Анархист-махновец Лёва Задов (Лейба Юделевич Зодов) родился в 1893 в еврейской колонии Веселая (ныне Гуляйпольский район Запорожской области), позднее семья переселилась в Юзовку (Донецк). С 16 лет работал грузчиком на мельнице, затем рабочим в доменном цеху Юзовского металлургического завода, отличался большой физической силой. Вступил в полкриминальную группу анархистов, в составе которой принял участие в ограблениях почтовой конторы в Мариуполе и железнодорожной кассы в Дебальцево. В 1913 был арестован и осужден на 8 лет каторги, отбывал наказание в тюрьмах Екатеринослава и Луганска. Освобожден Февральской революцией 1917. После революции Задов был депутатом Юзовского рабочего совета, в 1918 вступил добровольцем в армию Донецко-Криворожской республики, после ее разгрома немцами бежал в Россию. В составе Красной армии участвовал в обороне Царицына от белоказаков атамана Краснова.
В конце 1918 Задов объявился в Гуляй-Поле и примкнул к махновскому движению. У Махно занимался привычными «экспроприациями» - обчищал буржуазию в Мариуполе и Бердянске, а также агитацией и пропагандой. В 1919 Задов стал заместителем начальника махновской контрразведки Лёвы Голика, с этого времени за ним укрепилась слава палача и садиста, хотя сведения о его зверствах во многом преувеличены пропагандой противников Махно. Задов раскрыл заговор большевиков, служивших у Махно и готовивших на «батьку» покушение. В декабре 1920 стал личным адъютантом и телохранителем Махно, несколько раз спасал ему жизнь. После разгрома махновского движения в 1921 большевиками, бежал вместе с Махно в Румынию, где организовал «Зарубежный центр махновской армии». Однако, позднее, в 1924, Задов, разочаровавшись в Махно, вернулся в советскую Украину, был амнистирован и поступил на службу в ЧК-ГПУ, занимался борьбой с контрабандой в Одессе, позднее работал в контрразведке Одесского ГПУ-НКВД, привлекал бывших махновцев к агентурной работе в Румынии.
26 августа 1937 Задов был арестован по обвинению в шпионаже в пользу Румынии, приговорен к смерти и расстрелян 25 сентября 1938 в Одессе. В 1990 его сын Вадим Зиньковский добился реабилитации отца.
Гротескный образ одесского гангстера «Лёвки Задова» был выведен Алексеем Толстым в романе «Хождение по мукам» и стал популярным благодаря экранизации романа («Хмурое утро»), в которой Задова сыграл актер Владимир Белокуров

13 марта 2014 года- день когда мы проиграли бой за Донецк. Проиграли противнику, который преобладал в количестве. Дончане противостояли свезённым с области и России титушкам и местному ватному быдлу.

В этот день первой жертвой «русского мира» стал Дмитрий Чернявский, который вышел на митинг «За единую Украину». Дончане с флагами Украины скандировали лозунги «Нет войне» и «Мы за мир», но вата не желала мира. Один из таких орков и нанёс смертельный удар ножом Чернявскому.

Сегодня же эти черти вопят, что устали от войны и обвиняют в её начале Украину. На самом деле не мы её начали. Активная молодежь, интеллигенция и адекватные жители Донецка знали к чему всё идёт, но быдлу нужна была война, разруха и «русский мир», что они и получили.

Однако это не навсегда. Рано или поздно над центральной площадью (уже не чЛенина) будет развеваться флаг 🇺🇦

Парк кованых фигур в Донецке продолжает скуднеть. Орки по пьяне уничтожают экспонаты, в замен ничего не устанавливают 🤷🏻‍♂️

Центр Донецка, площадь чЛенина.
ПТН-ПНХ 🌚

З нагоди Дня добровольця, що святкується 14 березня, поздоровляю полковника Національної поліції України Юрія Голубана, який у травні 2014 року добровольцем пішов воювати з київською хунтою в складі батальйону ДНР «Восток». Скільки саме укропів вбив Голубан, який обіймав посаду ротного командира з прізвиськом «Вампір», досі не відомо. Але, напевно, чимало, бо в березні 2017 року президент Порошенко нагородив цього бойовика ДНР орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Щоправда, вже в квітні 2017 року Шевченківський районний суд Києва зобов’язав голову СБУ Василя Сергійовича Грицака, більше відомого в народі як Вася-їбанько, зареєструвати щодо Голубана кримінальне провадження за заявою народного депутата України Ігоря Луценка й провести досудове розслідування обставин вчинення Голубаном державної зради та допитати мене як свідка (мені є що розповісти про бойові подвиги тов. Голубана). Але кримінальне провадження безуспішно розслідується до цього дня. Напевно, тому, що раніше в Україні був лише один їбанько, який займався державними зрадами, а зараз їх два – один протирає штани в СБУ, а інший у РНБОУ.

