Forwarded from Добрый Шубин
Как пиздануть на умняке о том, что технологии, которых у тебя нет - херня. Браво!)) А то, что Катар и США выносят раху с рынка СПГ - тишина. Это другое.
😁380💯111👍34❤2🖕2❤🔥1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
В єбанарії без змін
🤮562💊287💩68🤣28🤡9😁5❤1👎1
До речі, канал на Патреон можна підтримати тут https://www.patreon.com/fashdonetsk
😁240🤣146👍44💯12❤4👏3🖕1
Без чарівних кнопок. Чому віра в «Томагавки» не замінить працьовитість, розум і рішучість
Чудову статтю для аналітичного центру CEPA написав Фабіан Хоффманн. Цитую повністю
«Київ продовжує агітувати за поставку американських ракет «Томагавк» в Україну, але європейські спонсори повинні розглянути кращі альтернативи.
Безсумнівно, крилата ракета «Томагавк» є серйозним видом озброєння. З дальністю польоту до 1600 км (1000 миль), маневреністю на низькій висоті і високою точністю, це грізне зброя. В руках українських військ вона, безсумнівно, завдасть шкоди російським військам та інфраструктурі, що, можливо, є причиною, чому путін витрачає час на погрози щодо наслідків постачання ракет.
Білий дім вперше озвучив можливість постачання «Томагавків» в жовтні, але згодом відмовився від цієї ідеї. Нещодавній візит Зеленського до США не приніс жодних зобов'язань, а 2 листопада Дональд Трамп заявив, що угода, принаймні на даний момент, не буде укладена.
Ця новина розчарувала уряд України, який розглядав угоду як важливий сигнал підтримки з боку США і поштовх до своєї кампанії ударів по цілях на великій відстані всередині росії. Але в середньостроковій перспективі це може бути гарною новиною для України.
Наскільки Україна потребує цих ракет і які переваги вони насправді дадуть? За останні два роки Україна розвинула власну вражаючу ракетну промисловість і стала значно менш залежною від західних партнерів. Проте вона продовжує стикатися з труднощами в збільшенні обсягів виробництва важких ракет. Це свідчить про необхідність інвестицій у промисловість.
Збройні сили України, без сумніву, цінуватимуть «Томагавк» за його здатність вражати цілі військові виробничі підприємства. Цільових об'єктів є безліч.
Російська оборонна промисловість досі залишалася відносно неушкодженою від українських ударів. Це особливо стосується заводів, що виробляють дедалі більшу кількість дронів і ракет, які використовуються в майже щоденних масових атаках на українські міста та інфраструктуру.
Двома головними цілями були б завод з виробництва дронів дальньої дії «Герань-2/Герань-3» в Алабузі та завод з виробництва балістичних ракет малої дальності 9М723 у Воткінську. Обидва заводи розташовані приблизно в 1400–1500 км від ймовірних точок запуску, тобто в межах номінальної дальності «Томагавка», але на зовнішньому краю його польоту. Це обмежить його здатність маневрувати навколо систем протиповітряної оборони, хоча все одно залишиться потенційні маршрути атаки.
Однак є проблема — кількість ракет, необхідних для нанесення достатньої шкоди заводу в Алабузі, значно перевищує приблизно двозначну цифру, яка раніше пропонувалася для потенційних поставок «Томагавків». З 2023 по 2025 рік завод подвоїв свої розміри і зараз займає приблизно 160 000 квадратних метрів (1,7 мільйона квадратних футів) виробничої площі. Кожна боєголовка «Томагавк» має радіус ураження приблизно 13 метрів, в межах якого вона може завдати катастрофічних збитків.
Якщо припустити, що метою є повне знищення 50 % заводу, щоб зробити його непрацездатним на тривалий період, для цього знадобиться щонайменше 150 ракет «Томагавк», за умови, що жодна ракета не промахнеться (через технічну несправність або контрзаходи противника). Це явно нереалістично.
Цей розрахунок також передбачає, що українські планувальники точно знають, які частини заводу потрібно вразити, що не обов'язково є правдою. Під час Другої світової війни значна частина розвідки союзників щодо бомбардувальних кампаній була зосереджена на пошуку критично важливого обладнання всередині німецьких заводів і відокремленні його від некритичних зон, таких як кімнати відпочинку.
