Forwarded from Military Litopysets (Mykola 2000)
Хуєсос боріс корчєвніков написав на своєму Телеграм-каналі про те, що щодо України треба застосувати "жорстку силу", бо вона нібито "окупована".
Також пропагандон поділився враженнями від Києва до 2014 року і коли востаннє був в українській столиці в 2019 році.
Також пропагандон поділився враженнями від Києва до 2014 року і коли востаннє був в українській столиці в 2019 році.
https://m.youtube.com/watch?v=ncZxTAoJmnQ
Ну что кацапы, хотели новый мировой порядок?
Не переживайте, после деокупации отстроим регионы.... И старые, и новые...
В видео разбор вопроса историками и краеведами «Чей Воронеж и Белгород?»
Настроения вате ;-) Всем остальным приятного просмотра!
Ну что кацапы, хотели новый мировой порядок?
Не переживайте, после деокупации отстроим регионы.... И старые, и новые...
В видео разбор вопроса историками и краеведами «Чей Воронеж и Белгород?»
Настроения вате ;-) Всем остальным приятного просмотра!
YouTube
Слобожанин. Вороніжчина та Білгородщина у контексті української історії Східної Слобожанщини.
Історично землі сучасних Вороніжської та Білгородської областей Росії входили до складу Острогозського полку Слобідської України (Східної Слобожанщини). Місцеве українське населення - як козацька еліта, так і рядові козаки та селяни - жили відповідно до давніх…
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
А хто знає причину, через яку лукашенка сьогодні зробив мінет москві?
Чи це просто звичка?
Чи це просто звичка?
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Відео від підписника)
Лайк за те, шо не питали в кацапів, чи це такі рускіє, чи не такі
Лайк за те, шо не питали в кацапів, чи це такі рускіє, чи не такі
Розйоб кацапської пропаганди від підписника
Даже тут русские спиздили)))
Кнорозов из семьи жд Харькова, отец - начальник станции. После оккупации фашистами Харькова его отца сгноили как предателя москали, а Кнорозова нигде не брали на работу из-за пометки в деле, он спился в кунсткамере и прожил всю жизнь в подсобке при ней.
Выехал в Мексику за счёт принимающей стороны только в 90х, был невыездным. Гений, герой всего мексиканского народа, всю жизнь говорил что он с Украины.
Светило мировой науки, разгадал, язык майя в 32 года.
Я был везде, где его встречали в Мексике, у него высшая награда Мексики, которую у него в 90х спиздили братки хуйла.
А сейчас он РУЦКИЙ УЧЁНЫЙ? Да это быдло нихуя ему жизни не дало. Как-то так
Даже тут русские спиздили)))
Кнорозов из семьи жд Харькова, отец - начальник станции. После оккупации фашистами Харькова его отца сгноили как предателя москали, а Кнорозова нигде не брали на работу из-за пометки в деле, он спился в кунсткамере и прожил всю жизнь в подсобке при ней.
Выехал в Мексику за счёт принимающей стороны только в 90х, был невыездным. Гений, герой всего мексиканского народа, всю жизнь говорил что он с Украины.
Светило мировой науки, разгадал, язык майя в 32 года.
Я был везде, где его встречали в Мексике, у него высшая награда Мексики, которую у него в 90х спиздили братки хуйла.
А сейчас он РУЦКИЙ УЧЁНЫЙ? Да это быдло нихуя ему жизни не дало. Как-то так
хочу передать привет круковской марине павловне, директору школы 83 города Макеевки
Никто не забыл, мариночка, как ты до 14 была "справжньою українкою" - была учителем украинского языка, цитировала Т.Г Шевченка переживала его строчки про русгэ империализм и тд. Но в 14 стрибнула з чобіт у лапті
Как так, мариночка? Нравится участвовать в зомбировании детей? Или целовать в жопу мммшика пушка? Ничего мариночка, скоро твой час придет, жди, дорогая !
Кстати, эта блядина училась в Киеве на филфаке на учителя украинского языка. Но, с приходом дыры, полностью убрала украинский язык из программы
Контент від підписника, рубрика #привітсука
Никто не забыл, мариночка, как ты до 14 была "справжньою українкою" - была учителем украинского языка, цитировала Т.Г Шевченка переживала его строчки про русгэ империализм и тд. Но в 14 стрибнула з чобіт у лапті
Как так, мариночка? Нравится участвовать в зомбировании детей? Или целовать в жопу мммшика пушка? Ничего мариночка, скоро твой час придет, жди, дорогая !
