🇮🇱💥 🇵🇸🇮🇷 🇮🇷 Повідомлення з Тель-Авіва: розпочався новий вид конфлікту
«Хезболла» та її покровитель Іран становлять найбільшу безпосередню загрозу перетворення війни між Ізраїлем і ХАМАСом на більш масштабну і набагато більш руйнівну регіональну пожежу – ідеальний результат для ХАМАСу.
Вільям Векслер, експерт з питань Близького Сходу, пише: «Цього вечора мені довелося тричі ховатися в укриття, коли в Тель-Авіві спрацьовували сирени, а відлуння «Залізного купола» було чутно неподалік. Однак я ніколи не був надто стурбований, будучи впевненим, що ХАМАС насправді не становить стратегічної загрози для міста»
Я не був би таким оптимістом, якби «Хезболла» вирішила приєднатися до війни. І для цього може не знадобитися чіткий намір, який щойно продемонстрував ХАМАС; остання війна між Ізраїлем і Хезболлою у 2006 році була випадковістю, якої не хотіла жодна зі сторін, але вона все одно сталася. Після тієї війни Хезболла дійшла висновку, що її операції не мали бажаного ефекту, оскільки їм бракувало точності й масштабу – сьогодні, завдяки Ірану, вони володіють і тим, і іншим.
Тоді Ізраїль дійшов висновку, що його операції не дають бажаного ефекту, доки не розширив правила ведення бойових дій, включивши до них військові цілі, які прикриваються цивільним населенням. З огляду на обидва ці висновки, слід очікувати, що наступна війна між Ізраїлем і «Хезболлою» буде особливо стрімкою, зі значними жертвами з обох сторін.
І, нарешті, міжнародна спільнота також може сприяти просуванню порядку денного ХАМАСу, якщо воно не визнає нової природи цього конфлікту і замість цього рефлекторно повторює застарілі гасла, які супроводжували попередні цикли зіткнень між Ізраїлем і ХАМАСом. Незалежно від того, наскільки глибоко можна не погоджуватися з підходом Ізраїлю до палестинського народу, або наскільки легко потурати внутрішній аудиторії, налаштованій проти Ізраїлю, потрібна особлива моральна сліпота, щоб звинувачувати Ізраїль у кривавій бійні, яку влаштовує ХАМАС.
Водночас ті лідери, які зробили сміливі кроки для побудови принципово менш розділеного і більш інтегрованого регіону, останнім з яких стали Абраамські угоди, повинні залишатися вірними цьому кращому баченню майбутнього, яке протилежне цілям ХАМАСу. А ті, хто розглядає можливість наслідувати цей приклад – передусім лідери в Ер-Ріяді – не повинні дозволити ХАМАСу збити їх з цього шляху.
Джерело: Atlantic Council
«Хезболла» та її покровитель Іран становлять найбільшу безпосередню загрозу перетворення війни між Ізраїлем і ХАМАСом на більш масштабну і набагато більш руйнівну регіональну пожежу – ідеальний результат для ХАМАСу.
Вільям Векслер, експерт з питань Близького Сходу, пише: «Цього вечора мені довелося тричі ховатися в укриття, коли в Тель-Авіві спрацьовували сирени, а відлуння «Залізного купола» було чутно неподалік. Однак я ніколи не був надто стурбований, будучи впевненим, що ХАМАС насправді не становить стратегічної загрози для міста»
Я не був би таким оптимістом, якби «Хезболла» вирішила приєднатися до війни. І для цього може не знадобитися чіткий намір, який щойно продемонстрував ХАМАС; остання війна між Ізраїлем і Хезболлою у 2006 році була випадковістю, якої не хотіла жодна зі сторін, але вона все одно сталася. Після тієї війни Хезболла дійшла висновку, що її операції не мали бажаного ефекту, оскільки їм бракувало точності й масштабу – сьогодні, завдяки Ірану, вони володіють і тим, і іншим.
Тоді Ізраїль дійшов висновку, що його операції не дають бажаного ефекту, доки не розширив правила ведення бойових дій, включивши до них військові цілі, які прикриваються цивільним населенням. З огляду на обидва ці висновки, слід очікувати, що наступна війна між Ізраїлем і «Хезболлою» буде особливо стрімкою, зі значними жертвами з обох сторін.
І, нарешті, міжнародна спільнота також може сприяти просуванню порядку денного ХАМАСу, якщо воно не визнає нової природи цього конфлікту і замість цього рефлекторно повторює застарілі гасла, які супроводжували попередні цикли зіткнень між Ізраїлем і ХАМАСом. Незалежно від того, наскільки глибоко можна не погоджуватися з підходом Ізраїлю до палестинського народу, або наскільки легко потурати внутрішній аудиторії, налаштованій проти Ізраїлю, потрібна особлива моральна сліпота, щоб звинувачувати Ізраїль у кривавій бійні, яку влаштовує ХАМАС.
Водночас ті лідери, які зробили сміливі кроки для побудови принципово менш розділеного і більш інтегрованого регіону, останнім з яких стали Абраамські угоди, повинні залишатися вірними цьому кращому баченню майбутнього, яке протилежне цілям ХАМАСу. А ті, хто розглядає можливість наслідувати цей приклад – передусім лідери в Ер-Ріяді – не повинні дозволити ХАМАСу збити їх з цього шляху.
Джерело: Atlantic Council
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🇮🇱💥 🇵🇸🇷🇺 Напад ХАМАС на Ізраїль свідчить про зовнішню підтримку, планування
Москві вигідна ескалація на Близькому Сході, оскільки вона може дозволити розпочати переговори зі Сполученими Штатами. Таким чином, Путін підвищує ставки та повертає собі геополітичну переговорну вагу, відволікаючи міжнародну увагу від своєї війни в Україні. Дуже ймовірно, що Кремль надав розвідувальну підтримку палестинцям для нападу на Ізраїль, а також зброю, доставлену через Сирію і Ліван.
Ми переконані, що нинішній рейд на територію Ізраїлю був розпочатий палестинськими підрозділами ХАМАС, «Ісламського джихаду» та ОВП після належної координації з Москвою. Кремль зацікавлений у відкритті свого роду другого фронту. Раніше Москва мала намір зробити так, щоб конфлікт між Сербією і Косово відвертав ресурси НАТО в Європі. Очікується, що конфлікт в Ізраїлі погіршить військові запаси в США, з якими Ізраїль має оборонну угоду.
Після нападу на Ізраїль заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв окреслив основні, на його думку, позитивні аспекти палестинського нападу:
1. Ізраїль буде конкурувати з Україною за військову допомогу на міжнародній арені, що призведе до послаблення підтримки Києва.
2. Це відвертає увагу міжнародної громадськості від війни в Україні.
3. Дозволить скоротити постачання засобів протиповітряної оборони Україні напередодні масованих російських атак на енергетичну інфраструктуру України в зимовий період із застосуванням безпілотників-камікадзе іранського виробництва.
4. Російські воєнні злочини в Україні бліднуть на тлі звірств, які чинять палестинці на ізраїльській землі.
5. Низка російських пропагандистів, пов'язаних з військовою розвідкою, які вже давно поширюють фейки про те, що Україна торгує іноземною військовою допомогою, тепер розкручують наративи про нібито постачання Києвом зброї, наданої іноземними партнерами, палестинським бойовикам. За нашими оцінками, Росія, маючи теплі стосунки з «Хезболлою», відправить до сектору Газа кілька одиниць озброєння, захопленого на полях боїв в Україні – як докази на підтвердження своїх тверджень.
З часів холодної війни Москва розглядає Ізраїль як ворожу державу, яка є союзником США. Відтоді Кремль прагне підтримувати відносини з палестинськими радикальними угрупованнями, організовуючи їхні атаки таким чином, щоб якнайкраще підірвати інтереси США у форматі гібридної війни.
Водночас Кремль готує керівництво Ірану і Єгипту до приєднання до війни проти Ізраїлю, якщо Єрусалим просунеться вглиб сектора Газа. Використовуючи свої можливості військової розвідки, кремлівські чиновники прагнуть перешкодити будь-якій нормалізації відносин між Ізраїлем і арабським світом, особливо з Ер-Ріядом, в тому числі допомагаючи іранцям експлуатувати палестинське питання.
Джерело: Robert Lansing Institute
Москві вигідна ескалація на Близькому Сході, оскільки вона може дозволити розпочати переговори зі Сполученими Штатами. Таким чином, Путін підвищує ставки та повертає собі геополітичну переговорну вагу, відволікаючи міжнародну увагу від своєї війни в Україні. Дуже ймовірно, що Кремль надав розвідувальну підтримку палестинцям для нападу на Ізраїль, а також зброю, доставлену через Сирію і Ліван.
Ми переконані, що нинішній рейд на територію Ізраїлю був розпочатий палестинськими підрозділами ХАМАС, «Ісламського джихаду» та ОВП після належної координації з Москвою. Кремль зацікавлений у відкритті свого роду другого фронту. Раніше Москва мала намір зробити так, щоб конфлікт між Сербією і Косово відвертав ресурси НАТО в Європі. Очікується, що конфлікт в Ізраїлі погіршить військові запаси в США, з якими Ізраїль має оборонну угоду.
Після нападу на Ізраїль заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв окреслив основні, на його думку, позитивні аспекти палестинського нападу:
1. Ізраїль буде конкурувати з Україною за військову допомогу на міжнародній арені, що призведе до послаблення підтримки Києва.
2. Це відвертає увагу міжнародної громадськості від війни в Україні.
3. Дозволить скоротити постачання засобів протиповітряної оборони Україні напередодні масованих російських атак на енергетичну інфраструктуру України в зимовий період із застосуванням безпілотників-камікадзе іранського виробництва.
4. Російські воєнні злочини в Україні бліднуть на тлі звірств, які чинять палестинці на ізраїльській землі.
5. Низка російських пропагандистів, пов'язаних з військовою розвідкою, які вже давно поширюють фейки про те, що Україна торгує іноземною військовою допомогою, тепер розкручують наративи про нібито постачання Києвом зброї, наданої іноземними партнерами, палестинським бойовикам. За нашими оцінками, Росія, маючи теплі стосунки з «Хезболлою», відправить до сектору Газа кілька одиниць озброєння, захопленого на полях боїв в Україні – як докази на підтвердження своїх тверджень.
З часів холодної війни Москва розглядає Ізраїль як ворожу державу, яка є союзником США. Відтоді Кремль прагне підтримувати відносини з палестинськими радикальними угрупованнями, організовуючи їхні атаки таким чином, щоб якнайкраще підірвати інтереси США у форматі гібридної війни.
Водночас Кремль готує керівництво Ірану і Єгипту до приєднання до війни проти Ізраїлю, якщо Єрусалим просунеться вглиб сектора Газа. Використовуючи свої можливості військової розвідки, кремлівські чиновники прагнуть перешкодити будь-якій нормалізації відносин між Ізраїлем і арабським світом, особливо з Ер-Ріядом, в тому числі допомагаючи іранцям експлуатувати палестинське питання.
Джерело: Robert Lansing Institute
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🇮🇱💥 🇵🇸 Примирення на Близькому Сході не буде тривалим, поки палестино-ізраїльський конфлікт не буде вирішений
Китайські оглядачі вважають, що конфлікт завдасть серйозного удару по близькосхідній політиці Вашингтона, в тому числі зруйнує новий підтримуваний США торговий маршрут Індія-Близький Схід – план, спрямований на те, щоб кинути виклик Китаю.
Одна з глибинних причин цієї атаки – зірвати переговори про нормалізацію ізраїльсько-саудівських відносин, яким в першу чергу сприяє Вашингтон, заявив в інтерв'ю Global Times Лі Шаосянь, директор Китайсько-арабського науково-дослідного інституту при Нінсянському університеті.