Сьогодні питання полягає в тому, чи мають українські планувальники порівнянні детальні знання про точне місцезнаходження російських верстатів з числовим програмним управлінням (ЧПУ), які є критично важливими для виробництва сучасного озброєння. Також виникає питання, чи завод в Абалузі (як видно на відеозаписах зсередини заводу), взагалі має такі критично важливі цілі.
👇
Чудову статтю для аналітичного центру CEPA написав Фабіан Хоффманн. Цитую повністю
«Київ продовжує агітувати за поставку американських ракет «Томагавк» в Україну, але європейські спонсори повинні розглянути кращі альтернативи.
Безсумнівно, крилата ракета «Томагавк» є серйозним видом озброєння. З дальністю польоту до 1600 км (1000 миль), маневреністю на низькій висоті і високою точністю, це грізне зброя. В руках українських військ вона, безсумнівно, завдасть шкоди російським військам та інфраструктурі, що, можливо, є причиною, чому путін витрачає час на погрози щодо наслідків постачання ракет.
Білий дім вперше озвучив можливість постачання «Томагавків» в жовтні, але згодом відмовився від цієї ідеї. Нещодавній візит Зеленського до США не приніс жодних зобов'язань, а 2 листопада Дональд Трамп заявив, що угода, принаймні на даний момент, не буде укладена.
Ця новина розчарувала уряд України, який розглядав угоду як важливий сигнал підтримки з боку США і поштовх до своєї кампанії ударів по цілях на великій відстані всередині росії. Але в середньостроковій перспективі це може бути гарною новиною для України.
Наскільки Україна потребує цих ракет і які переваги вони насправді дадуть? За останні два роки Україна розвинула власну вражаючу ракетну промисловість і стала значно менш залежною від західних партнерів. Проте вона продовжує стикатися з труднощами в збільшенні обсягів виробництва важких ракет. Це свідчить про необхідність інвестицій у промисловість.
Збройні сили України, без сумніву, цінуватимуть «Томагавк» за його здатність вражати цілі військові виробничі підприємства. Цільових об'єктів є безліч.
Російська оборонна промисловість досі залишалася відносно неушкодженою від українських ударів. Це особливо стосується заводів, що виробляють дедалі більшу кількість дронів і ракет, які використовуються в майже щоденних масових атаках на українські міста та інфраструктуру.
Двома головними цілями були б завод з виробництва дронів дальньої дії «Герань-2/Герань-3» в Алабузі та завод з виробництва балістичних ракет малої дальності 9М723 у Воткінську. Обидва заводи розташовані приблизно в 1400–1500 км від ймовірних точок запуску, тобто в межах номінальної дальності «Томагавка», але на зовнішньому краю його польоту. Це обмежить його здатність маневрувати навколо систем протиповітряної оборони, хоча все одно залишиться потенційні маршрути атаки.
Однак є проблема — кількість ракет, необхідних для нанесення достатньої шкоди заводу в Алабузі, значно перевищує приблизно двозначну цифру, яка раніше пропонувалася для потенційних поставок «Томагавків». З 2023 по 2025 рік завод подвоїв свої розміри і зараз займає приблизно 160 000 квадратних метрів (1,7 мільйона квадратних футів) виробничої площі. Кожна боєголовка «Томагавк» має радіус ураження приблизно 13 метрів, в межах якого вона може завдати катастрофічних збитків.
Якщо припустити, що метою є повне знищення 50 % заводу, щоб зробити його непрацездатним на тривалий період, для цього знадобиться щонайменше 150 ракет «Томагавк», за умови, що жодна ракета не промахнеться (через технічну несправність або контрзаходи противника). Це явно нереалістично.
Цей розрахунок також передбачає, що українські планувальники точно знають, які частини заводу потрібно вразити, що не обов'язково є правдою. Під час Другої світової війни значна частина розвідки союзників щодо бомбардувальних кампаній була зосереджена на пошуку критично важливого обладнання всередині німецьких заводів і відокремленні його від некритичних зон, таких як кімнати відпочинку.