Солдат кормит кoтёнка в окопе

Кoрея, 1952 год

Засекречено 🔞

Що спільного між сирожею коротких ("боцманом"), сьомою семенченком (костею грішіним) та юрою голубаном: https://racurs.ua/ua/amp/1515-kazus-golubana-i-nezrilist-ukrayinskogo-suspilstva.html

Что общего между сергеем коротких ("боцманом"), семеном семенченко и юрием голубаном: https://racurs.ua/amp/1515-kazus-golubana-i-nezrelost-ukrainskogo-obschestva.html

Сьогодні – 15 березня 2021 року, коли за обіцянкою видатного провидця та розвідника від бога Дмитра Гордона Земля має налетіти на небесну вісь: ось-ось вибухне інформаційна бомба, «яка зробить цей день вододілом для суспільства». Тому зрання треба відвідати церву, причаститись Святих Дарів, прийти додому, лягти й чекати вибуху.

Правнуки Дзержинського продовжують радувати волелюбний український народ «зливом» телефонних розмов Віктора Медведчука, де нинішній народний депутат України в 2014-2015 роках за дорученням українського керівництва веде задушевні розмови з помічником Путіна Владиславом Сурковим. Чергову порцію записів оприлюднило видання «Обозрєватєль»:

Медведчук: Є прохання, Славо. Там із "Царем" зв'язався Сергій Сергійович, так? Він не Сергій Сергійович, він узагалі... Це Грицак – перший заступник голови СБУ. А той йому почав: "Ти знаєш, із ким ти розмовляєш?" Той каже: "Давай на нейтральній території зустрінемося, обговоримо залізничний вузол, Дебальцеве і доставку... А той почав: "Та ну, з ким ти розмовляєш". Якось йому натякнути, що та теж людина немаленька, він генерал-полковник, до речі.
Сурков: Алло, Віть. А тема там якась?
Медведчук: А тема Дебальцевого і поставок туди готівки.
Сурков: А, це він про цю ж тему, я зрозумів.
Медведчук: Ця людина – він перший заступник голови СБУ. Це той, який зі мною працює, і щодо полонених зокрема.
Сурков: Я читав, його призначили, зокрема щодо полонених. Добре, зараз спробуємо щось зробити, так.
Медведчук: Ну коротше скажи "Царю"... Той не може ж йому по телефону пояснювати... Просто скажи – нормальна людина теж...
Сурков: Шанована людина, так?
Медведчук: Шестірок не даємо, так! Так-так, шановані люди.

Діалог вимагає нагального коментарю, оскільки Медведчук телефонував Суркову з кабінету Василя Сергійовича Грицака, більше відомого в народі як «Вася-їбанько» – на запису чути Васін голос, який схвалює те, що каже Віктор Володимирович у слухавку. Розмова відбулась на початку 2015 року, перед розгромом під Дебальцевим українських військ, якими командував Вася-їбанько – Василь Сергійович на той час був не просто першим заступником голови СБУ, він з 7 липня 2014 року очолював Антитерористичний центр при СБУ і, відповідно до ст. 12 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», був керівником оперативного штабу АТО. Саме Грицак ОДНООСІБНО (це – пряма вимога Закону) керував антитерористичною операцією на Сході, організовував Іловайський та Дебальцевський котли й передав терористам Донецький аеропорт.

Віктор Медведчук на той час був суто приватною особою, яку Вася-їбанько, як керівник АТЦ при СБУ, 23 грудня 2014 року на підставі ч.2 ст. 16 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» призначив спецпредставником СБУ. Саме Грицак надав Медведчуку допуск до державної таємниці та перепустку для проходу в приміщення СБУ і доручив від імені СБУ вести переговори з очільниками терористів.

«Цар» – це такий собі Володимир Петрович Кононов, громадянин України, тренер з дзюдо, якого Сурков призначив «міністром оборони ДНР».

Судячи з розмови, Вася-їбанько організував поставки української готівки на окуповану територію, але не зміг домовитись з «Царем» і тому попрохав Медведчука передати в ДНР через Суркова, що Грицак – це «нормальна людина», яку шанують Медведчук і Сурков і з якою можна вести справи.