ХАМАС побоюється, що якщо Саудівська Аравія нормалізує відносини з Ізраїлем, інші арабські країни можуть наслідувати її приклад, що буде руйнівним для Палестини, кажуть експерти, відзначаючи, що всі сили в Палестині виступають проти того, щоб арабські країни нормалізували відносини з Ізраїлем, і вимагають вирішення палестино-ізраїльського конфлікту як передумови для того, щоб арабські країни налагодили відносини з Ізраїлем.
Деякі китайські експерти вважають, що несподівана атака може не тільки зірвати переговорний процес нормалізації ізраїльсько-саудівських відносин, але й, ймовірно, знизити щойно встановлену взаємну довіру між Саудівською Аравією та Іраном, які відновили дипломатичні відносини за посередництва Китаю.
Цей конфлікт серйозно відкине назад політику США на Близькому Сході. Останній приклад – план Байдена побудувати масштабну транспортну мережу з Індією, Саудівською Аравією та Об'єднаними Арабськими Еміратами. Якби Саудівська Аравія та Ізраїль нормалізували відносини, залізнична система могла б включити Ізраїль, розширивши охоплення проєкту до Європи через ізраїльські морські порти.
Китай зрозумів суть вирішення палестино-ізраїльського конфлікту. Лю Чжунмін, професор Інституту близькосхідних досліджень Шанхайського університету міжнародних досліджень, зазначив, що реалізація рішення про дві держави та створення незалежної держави Палестина означає винесення палестино-ізраїльського конфлікту на стіл переговорів, а потім перехід до просування примирення між Ізраїлем і арабським світом.
Експерти також відзначили, що успіх Китаю в посередництві у переговорах між Саудівською Аравією та Іраном може стати прикладом для наслідування у вирішенні палестино-ізраїльського конфлікту, хоча останній є наслідком більш складних конфліктів.
Джерело: Global Times
Китайські оглядачі вважають, що конфлікт завдасть серйозного удару по близькосхідній політиці Вашингтона, в тому числі зруйнує новий підтримуваний США торговий маршрут Індія-Близький Схід – план, спрямований на те, щоб кинути виклик Китаю.
Одна з глибинних причин цієї атаки – зірвати переговори про нормалізацію ізраїльсько-саудівських відносин, яким в першу чергу сприяє Вашингтон, заявив в інтерв'ю Global Times Лі Шаосянь, директор Китайсько-арабського науково-дослідного інституту при Нінсянському університеті.
ХАМАС побоюється, що якщо Саудівська Аравія нормалізує відносини з Ізраїлем, інші арабські країни можуть наслідувати її приклад, що буде руйнівним для Палестини, кажуть експерти, відзначаючи, що всі сили в Палестині виступають проти того, щоб арабські країни нормалізували відносини з Ізраїлем, і вимагають вирішення палестино-ізраїльського конфлікту як передумови для того, щоб арабські країни налагодили відносини з Ізраїлем.
Деякі китайські експерти вважають, що несподівана атака може не тільки зірвати переговорний процес нормалізації ізраїльсько-саудівських відносин, але й, ймовірно, знизити щойно встановлену взаємну довіру між Саудівською Аравією та Іраном, які відновили дипломатичні відносини за посередництва Китаю.
Цей конфлікт серйозно відкине назад політику США на Близькому Сході. Останній приклад – план Байдена побудувати масштабну транспортну мережу з Індією, Саудівською Аравією та Об'єднаними Арабськими Еміратами. Якби Саудівська Аравія та Ізраїль нормалізували відносини, залізнична система могла б включити Ізраїль, розширивши охоплення проєкту до Європи через ізраїльські морські порти.
Китай зрозумів суть вирішення палестино-ізраїльського конфлікту. Лю Чжунмін, професор Інституту близькосхідних досліджень Шанхайського університету міжнародних досліджень, зазначив, що реалізація рішення про дві держави та створення незалежної держави Палестина означає винесення палестино-ізраїльського конфлікту на стіл переговорів, а потім перехід до просування примирення між Ізраїлем і арабським світом.
Експерти також відзначили, що успіх Китаю в посередництві у переговорах між Саудівською Аравією та Іраном може стати прикладом для наслідування у вирішенні палестино-ізраїльського конфлікту, хоча останній є наслідком більш складних конфліктів.
Джерело: Global Times
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🇺🇦🇹🇷❌ 🇷🇺 Війна в Україні загрожує розлитися по всьому Чорному морю
Конфлікт в Україні, який спочатку вважався малоймовірним, що переросте у значну морську конфронтацію, розвинувся, привернувши увагу міжнародної спільноти до Чорного моря.
У перші дні війни Україна втратила острів Зміїний на користь російських військ, що викликало занепокоєння щодо падіння Одеси. Однак очікуване російське морське домінування було порушене, коли Україна довела свою силу духу, з новою силою захищаючи свої територіальні води.
Ескалація агресії з боку Росії, прикладом якої є погрози потопити будь-які вантажні судна, що пришвартовуються в українських портах, і зухвалі відповіді України, відображають поле бою, що коливається між тріумфом і відчаєм. У той час як стійкість України проявляється в успішних атаках на російські військово-морські бази та флоти, всюдисуща російська загроза нависає над морською та економічною безпекою України.
Наслідки війни виходять за рамки військового протистояння. Значна роль Росії та України на світових ринках зерна та нафти підкреслює потенційні глобальні економічні шокові хвилі. Оскільки обидві країни здатні завдати удару по судноплавних лініях, стратегічне значення Чорного моря для міжнародної торгівлі, зокрема, з Туреччиною, стає ще більш очевидним.
Туреччина, яка згідно з Конвенцією Монтре є критично важливим контролером Чорного моря, ходить по дипломатичному канату. Балансуючи між членством в НАТО і відносинами з Україною та Росією, дипломатичні маневри президента Ердогана зумовлені стратегічними, економічними та політичними міркуваннями. Відмова Туреччини запровадити жорсткі санкції проти Росії та зростання двосторонньої торгівлі підкреслюють складні відносини, позначені прагматизмом і стратегічною невизначеністю.
Стратегічні поступки Туреччини, яким сприяє готовність Росії пристосуватися, відображають складний геополітичний танець, на який впливають регіональна динаміка та глобальні економічні міркування. Хоча Чорне море є регіональним театром конфліктів, воно має глобальні наслідки, підкреслюючи переплетений характер сучасних міжнародних відносин.
Джерело: The Economist
Конфлікт в Україні, який спочатку вважався малоймовірним, що переросте у значну морську конфронтацію, розвинувся, привернувши увагу міжнародної спільноти до Чорного моря.
У перші дні війни Україна втратила острів Зміїний на користь російських військ, що викликало занепокоєння щодо падіння Одеси. Однак очікуване російське морське домінування було порушене, коли Україна довела свою силу духу, з новою силою захищаючи свої територіальні води.
Ескалація агресії з боку Росії, прикладом якої є погрози потопити будь-які вантажні судна, що пришвартовуються в українських портах, і зухвалі відповіді України, відображають поле бою, що коливається між тріумфом і відчаєм. У той час як стійкість України проявляється в успішних атаках на російські військово-морські бази та флоти, всюдисуща російська загроза нависає над морською та економічною безпекою України.
Наслідки війни виходять за рамки військового протистояння. Значна роль Росії та України на світових ринках зерна та нафти підкреслює потенційні глобальні економічні шокові хвилі. Оскільки обидві країни здатні завдати удару по судноплавних лініях, стратегічне значення Чорного моря для міжнародної торгівлі, зокрема, з Туреччиною, стає ще більш очевидним.
Туреччина, яка згідно з Конвенцією Монтре є критично важливим контролером Чорного моря, ходить по дипломатичному канату. Балансуючи між членством в НАТО і відносинами з Україною та Росією, дипломатичні маневри президента Ердогана зумовлені стратегічними, економічними та політичними міркуваннями. Відмова Туреччини запровадити жорсткі санкції проти Росії та зростання двосторонньої торгівлі підкреслюють складні відносини, позначені прагматизмом і стратегічною невизначеністю.
Стратегічні поступки Туреччини, яким сприяє готовність Росії пристосуватися, відображають складний геополітичний танець, на який впливають регіональна динаміка та глобальні економічні міркування. Хоча Чорне море є регіональним театром конфліктів, воно має глобальні наслідки, підкреслюючи переплетений характер сучасних міжнародних відносин.
Джерело: The Economist
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🇺🇸🇮🇱❌ 🇵🇸 Глобальний контекст війни ХАМАС-Ізраїль
Росія розпочала найбільшу війну в Європі з часів Другої світової війни. Китай став більш войовничим щодо Тайваню. Індію охопив вірулентний націоналізм. Ізраїль сформував найбільш екстремістський уряд у своїй історії.
А в суботу вранці ХАМАС нахабно атакував Ізраїль, запустивши тисячі ракет і публічно викрадаючи та вбиваючи цивільних осіб. Всі ці події є ознаками того, що світ, можливо, вступив у новий період безладу. Країни – і політичні угрупування на кшталт ХАМАСу – готові йти на великий ризик, не боячись, що наслідки будуть надто жахливими.
Пояснення полягає в тому, що світ перебуває в процесі переходу до нового порядку, який експерти описують словом «багатополярний». Сполучені Штати більше не є силою що домінує, якою вони були колись. Як наслідок, політичні лідери в багатьох країнах відчувають себе більш сміливими у відстоюванні власних інтересів, вважаючи, що вигоди від агресивних дій можуть переважати над витратами. Ці лідери вважають, що вони мають більший вплив на свій регіон, ніж США.
Чжен Юньнянь, китайський політолог, який має зв'язки з лідерами країни, подібним чином описав «старий порядок» як такий, що розпадається. «Країни переповнені амбіціями, як тигри, що вистежують свою здобич, і прагнуть знайти будь-яку можливість серед руїн старого порядку», – писав Чжен минулого року.
Домінуючи країни не залишаються домінуючими вічно. Але США також припустилися стратегічних помилок, які прискорюють прихід багатополярного світу. Серед цих помилок: Президенти обох партій наївно вірили, що багатший Китай неминуче стане більш дружнім Китаєм – і не визнали, що США створюють собі суперника через м'яку торговельну політику.
В Афганістані та Іраку США провели більшу частину початку 21-го століття, ведучи дорогі війни. Війна в Іраку була особливо руйнівною. А принизливий відступ з Афганістану зробив США ще слабкішими.
Можливо, найбільшої шкоди завдав Дональд Трамп, який відкинув ідею, що США мають бути лідером у світі. Він дав зрозуміти, що якщо повернеться на посаду президента, то може залишити Україну.
У випадку з Ізраїлем Трамп заохочував Беньяміна Нетаньягу, виявляти менше турботи про інтереси палестинців і натомість прагнути до максимальної перемоги Ізраїлю. Нетаньяху, звичайно, не розпочинав війну. Це зробив ХАМАС, можливо, за підтримки Ірану. Але екстремізм Нетаньяху вніс свій внесок у розбрат між Ізраїлем і палестинцями.
В умовах багатополярності що зростає, США залишаються найпотужнішою країною світу з унікальною здатністю створювати альянси та встановлювати мир. В останні місяці адміністрація Байдена досягла прогресу в укладанні ще більш амбітної угоди між Ізраїлем і Саудівською Аравією.
На думку експертів, ХАМАС напав на Ізраїль частково для того, щоб підірвати ізраїльсько-саудівську угоду. Така угода може ізолювати Іран, і призвести до вливання саудівських грошей у Палестинську автономію. Але якщо нещодавні атаки ХАМАСу змусять Ізраїль у відповідь перетворити Сектор Гази на руїни, Саудівській Аравії буде важко погодитися на будь-який договір.