Кстати, эта блядина училась в Киеве на филфаке на учителя украинского языка. Но, с приходом дыры, полностью убрала украинский язык из программы
Контент від підписника, рубрика #привітсука
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
белорусский депутат Олег Гайдукевич радуется ракетам по Украине, которые стреляют по "объектам инфраструктуры"
Контент від підписника
Без коментарів
Контент від підписника
Без коментарів
Нашим на окупованих присвячується
Життя на окупованих - це ше те кіно. Іноді воно веселе, бо трапляється таке, шо в принципі не може статися. Але стається. Бо режисери дебіли, актори дегенерати, а сценарист наркоман(рускагаварясчій).
А взагалі життя(якщо це можна так назвати) на окупованих - це не тільки ризик, а й постійний вибір. Бо ти мусиш не тільки одразу визначити те, на якій ти стороні, а й постійно це підтверджувати діями.
Ти постійно обираєш ким бути: глядачем чи тим, хто наближає перемогу. Ти постійно обираєш між спробувати зробити хоч щось і просто чекати, між опустити руки, бо заїбало і пиздячити через не можу, через нервові зриви та помилку ціною в життя
На окупованих ти обираєш кожен день. Бо інакше не можна, бо завтра може не бути. Тому ти або ризикуєш і маєш душі спокій, або не ризикуєш і вибираєш власну безпеку (але не душевний спокій, бо коли треба було діяти, ти злякався).
Більш того, ти сам мусиш навчитися обирати людей на рівні інстинктів і свідомо нести відповідальність за свій вибір. Бо якщо обереш не ту людину, то, в кращому випадку, потрапиш на підвал. Ну, а в гіршому... ну, ви мене зрозуміли
Кожен день - як останній. Кожен день ти не знаєш чи повернешся додому. Бо в тебе, на відміну від макак динири-линири, немає зброї. Але, незважаючи на те, шо ти без зброї, а вся ця пиздота навпаки, ти все одно обираєш або шлях боротьби, головної ролі, а не шлях глядача
І це не тому, шо ти крутий чи крута. Ти просто не можеш інакше - ти собі не пробачиш ніколи того, шо тоді, коли було треба, навіть не спробував шось змінити. А коли спробував, то... Тобі, сука, сподобалося. Бо ти наче людина-невидимка для вати: ти їх всіх бачиш, вони тебе - не бачать. Тому ти вважаєш, шо таку суперсилу в принципі не можна спускати в унітаз і не розумієш, коли люди цим умінням не користуються
Ні, ти не граєш в героя чи супер патріота. Ти свідомо обираєш бути тінню, яка може зайти куди завгодно і не претендуєш на ордена та медалі, які тобі нахуй не потрібні. Ти просто хочеш повернутися до того казкового, довоєнного життя, яке було так давно... Або помститися хочеш. Або довести всім, щось. Або собі самому...
Взагалі причин багато і в кожного вони свої. Але причини неважливі, бо ти мусиш обирати: діяти або не діяти. Зараз або ніколи. Завтра може не бути. Твої шанси вижити в боротьбі зі спецслужбами рф - мізерні. І ти це знаєш. Але ти обираєш не попкорн, а дії. Бо хто любить, той діє(тепер ти це знаєш).
Ти обираєш коли змовчати, а коли поставити на місце вату, незважаючи на те, шо ти без зброї. Ти обираєш чи треба йти без зброї в той район, шоб допомогти ЗСУ, де тебе можуть застрелити. Ти можеш не йти, не ризикувати, бо тебе ніхто не вчив і це зрозуміють. Але ти береш і пиздуєш. Бо завтра може не бути, а ти хочеш спати спокійно - твоя інформація врятує не одне життя. Або не врятувати, якщо не зробиш крок вперед і підеш в нікуди.
