«М’яка сила» у смартфоні: як кремль створює нову пропаганду через TikTok

Класну статтю написали в Італії, в якій показали новий тип гібридної війни - через посмішки. Цитую повністю статтю:

«Московська комедія дель арте використовувала б маски інфлюенсерів, «закоханих в росію», щоб організувати глобальну мережу впливу та м'якої сили. Серед них є італієць. Розслідування Tua Research та United24 Media

TikTok, YouTube, Instagram і відеоблоги про подорожі як засоби поширення наративів, сприятливих для москви та узгоджених з нею. Канали комунікації та інструменти для розширення сфери впливу, де близькість інфлюенсерів та видатних особистостей, справжніх агентів впливу, відіграють важливу роль у формуванні уявлення про росію за її межами. Дослідження, проведене Tua Research і United Media24, реконструює рух інфлюенсерів, фінансованих кремлем, і функціонування іміджевих операцій, що запускаються їхнім соціальним рейтингом.

В центрі уваги — Президентський фонд культурних ініціатив (Pfki), фонд, заснований путіним в 2021 році з офіційною місією «підтримки російської культури». За повідомленнями, PFKI фінансує освітні та культурні проекти та документальні серіали для просування іміджу росії в світі, залучаючи інфлюенсерів з усього світу, координацію яких здійснює спеціальне агентство під назвою «Безмежні» (що означає «без обмежень» російською мовою).

Однією з них, згідно зі спільним розслідуванням, є Олександра Йост, громадянка Німеччини, яка виступає під ім'ям Sasha Meets russia. Маючи 46 000 підписників, вона представляє милу, але наполегливу розповідь: «На Заході нас ненавидять; тут я знайшла свободу». У її відео росія зображується як країна цінностей, сім'ї та спокою. Немає ніяких слідів репресій чи війни. Тільки сніг, чай і патріотизм.

Згідно з розслідуванням Tua Research і United24 Media, операцією керує 30-річна Марія Дудько, юрист з московського університету і колишня парламентська помічниця в Думі. За повідомленнями, серед її телефонних контактів є імена Ольги Тимофєєвої та Дмитра Кузнєцова, депутатів правлячої партії «Єдина росія».

Сьогодні вона, як повідомляється, є головним організатором агентства «Безмежні», яке позиціонує себе як «перше в росії, що співпрацює з лояльними іноземними блогерами». Звідти Дудько керує групою інфлюенсерів, контролює бюджети, наглядає за зйомками та розповсюджує інструкції. Вона організовує майстер-класи, поїздки та фотосесії. І все це за рахунок коштів Кремля.

Згідно з розслідуванням, до її портфоліо, окрім Sasha Meets russia, входять Домінго Гарсія (чоловік блогерки), іранка Роміна Багері, американець Карлос Лопес, француженка Шера Аттар і німець Свен Свенсон, байкер з ультранаціоналістичної групи «Нічні вовки». Серед багатьох інфлюенсерів та творців контенту є також італієць Лоренцо Баньяті (понад 2 мільйони підписників на YouTube та TikTok), чий цифровий контент, виключно російською мовою, часто містить співпрацю з російськими та китайськими «колегами».
Різні профілі, один і той самий сценарій: «росія — гостинна країна, її культура дуже схожа на західну».

Операція Дудки точкою збігу стратегічної комунікації та операцій впливу, адаптованих до сучасної алгоритмічної логіки. В 2022 році той самий фонд, що стоїть за цифровою діяльністю інфлюенсерів, прихильних до росії, PFKI, нібито виділив понад 293,8 мільйона рублів на проекти, що прославляють «спеціальну військову операцію» в Україні, згідно з результатами спільного розслідування. Виставки, заходи, онлайн-платформи. Контент, що переформатує сприйняття реальності на користь тих, хто спостерігає ззовні.

Для Мємоскви використання іноземних інфлюенсерів є кроком культурної інженерії. Це служить для створення привабливих облич, які звертаються до західної аудиторії, більш чутливої до мови особистого досвіду, ніж до політичної риторики. В гіперпідключеному світі правдива посмішка варта стільки ж, скільки заява Міністерства закордонних справ.
👇

Та шо ж не пре так?

Не міг нормально впасти і розʼїбати?