Таким чином, ви можете розглядати напади Хамасу як спробу запобігти відновленню американської могутності – і натомість продовжувати штовхати світ до багатополярності.
Джерело: New-York Times
Росія розпочала найбільшу війну в Європі з часів Другої світової війни. Китай став більш войовничим щодо Тайваню. Індію охопив вірулентний націоналізм. Ізраїль сформував найбільш екстремістський уряд у своїй історії.
А в суботу вранці ХАМАС нахабно атакував Ізраїль, запустивши тисячі ракет і публічно викрадаючи та вбиваючи цивільних осіб. Всі ці події є ознаками того, що світ, можливо, вступив у новий період безладу. Країни – і політичні угрупування на кшталт ХАМАСу – готові йти на великий ризик, не боячись, що наслідки будуть надто жахливими.
Пояснення полягає в тому, що світ перебуває в процесі переходу до нового порядку, який експерти описують словом «багатополярний». Сполучені Штати більше не є силою що домінує, якою вони були колись. Як наслідок, політичні лідери в багатьох країнах відчувають себе більш сміливими у відстоюванні власних інтересів, вважаючи, що вигоди від агресивних дій можуть переважати над витратами. Ці лідери вважають, що вони мають більший вплив на свій регіон, ніж США.
Чжен Юньнянь, китайський політолог, який має зв'язки з лідерами країни, подібним чином описав «старий порядок» як такий, що розпадається. «Країни переповнені амбіціями, як тигри, що вистежують свою здобич, і прагнуть знайти будь-яку можливість серед руїн старого порядку», – писав Чжен минулого року.
Домінуючи країни не залишаються домінуючими вічно. Але США також припустилися стратегічних помилок, які прискорюють прихід багатополярного світу. Серед цих помилок: Президенти обох партій наївно вірили, що багатший Китай неминуче стане більш дружнім Китаєм – і не визнали, що США створюють собі суперника через м'яку торговельну політику.
В Афганістані та Іраку США провели більшу частину початку 21-го століття, ведучи дорогі війни. Війна в Іраку була особливо руйнівною. А принизливий відступ з Афганістану зробив США ще слабкішими.
Можливо, найбільшої шкоди завдав Дональд Трамп, який відкинув ідею, що США мають бути лідером у світі. Він дав зрозуміти, що якщо повернеться на посаду президента, то може залишити Україну.
У випадку з Ізраїлем Трамп заохочував Беньяміна Нетаньягу, виявляти менше турботи про інтереси палестинців і натомість прагнути до максимальної перемоги Ізраїлю. Нетаньяху, звичайно, не розпочинав війну. Це зробив ХАМАС, можливо, за підтримки Ірану. Але екстремізм Нетаньяху вніс свій внесок у розбрат між Ізраїлем і палестинцями.
В умовах багатополярності що зростає, США залишаються найпотужнішою країною світу з унікальною здатністю створювати альянси та встановлювати мир. В останні місяці адміністрація Байдена досягла прогресу в укладанні ще більш амбітної угоди між Ізраїлем і Саудівською Аравією.
На думку експертів, ХАМАС напав на Ізраїль частково для того, щоб підірвати ізраїльсько-саудівську угоду. Така угода може ізолювати Іран, і призвести до вливання саудівських грошей у Палестинську автономію. Але якщо нещодавні атаки ХАМАСу змусять Ізраїль у відповідь перетворити Сектор Гази на руїни, Саудівській Аравії буде важко погодитися на будь-який договір.
Таким чином, ви можете розглядати напади Хамасу як спробу запобігти відновленню американської могутності – і натомість продовжувати штовхати світ до багатополярності.
Джерело: New-York Times
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🇺🇸🇮🇱💥 🇵🇸🇮🇷 Нетаньяху втягує США у війну з Іраном
Таку думку висловив Марван Бішара, старший політичний аналітик Al Jazeera, який вважає, що постійна одержимість ізраїльського прем'єра Ісламською Республікою може втягнути США в чергову катастрофічну регіональну війну. На його думку, Нетаньяху має як політичну, так і особисту зацікавленість у всьому цьому, а затяжний регіональний конфлікт заблокує або відстрочить будь-яку офіційну відповідальність за його повну нездатність запобігти атаці ХАМАСу.
Нетаньяху не деталізував наступні етапи війни, але він отримав беззастережну підтримку західних урядів, щоб зробити все необхідне, і так довго, як це буде потрібно, для «захисту Ізраїлю». Адміністрація президента Байдена пішла ще далі, надавши Ізраїлю більше зброї та боєприпасів, відправивши до Східного Середземномор'я свій найсучасніший і найсучасніший авіаносець «Форд» разом з кількома есмінцями, а також посиливши інші війська, дислоковані в регіоні, на рівні, достатньому для початку Третьої світової війни.
Стимул Байдена може бути політичним, тобто він хоче, щоб Республіканська партія не використовувала ізраїльську драму на свою користь напередодні президентських виборів у 2024 році. Але Нетаньяху і його фанатичні міністри можуть мати на увазі щось зовсім інше щодо американського розгортання, що виходить за рамки військового стримування і політичного позерства. Він може спробувати розширити масштаби війни, включивши в неї Іран.
Попри свій галас і браваду, Нетаньяху не міг і не став би нападати на Іран без зеленого світла і підтримки Сполучених Штатів. Проте криваві напади на Ізраїль змінюють правила гри, даючи Нетаньяху можливість реалізувати свої плани розгромити Іран, втягнувши адміністрацію Байдена у війну. Втягнути США в конфлікт з Іраном буде непросто, враховуючи бажання Байдена покласти край «вічним війнам» після виведення військ з Афганістану у 2021 році.
Після того, як Ізраїль і Сполучені Штати повністю сформулюють аргументи проти ролі Тегерана в терактах, вони можуть спробувати спочатку натиснути на нього, щоб він посприяв звільненню ізраїльських бранців, захоплених ХАМАСом, що є пріоритетом для Нетаньяху. Якщо Іран відмовиться і вирішить використати Хезболлу як важіль тиску на Ізраїль, це цілком може спровокувати ширшу конфронтацію, яка втягне США з непередбачуваними наслідками.
Джерело: Aljazeera
Таку думку висловив Марван Бішара, старший політичний аналітик Al Jazeera, який вважає, що постійна одержимість ізраїльського прем'єра Ісламською Республікою може втягнути США в чергову катастрофічну регіональну війну. На його думку, Нетаньяху має як політичну, так і особисту зацікавленість у всьому цьому, а затяжний регіональний конфлікт заблокує або відстрочить будь-яку офіційну відповідальність за його повну нездатність запобігти атаці ХАМАСу.
Нетаньяху не деталізував наступні етапи війни, але він отримав беззастережну підтримку західних урядів, щоб зробити все необхідне, і так довго, як це буде потрібно, для «захисту Ізраїлю». Адміністрація президента Байдена пішла ще далі, надавши Ізраїлю більше зброї та боєприпасів, відправивши до Східного Середземномор'я свій найсучасніший і найсучасніший авіаносець «Форд» разом з кількома есмінцями, а також посиливши інші війська, дислоковані в регіоні, на рівні, достатньому для початку Третьої світової війни.
Стимул Байдена може бути політичним, тобто він хоче, щоб Республіканська партія не використовувала ізраїльську драму на свою користь напередодні президентських виборів у 2024 році. Але Нетаньяху і його фанатичні міністри можуть мати на увазі щось зовсім інше щодо американського розгортання, що виходить за рамки військового стримування і політичного позерства. Він може спробувати розширити масштаби війни, включивши в неї Іран.
Попри свій галас і браваду, Нетаньяху не міг і не став би нападати на Іран без зеленого світла і підтримки Сполучених Штатів. Проте криваві напади на Ізраїль змінюють правила гри, даючи Нетаньяху можливість реалізувати свої плани розгромити Іран, втягнувши адміністрацію Байдена у війну. Втягнути США в конфлікт з Іраном буде непросто, враховуючи бажання Байдена покласти край «вічним війнам» після виведення військ з Афганістану у 2021 році.
Після того, як Ізраїль і Сполучені Штати повністю сформулюють аргументи проти ролі Тегерана в терактах, вони можуть спробувати спочатку натиснути на нього, щоб він посприяв звільненню ізраїльських бранців, захоплених ХАМАСом, що є пріоритетом для Нетаньяху. Якщо Іран відмовиться і вирішить використати Хезболлу як важіль тиску на Ізраїль, це цілком може спровокувати ширшу конфронтацію, яка втягне США з непередбачуваними наслідками.
Джерело: Aljazeera
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🇷🇺🇵🇸❌ 🇮🇱🇺🇸🇺🇦🇵🇱 Для Росії напад ХАМАСу є корисним відволіканням від війни в Україні
Цілком очевидно, що на Близькому Сході зовнішня політика Росії – за деякими винятками – віддає перевагу арабському світу, тоді як США підтримують Ізраїль. Однак ми не можемо визначити ступінь участі спецслужб Росії в озброєнні, підготовці та керівництві терористичними організаціями в регіоні.
Росія має давні традиції координації терористичної діяльності на Близькому Сході. Ще за часів СРСР росіяни активно підтримували визнання Організації визволення Палестини (ОВП) на Заході. У березні цього року один з лідерів ХАМАСу Салех аль-Арурі визнав, що делегація його організації відвідала Москву і зустрічалася з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим.
Після вторгнення в Україну Москва стала більш залученою до релігійних питань на Близькому Сході, а також до заворушень, спричинених ісламською імміграцією в Європі, що послабило позицію, наприклад, Франції в її рішучості щодо Близького Сходу.
Протягом десятиліть зовнішня політика Москви на Близькому Сході була зосереджена на придбанні активів для розпалювання ситуації і послаблення американського впливу. Тепер вони озброїли ці активи зброєю. Хоча для поляків доля наших сусідів може бути важливішою, ніж Близький Схід, ці два питання пов'язані між собою.
Американці, які втомилися від підтримки Східної Європи, незабаром будуть заклопотані своїми президентськими виборами. Але поки що Вашингтон повинен збільшити свої зусилля для стабілізації ситуації на Близькому Сході.
Польща зацікавлена в тому, щоб проросійські мусульмани Близького Сходу зазнали поразки, щоб Захід знову зосередився на Росії, яка, без сумніву, намагатиметься створити проблеми в інших регіонах в надії розпочати нові проксі-війни.
Джерело: Remix News
Цілком очевидно, що на Близькому Сході зовнішня політика Росії – за деякими винятками – віддає перевагу арабському світу, тоді як США підтримують Ізраїль. Однак ми не можемо визначити ступінь участі спецслужб Росії в озброєнні, підготовці та керівництві терористичними організаціями в регіоні.
Росія має давні традиції координації терористичної діяльності на Близькому Сході. Ще за часів СРСР росіяни активно підтримували визнання Організації визволення Палестини (ОВП) на Заході. У березні цього року один з лідерів ХАМАСу Салех аль-Арурі визнав, що делегація його організації відвідала Москву і зустрічалася з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим.
Після вторгнення в Україну Москва стала більш залученою до релігійних питань на Близькому Сході, а також до заворушень, спричинених ісламською імміграцією в Європі, що послабило позицію, наприклад, Франції в її рішучості щодо Близького Сходу.
Протягом десятиліть зовнішня політика Москви на Близькому Сході була зосереджена на придбанні активів для розпалювання ситуації і послаблення американського впливу. Тепер вони озброїли ці активи зброєю. Хоча для поляків доля наших сусідів може бути важливішою, ніж Близький Схід, ці два питання пов'язані між собою.
