Російська військова присутність не змогла запобігти поширенню джихадистських операцій на частини Малі, які раніше не були зачеплені такими діями. Наступ JNIM в західній частині Малі, що тривав з червня по вересень, досяг апогею 3 вересня, коли JNIM оголосив про блокаду імпорту з сусідніх Сенегалу та Мавританії. Блокада регіонів Кайес і Ніоро має на меті запобігти імпорту палива та інших товарів до Малі та Бамако, що не мають виходу до моря, де паливо вже є в дефіциті, що впливає як на військові, так і на комерційні рейси. Режим Малі відповів повітряними ударами в Кайесі 8 вересня після того, як джихадисти зупинили і спорожнили бензовози з Сенегалу.

Нездатність режиму відновити безпеку в Малі, навіть за допомогою російських військ, створила атмосферу недовіри у вищих ешелонах військової верхівки. Несанкціоноване засідання старших офіцерів на початку серпня для обговорення питань, пов'язаних із співпрацею з російським африканським корпусом, призвело до хвилі арештів офіцерів передової лінії та інших військовослужбовців, яка розпочалася 10 серпня і тривала кілька днів. Було заарештовано щонайменше 55 солдатів, включаючи двох популярних генералів, за звинуваченням у підготовці державного перевороту проти хунти за допомогою «іноземних держав»

Одним із лідерів хунти, який уникнув арешту, був міністр оборони та у справах ветеранів генерал-лейтенант Садіо Камара, відповідальний за організацію прибуття російських підрядників до Малі. Камара виступав посередником у відносинах хунти з «вагнер груп» та її наступником, африканським корпусом, який діє під керівництвом міністерства оборони росії. Однак Камара потрапив під підозру після масових арештів підозрюваних офіцерів, більшість з яких належать до Національної гвардії Малі, відомої як «Коричневі берети».

Національна гвардія та її керівники тісно пов'язані з Камарою, який заснував цю силу. Розбіжності між лідером хунти генералом Ассімі Гоїтою та Камарою щодо розподілу малійських копалень між російськими інтересами, можливо, сприяли зростанню суперництва між цими двома чоловіками. Камара бачить, як значна частина його мережі прихильників розпадається, що ставить його в непевне становище щодо його колишнього союзника Гоїти. Хоча Гоїта все ще схвалює присутність росії і навіть санкціонував її розширення під час недавніх переговорів в москві, він обережно ставиться до передачі ресурсів і національної влади росіянам, як це сталося в Центральноафриканській Республіці.

Лише через кілька днів після чистки багатьох своїх прихильників Камара представляв Малі в москві під час зустрічі міністрів оборони Альянсу держав Сахеля та їх російського колеги андрія бєлоусова, а також лідера африканського корпусу Юнуса бека євкурова. Під час засідання Камара заявив про свою підтримку «спеціальної військової операції» росії в Україні. В Малі Камара має підтримку Модібо Коне, впливового проросійського лідера Національного агентства державної безпеки (ANSE) і вихованця Національної гвардії Камари

Складність відносин росії з режимом ускладнюється прибуттям до Бамако SADAT, самопроголошеної турецької приватної військової компанії, що надає «військову підготовку та консультації з питань оборони». Головною роллю SADAT в Малі, здається, є надання підготовки охоронцям Гоїти, хоча є повідомлення про те, що сирійські члени SADAT опинилися на передовій війни проти ісламістів.

SADAT значною мірою покладається на вербування сирійських бійців Сирійської національної армії (SNA, коаліція сирійських повстанців, що підтримують Туреччину) та туркменів із сирійської дивізії Султана Мурада. Організація була заснована в 2012 році колишнім військовим радником Ердогана, бригадним генералом Аднаном Тарнаверді, і, як вважається, досі користується підтримкою Ердогана.

Головний лідер опозиції Туреччини Кемаль Кільічдароглу (лідер Республіканської народної партії – CHP) заявив в червні, що «російська компанія «вагнер» – це турецька компанія SADAT Inc». Роль SADAT в захисті лідера хунти свідчить про те, що Гоїта певною мірою підозрює остаточні наміри росіян або їхніх прихильників у Малі.