У бутність головою СБУ Вася-їбанько любив при розмовах з народними депутатами вихвалятись, як він особисто, з гранатою в руці, ходив за лінію фронту. Тепер зрозуміло, що Вася там робив – домовлявся з очільниками ДНР про нелегальне завезення готівки на окуповану територію та постачання товарів через лінію розмежування.

До речі, люди брешуть, що наприкінці 2019 року Грицак звертався до кількох бізнесменів з оточення Віктора Медведчука і прохав поради, як йому краще вкласти в бізнес 100 млн. доларів, які він заробив у ході проведення АТО.

Сподіваюсь дочекатись записів розмов, де йдеться про те, як Вася-їбанько постачав на окуповану територію спирт, нелегально вироблений підприємствами «Укрспирту», що контролювались «Чебою» (Олексій Чеботарьов, з весни 2014 року перебуває в розшуку за підозрою у викрадені Юрія Вербицького та Ігоря Луценка), і завозив з ДНР для наступної контрабанди в Європу сигарети виробництва донецької фабрики «Хамадей», яка на той час належала Мішані Косому (Михайло Ляшко, вбитий у Криму в грудні 2015 року).

«Люсенька», себто радник керівника Офісу Президента Олексій Арестович, вчить нерозумних хохлів європейським цінностям: на пропозицію відомого адвоката Віктора Іванова робити офіційні заяви українською мовою Арестович публічно відповів: «Пошел на хуй. Так понятнее?»

У зв’язку з цим звертаю увагу Андрія Єрмака, що його радник помиляється: прислівник «нахуй» російською мовою пишеться разом. Також не можу не зазначити, що якби Україна мала б ознаки державності, а на її чолі перебувала б притомна людина, а не посміховисько, то і Єрмак, і його радник впродовж години після появи такого допису вилетіли б з Офісу Президента саме в тому напрямку, який зазначила «Люсенька».

Повідомлення від 23 грудня 2014 року з сайту СБУ про призначення Віктора Медведчука спецпредставником Служби безпеки України. Довірену особу Медведчука Юрія Тандіта, про якого також йдеться в цьому повідомленні, Вася-їбанько в наступному зробив радником голови СБУ й доручив йому вести на телеканалі «Прямий» передачі про чесноти Московського патріархату.

16 березня 2021 року колишній голова СБУ Василь Сергійович Грицак, більше відомий у народі як «Вася-їбанько», подав ознаки життя й прокоментував запис телефонної розмови між Віктором Медвечуком і Владиславом Сурковим, оприлюднений Інтернет-виданням «Обозрєватєль». У розмові йшлося про те, що на початку 2015 року Вася-їбанько, який очолював оперативний штаб АТО й керував антитерористичною операцією на Сході України, організував поставки готівки на окуповану територію, але не зміг домовитись з «міністром оборони ДНР» Кононовим. І тому Медведчук (треба думати – на прохання Васі, який у грудні 2014-го призначив Медведчука спецпредставником СБУ) попрохав Суркова передати в ДНР, що Грицак – це «нормальна людина», з якою можна мати справи.

У той час як шанувальники Сивочолого Гетьмана верещали, що запис розмови – це фальшивка, виконана «на синтезаторі мовлення», Василь Сергійович взяв і здуру ляпнув, що запис справжній: «Це абсурд, просто абсурд. Мені хотілося б подивитися в очі тому самому Медведчуку, що він мав на увазі, коли оце верз. Ні про яку взагалі готівку мова не йшла. Нас можна звинуватити в чому завгодно, тільки не в таких речах… Йдеться про цілеспрямовані спроби дискредитації нас. Пояснити я це можу доволі просто. Ми й сьогодні продовжуємо роботу проти російської п’ятої колони в Україні і проти російської країни-агресора».

В очі Медведчуку Вася-їбанько мав можливість дивитись з грудня 2014 року до травня 2019-го – доки Віктор Володимирович у статусі спецпредставника СБУ входив до складу Тристоронньої контактної групи. І якби Вася мав бажання – то вже запитав би. Бо не знати про зміст цієї розмови Василь Сергійович не міг – по-перше, Медведчук телефонував у його присутності, а, по-друге, запис зберігався в Департаменті оперативно-технічних заходів СБУ.