Американці, які втомилися від підтримки Східної Європи, незабаром будуть заклопотані своїми президентськими виборами. Але поки що Вашингтон повинен збільшити свої зусилля для стабілізації ситуації на Близькому Сході.
Польща зацікавлена в тому, щоб проросійські мусульмани Близького Сходу зазнали поразки, щоб Захід знову зосередився на Росії, яка, без сумніву, намагатиметься створити проблеми в інших регіонах в надії розпочати нові проксі-війни.
Джерело: Remix News
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Вашингтон може використати Москву для створення регіонального балансу сил у Євразії на користь американських інтересів. Отже, працюючи зі своїми союзниками та партнерами над тим, щоб перешкодити Росії в Україні, Сполучені Штати повинні, однак, почати розглядати кроки, які могли б зберегти стратегічну автономію Росії в майбутньому – особливо ті, які б зменшили залежність Москви від Пекіна.
Дехто може заперечити, що США немає сенсу допомагати ворожій Росії вийти зі скрутного становища, в якому вона сама опинилася. Проте стратегічна автономія Росії також принесла б Сполученим Штатам значні стратегічні вигоди. Найбільш очевидно, що це послабило б, якщо не скасувало б, тісну стратегічну прив'язку Росії до Китаю. Ця близькість дозволила Китаю скористатися ізоляцією Росії від Заходу для посилення власних можливостей.
Пекін отримав доступ за зниженими цінами до критично важливих природних ресурсів. Він отримав складну військову техніку, яку поки що не здатен виробляти самостійно, в тому числі сучасну систему попередження про балістичні ракети, яка наразі перебуває на стадії будівництва. Після її завершення такі системи матимуть лише Китай, Росія і США. А маючи врегульований кордон на півночі та не маючи нагальної потреби турбуватися про стратегічні наміри Росії, Китай може зосередитися на конкуренції зі Сполученими Штатами в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Як мінімум, більша стратегічна автономія допоможе гарантувати, що будь-які угоди – геополітичні, політичні, комерційні чи технологічні – які Росія укладатиме з Китаєм, будуть менш сприятливими для останнього і зменшать перевагу, яку Пекін може отримати у своєму суперництві з Вашингтоном.
Крім того, більш стратегічно автономна Росія також відкриє простір для нових дипломатичних і комерційних домовленостей у Центральній Азії, Північно-Східній Азії та Арктиці. Хоча ці домовленості ускладнять розрахунки Китаю, вони не повинні бути спрямовані проти Пекіна. Навпаки, Китай може бути включений до багатьох спеціальних коаліцій, створених для розв'язання питань нерозповсюдження, боротьби з тероризмом і регіональної безпеки. Але вони допоможуть гарантувати, що Китай не зможе скористатися слабкістю Росії для домінування в цих регіонах на шкоду Сполученим Штатам.
США не можуть дозволити собі дивитися на Росію виключно через європейську призму. Вони повинні оцінити різні ролі, які Росія відіграє в Євразії. Повна перемога в Україні через нищівну поразку Росії створить стратегічні проблеми для Сполучених Штатів в інших регіонах.
Попри своє обурення поведінкою Москви, Вашингтону все ще потрібна Росія, достатньо сильна, щоб ефективно контролювати власну територію і створювати регіональні баланси сил в Азії на користь Вашингтона. Сполученим Штатам не потрібно боятися російської сили. Навпаки, їм потрібно творчо подумати про те, як вони можуть використати російські сили, інтереси та амбіції для просування своїх власних. Як держава, що переважає, США не повинні вважати це нездійсненним завданням.
Джерело: Foreign Affairs
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🇺🇦🤝 🇹🇷 Турецький Baykar витратить $100 млн на виробництво безпілотників в Україні
Провідний турецький виробник безпілотників Baykar інвестує $100 млн у три проєкти в Україні, в тому числі у виробництво ударного безпілотника Bayraktar TB2. У своєму виступі, генеральний директор компанії Халук Байрактар заявив на початку цього місяця на Форумі оборонної промисловості в Києві, що в Україні буде побудовано виробничі потужності, сервісний центр і головний офіс компанії.
Представник Baykar, який говорив на умовах анонімності, оскільки він не уповноважений спілкуватися зі ЗМІ, сказав, що керівництво компанії розглядає Україну як «довгострокового, стратегічного партнера, а не просто як ринок збуту». Він сказав, що будівництво виробничого підрозділу поглине більшу частину запланованих інвестицій, причому плани включають «складальну лінію, композитні матеріали та запланований блок двигуна».
Байрактар заявив, що заплановані інвестиції будуть самодостатніми, екологічними та взаємовигідними, оскільки Україна має унікальні технології для виробництва двигунів, якими оснащуються турецькі безпілотники.
«Мотор Січ», компанія, яка вважається стратегічно важливою для Туреччини, має стратегічні зв'язки з турецькою аерокосмічною промисловістю. Компанія та її дочірня компанія «Ivchenko Progress» постачають двигуни АІ-450 для найвідомішого турецького бойового безпілотника Akinci, а також двигуни АІ-25TLT для безпілотного винищувача Kizilelma та ще одного бойового безпілотника Anka-3.
Akinci та Kizilelma побудовані приватною компанією Baykar, в той час, як Anka-3 виробляється Turkish Aerospace Industries (TAI). Двигуни «Мотор Січ» також встановлені на важкому ударному вертольоті ATAK II компанії TAI. Ведуться переговори щодо встановлення двигунів «Мотор Січ» на вертоліт T925, який виробляє компанія TAI.
Джерело: C4ISRNet
Провідний турецький виробник безпілотників Baykar інвестує $100 млн у три проєкти в Україні, в тому числі у виробництво ударного безпілотника Bayraktar TB2. У своєму виступі, генеральний директор компанії Халук Байрактар заявив на початку цього місяця на Форумі оборонної промисловості в Києві, що в Україні буде побудовано виробничі потужності, сервісний центр і головний офіс компанії.
Представник Baykar, який говорив на умовах анонімності, оскільки він не уповноважений спілкуватися зі ЗМІ, сказав, що керівництво компанії розглядає Україну як «довгострокового, стратегічного партнера, а не просто як ринок збуту». Він сказав, що будівництво виробничого підрозділу поглине більшу частину запланованих інвестицій, причому плани включають «складальну лінію, композитні матеріали та запланований блок двигуна».
Байрактар заявив, що заплановані інвестиції будуть самодостатніми, екологічними та взаємовигідними, оскільки Україна має унікальні технології для виробництва двигунів, якими оснащуються турецькі безпілотники.
«Мотор Січ», компанія, яка вважається стратегічно важливою для Туреччини, має стратегічні зв'язки з турецькою аерокосмічною промисловістю. Компанія та її дочірня компанія «Ivchenko Progress» постачають двигуни АІ-450 для найвідомішого турецького бойового безпілотника Akinci, а також двигуни АІ-25TLT для безпілотного винищувача Kizilelma та ще одного бойового безпілотника Anka-3.
Akinci та Kizilelma побудовані приватною компанією Baykar, в той час, як Anka-3 виробляється Turkish Aerospace Industries (TAI). Двигуни «Мотор Січ» також встановлені на важкому ударному вертольоті ATAK II компанії TAI. Ведуться переговори щодо встановлення двигунів «Мотор Січ» на вертоліт T925, який виробляє компанія TAI.
Джерело: C4ISRNet
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🇵🇸🇮🇷❌ 🇮🇱🇺🇸 Вторгнення ХАМАСу переписує правила на Близькому Сході
Очікувана наземна операція Ізраїлю проти Хамасу в Газі та реакція на неї Ірану і групи союзних йому ісламістських бойовиків по всьому регіону можуть визначити новий баланс сил на Близькому Сході та новий набір уявлень про майбутнє регіону.
Атака зруйнувала ще одне припущення, яке тривалий час культивувалося прихильниками ХАМАСу, такими як Туреччина та Катар, і було прийняте багатьма на Заході та навіть всередині ізраїльського істеблішменту: що ісламістське угруповання якимось чином пом'якшило свою початкову ідеологію, яка спрямована на ліквідацію будь-якої єврейської присутності між річкою Йордан і Середземним морем.
Жахи нападу ХАМАСу також зруйнували уявлення, яке довгий час відстоював прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху, про те, що палестинські прагнення можна звести до керованої неприємності, і що окупація може тривати навіть тоді, коли Ізраїль прагне до нових відносин з арабським світом.
Наслідком цієї нової реальності є те, що США мають повернутися на Близький Схід, змінивши тенденцію трьох адміністрацій поспіль, які намагалися відвернутися і зосередитися на інших глобальних викликах, таких як Китай і, після тогорічного вторгнення в Україну, Росія.
Адміністрація Байдена вже відправила дві авіаносні групи до Східного Середземномор'я в рамках зусиль зі стримування Ірану і його ліванського протеже «Хезболли» від приєднання до конфлікту і потенційного розпалювання регіональної війни, в яку також можуть бути втягнуті Іран і країни Перської затоки. Вашингтон також поспішає надати зброю Ізраїлю.
Очікувана наземна кампанія Ізраїлю з ліквідації Хамасу, яка може призвести до великих жертв, притаманних міським боям, стане перевіркою того, наскільки Іран і Хезболла віддані палестинському угрупованню і палестинській справі.
У минулих конфліктах навколо Гази «Хезболла» здебільшого залишалася осторонь, дотримуючись правил взаємного стримування, узгоджених після ізраїльського вторгнення до Лівану у 2006 році. Ліванське угруповання володіє арсеналом високоточних ракет, що постачаються з Ірану, які можуть завдати значної шкоди життєво важливій інфраструктурі та військовим об'єктам Ізраїлю.
Однією з важливих змін з 2006 року є нова доктрина Ірану «об'єднання арен», яка має на меті покращити координацію і спільні дії Тегерана, Хамасу, Хезболли та іранських маріонеток в Іраку і Ємені в їхньому протистоянні з Ізраїлем. Виселення Хамасу з Гази стало б величезним ударом по цій доктрині – однією з причин, чому Тегеран може вирішити розширити конфлікт, щоб зберегти свій регіональний вплив.
Джерело: Wall Street Journal
Очікувана наземна операція Ізраїлю проти Хамасу в Газі та реакція на неї Ірану і групи союзних йому ісламістських бойовиків по всьому регіону можуть визначити новий баланс сил на Близькому Сході та новий набір уявлень про майбутнє регіону.
Атака зруйнувала ще одне припущення, яке тривалий час культивувалося прихильниками ХАМАСу, такими як Туреччина та Катар, і було прийняте багатьма на Заході та навіть всередині ізраїльського істеблішменту: що ісламістське угруповання якимось чином пом'якшило свою початкову ідеологію, яка спрямована на ліквідацію будь-якої єврейської присутності між річкою Йордан і Середземним морем.
Жахи нападу ХАМАСу також зруйнували уявлення, яке довгий час відстоював прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху, про те, що палестинські прагнення можна звести до керованої неприємності, і що окупація може тривати навіть тоді, коли Ізраїль прагне до нових відносин з арабським світом.
Наслідком цієї нової реальності є те, що США мають повернутися на Близький Схід, змінивши тенденцію трьох адміністрацій поспіль, які намагалися відвернутися і зосередитися на інших глобальних викликах, таких як Китай і, після тогорічного вторгнення в Україну, Росія.
Адміністрація Байдена вже відправила дві авіаносні групи до Східного Середземномор'я в рамках зусиль зі стримування Ірану і його ліванського протеже «Хезболли» від приєднання до конфлікту і потенційного розпалювання регіональної війни, в яку також можуть бути втягнуті Іран і країни Перської затоки. Вашингтон також поспішає надати зброю Ізраїлю.
