Я зареєстрував петицію про відсторонення Кличка Київрадою в пʼятницю, 16 січня. Це було ввечері в неробочий час. За законом та власним положенням, Київрада має 3 робочих дні, щоб оприлюднити або заблокувати петицію. Тобто дедлайн у них завтра. Ніби все за регламентом, але…

Ми ж розуміємо, з ким маємо справу. Тому не могли відмовити собі в задоволенні трохи розважитись і перевірити систему на адекватність.

Наступного дня, у суботу, мій друг Андрій Кулібаба зареєстрував «антипетицію»: «Ні в якому разі не відстороняти мера Києва Віталія Кличка».

Скриншоти цього шедевра - перед вами. І так, вона вже оприлюднена.

Цей текст ми навмисно склали з порушенням усіх можливих вимог: жодного конкретного заклику до дії, стиль «абсурдний коментар у фейсбуці» та фірмові пробіли перед комами (мабуть, саме вони й підкорили серця модераторів). Будь-який притомний адмін мав би відхилити це за порушення вимог, форми й здорового глузду. Але її пропустили.

А мою петицію - з чіткою юридичною базою та дотриманням усіх норм - ні.

Суто формально, «одобрямс-петиція» мала з’явитися вже після моєї, бо надійшла пізніше. Але в Київраді вирішили, що такий видатний інтелектуальний доробок вартий публікації негайно.

Звернення до тих, хто захоче її підписати: я поважаю вашу громадянську позицію. Просто знайте: ви підписуєте фейкову діч, яку автор подав суто заради експерименту і яку сам не підтримує. Андрій ще окремо прокоментує цей пранк.

Отже, зараз у Київради цікава розвилочка:

1. Опублікувати мою петицію завтра (в останній законний день) і спостерігати, як швидко вона набере голоси.

2. Відмовити або «включити ігнор». Тим самим офіційно визнати: незручні, юридично грамотні звернення ми блокуємо, а безграмотну фантасмагорію пропускаємо — аби там було написано «НЕ ЧІПАЙТЕ КЛИЧКА!».

Мені приємно, що пастка спрацювала навіть краще, ніж ми сподівалися. З іншого боку - ви тепер наочно бачите інтелектуальний рівень менеджменту міста. Після публікації тієї дичини у них просто не лишилося аргументів, щоб не опублікувати мою.

Чекаємо на завтра. Якщо прийде відмова - задіємо «план Б». Повірте, він їм сподобається значно менше.