбами рф.
Мораль. Якшо це «кіно», то з тим же успіхом можна показувати на кінофестивалях «тріумф волі»
Кінець
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
🤬500💯230👍32🔥7❤3🖕3👎2🥱1
Ватан прілєпін нахуярив донос на інших ватанів
Сука, це просто прекрасно
Сука, це просто прекрасно
🤣922🔥99👍42😁28🥰11👏6💩5
Forwarded from Фашик Донецький
Всім привіт
Пацани, які вбивають росіян, просять трохи допомоги з оптикою
Потрібні на схід:
ПНБ: AN/PVS-14, а краще декілька
Тепловізор Pulsar Axion XQ38 LRF(також мінімум один, але краще декілька)
Якшо хтось може підказати, де дешевше придбати, або просто може зробити внесок в якості подібної цацки - 0634376987
Хто бажає допомогти фінансово:
4441111036781700
PayPal - fashdonetsk2022@gmail.com
Дякую за увагу.
Пацани, які вбивають росіян, просять трохи допомоги з оптикою
Потрібні на схід:
ПНБ: AN/PVS-14, а краще декілька
Тепловізор Pulsar Axion XQ38 LRF(також мінімум один, але краще декілька)
Якшо хтось може підказати, де дешевше придбати, або просто може зробити внесок в якості подібної цацки - 0634376987
Хто бажає допомогти фінансово:
4441111036781700
PayPal - fashdonetsk2022@gmail.com
Дякую за увагу.
👍215🙏100❤23🖕1
Forwarded from Добрый Шубин
Санкции США снова осложнили расчёты за нефть — индийские банки теперь не спешат с переводами, пока в Нью-Дели решают, у кого можно покупать, а с кем лучше не связываться. В итоге деньги продавцам приходят с задержками, а Индия получает возможность выбивать для себя более выгодные условия.
Особенно остро ситуация касается трейдеров, формально не связанных с Ватостаном и зарегистрированных в ОАЭ. Их добавили в SDN-лист за «непрозрачность» сделок, хотя они обеспечивали поставки порядка 300 тысяч баррелей в сутки. Пока есть официальное разрешение работать с ними до 27 февраля, но банки тормозят процесс из-за юридических рисков.
Задержки дают Нью-Дели рычаги давления для получения дополнительных скидок и более выгодных условий контрактов. Кроме того, Индия может воспользоваться проблемами с танкерными перевозками, чтобы требовать от поставщиков гибкость в расчётах и более низкие цены.
Как думаете - воспользуется Индия ситуацией?)))
Особенно остро ситуация касается трейдеров, формально не связанных с Ватостаном и зарегистрированных в ОАЭ. Их добавили в SDN-лист за «непрозрачность» сделок, хотя они обеспечивали поставки порядка 300 тысяч баррелей в сутки. Пока есть официальное разрешение работать с ними до 27 февраля, но банки тормозят процесс из-за юридических рисков.
Задержки дают Нью-Дели рычаги давления для получения дополнительных скидок и более выгодных условий контрактов. Кроме того, Индия может воспользоваться проблемами с танкерными перевозками, чтобы требовать от поставщиков гибкость в расчётах и более низкие цены.
Как думаете - воспользуется Индия ситуацией?)))
🔥514👍191🤣60💯40👏8👀7🤔6🍾5😁2❤1
Forwarded from Чёрная Туфелька
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
С - скот
🤬778💩245💯31🤡30🤮28👍11🙊3😈2❤1
До речі, канал на Патреон можна підтримати тут https://www.patreon.com/fashdonetsk
🤮700💊285🤣60🤡22😁18👍5🥴5🥰2🙈2🙉2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Узкій йумар
Без коментарів
Без коментарів
🤮789💩248💊75🖕36👍9🔥4🙊3👌2