Бо так треба. Бо ти не можеш інакше. Бо ти вже життя прожив не дарма і все собі в цьому житті довів - ти діяв тоді, коли було треба і вибір на користь держави Україна. Ти крутий чи крута. Ви круті. Всі, хто діють, а не ниють
Присвячується всім жителям окупованих. Дякую за ваш свідомий вибір. Тримаємо стрій
Життя на окупованих - це ше те кіно. Іноді воно веселе, бо трапляється таке, шо в принципі не може статися. Але стається. Бо режисери дебіли, актори дегенерати, а сценарист наркоман(рускагаварясчій).
А взагалі життя(якщо це можна так назвати) на окупованих - це не тільки ризик, а й постійний вибір. Бо ти мусиш не тільки одразу визначити те, на якій ти стороні, а й постійно це підтверджувати діями.
Ти постійно обираєш ким бути: глядачем чи тим, хто наближає перемогу. Ти постійно обираєш між спробувати зробити хоч щось і просто чекати, між опустити руки, бо заїбало і пиздячити через не можу, через нервові зриви та помилку ціною в життя
На окупованих ти обираєш кожен день. Бо інакше не можна, бо завтра може не бути. Тому ти або ризикуєш і маєш душі спокій, або не ризикуєш і вибираєш власну безпеку (але не душевний спокій, бо коли треба було діяти, ти злякався).
Більш того, ти сам мусиш навчитися обирати людей на рівні інстинктів і свідомо нести відповідальність за свій вибір. Бо якщо обереш не ту людину, то, в кращому випадку, потрапиш на підвал. Ну, а в гіршому... ну, ви мене зрозуміли
Кожен день - як останній. Кожен день ти не знаєш чи повернешся додому. Бо в тебе, на відміну від макак динири-линири, немає зброї. Але, незважаючи на те, шо ти без зброї, а вся ця пиздота навпаки, ти все одно обираєш або шлях боротьби, головної ролі, а не шлях глядача
І це не тому, шо ти крутий чи крута. Ти просто не можеш інакше - ти собі не пробачиш ніколи того, шо тоді, коли було треба, навіть не спробував шось змінити. А коли спробував, то... Тобі, сука, сподобалося. Бо ти наче людина-невидимка для вати: ти їх всіх бачиш, вони тебе - не бачать. Тому ти вважаєш, шо таку суперсилу в принципі не можна спускати в унітаз і не розумієш, коли люди цим умінням не користуються
Ні, ти не граєш в героя чи супер патріота. Ти свідомо обираєш бути тінню, яка може зайти куди завгодно і не претендуєш на ордена та медалі, які тобі нахуй не потрібні. Ти просто хочеш повернутися до того казкового, довоєнного життя, яке було так давно... Або помститися хочеш. Або довести всім, щось. Або собі самому...
Взагалі причин багато і в кожного вони свої. Але причини неважливі, бо ти мусиш обирати: діяти або не діяти. Зараз або ніколи. Завтра може не бути. Твої шанси вижити в боротьбі зі спецслужбами рф - мізерні. І ти це знаєш. Але ти обираєш не попкорн, а дії. Бо хто любить, той діє(тепер ти це знаєш).
Ти обираєш коли змовчати, а коли поставити на місце вату, незважаючи на те, шо ти без зброї. Ти обираєш чи треба йти без зброї в той район, шоб допомогти ЗСУ, де тебе можуть застрелити. Ти можеш не йти, не ризикувати, бо тебе ніхто не вчив і це зрозуміють. Але ти береш і пиздуєш. Бо завтра може не бути, а ти хочеш спати спокійно - твоя інформація врятує не одне життя. Або не врятувати, якщо не зробиш крок вперед і підеш в нікуди.
Бо так треба. Бо ти не можеш інакше. Бо ти вже життя прожив не дарма і все собі в цьому житті довів - ти діяв тоді, коли було треба і вибір на користь держави Україна. Ти крутий чи крута. Ви круті. Всі, хто діють, а не ниють
Присвячується всім жителям окупованих. Дякую за ваш свідомий вибір. Тримаємо стрій
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Добрий ранок всім
Крім москалів та ватанів
Крім москалів та ватанів
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Киргизстан. Русопатія. Акварель
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Молодець пацан
Forwarded from Petrenko AndryiⒸ (Kyiv Ukraine)
Брати-українці в мене, як автора, іноді таке враження, що я малюю сам для себе. Невже Вам так важко підтримати автора вподобайкою, та підписатися на канал @PetrenkoAndryi або Instagram? https://www.instagram.com/PetrenkoAndryi