Очікувана наземна кампанія Ізраїлю з ліквідації Хамасу, яка може призвести до великих жертв, притаманних міським боям, стане перевіркою того, наскільки Іран і Хезболла віддані палестинському угрупованню і палестинській справі.
У минулих конфліктах навколо Гази «Хезболла» здебільшого залишалася осторонь, дотримуючись правил взаємного стримування, узгоджених після ізраїльського вторгнення до Лівану у 2006 році. Ліванське угруповання володіє арсеналом високоточних ракет, що постачаються з Ірану, які можуть завдати значної шкоди життєво важливій інфраструктурі та військовим об'єктам Ізраїлю.
Однією з важливих змін з 2006 року є нова доктрина Ірану «об'єднання арен», яка має на меті покращити координацію і спільні дії Тегерана, Хамасу, Хезболли та іранських маріонеток в Іраку і Ємені в їхньому протистоянні з Ізраїлем. Виселення Хамасу з Гази стало б величезним ударом по цій доктрині – однією з причин, чому Тегеран може вирішити розширити конфлікт, щоб зберегти свій регіональний вплив.
Джерело: Wall Street Journal
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Зернова криза і криза транспортних коридорів показали Румунії, як вона може скористатися своїм становищем. Захоплення молдовського порту Джурджулешти означає розширення шляхів країни на схід, але перш за все – поширення румунського впливу в регіоні, де вона колись домінувала і який вона може економічно відновити.
Війна в Україні відкрила перед Румунією багато можливостей, які Бухарест під егідою американців та Брюсселя досі не втрачав. Повоєнна відбудова потребує дорожньої, річкової, морської та залізничної інфраструктури. На цей момент допомога, якої потребують українці на передовій, значною мірою залежить від маршрутів через Румунію, які залишилися нерозвиненими і для яких були імпровізовані тимчасові рішення. Бухарест має плани, які могли б стати частиною комплексної стратегії перетворення країни на транзитний пункт для відновлення України. Але справа просувається повільно, ніби влада не бачить, що із Заходу, звідки надходитимуть інвестиції для України, на Схід немає ні автомагістралей, ні швидкісних залізниць.
Румунія нажаль програє конкуренцію іншим державам Центральної Європи, якщо не рухатиметься швидко, якщо не почне інвестувати значні кошти в інфраструктуру. Реалізація відкладених обіцянок може запустити двигуни економіки та створити зв'язки що процвітають, а відкладені проєкти можуть стати рушійною силою для розвитку економіки. Наприклад, залізничну лінію Бухарест-Ясси-Кишинів, по якій ледве повзають потяги, можна було б перетворити на швидкісний маршрут до Одеси для товарів і людей. Відновлення цієї залізниці має відбуватися паралельно з будівництвом нової автомагістралі за тим самим маршрутом. Не менш важливим був би Об'єднавчий автобан, який міг би з'єднати Центральну Європу через Румунію з портами України: Відень-Одеса.
У довгостроковій перспективі коридори могли б поставити Румунію в центр регіону, де перетинаються дороги та проходять люди, товари й гроші. Зернова криза продемонструвала важливість маршрутів, що проходять через країну. Бухарест не рухався достатньо швидко, не розпочав масштабні проєкти, які можна було б зробити швидко за європейської підтримки і які можна було б розвивати зараз, в умовах війни: нові сільськогосподарські склади в Галаці та Констанці, нові склади природного газу, швидкісні залізничні лінії, автомагістралі та європейські дороги, розширення порту Констанца. Можливо, деякі з них вже викладені на папері, і на них очікують гроші з Брюсселя. А можливо, Бухарест хоче виключити, як він робив це багато разів раніше, європейські гроші з інфраструктури, щоб продовжувати годувати свою партійну клієнтуру грошима з бюджету.
Джерело: Deutsche Welle
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
В умовах ескалації конфлікту Пекін опинився в скрутному становищі. Фултон, аналітик Atlantic Council каже, що реакція Китаю відповідає його традиційному схилянню на бік палестинців у питанні з Ізраїлем.
Коли конфлікт у Газі востаннє спалахнув у 2021 році, Пекін, який тоді головував у Раді Безпеки ООН, висловив підтримку палестинцям і представив Китай як альтернативу США у цьому питанні. Китай вже давно підтримує дружні стосунки з палестинськими лідерами.
Аббас, президент Палестинської адміністрації на Західному березі річки Йордан, яка втратила контроль над сектором Газа на користь ХАМАСу в 2007 році, відвідував Пекін п’ять разів за майже два десятиліття свого перебування при владі. Під час останньої поїздки в червні Сі та Аббас оголосили про підвищення рівня двосторонніх відносин до «стратегічного партнерства».
Але в останні роки Китай також поглибив економічні зв'язки з Ізраїлем, збільшивши обсяги торгівлі та інвестицій у різні сектори – від технологій до інфраструктури. Ізраїль взяв участь в ініціативі Пекіна «Один пояс, один шлях», в рамках якої китайська державна компанія побудувала новий порт у Хайфі, найбільш завантаженому судноплавному вузлі країни.
Однак усвідомлення того, що Ізраїль завжди буде в таборі США, залишається головним предметом занепокоєння для Пекіна, особливо в умовах загострення глобального суперництва з Вашингтоном.
Китай дивиться на Ізраїль як на можливість отримати бали з арабським світом і рештою країн, що розвиваються. Якщо ви критикуєте Ізраїль, ви отримуєте підтримку понад 20 арабських країн на міжнародних форумах. І це було дуже корисно в таких речах, як декларації щодо ситуації в Сіньцзяні, де багато країн з мусульманською більшістю населення висловили підтримку підходу Китаю.
Фултон вважає, що в більшості питань ізраїльсько-палестинський конфлікт не має прямого впливу на Китай. На його думку, вони використовують його як інструмент для досягнення власних внутрішніх і зовнішньополітичних цілей.
Вирішення конфлікту буде далеким від мирної угоди, яку Китай допоміг укласти між Іраном і Саудівською Аравією, де обидва уряди шукали шляхи виходу з двосторонньої напруженості, щоб зосередитися на власних внутрішніх проблемах. У цьому випадку важка робота вже була виконана завдяки річним зусиллям місцевих гравців – Іраку та Оману – і Китай втрутився в останню хвилину, запропонувавши підтримку великої держави, зазначив Фултон.
Після поїздки Аббаса прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху заявив у червні, що він також отримав запрошення на офіційний візит до Китаю. Але ця поїздка навряд чи відбудеться зараз, вважає Фултон.
«Ізраїльський уряд, ймовірно, не в тому стані, в якому були саудівці та іранці щодо будь-якого врегулювання. Вони, ймовірно, захочуть гарантувати, що ХАМАС не зможе напасти на них знову. Я просто не думаю, що у такої країни, як Китай, яка не має глибокого досвіду в конфлікті, є багато шансів зіграти значну роль», сказав він.
Джерело: CNN
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🇮🇱🤝 🇷🇺 Чому Росія займається делікатним балансуванням у війні між Ізраїлем і ХАМАСом
Війна між Ізраїлем і ХАМАС змусила Росію вдатися до делікатного балансування: Москва закликає до швидкого припинення бойових дій без розподілу провини.
Така обережна позиція пояснюється давніми зв'язками Росії з Ізраїлем, палестинцями та іншими регіональними гравцями, а також відображає сподівання Кремля розширити свій вплив на Близькому Сході, граючи роль миротворця. Росія також намагається представити військові дії як провал політики США і сподівається, що вони відвертатимуть Вашингтон і його союзників від продовження військової підтримки України.
Після розпаду Радянського Союзу Росія та Ізраїль неухильно розширюють торговельні та інші контакти та зміцнюють свої зв'язки у сфері безпеки. Понад 1 мільйон людей з Росії та інших частин колишнього Радянського Союзу переїхали до Ізраїлю, і цей факт російські та ізраїльські посадовці називають головним чинником цементування зв'язків.
Відносини Москви та Ізраїля залишалися міцними на тлі операцій Росії в Сирії, навіть коли ізраїльські військові часто атакували іранські сили, які об'єдналися з російськими військами в цій країні.
Попри те, що російські та ізраїльські військові підтримували канали деконфлікту під час бойових дій в Сирії, у 2018 році російський розвідувальний літак був збитий силами Асада у відповідь на ізраїльський авіаудар і цей інцидент на короткий час призвів до напруження відносин.
Вторгнення Путіна в Україну стало серйозним випробуванням для російсько-ізраїльських відносин. Ізраїльська влада пройшла тонку межу, висловлюючи підтримку Києву, але відмовляючись надавати йому зброю. Багатьох ізраїльтян обурила заява Путіна про те, що Зеленський, бувши євреєм, насправді є неонацистом. Російський президент також високо оцінив посередницькі зусилля Ізраїлю на початку бойових дій.
Прем'єр-міністр Нетаньяху пояснив небажання свого уряду надсилати військову техніку Києву, наголосивши на необхідності підтримувати безпекові контакти з Москвою в Сирії та висловивши занепокоєння, що зброя, яка постачається в Україну, може потрапити до рук Ірану.
Джерело: AP News
Війна між Ізраїлем і ХАМАС змусила Росію вдатися до делікатного балансування: Москва закликає до швидкого припинення бойових дій без розподілу провини.
Така обережна позиція пояснюється давніми зв'язками Росії з Ізраїлем, палестинцями та іншими регіональними гравцями, а також відображає сподівання Кремля розширити свій вплив на Близькому Сході, граючи роль миротворця. Росія також намагається представити військові дії як провал політики США і сподівається, що вони відвертатимуть Вашингтон і його союзників від продовження військової підтримки України.
Після розпаду Радянського Союзу Росія та Ізраїль неухильно розширюють торговельні та інші контакти та зміцнюють свої зв'язки у сфері безпеки. Понад 1 мільйон людей з Росії та інших частин колишнього Радянського Союзу переїхали до Ізраїлю, і цей факт російські та ізраїльські посадовці називають головним чинником цементування зв'язків.
Відносини Москви та Ізраїля залишалися міцними на тлі операцій Росії в Сирії, навіть коли ізраїльські військові часто атакували іранські сили, які об'єдналися з російськими військами в цій країні.
Попри те, що російські та ізраїльські військові підтримували канали деконфлікту під час бойових дій в Сирії, у 2018 році російський розвідувальний літак був збитий силами Асада у відповідь на ізраїльський авіаудар і цей інцидент на короткий час призвів до напруження відносин.
Вторгнення Путіна в Україну стало серйозним випробуванням для російсько-ізраїльських відносин. Ізраїльська влада пройшла тонку межу, висловлюючи підтримку Києву, але відмовляючись надавати йому зброю. Багатьох ізраїльтян обурила заява Путіна про те, що Зеленський, бувши євреєм, насправді є неонацистом. Російський президент також високо оцінив посередницькі зусилля Ізраїлю на початку бойових дій.
Прем'єр-міністр Нетаньяху пояснив небажання свого уряду надсилати військову техніку Києву, наголосивши на необхідності підтримувати безпекові контакти з Москвою в Сирії та висловивши занепокоєння, що зброя, яка постачається в Україну, може потрапити до рук Ірану.
Джерело: AP News
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
З відкриттям Зангезурського коридору Середній коридор, що з'єднує Казахстан і Азербайджан через Каспійське море, буде перетинатися по суші, і відстань між ними значно скоротиться. Відкриття коридору надасть можливість для міжнародної торгівлі та глобальної економіки, враховуючи нещодавнє зростання логістичних і транспортних витрат. Він також забезпечить сухопутний зв'язок між Нахічевані та Азербайджаном.