Сьогодні питання полягає в тому, чи мають українські планувальники порівнянні детальні знання про точне місцезнаходження російських верстатів з числовим програмним управлінням (ЧПУ), які є критично важливими для виробництва сучасного озброєння. Також виникає питання, чи завод в Абалузі (як видно на відеозаписах зсередини заводу), взагалі має такі критично важливі цілі.
👇
💯181❤21🔥9👍7🤔4🥱1
Балістичний ракетний завод у Воткінську, який більше залежить від сучасного обладнання, ймовірно, є більш вразливим.
В України буде ще одна проблема. Вона, ймовірно, матиме лише дуже обмежену кількість пускових платформ «Томагавк», відомих як «Тифон», що суттєво обмежить швидкість запуску. Це робить малоймовірним одночасний запуск великої кількості ракет «Томагавк».
Це не означає, що такого роду удари по промисловості є принципово нездійсненними. Це не так, і частково ефективні ракетні удари росії по українських оборонних підприємствах протягом війни це підтверджують. Проте такі операції є більш складними, ніж зазвичай вважають коментатори, і, ймовірно, вимагають більшої кількості важких ракет, ніж Україна може отримати в короткостроковій перспективі.
«Томагавк» все ж має перевагу у вигляді поєднання трьох факторів: великої дальності (понад 1500 кілометрів), відносно великої корисної навантаження та високої точності — поєднання можливостей, яких Україні наразі бракує в одній ракетній системі. Отже, в принципі, це розширило б спектр цілей, які Україна могла б атакувати своїм ракетним арсеналом.
В порівнянні з існуючими в Україні звичайними зброями дальньої дії, «Томагавк» також представляв би «важку» ракетну зброю, поєднуючи відносно велику корисну навантаження з великою дальністю та високою точністю.
Найближчим аналогом в арсеналі України є крилата ракета «Фламінго», яка, за повідомленнями, має дальність 3000 км і боєголовку вагою 1150 кг (2500 фунтів). Однак статус програми залишається дуже невизначеним, а початкові результати, здається, були дещо невтішними.
Існує альтернатива атакам на заводи з виробництва дронів і ракет. Більш ефективний підхід може полягати в перериванні ланцюгів постачання, що підтримують виробництво дронів і ракет в росії, — націлюючись на критично важливі компоненти, такі як електроніка, вибухівка, паливо та композитні матеріали.
Україна вже застосовує цю стратегію, нещодавно завдавши удару крилатою ракетою Storm Shadow по Брянському хімічному заводу. Ключове питання полягає в тому, чи необхідні для цих місій ракети Tomahawk, чи українські системи — або британсько-французькі системи, такі як Storm Shadow — можуть виконувати їх так само ефективно, а то й ефективніше.
Існують й інші альтернативи; Зеленський також висловив ідею про пошук американської зброї, яка вимагає менше підготовки, ніж «Томагавк». Хоча незрозуміло, які саме ракети він мав на увазі, можливо, він мав на увазі міні-крилаті ракети та інші доступні засоби удару на великі відстані, такі як «Barracuda» від Anduril та «Rusty Dagger» від Zone 5 Technologies, які є порівняно менш складними та дорогими, хоча й менш потужними.
Ситуація не є бінарною, і Україна, безсумнівно, могла б ефективно використовувати близько 50 «Томагавків». Однак є також питання фінансування.
Оскільки США фактично припинили постачання військового обладнання Україні, фінансування доведеться здійснювати європейським урядам. Можливо, їм краще було б спрямувати приблизно 125–200 млн фунтів стерлінгів, які вони коштують (виходячи з вартості одиниці 2,5–4 млн фунтів стерлінгів), безпосередньо в ракетну промисловість України.
З огляду на те, що розширення вітчизняного виробництва ракет в Україні залишається головним стратегічним пріоритетом, це може бути більш вигідним варіантом. В будь-якому разі, постачання «Томагавків» в Україну не вирішить результат війни.
Набагато важливіше, щоб європейські уряди продовжували інвестувати значні кошти безпосередньо в ракетний сектор України».