Власне, записати розмову між Медведчуком і Сурковим могли три українських установи – Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони та Служба безпеки України. Але якби запис зробила СЗР, він був ви оприлюднений в інший спосіб, оскільки голова СЗР Кондратюк має лише один медіа-ресурс – програму «Схеми» радіо «Свобода». У той час як перша порція розмов з голосом Медведчука («Обозрєватель» оприлюднив другу порцію) була «злита» виданню «Цензор.нет». Враховуючи, що народний експерт з усіх питань Бутусов належить до обслуги колишнього начальника ГУР МО Бурби, з яким Кондратюк перебуває в стані затяжної війни, СЗР ну ніяк не могла контактувати з Бутусовим. З тих же ж самих причин запис не могли передати Бутусову й з ГУР МО, яке нині належить Кондратюку на праві приватної власності.

Отже, запис розмов між Медведчуком і Сурковим робився або СБУ, або ГУР МО (що одне й те ж – ГУР МО, на відміну від СЗР, не має власних засобів моніторингу ефіру й тому використовує технічні майданчики Контори) і були «злиті» Службою безпеки України. Записи так чи інакше перебували у Фролова в СБУ, який не міг не доповісти про них Васі-їбаньку, але жодних запитань до Медведчука ані в Грицака, ані в Порошенка не виникало – усі вони жили душа в душу й навіть разом намагались запровадити воєнний стан в Україні, щоби зірвати президентські вибори в 2019 році.

Тож нехай тепер Грицак свої претензії висловлює лейтенанту Баканову, який вирішив ці записи оприлюднити, а не розповідає нам казки про свою чесність і непідкупність. Ми таких непідкупних у дитинстві з рогатки розстрілювали.

Я от думаю, якою була б реакція нашого незабутнього Віктора Федоровича, якби він узнав, що якийсь клерк з Адміністрації Президента (типу, радник глави АП Сергія Льовочкіна) на пропозицію розповідати про свою ділянку роботи лише українською мовою публічно – через соціальну мережу – відповів би: «Пошел на хуй. Так понятнее?».

Скоріше за все, Янукович особисто вибив би зуби цьому клерку. А, можливо, ще й Льовочкіну поставив би пару синців під очима. Тому що подібну поведінку підлеглих президент може терпіти лише в одному випадку – якщо він сам є бидлом і набрав собі бидла в Адміністрацію. А двічі несудимий, яким би він не був насправді, не хотів виглядати, як бидло.

Більш того, Янукович не хотів виглядати і як малоросійський губернатор. Натомість прагнув бути монархом на чолі європейської держави, яку мріяв залишити в спадок дітям і онукам. А тому не дозволяв від імені влади принижувати державні символи, зокрема українську мову – навіть примусив Азарова найняти репетитора, щоби засвоїти бодай найпростішу українську лексику.

Інша річ – це нинішня команда «блатних і ніщіх», що окупувала вулицю Банкову: дрібні аферисти, інтелектуальний маргінес і соціальний непотріб, метою яких є нацарювати сто рублів і втекти. Їм не потрібна ані держава, ані її символи, бо вони є бидлом. Однак, на відміну від Януковича, цього не приховують, а, навпаки, пишаються: мовляв, хочеш, щоби ми звітували про роботу української делегації в Тристоронній контактній групі українською мовою? – «Пошел на хуй. Так понятнее?».

До речі, чимало суперечок викликала ортографія в дописі Арестовича. Народ, який не звик, що українців посилають нахуй за прохання до представників влади звітувати про свою діяльність українською мовою, тепер сумнівається – як правильно писати: «на хуй» чи «нахуй»? Питання важливе та актуальне з огляду на те, що голова фракції партії «Слуга народу» у Верховній Раді батоні Арахамія вже виступив із заявою, у якій підтримав Арестовича й сказав, що саме так треба відповідати на пропозицію вживати державну мову в офіційному спілкуванні.

Я не є великим знавцем мови Арестовича та Арахамії, але все ж таки думаю, що писати треба разом. Точніше, написання слова «хуй» з «на» залежить від того, якою частиною мови воно є – іменником чи прислівником. Якби йшлося про примірку товару в секс-шопі, тоді це був би іменник, який з «на» пишеться окремо – «на хуй», «в пизду», «у сраку». А коли окреслюється напрямок руху (вгору, вниз тощо) – тоді це прислівник і треба писати «нахуй».

Втім, є й протилежна точка зору: що радники керівника Офісу Президента при публічному висловленні свого ставлення до української мови мають застосовувати роздільне написання – «на хуй». Тому з такого важливого питання треба було б видати Указ президента, зафіксувавши єдину правописну норму – з тим, щоби українці знали куди саме посилати Зеленського разом з його арестовичами та іншими арахаміями.