Найважливіший вплив Зангезурського коридору на зв'язок між тюркськими республіками та Туреччиною буде економічним. Створення Тюркського інвестиційного фонду матиме ще більший сенс. Якщо подивитися на рішення, прийняті країнами-учасницями ОТД, то велике значення мають пункти про розширення економічного співробітництва та збільшення торгівлі, створення Каспійсько-Транскаспійського міжнародного близькосхідного коридору Схід-Захід і відродження сучасного Шовкового шляху. Казахстан нещодавно перетворив Туркестан, один з важливих перехресть цього коридору, на важливий центр і створює економічну вільну зону під назвою TURANSEZ.
Окрім спільної історії та культури тюркського світу, спрямованість рішень, прийнятих на самітах ОТД в галузі економіки, дуже нагадує створення Європейського економічного товариства. Маючи спільний погляд на світову політику, ОТД у глобальній конкуренції може стати альтернативною силою таким міжнародним організаціям, як НАТО, Європейський Союз (ЄС) і Співдружність Незалежних Держав (СНД), створеним такими країнами, як США, Європейські держави, Росія і Китай.
Враховуючи динаміку населення тюркських держав Центральної Азії та той факт, що тюркський світ має ринок в 300 мільйонів осіб, економіку в 1,5 трильйона доларів, обсяг торгівлі в понад 500 мільярдів доларів і обсяг інвестицій у 250 мільярдів доларів, свідчить про значний економічний потенціал. Різноманітність сировинних і виробничих ресурсів тюркських держав і потреба кожної країни одна в одній роблять цю співпрацю необхідною. Розвиток і людські ресурси Туреччини у сфері туризму, освіти, промисловості, будівництва, послуг, інжинірингу та оборонних технологій, нафтові, газові та сировинні багатства Азербайджану, Казахстану і Туркменістану, потенціал Узбекистану в сільському господарстві та туризмі, а також туристичний потенціал і водні багатства Киргизстану доповнюють один одного.
Тогорічний Саміт ОТД у Самарканді наголосив на важливості спрощення перетину кордонів шляхом прискорення митних та логістичних процедур, скасування квот, переходу до цифрової економіки, розвитку наземних, морських, повітряних та залізничних мереж на основі угоди про вантажні перевезення для розширення торгівлі між країнами-учасницями. Зокрема, для відкриття в найближчому майбутньому Зангезурського коридору важливо збільшити пропускну спроможність залізничної лінії Баку-Тбілісі-Карс, налагодити й диверсифікувати зв'язки транспортних ліній між Європою та Азією, реалізувати проєкти залізничних ліній Узбекистан-Киргизстан-Китай і Термез-Мезарі Шаріф-Кабіл-Пешавар.
Якщо тюркський світ зможе реалізувати бачення 2040 року, про яке йшлося на самітах, включаючи Зангезурський коридор, то XXI століття може стати турецьким століттям.
Джерело: Anadolu Agency
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🇲🇩🇷🇴🤝 🇺🇦 Джурджулешти, пан-румунський стратегічний проєкт на Дунаї
Заява прем'єр-міністра Румунії Марселя Чолаку про намір Румунії придбати порт Джурджулешти висуває на перший план крихкість морських і річкових комунікацій Молдови.
Геополітична карта не дуже прихильна до Республіки Молдова, але вона є причорноморською державою з виходом до річки Дунай у смузі в кілька сотень метрів на південному кінці. Завдяки цій геополітичній хитрості, що залишилася у спадок від радянських часів, Республіка Молдова має потенційний доступ до планетарного океану через Чорне море.
Відсутність консолідованого виходу до Чорного моря підвищує вразливість Кишинева перед російською гібридною загрозою. Кишинів намагається розв'язати цю проблему, беручи участь у різних регіональних ініціативах, таких як Ініціатива трьох морів.
Після російського вторгнення в Україну порт Джурджулешти відіграв ключову роль у постачанні товарів в та з України, досягнувши рекордного обсягу вантажів у 1,8 мільйона тонн у 2022 році. При цьому 62% товарів, експортованих через порт, були відправлені до Євросоюзу. У зв'язку з цим в порту Джурджулешти будується новий причал для збільшення перевалки товарів.
Поштовхом для розвитку торгівлі в Чорноморському регіоні стало будівництво вільного міжнародного порту Джурджулешти. Єдиний в Молдові порт, доступний для морських суден, розташований на 72,2 морських миль на Дунаї, використовує майже всі можливі варіанти торгівлі для нестабільної молдовської економіки. Нафтовий термінал був запущений в жовтні 2006 року, окремий пасажирський термінал, побудований урядом, відкрився в березні 2009 року, а термінал з перевалки зерна - чотирма місяцями пізніше.
Війна в Україні підкреслила важливість морського доступу для Молдови. Блокування доступу до українських портів призвело до безпрецедентної ситуації, коли Молдова стала одним з морських портів Києва, особливо для експорту зерна. Перевалка інших товарних груп, таких як імпорт вугілля та добрив, відновилася після того, як були перекриті альтернативні джерела та маршрути імпорту через Україну.
Джерела в галузі, на які посилаються ЗМІ, повідомили, що порт готується відновити перевалку контейнерів з румунського порту Констанца до Молдови та України. Було створено нову платформу для обробки та зберігання контейнерів площею 5 000 квадратних метрів, яка може бути розширена в залежності від розвитку попиту.
Стратегічне бачення та зацікавленість Румунії очевидна: Республіка Молдова повинна бути підтримана за допомогою стратегічних інвестицій. Придбання порту Джурджулешти Румунією, країною-членом ЄС і НАТО, стало б додатковою гарантією безпеки для Республіки Молдова.
Джерело: Deschide
Заява прем'єр-міністра Румунії Марселя Чолаку про намір Румунії придбати порт Джурджулешти висуває на перший план крихкість морських і річкових комунікацій Молдови.
Геополітична карта не дуже прихильна до Республіки Молдова, але вона є причорноморською державою з виходом до річки Дунай у смузі в кілька сотень метрів на південному кінці. Завдяки цій геополітичній хитрості, що залишилася у спадок від радянських часів, Республіка Молдова має потенційний доступ до планетарного океану через Чорне море.
Відсутність консолідованого виходу до Чорного моря підвищує вразливість Кишинева перед російською гібридною загрозою. Кишинів намагається розв'язати цю проблему, беручи участь у різних регіональних ініціативах, таких як Ініціатива трьох морів.
Після російського вторгнення в Україну порт Джурджулешти відіграв ключову роль у постачанні товарів в та з України, досягнувши рекордного обсягу вантажів у 1,8 мільйона тонн у 2022 році. При цьому 62% товарів, експортованих через порт, були відправлені до Євросоюзу. У зв'язку з цим в порту Джурджулешти будується новий причал для збільшення перевалки товарів.
Поштовхом для розвитку торгівлі в Чорноморському регіоні стало будівництво вільного міжнародного порту Джурджулешти. Єдиний в Молдові порт, доступний для морських суден, розташований на 72,2 морських миль на Дунаї, використовує майже всі можливі варіанти торгівлі для нестабільної молдовської економіки. Нафтовий термінал був запущений в жовтні 2006 року, окремий пасажирський термінал, побудований урядом, відкрився в березні 2009 року, а термінал з перевалки зерна - чотирма місяцями пізніше.
Війна в Україні підкреслила важливість морського доступу для Молдови. Блокування доступу до українських портів призвело до безпрецедентної ситуації, коли Молдова стала одним з морських портів Києва, особливо для експорту зерна. Перевалка інших товарних груп, таких як імпорт вугілля та добрив, відновилася після того, як були перекриті альтернативні джерела та маршрути імпорту через Україну.
Джерела в галузі, на які посилаються ЗМІ, повідомили, що порт готується відновити перевалку контейнерів з румунського порту Констанца до Молдови та України. Було створено нову платформу для обробки та зберігання контейнерів площею 5 000 квадратних метрів, яка може бути розширена в залежності від розвитку попиту.
Стратегічне бачення та зацікавленість Румунії очевидна: Республіка Молдова повинна бути підтримана за допомогою стратегічних інвестицій. Придбання порту Джурджулешти Румунією, країною-членом ЄС і НАТО, стало б додатковою гарантією безпеки для Республіки Молдова.
Джерело: Deschide
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🇵🇱🤝 🇺🇦 Зміни в Польщі – що це може означати?
Майже неминуча зміна уряду в Польщі – від консервативної та популістської партії «Право і справедливість» до коаліції трьох правоцентристських і ліберальних партій – означає кардинальні зміни у зовнішній політиці Польщі. Вони міститимуть, перш за все, наступне:
• Різке поліпшення відносин Польщі з Європейським Союзом (ЄС). Після багатьох років розбіжностей між Брюсселем і Варшавою щодо відступу Польщі від демократичних принципів, новий уряд зробить своїм пріоритетом припинення судових справ проти Польщі в Європейському суді, а також розблокування виплати 36 млрд євро (38 млрд доларів) кредитів і грантів з фонду відновлення ЄС.
Новий уряд також матиме бажання не лише спільно формувати порядок денний ЄС, але й долучитися до реформ, необхідних блоку для прийняття України в організацію.
• Відносини Польщі з двома важливими сусідами – Німеччиною та Україною – стануть більш передбачуваними. ПіС побудував значну частину своєї внутрішньої комунікаційної стратегії на критиці Німеччини. Новий уряд, очолюваний опозиційними партіями, бачитиме в Берліні радше партнера, ніж конкурента. Тиск на Німеччину з вимогою завершити стратегію переломного моменту Zeitewende в політиці безпеки та оборони, ймовірно, збережеться.
У випадку України новий уряд продовжуватиме надавати гуманітарну, логістичну та військову допомогу Україні та водночас найімовірніше, займатиме більш примирливий тон у сферах потенційних розбіжностей (наприклад, щодо експорту зернових).
• Посилення регіональної ролі Польщі. Зі зміною уряду Польща повертається до європейського мейнстриму як найбільша держава Центрально-Східної Європи. Вона матиме набагато більшу вагу для створення сильніших регіональних коаліцій в рамках форматів що існують, таких як Бухарестська дев'ятка, Люблінський трикутник (Польща-Україна-Литва) та Веймарський трикутник (Польща-Франція-Німеччина). Зміни в Польщі також означатимуть відхід від співпраці з Угорщиною, що зробить прем'єр-міністра Віктора Орбана набагато більш вразливим в рамках ЄС.
Що, швидше за все, залишиться незмінним, так це міцні відносини зі Сполученими Штатами. Зважаючи на те, що на території країни дислоковано понад 10 000 американських військових, а також на ключову роль країни в обороні східного флангу НАТО, США сприймаються Варшавою як союзник, що забезпечує останню лінію оборони проти Росії, яка відроджується.
Кожен уряд буде прагнути до міцних відносин з Америкою – незалежно від того, хто сидить у Білому домі. Опозиція також оголосила про продовження великих інвестицій в оборону, які незабаром досягнуть 3% ВВП, а в наступні роки можуть перевищити цей показник.
Джерело: CEPA
Майже неминуча зміна уряду в Польщі – від консервативної та популістської партії «Право і справедливість» до коаліції трьох правоцентристських і ліберальних партій – означає кардинальні зміни у зовнішній політиці Польщі. Вони міститимуть, перш за все, наступне:
• Різке поліпшення відносин Польщі з Європейським Союзом (ЄС). Після багатьох років розбіжностей між Брюсселем і Варшавою щодо відступу Польщі від демократичних принципів, новий уряд зробить своїм пріоритетом припинення судових справ проти Польщі в Європейському суді, а також розблокування виплати 36 млрд євро (38 млрд доларів) кредитів і грантів з фонду відновлення ЄС.