Ремарка. Чудовий холодний душа форматі статті. Вставлю своїх 5 копійок. Бо очікування «великої ракети» від американців, яка всіх вбʼє, є і психологічною пасткою, і самообманом одночасно
Хоч я не проти, шоб нам таки дали ці залізяки, але треба залишатися реалістами. Бо ми іноді віримо в іноземну зброю більше, ніж в ЗСУ
Вірити потрібно, питань нема - без віри взагалі нікуди. Але поставка Україні «Томагавків» не означає шо все зміниться до вечора
👇👇
В України буде ще одна проблема. Вона, ймовірно, матиме лише дуже обмежену кількість пускових платформ «Томагавк», відомих як «Тифон», що суттєво обмежить швидкість запуску. Це робить малоймовірним одночасний запуск великої кількості ракет «Томагавк».
Це не означає, що такого роду удари по промисловості є принципово нездійсненними. Це не так, і частково ефективні ракетні удари росії по українських оборонних підприємствах протягом війни це підтверджують. Проте такі операції є більш складними, ніж зазвичай вважають коментатори, і, ймовірно, вимагають більшої кількості важких ракет, ніж Україна може отримати в короткостроковій перспективі.
«Томагавк» все ж має перевагу у вигляді поєднання трьох факторів: великої дальності (понад 1500 кілометрів), відносно великої корисної навантаження та високої точності — поєднання можливостей, яких Україні наразі бракує в одній ракетній системі. Отже, в принципі, це розширило б спектр цілей, які Україна могла б атакувати своїм ракетним арсеналом.
В порівнянні з існуючими в Україні звичайними зброями дальньої дії, «Томагавк» також представляв би «важку» ракетну зброю, поєднуючи відносно велику корисну навантаження з великою дальністю та високою точністю.
Найближчим аналогом в арсеналі України є крилата ракета «Фламінго», яка, за повідомленнями, має дальність 3000 км і боєголовку вагою 1150 кг (2500 фунтів). Однак статус програми залишається дуже невизначеним, а початкові результати, здається, були дещо невтішними.
Існує альтернатива атакам на заводи з виробництва дронів і ракет. Більш ефективний підхід може полягати в перериванні ланцюгів постачання, що підтримують виробництво дронів і ракет в росії, — націлюючись на критично важливі компоненти, такі як електроніка, вибухівка, паливо та композитні матеріали.
Україна вже застосовує цю стратегію, нещодавно завдавши удару крилатою ракетою Storm Shadow по Брянському хімічному заводу. Ключове питання полягає в тому, чи необхідні для цих місій ракети Tomahawk, чи українські системи — або британсько-французькі системи, такі як Storm Shadow — можуть виконувати їх так само ефективно, а то й ефективніше.
Існують й інші альтернативи; Зеленський також висловив ідею про пошук американської зброї, яка вимагає менше підготовки, ніж «Томагавк». Хоча незрозуміло, які саме ракети він мав на увазі, можливо, він мав на увазі міні-крилаті ракети та інші доступні засоби удару на великі відстані, такі як «Barracuda» від Anduril та «Rusty Dagger» від Zone 5 Technologies, які є порівняно менш складними та дорогими, хоча й менш потужними.
Ситуація не є бінарною, і Україна, безсумнівно, могла б ефективно використовувати близько 50 «Томагавків». Однак є також питання фінансування.
Оскільки США фактично припинили постачання військового обладнання Україні, фінансування доведеться здійснювати європейським урядам. Можливо, їм краще було б спрямувати приблизно 125–200 млн фунтів стерлінгів, які вони коштують (виходячи з вартості одиниці 2,5–4 млн фунтів стерлінгів), безпосередньо в ракетну промисловість України.
З огляду на те, що розширення вітчизняного виробництва ракет в Україні залишається головним стратегічним пріоритетом, це може бути більш вигідним варіантом. В будь-якому разі, постачання «Томагавків» в Україну не вирішить результат війни.
Набагато важливіше, щоб європейські уряди продовжували інвестувати значні кошти безпосередньо в ракетний сектор України».