👇👇

Хунта, схоже, мала враження, що російські сили можуть допомогти їй уникнути неоколоніалізму, притаманного військовій присутності Франції та ООН у Малі. Натомість вони знайшли нового партнера, який прагне отримати доступ до природних ресурсів Малі і який є ще більш вибірковим у виборі операцій або дій, які він повинен здійснювати, ніж французи.

Наразі росіяни, здається, розчаровані відсутністю доступу до прибуткового гірничодобувного сектору Малі, оскільки очікувані вигідні ліцензії на видобуток корисних копалин здебільшого не були надані. Половина податкових надходжень Малі походить від золотодобувної промисловості. Росія розраховує на доходи від золота, отримані від своєї діяльності в Африці, щоб фінансувати триваючу і дорогу війну проти України

Заміна «вагнера» на «африканський корпус» не означала повної заміни російських військ. Близько 80 відсотків «Африканського корпусу» Малі складається з персоналу «вагнера», який вирішив перейти до нового підрозділу міністерства оборони росії, а не повертатися до росії, де вони, імовірно, опинилися б на передовій війни проти України.

Між FAMa і російськими військами, які, як правило, діють поза межами малійської системи командування, привласнюючи ресурси, зброю та транспорт для своїх операцій, зростає напруженість. Російські підрядники викликають неприязнь через вибіркове втручання на підтримку FAMa.

Оскільки Малі переживає економічну, політичну та військову кризи, правляча хунта країни шукає козлів відпущення. З огляду на розколи в правлячій хунті, це може бути лише питанням часу, коли в основному безрезультатний експеримент з російською допомогою в галузі безпеки надасть некомпетентним військовим правителям Малі нову мішень для звинувачень»

Ремарка. Малі ще від часів незалежності 1960-х залишалася в зоні впливу Франції. Париж десятиліттями мав там військову присутність: спочатку як гарантію стабільності для режимів, а пізніше - як відповідь на ісламістські загрози в Сахелі

В 2013 році французька операція Serval врятувала Бамако від падіння під натиском джихадистів. Згодом її змінила операція Barkhane з тисячами солдатів і підтримкою ООНівської місії. Але роками це виглядало як нескінченна війна без перемоги: джихадисти поверталися щоразу, щойно війська залишали звільнені райони.

Саме тому місцеве Нєнаселення почало сприймати французів і місію ООН не як захисників, а як символи затягнутого конфлікту і нової форми колоніалізму. І цьому фоні «несподівано» з’явився популістський образ «альтернативи» - росії, яка начебто прийде без моралізаторства і «наведе порядок».

В 2021 році військова хунта Малі після двох поспіль переворотів вирішила вигнати французів і запросила «вагнер». Образ був простий: безкомпромісні (йобнуті) бійці з росії, які не рахуються з правами людини, швидко переламають ситуацію.

Але сталося інакше. «вагнер» взявся більше за охорону золотих шахт і політичне прикриття хунти, ніж за реальну боротьбу з джихадистами. Відомі масові різанини цивільних в Мура, Сафе та інших місцях лише збільшили підтримку повстанців серед фулані та туарегів.

Після заколоту прігожина і його ліквідації разом з верхівкою найманих в 2023 році «вагнер» почав швидко втрачати впізнаваність і вплив. В Малі це особливо яскраво проявилося

Обіцяної перемоги над джихадистами не було. Військова місцева хунта не отримала контроль над всіма золотими потоками, а населення Малі побачило, шо новий партнер мало чим відрізняється від старих колоніальних гравців.

Тому до 2024–2025 років «вагнер» як бренд фактично помер в Малі і через це місце формально зайняв «африканський корпус» міністерства оборони росії, хоч насправді це були ті ж самі найманці, лише під новою вивіскою.