Новий уряд також матиме бажання не лише спільно формувати порядок денний ЄС, але й долучитися до реформ, необхідних блоку для прийняття України в організацію.
• Відносини Польщі з двома важливими сусідами – Німеччиною та Україною – стануть більш передбачуваними. ПіС побудував значну частину своєї внутрішньої комунікаційної стратегії на критиці Німеччини. Новий уряд, очолюваний опозиційними партіями, бачитиме в Берліні радше партнера, ніж конкурента. Тиск на Німеччину з вимогою завершити стратегію переломного моменту Zeitewende в політиці безпеки та оборони, ймовірно, збережеться.
У випадку України новий уряд продовжуватиме надавати гуманітарну, логістичну та військову допомогу Україні та водночас найімовірніше, займатиме більш примирливий тон у сферах потенційних розбіжностей (наприклад, щодо експорту зернових).
• Посилення регіональної ролі Польщі. Зі зміною уряду Польща повертається до європейського мейнстриму як найбільша держава Центрально-Східної Європи. Вона матиме набагато більшу вагу для створення сильніших регіональних коаліцій в рамках форматів що існують, таких як Бухарестська дев'ятка, Люблінський трикутник (Польща-Україна-Литва) та Веймарський трикутник (Польща-Франція-Німеччина). Зміни в Польщі також означатимуть відхід від співпраці з Угорщиною, що зробить прем'єр-міністра Віктора Орбана набагато більш вразливим в рамках ЄС.
Що, швидше за все, залишиться незмінним, так це міцні відносини зі Сполученими Штатами. Зважаючи на те, що на території країни дислоковано понад 10 000 американських військових, а також на ключову роль країни в обороні східного флангу НАТО, США сприймаються Варшавою як союзник, що забезпечує останню лінію оборони проти Росії, яка відроджується.
Кожен уряд буде прагнути до міцних відносин з Америкою – незалежно від того, хто сидить у Білому домі. Опозиція також оголосила про продовження великих інвестицій в оборону, які незабаром досягнуть 3% ВВП, а в наступні роки можуть перевищити цей показник.
Джерело: CEPA
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🇨🇳🤝 🇮🇱🇵🇸 Війна між Ізраїлем і ХАМАС випробовує дипломатичну стратегію Китаю
«Пропалестинський нейтралітет» Пекіна може допомогти в посередництві в конфлікті.
У відповідь на напад Хамасу на Ізраїль президент США Джо Байден засудив атаку як акт тероризму, в той час, як президент Китаю Сі Цзіньпін промовчав.
Початкова заява Китаю закликала до спокою і припинення бойових дій, не згадуючи конкретно ХАМАС, а пізніше додала загальне засудження шкоди, заподіяної цивільному населенню.
Офіційні особи Ізраїлю розкритикували відповідь Китаю, висловивши розчарування. Однак підтримка Палестини з боку Китаю відповідає його давній позиції прихильника палестинської справи.
Нейтралітет Китаю в конфліктах узгоджується з його прагненням до стабільності на Близькому Сході, щоб захистити свої економічні інтереси в регіоні. Попри інтерес що зростає, Китай вважає за краще виступати в ролі посередника, а не брати безпосередню участь у конфліктах. Нейтралітет Китаю має межі, і він зайняв сильнішу позицію в міру ескалації конфлікту між Ізраїлем і Палестиною.
Хоча Китай може мати хороші можливості для посередництва, експерти сумніваються в його центральній ролі через небажання чинити тиск на інші країни та брак регіонального досвіду.
Китай висловив готовність допомогти в координації припинення вогню та підтримати рішення про дві держави. Він має потенціал для взаємодії з усіма залученими сторонами та може виступити посередником у переговорах. Ізраїль може отримати вигоду від зв'язку з Китаєм, особливо в питанні звільнення заручників.
Джерело: Foreign Policy
«Пропалестинський нейтралітет» Пекіна може допомогти в посередництві в конфлікті.
У відповідь на напад Хамасу на Ізраїль президент США Джо Байден засудив атаку як акт тероризму, в той час, як президент Китаю Сі Цзіньпін промовчав.
Початкова заява Китаю закликала до спокою і припинення бойових дій, не згадуючи конкретно ХАМАС, а пізніше додала загальне засудження шкоди, заподіяної цивільному населенню.
Офіційні особи Ізраїлю розкритикували відповідь Китаю, висловивши розчарування. Однак підтримка Палестини з боку Китаю відповідає його давній позиції прихильника палестинської справи.
Нейтралітет Китаю в конфліктах узгоджується з його прагненням до стабільності на Близькому Сході, щоб захистити свої економічні інтереси в регіоні. Попри інтерес що зростає, Китай вважає за краще виступати в ролі посередника, а не брати безпосередню участь у конфліктах. Нейтралітет Китаю має межі, і він зайняв сильнішу позицію в міру ескалації конфлікту між Ізраїлем і Палестиною.
Хоча Китай може мати хороші можливості для посередництва, експерти сумніваються в його центральній ролі через небажання чинити тиск на інші країни та брак регіонального досвіду.
Китай висловив готовність допомогти в координації припинення вогню та підтримати рішення про дві держави. Він має потенціал для взаємодії з усіма залученими сторонами та може виступити посередником у переговорах. Ізраїль може отримати вигоду від зв'язку з Китаєм, особливо в питанні звільнення заручників.
Джерело: Foreign Policy
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🇦🇲❌ 🇷🇺 Зв'язки між Вірменією та Росією швидко руйнуються
Провал миротворчої місії Росії в Нагірному Карабаху поставив під загрозу її довгострокову присутність на Південному Кавказі і призвів до того, що Вірменія більше не звертається до Москви за гарантіями безпеки. Також конфлікт показав, що Азербайджан більше побоюється західних санкцій, ніж російської військової сили.
Вторгнення Росії в Україну у 2022 році ще більше послабило її військовий потенціал і зруйнувало значну частину її авторитету. Спроби Москви виправдати свої прорахунки виявилися непереконливими. Провал миротворчої місії ставить під сумнів військову присутність Росії у Вірменії, оскільки їхні інтереси швидко розходяться.
Мета Москви на Південному Кавказі змінилася через конфлікт в Україні, і вона навряд чи буде вступати в конфлікт з Азербайджаном та Туреччиною.
Без гарантій безпеки або поставок зброї з Росії Вірменія має мало підстав залишатися у військовому альянсі ОДКБ. Невдоволення Москвою призвело до того, що Вірменія ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду, що ще більше загострило їхні відносини. Реакція Москви на це рішення була ворожою, і вона запровадила торговельні обмеження на вірменські товари.
Однак минулі спроби Росії покарати прозахідні країни не були успішними, і не виключено, що Вірменія може піти слідами Молдови та Грузії в пошуках тісніших зв'язків з Євросоюзом.
Джерело: Carnegie Europe
Провал миротворчої місії Росії в Нагірному Карабаху поставив під загрозу її довгострокову присутність на Південному Кавказі і призвів до того, що Вірменія більше не звертається до Москви за гарантіями безпеки. Також конфлікт показав, що Азербайджан більше побоюється західних санкцій, ніж російської військової сили.
Вторгнення Росії в Україну у 2022 році ще більше послабило її військовий потенціал і зруйнувало значну частину її авторитету. Спроби Москви виправдати свої прорахунки виявилися непереконливими. Провал миротворчої місії ставить під сумнів військову присутність Росії у Вірменії, оскільки їхні інтереси швидко розходяться.
Мета Москви на Південному Кавказі змінилася через конфлікт в Україні, і вона навряд чи буде вступати в конфлікт з Азербайджаном та Туреччиною.
Без гарантій безпеки або поставок зброї з Росії Вірменія має мало підстав залишатися у військовому альянсі ОДКБ. Невдоволення Москвою призвело до того, що Вірменія ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду, що ще більше загострило їхні відносини. Реакція Москви на це рішення була ворожою, і вона запровадила торговельні обмеження на вірменські товари.
Однак минулі спроби Росії покарати прозахідні країни не були успішними, і не виключено, що Вірменія може піти слідами Молдови та Грузії в пошуках тісніших зв'язків з Євросоюзом.
Джерело: Carnegie Europe
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🇺🇸🇪🇺❌ 🇷🇺🇨🇳 Російсько-китайські зв'язки: Чому спільна робота Путіна і Сі турбує Захід
Китай і Росія створили фактичний альянс, зміцнивши свої енергетичні, військові та політичні зв'язки за останнє десятиліття. Попри незадоволення Китаю вторгненням Росії в Україну, цей альянс зміцнився в результаті війни. Альянс має на меті кинути виклик порядку, в якому домінують США, що склався після холодної війни, і викликає занепокоєння серед демократичних лідерів у всьому світі.
1. Китайсько-російське партнерство мотивоване їхнім невдоволенням США, яке посилилося після вторгнення до Іраку та фінансової кризи. Анексія Росією Криму у 2014 році призвела до санкцій і розриву із Заходом, що підштовхнуло Росію до пошуку нових партнерів. Китай з його економікою що зростає, став ідеальним партнером. Партнерство зміцнилося завдяки спільній опозиції до американських альянсів та особистим стосункам між Путіним і Сі. Китай став значним покупцем російських товарів і зброї, що зміцнило їхній союз.
2. Сі Цзіньпін та Володимир Путін, які пережили складне дитинство, сповнені рішучості придушити інакомислення і відновити велич своїх народів. Сі навіть назвав Путіна своїм «найкращим другом». У спільній заяві вони висловили своє презирство до західних демократичних ідеалів, підкресливши, що кожна країна повинна визначати демократію на своїх умовах. Вони також підкреслили стійкість їхніх відносин під час пандемії Covid-19 та мінливих міжнародних обставин.
3. У середині 19 століття Росія нав'язала Китаю нерівноправні договори, що призвело до втрати значної частини території. Відносини між двома країнами на короткий час покращилися після приходу до влади Мао Цзедуна в 1949 році, але опозиція Мао до десталінізації призвела до розколу з Москвою в 1961 році. У 1969 році відбулася прикордонна війна, а в 1972 році Китай розвернувся в бік США. Відносини знову почали поліпшуватися в середині 1980-х років під керівництвом Михайла Горбачова.
4. Росія продала Китаю передові системи озброєнь, а Китай став основним покупцем російської нафти, газу і вугілля. Росія також уклала угоду про постачання природного газу до Китаю за нижчою ціною, ніж для європейських споживачів. Західні санкції ще більше стимулювали російсько-китайську торгівлю, і Китай став рятівним колом для задоволення російських потреб в імпорті. Крім того, обидві країни скоординували свої позиції в Раді Безпеки ООН і об'єдналися проти США.
5. Співпраця між Китаєм та Росією викликає занепокоєння серед політиків США, які побоюються, що країні доведеться вести війни на два фронти. Існують побоювання, що Китай може напасти на Тайвань, в той час, як Вашингтон зосереджений на озброєнні України. США також спрямували увагу і військові ресурси на Ізраїль після терористичної атаки. Японія висловила серйозне занепокоєння з приводу спільних військових навчань між Китаєм і Росією. Існує широке занепокоєння тим, що їхня спільна економічна, військова і політична міць підбадьорює автократичних лідерів і підриває довіру до демократії та міжнародного порядку.
6. Китай утримувався від критики Росії за вторгнення в Україну, звинувачуючи США та НАТО, і опосередковано підтримував військові зусилля купуючи російську нафту. Попри певні занепокоєння, висловлені Китаєм, відносини між двома країнами стають дедалі більш незбалансованими на користь Китаю через санкції та російські військові втрати. Маючи набагато більший ВВП, Китай має більшу частку у світовій економіці, де все ще домінують США та інші розвинені демократії.