От же ж тупа каменюка

Голос, якого бракує Європі: правда про війну та компроміс

Дієго Гідотті знову написав шикарну статтю щодо України. Не знаю, хто саме цей чувак, але мене особисто зачепило

«Що насправді означає цей так званий справедливий мир, ніхто ніколи не розумів, і ніхто ніколи не висував теорій з цього приводу. Справедливий мир як підсумок злочинної війни - це безглузде поняття, яке ніколи не втілиться в життя. Може бути мир перемоги або мир капітуляції. Справедливий? Ніколи.

«Шляхетний компроміс» — це не більше ніж розбавлена версія білого прапора. Я залишу вам кілька регіонів, ви припините бомбардувати мене, і ми будемо друзями, як і раніше

Ні, так не буває.

Як можна говорити про благородний компроміс або справедливий мир у руйнівній війні, в якій немає нічого справедливого?
Мир перемоги чи мир поразки

Справедливий мир - це більше мрія, ніж конкретне поняття. Тільки ті, кому в принципі байдуже до України, можуть на цьому етапі ще думати, що справедливий мир можна досягти. Тільки відсторонені політики та інтелектуали можуть ще мати нахабство вживати прикметник «справедливий» в дискурсі, який також включає слово «росія».

Ні, не обманюймо себе: справедливого миру не буде. Не буде, тому що українці щодня стикаються з терористами, яким байдуже до справедливості, конвенцій чи міжнародного права.

То про який мир ми можемо взагалі говорити?

Я б не говорив про мир, я б говорив про перемогу чи поразку. Я б говорив про життя чи смерть. Про світло і тіні.

Бо якщо росія не буде переможена, якщо росія не буде знешкоджена і не зможе знову завдавати шкоди іншим, якщо росії буде надано хоча б один квадратний сантиметр України в результаті якогось «благородного компромісу», то в цей момент ми вже не зможемо говорити про мир, не кажучи вже про справедливість. В цей момент ми будемо змушені говорити про війну в Європі, бо ми всі вже знаємо: після України настане наша черга.

Якщо Україна переможе, як я сподіваюся всім серцем, відкинувши російського ворога за кордони, встановлені в 1991 році, ми все одно не зможемо говорити про «справедливий мир», тому що немає ні людської, ні божественної справедливості, здатної компенсувати страждання, заподіяні українцям за ці майже чотири роки тотальної війни.

Немає компенсації за загиблих і закатованих, немає відшкодування за українських дітей, викрадених і депортованих до росії, немає ліків від болю, заподіяного цілому народу.

Бо, на жаль, перемога України ніколи не поверне росіянам пекло, яке вони переживають щодня з 24 лютого 2022 року в Києві та його околицях.

Бо в Києві та його околицях поважають міжнародне право.

Перемога України, бо перемога настане, будьте впевнені, покладе край війні і покладе початок відбудові нової української держави, але вона не принесе «миру», який в нас асоціюється ми білим голубом і оливковою гілкою. Цей мир вже похований в братських могилах, вʼязнях в російських таборах, розчавлений під уламками мирних українських міст.

Мир - це поняття, яке сьогодні є настільки абстрактним, що може вижити лише в пам'яті деяких людей і в абсурдних банальностях політиків, священиків та експертів, які в глибині душі воліють побачити лише капітуляцію (Києва) миру.

Буча, Маріуполь і, на жаль, численні приклади російських воєнних злочинів залишаться ранами, які неможливо загоїти, ранами, з якими доведеться мати справу лише українцям. І цього достатньо, бо справедливого миру ніколи не буде»

Ремарка. Дієго Гідотті - один з небагатьох європейських авторів, які досі зберігають здатність називати речі своїми іменами.
В просторі, де слово «мир» стало універсальним виправданням, а «компроміс» - евфемізмом для капітуляції, він повертає дискусію до простих, проте незручних істин: мир не завжди є добром, а поразка агресора не завжди є трагедією.

Фактично його текст є вироком всій європейській дискусії, яка намагається «врівноважити» зло, щоб не порушувати власного комфорту. Гідотті пише з прямотою, яка майже зникла в Європі: він не боїться руйнувати консенсус, що ми повинні «розуміти росію», «дати шанс переговорам» або «уникати приниження москви».
👇