Цікаво те, шо прослідковуються паралелі з Центральноафриканською Республікою (ЦАР) та Суданом

В ЦАР «вагнер» врятував режим Туадери, але отримав за це передачу ключових алмазних і золотих копалень. Там росія змогла встановити контроль над ресурсами, але сама країна залишилася в хаосі - центральна влада контролює лише столицю й кілька міст.
👇👇👇

В Судані «вагнер» працював через «Meroe Gold», допомагаючи фінансувати військові угруповання і викачуючи золото для обходу санкцій. Коли почалася війна між Хамданом (RSF) і армією Бургана, росія грала на обидві сторони, але так і не принесла миру.

В Малі ж росія намагалася повторити ті ж схеми: взяти золото в обмін на «безпеку». І результат аналогічний: жодної стабільності, а джихадисти лише розширили території контролю.

Більш того, теперішня ситуація в країні лише погіршується. Джихадисти з руху JNIM змогли і атакувати військові бази, і оголосити блокаду західних регіонів, зупиняючи бензовози із Сенегалу, що в підсумку паралізовало армію і економіку Малі. Через це між Ассімі Гоїтою (верховний жрець чи ким він там себе називає в Малі) та його союзником Садіо Камарою, який привів «вагнера» в країну, зростає недовіра. Серпневі арешти десятків офіцерів показали, що армія розколота.

Росія ж поки що чекає на золоті потоки, але поки що отримує дедалі більшу неприязнь в Малі та мінімальні вигоди. Плюс в гру вступила через Туреччина SADAT, яка тренує охорону Гоїти. Фактично це публічний натяк того, що сам лідер хунти Малі не довіряє москві.

Епілог. Росія в Малі повторила свої африканські схеми: «захист в обмін на ресурси». Але якщо в ЦАР і Судані їй вдавалося закріпитися, то в Малі все йде до провалу. Найманці з групи «вагнера» втратили «бренд» і довіру, а розпіарений «африканський корпус» не змінив ситуацію на полі бою.

Військова хунта загрузла через невизначеність у власних чварах, а місцеве населення бачить, шо від змін «захисників» стало лише гірше - ніби і здихалися французів пішли, але новий «партнер» виявився ще більш цинічним.

Тому Малі стоїть на межі розпаду: держава, яка втрачає монополію на насильство, контроль над паливом, податковими доходами і логістикою, швидко перетворюється на географію з прапором, джихадисти контролюють дороги, а найманці (союзники) лише золото. І саме росіяни прискорили цей процес

Росія ж продемонструвала в Африці своє «фірмове вміння» - перетворювати території на динири-линири, сірі зони без прав людини, без розвитку, з бандитським правлінням, концтаборами і зовнішнім контролем. Те, що ми бачили на окупованому Донбасі та на півдні України, тепер повторюється і в Африці.

Сука, унікальні дегенерати, а не нація - куди б не прийшли росіяни, всюди відбувається піздєц.

Це якась фабрика по виробництву руїн по всьому світу. Росія ж, яка намагалася продати себе на африканському континенті в якості «альтернативи колоніалізму», виявилась ще гіршою

Чекаємо, коли кацапів почнуть ненавидіти в Африці. Унікальні довбойоби

Кінець

P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840

PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com

Патреон -

https://www.patreon.com/fashdonetsk

ВТС -

bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq

P.s 2 - Хочеш шоб по ваті прилетіло? Пиши в @gistapapapa_bot . Анонімність гарантовано

Драсьте

Бугага, блядь

Ааа???

Ой, фсьо)

Маємо підтримати хлопців що тримають ворога на Покровському напрямку 🇺🇦🇺🇦. Там самі знаєте шо відбувається

https://send.monobank.ua/jar/4dfsUXtbi

4874 1000 2874 7437

PayPal: gera128930@gmail.com

Воды не будет

Вообще

Пысы. Бурение одного метра скважины стоИт по дыныры в среднем 4000 ржублей

Поэтому скважины бурить могут не все

И да, вода уже местами за 100 метров вниз ушла, а это вообще другой ценник. Соответственно, позволить себе такую роскошь смогут немногие

Биндеры, не ржать - у кормильцев на воду не хватает. Ыыы)

Колір нації, шо ви там?)

Шо за пздц я тільки шо переглянув?)

Хули ты скулишь, псина? Пей давай, она полезная