Ремарка. Чудовий холодний душа форматі статті. Вставлю своїх 5 копійок. Бо очікування «великої ракети» від американців, яка всіх вбʼє, є і психологічною пасткою, і самообманом одночасно
Хоч я не проти, шоб нам таки дали ці залізяки, але треба залишатися реалістами. Бо ми іноді віримо в іноземну зброю більше, ніж в ЗСУ
Вірити потрібно, питань нема - без віри взагалі нікуди. Але поставка Україні «Томагавків» не означає шо все зміниться до вечора
👇👇
👍122💯79❤11🤔9🥱1
Чисто психологічно це нормальна, природна реакція - люди (ми всі) заїбалися і сподіваємося на швидке вирішення, знак підтримки, чіткий поворотний момент.
Проте реальність набагато прозаїчніша. Томагавк не є чарівною кнопкою, яка сама по собі закінчить війну або звільнить заводи і території. Це дорогий і обмежений інструмент, політичний символ, який ніколи не замінить національну мобілізацію промисловості, розвідку та політичної волі.
Далі. Рішення щодо передачі американських ракет чітко показали, шо питання передачі «Томагавків» є політичним, а не лише технічним. Дональд Трамп чітко заявив, що наразі не має планів постачати Україні «Томагавки» = я не хочу = навіть якщо США мають можливість розглянути такі поставки, остаточне рішення залишається за Білим домом і залежить від політичної ціни, яку американські лідери готові заплатити.
Тому чекати на чарівну хуйню з-за кордону- хуйня, а не стратегія. Так, великі жести трапляються, але вони швидко стають лише символами, якщо не підкріплені довгостроковою промисловою політикою та фінансуванням.
Навіть якщо політика зміниться і США дозволять передачу, потрібно розуміти, шо одна така ракета коштує мільйони доларів. Ціни, згадані в ЗМІ за останні роки, коливаються від декількох мільйонів за одиницю, залежно від типу, комплектації та умов контракту. Вартість пускової платформи, логістики, інтеграції та навчання персоналу додає ще десятки мільйонів. Тобто купівля 50 ракет має також значні додаткові витрати на інфраструктуру та експлуатацію.
Відповідно, наш обмежений бюджет краще витратити на досягнення більшого довгострокового ефекту, а не на кілька одиниць незрозумілої ефективності. Бо наявність дорогої зброї не означає, що її можна швидко розгорнути у великих кількостях - більш важливим показником є масштаб.
Крім того, не треба забувати, що можливе постачання томагавків матиме величезне символічне значення, це буде жест довіри і відмашка для України, щоб діяти глибше на території рф.
Але символи швидко втрачають свій вплив, якщо вони не підкріплені реальними виробничими та фінансовими можливостями. Одна фотографія з «Томагавком» - непогана перемога в медіапросторі, про не завжди перемога в стратегічному масштабі. Яскрава , навіть найбільш розпіарена політична демонстрація не може замінити економічну та технологічну базу, необхідну для тривалої боротьби.
Тому правда в тому шо «Томагавк» більше політичний сигнал, ніж та чарівна хуйня, за допомогою якої ти кнопку тиць і впк рф прийде пизда. Якщо за сигналом не послідує хвиля інвестицій і не будуть запущені виробничі лінії, результат буде тимчасовим. Плюс чергове розчарування, бо нова імпортна залізяка, сука така, не змінила хід війни
Нам потрібні масштаби. Сотні достатньо ефективних боєприпасів краще тиснуть на логістику, постачання та виробництво, ніж кілька десятків ультрасучасних, але дефіцитних боєприпасів.
Тому альтернатива лише одна - не просити, а робити самим. Промисловим шляхом + нам хтось передасть технології
Ми досягли прогресу в ракетних і безпілотних програмах; ці проекти потрібно підтримувати не символічними коштами, а серйозними інвестиціями у виробничі лінії, інструменти та людські ресурси = якщо завтра міжнародні ланцюги постачання будуть порушені, ми матимемо власні виробничі потужності. Європа має фінансові інструменти для таких проектів, тому їх можна використовувати для цієї мети.
Фішка не в тому шоб зробити Масове
суперракету. Краще виготовити тисячі дешевших, але ефективних засобів ураження. В шахедах немає технологій макбука, але їх дохуя. Результати ви бачите самі
👇👇👇
Проте реальність набагато прозаїчніша. Томагавк не є чарівною кнопкою, яка сама по собі закінчить війну або звільнить заводи і території. Це дорогий і обмежений інструмент, політичний символ, який ніколи не замінить національну мобілізацію промисловості, розвідку та політичної волі.
Далі. Рішення щодо передачі американських ракет чітко показали, шо питання передачі «Томагавків» є політичним, а не лише технічним. Дональд Трамп чітко заявив, що наразі не має планів постачати Україні «Томагавки» = я не хочу = навіть якщо США мають можливість розглянути такі поставки, остаточне рішення залишається за Білим домом і залежить від політичної ціни, яку американські лідери готові заплатити.
Тому чекати на чарівну хуйню з-за кордону- хуйня, а не стратегія. Так, великі жести трапляються, але вони швидко стають лише символами, якщо не підкріплені довгостроковою промисловою політикою та фінансуванням.
Навіть якщо політика зміниться і США дозволять передачу, потрібно розуміти, шо одна така ракета коштує мільйони доларів. Ціни, згадані в ЗМІ за останні роки, коливаються від декількох мільйонів за одиницю, залежно від типу, комплектації та умов контракту. Вартість пускової платформи, логістики, інтеграції та навчання персоналу додає ще десятки мільйонів. Тобто купівля 50 ракет має також значні додаткові витрати на інфраструктуру та експлуатацію.
Відповідно, наш обмежений бюджет краще витратити на досягнення більшого довгострокового ефекту, а не на кілька одиниць незрозумілої ефективності. Бо наявність дорогої зброї не означає, що її можна швидко розгорнути у великих кількостях - більш важливим показником є масштаб.
Крім того, не треба забувати, що можливе постачання томагавків матиме величезне символічне значення, це буде жест довіри і відмашка для України, щоб діяти глибше на території рф.
Але символи швидко втрачають свій вплив, якщо вони не підкріплені реальними виробничими та фінансовими можливостями. Одна фотографія з «Томагавком» - непогана перемога в медіапросторі, про не завжди перемога в стратегічному масштабі. Яскрава , навіть найбільш розпіарена політична демонстрація не може замінити економічну та технологічну базу, необхідну для тривалої боротьби.
Тому правда в тому шо «Томагавк» більше політичний сигнал, ніж та чарівна хуйня, за допомогою якої ти кнопку тиць і впк рф прийде пизда. Якщо за сигналом не послідує хвиля інвестицій і не будуть запущені виробничі лінії, результат буде тимчасовим. Плюс чергове розчарування, бо нова імпортна залізяка, сука така, не змінила хід війни
Нам потрібні масштаби. Сотні достатньо ефективних боєприпасів краще тиснуть на логістику, постачання та виробництво, ніж кілька десятків ультрасучасних, але дефіцитних боєприпасів.
Тому альтернатива лише одна - не просити, а робити самим. Промисловим шляхом + нам хтось передасть технології
Ми досягли прогресу в ракетних і безпілотних програмах; ці проекти потрібно підтримувати не символічними коштами, а серйозними інвестиціями у виробничі лінії, інструменти та людські ресурси = якщо завтра міжнародні ланцюги постачання будуть порушені, ми матимемо власні виробничі потужності. Європа має фінансові інструменти для таких проектів, тому їх можна використовувати для цієї мети.
Фішка не в тому шоб зробити Масове
суперракету. Краще виготовити тисячі дешевших, але ефективних засобів ураження. В шахедах немає технологій макбука, але їх дохуя. Результати ви бачите самі
👇👇👇
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
💯186🔥18❤13👍7🤔4🥱1
Ну і останнє. Крім ракет, бпла, реб-ів і т д, це війна мізків. Немає сенсу спалювати весь завод - замість цього краще відпрацювати над ускладненням і збільшенням вартості постачання критично важливих компонентів: електроніки, двигунів, композитних матеріалів, специфічних хімікатів.
Для цього не обовʼязково потрібно 100500 томагавків - треба просто використовувати сіру речовину і розуміти, як шо працює. Стратегія в контексті шоб завод не працював, його треба знищити на 50% по площі - це абсолютна хуйня.
Є не один і не два способи зробити так, шоб завод або зупинився, або щоб продукція його збільшилась в ціні х5 раз
Мізки, аналітика, розвідка, кібероперації + точкові удари - якшо це все все працює як єдиний оркестр, то така стратегія має більш тривалий ефект при мінімальних ресурсах.
Епілог. Реальність така, шо ніхто не буде боротися за нас замість нас. Ніхто не натисне чарівну кнопку, яка закінчить війну через тижлень-місяць-2 години. Зовнішня допомога є надзвичайно важливою, але це лише доповненням, а не заміна. Нам потрібні власні технічні фахівці, інженери, заводи, робітники, логістика, фінансова стабільність і політична рішучість. Лише це принесе результат
Томагавк - не ікона, яка нас всіх врятує. Томагавк лише потужний інструмент, але один інструмент самотужки не виграє війну.
Ми або приймемо реальність такою, якою вона є, або будемо вірити в карго-культ, шо за допомогою нової хуйні можна спалити москву до середи - головне шоб нам дали ту буржуйську хуйню, а ми лише кнопку тиць! І від москви залишилася лише яма
Вітаю в реальному світі, пані та панове
Кінець
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
P.s 2 - Хочеш шоб по ваті прилетіло? Пиши в @gistapapapa_bot . Анонімність гарантовано
Для цього не обовʼязково потрібно 100500 томагавків - треба просто використовувати сіру речовину і розуміти, як шо працює. Стратегія в контексті шоб завод не працював, його треба знищити на 50% по площі - це абсолютна хуйня.
Є не один і не два способи зробити так, шоб завод або зупинився, або щоб продукція його збільшилась в ціні х5 раз
Мізки, аналітика, розвідка, кібероперації + точкові удари - якшо це все все працює як єдиний оркестр, то така стратегія має більш тривалий ефект при мінімальних ресурсах.
Епілог. Реальність така, шо ніхто не буде боротися за нас замість нас. Ніхто не натисне чарівну кнопку, яка закінчить війну через тижлень-місяць-2 години. Зовнішня допомога є надзвичайно важливою, але це лише доповненням, а не заміна. Нам потрібні власні технічні фахівці, інженери, заводи, робітники, логістика, фінансова стабільність і політична рішучість. Лише це принесе результат
Томагавк - не ікона, яка нас всіх врятує. Томагавк лише потужний інструмент, але один інструмент самотужки не виграє війну.
Ми або приймемо реальність такою, якою вона є, або будемо вірити в карго-культ, шо за допомогою нової хуйні можна спалити москву до середи - головне шоб нам дали ту буржуйську хуйню, а ми лише кнопку тиць! І від москви залишилася лише яма
Вітаю в реальному світі, пані та панове
Кінець
P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840
PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com
Патреон -
https://www.patreon.com/fashdonetsk
ВТС -
bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq
P.s 2 - Хочеш шоб по ваті прилетіло? Пиши в @gistapapapa_bot . Анонімність гарантовано
Patreon
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
creating Развенчиваю фейки роспрапаганды из Донецка
👍261💯179❤27🤔5😢1🙏1🥱1🖕1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Шо ты скулишь?
Пей давай, она полезная
Пей давай, она полезная
😁386🐳116🤣55👍13🍾8🔥6❤4🤡1🖕1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Ва фсьом вінават путін, апсалютна ва фсьом
Рассіянє - жертви. Панятна???
Фу, блядь. Які ж лицеміри, це просто пздц
Рассіянє - жертви. Панятна???
Фу, блядь. Які ж лицеміри, це просто пздц
🤮559💩114💊41😁21💯15🖕8❤4👍2🥴1
«Лукойл» тікає з Заходу, а його колишній “гаманець” Gunvor підписує чеки під наглядом Вашингтона. Санкції, які «не працюють», знову спрацювали. Боляче і публічно для рф
https://www.patreon.com/posts/142924898?utm_campaign=postshare_creator
https://www.patreon.com/posts/142924898?utm_campaign=postshare_creator
Patreon
Коли санкції працюють: «Лукойл» продає все, що ще залишилося за кордоном | Фашик Донецкий
Get more from Фашик Донецкий on Patreon
👍232🔥82❤11😁2🥱1