Джерело: Bloomberg
Китай і Росія створили фактичний альянс, зміцнивши свої енергетичні, військові та політичні зв'язки за останнє десятиліття. Попри незадоволення Китаю вторгненням Росії в Україну, цей альянс зміцнився в результаті війни. Альянс має на меті кинути виклик порядку, в якому домінують США, що склався після холодної війни, і викликає занепокоєння серед демократичних лідерів у всьому світі.
1. Китайсько-російське партнерство мотивоване їхнім невдоволенням США, яке посилилося після вторгнення до Іраку та фінансової кризи. Анексія Росією Криму у 2014 році призвела до санкцій і розриву із Заходом, що підштовхнуло Росію до пошуку нових партнерів. Китай з його економікою що зростає, став ідеальним партнером. Партнерство зміцнилося завдяки спільній опозиції до американських альянсів та особистим стосункам між Путіним і Сі. Китай став значним покупцем російських товарів і зброї, що зміцнило їхній союз.
2. Сі Цзіньпін та Володимир Путін, які пережили складне дитинство, сповнені рішучості придушити інакомислення і відновити велич своїх народів. Сі навіть назвав Путіна своїм «найкращим другом». У спільній заяві вони висловили своє презирство до західних демократичних ідеалів, підкресливши, що кожна країна повинна визначати демократію на своїх умовах. Вони також підкреслили стійкість їхніх відносин під час пандемії Covid-19 та мінливих міжнародних обставин.
3. У середині 19 століття Росія нав'язала Китаю нерівноправні договори, що призвело до втрати значної частини території. Відносини між двома країнами на короткий час покращилися після приходу до влади Мао Цзедуна в 1949 році, але опозиція Мао до десталінізації призвела до розколу з Москвою в 1961 році. У 1969 році відбулася прикордонна війна, а в 1972 році Китай розвернувся в бік США. Відносини знову почали поліпшуватися в середині 1980-х років під керівництвом Михайла Горбачова.
4. Росія продала Китаю передові системи озброєнь, а Китай став основним покупцем російської нафти, газу і вугілля. Росія також уклала угоду про постачання природного газу до Китаю за нижчою ціною, ніж для європейських споживачів. Західні санкції ще більше стимулювали російсько-китайську торгівлю, і Китай став рятівним колом для задоволення російських потреб в імпорті. Крім того, обидві країни скоординували свої позиції в Раді Безпеки ООН і об'єдналися проти США.
5. Співпраця між Китаєм та Росією викликає занепокоєння серед політиків США, які побоюються, що країні доведеться вести війни на два фронти. Існують побоювання, що Китай може напасти на Тайвань, в той час, як Вашингтон зосереджений на озброєнні України. США також спрямували увагу і військові ресурси на Ізраїль після терористичної атаки. Японія висловила серйозне занепокоєння з приводу спільних військових навчань між Китаєм і Росією. Існує широке занепокоєння тим, що їхня спільна економічна, військова і політична міць підбадьорює автократичних лідерів і підриває довіру до демократії та міжнародного порядку.
6. Китай утримувався від критики Росії за вторгнення в Україну, звинувачуючи США та НАТО, і опосередковано підтримував військові зусилля купуючи російську нафту. Попри певні занепокоєння, висловлені Китаєм, відносини між двома країнами стають дедалі більш незбалансованими на користь Китаю через санкції та російські військові втрати. Маючи набагато більший ВВП, Китай має більшу частку у світовій економіці, де все ще домінують США та інші розвинені демократії.
Джерело: Bloomberg
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Його рекламували як «проєкт століття», який мав перетворити Китай на інфраструктурного бегемота, що конкурує з економічною могутністю Сполучених Штатів. Але вже через кілька років китайська ініціатива «Один пояс, один шлях» (BRI) вартістю 1 трильйон доларів почала заїкатися, а загальна активність знизилася майже на 40% порівняно з піковим 2018 роком.
Імпульс BRI в останні роки зменшився на тлі звинувачень у тому, що Китай є «безвідповідальним кредитором», який доводить країни до дефолту. Останніми роками численні звіти вказували в цьому напрямку. Різні аналітичні центри звинувачують Китай у тому, що він штовхає бідні країни та країни з середнім рівнем доходу на межу економічного дефолту і залишає їх з мільярдними незавершеними проєктами – відомими як «білі слони».
Такі країни, як Шрі-Ланка, є яскравими прикладами гучного кредитування та амбітних боргових планів Китаю. Щобільше, розірвані зв'язки Китаю зі США призвели до того, що асоціація з BRI, яка вважається улюбленим проєктом президента Сі Цзіньпіна, викликає дедалі більше розбіжностей. Нещодавно Італія, яка була єдиною країною G7, що брала участь у BRI, оголосила, що вийде з проєкту до кінця 2023 року, оскільки він не виправдав очікувань.
Високопоставлений американський чиновник каже, що США вважають, що у BRI глибокі проблеми. «Пекін має менше капіталу для надання кредитів, і тиск на нього зростає, щоб повернути непогашені гроші, які він позичив».
Центр глобальної політики розвитку Бостонського університету підрахував, що видача Китаєм закордонних кредитів та іншого фінансування розвитку досягла піка у 2016 році – майже 90 мільярдів доларів, а потім впала до менш ніж 5 мільярдів доларів до 2021 року. Китай зайняв жорстку позицію в переговорах щодо списання боргів таким країнам, як Шрі-Ланка, Суринам і Замбія.
Спалах пандемії Covid також стала великою перешкодою для BRI, загальмувавши інфраструктурні та торговельні ініціативи Китаю, оскільки глобальне уповільнення поставило під загрозу здатність боржників погашати свої кредити. Примітно, що Замбія стала першою африканською країною, яка оголосила дефолт під час пандемії наприкінці 2020 року, поставивши Китай, найбільшого кредитора країни, в центр уваги. Незабаром після цього інші країни, включаючи Ефіопію, Шрі-Ланку та Пакистан, потрапили в боргову кризу.
Згідно з дослідженням Центру зеленого фінансування та розвитку при Шанхайському університеті Фудань, щорічні витрати в рамках Ініціативи різко впали до 63,7 мільярда доларів в перший рік глобальної кризи в галузі охорони здоров'я – порівняно з піковим показником у понад 120 мільярдів доларів США у 2018 році.
«Зовнішні шоки, такі як війна в Україні й, можливо, в найближчі тижні нова війна на Близькому Сході, поглиблюють борговий та інфляційний тягар», – сказав Майкл Кугельман, директор Інституту Південної Азії в Центрі Вільсона. Щобільше, деякі країни ставлять під сумнів, чи приносить флагманська ініціатива Сі взагалі економічні вигоди.
Зусилля Сі Цзіньпіна, спрямовані на позиціювання Китаю як лідера у світі, що розвивається, слугували життєво важливим джерелом фінансування для країн Глобального Півдня. Згідно з дослідженням Бостонського університету, Китай надав 114 мільярдів доларів на фінансування розвитку Африки з 2013 по 2021 рік. Ці витрати спонукали уряди США та Європи посилити взаємодію з деякими країнами, що розвиваються, щоб протистояти впливу Китаю, хоча багато з обіцяних проєктів зіткнулися з затримками.
Тісний зв'язок Сі з ініціативою забезпечує її подальше значення, вважає Раффаелло Пантуччі, старший науковий співробітник Школи міжнародних досліджень ім. С. Раджаратнама в Сінгапурі. Пантуччі припускає, що початковий темп, можливо, був занадто швидким, але підкреслює, що BRI залишатиметься актуальним доти, доки Сі буде при владі.
Джерело: The Times of India
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🇹🇷🤝 🇮🇱 Конфлікт між Ізраїлем та Газою – тест для турецько-ізраїльського примирення
Згідно з аналізом, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган спочатку радив обом сторонам проявляти стриманість. Однак після ізраїльської облоги та бомбардувань Гази Ердоган звинуватив Ізраїль у здійсненні «масового вбивства» цивільного населення.
Ескалація відбувається на тлі прагнення Туреччини до тісніших економічних зв'язків з Ізраїлем, особливо у сфері енергетичної співпраці з метою транспортування ізраїльського газу до Туреччини та Європи. Аналітики вважають, що Ердоган стоїть перед делікатним балансуванням.
Існує ризик, що криза в Газі зашкодить стабільності турецько-ізраїльських відносин, каже аналітик Бату Коскун. «Якщо криза стане політично дорогою для Ердогана, він може знову погіршити відносини».
Після багатьох років зіпсованих відносин Туреччина та Ізраїль повністю відновили дипломатичні відносини у 2022 році. Але масштаби військових операцій Ізраїлю в Газі можуть вплинути на зусилля з нормалізації відносин з арабськими країнами, попереджає науковець Мурат Йесілтас.
Якщо Туреччина зможе домовитися про припинення вогню і звільнити ізраїльських заручників, які утримуються в Газі, це може покращити ситуацію, додав Йесілтас. Однак посилення ізраїльської окупації змусить Туреччину переглянути свої відносини.
Туреччина розглядає ХАМАС як легітимного актора на відміну від західних держав. Турецька громадська думка в цілому підтримує палестинців, але деякі турки висловили солідарність з Ізраїлем після загибелі цивільного населення.
«Проізраїльські симпатії будуть слабшати доти, доки палестинці страждатимуть», – каже аналітик Серкан Деміртас. «Це може підштовхнути Ердогана до переосмислення зв'язків з Ізраїлем».
Криза в Газі є критичним випробуванням для Туреччини, яка балансує на тонкій грані. Анкара запропонувала виступити посередником, але її нещодавнє зближення з Ізраїлем може стати побічною шкодою, якщо насильство не припиниться.
Джерело: Xinhua
Згідно з аналізом, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган спочатку радив обом сторонам проявляти стриманість. Однак після ізраїльської облоги та бомбардувань Гази Ердоган звинуватив Ізраїль у здійсненні «масового вбивства» цивільного населення.
Ескалація відбувається на тлі прагнення Туреччини до тісніших економічних зв'язків з Ізраїлем, особливо у сфері енергетичної співпраці з метою транспортування ізраїльського газу до Туреччини та Європи. Аналітики вважають, що Ердоган стоїть перед делікатним балансуванням.
Існує ризик, що криза в Газі зашкодить стабільності турецько-ізраїльських відносин, каже аналітик Бату Коскун. «Якщо криза стане політично дорогою для Ердогана, він може знову погіршити відносини».
Після багатьох років зіпсованих відносин Туреччина та Ізраїль повністю відновили дипломатичні відносини у 2022 році. Але масштаби військових операцій Ізраїлю в Газі можуть вплинути на зусилля з нормалізації відносин з арабськими країнами, попереджає науковець Мурат Йесілтас.
Якщо Туреччина зможе домовитися про припинення вогню і звільнити ізраїльських заручників, які утримуються в Газі, це може покращити ситуацію, додав Йесілтас. Однак посилення ізраїльської окупації змусить Туреччину переглянути свої відносини.
Туреччина розглядає ХАМАС як легітимного актора на відміну від західних держав. Турецька громадська думка в цілому підтримує палестинців, але деякі турки висловили солідарність з Ізраїлем після загибелі цивільного населення.
«Проізраїльські симпатії будуть слабшати доти, доки палестинці страждатимуть», – каже аналітик Серкан Деміртас. «Це може підштовхнути Ердогана до переосмислення зв'язків з Ізраїлем».
Криза в Газі є критичним випробуванням для Туреччини, яка балансує на тонкій грані. Анкара запропонувала виступити посередником, але її нещодавнє зближення з Ізраїлем може стати побічною шкодою, якщо насильство не припиниться.
Джерело: Xinhua
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM