‍Стоматолог

В один з перших тижнів війни, коли ми з дружиною каталися по Київу та розвозили корм для тварин усім хто цього потребував, ми підвезли з Троєщини на Лук'янівку одного чоловіка. Він коректно продовжив фразу „Мертві бджоли ...“, тому ми взяли його у машину.

По дорозі з'ясувалося, що чоловік цей є стоматологом, і його клініка відкрита. Там він безплатно приймав та лікував військових. В мене тоді якраз була проблема з діркою в зубі. Моя лікарка виїхала з міста, лікарня не працювала (взагалі тоді були проблеми з лікарями), тимчасова пломба вилетіла через два тижні і я мав клопоти. Тому я запитав у нього чи може він мені допомогти, на що той з радістю погодився. Також, в нього була собака, і ми допомогли з доставкою корму.

Так я і почав до нього ходити. В мене в зубі був складний процес, тому це все дуже сильно розтягнулося. Тільки того тижня він нарешті все запломбував та буде ставити коронки.

В перші місяці війни він приймав по 20 військових на день. Я сам їх бачив, а на світлині ви можете спостерігати власне лікаря з нагородою від частини, та бійців, яких він вилікував. Все це він робив за свій кошт.

Зараз він продовжує приймати військових, але в менших об'ємах до 5 людей на день, бо просто фізично не тягне. Гроші з військових не бере принципово. Боєць з 44-го батальйону, з яким я зараз працюю по волонтерці попросив мене чи можу я допомогти з коштами на стоматологічні матеріали цьому стоматологу, бо бачить що той не тягне. Він навіть робив невеликий збір на фб, але цього було недостатньо.

Я запитав, вартість матеріалів на один прийом приблизно 500₴. Я лікарю вже трохи допомагав (+ оплачував роботу зуботехніка), але бачу що мене одного тут не вистачить, тому прошу задонатити на ці цілі. Зібрати спробую 2¹⁴ 2¹⁵ ₴, думаю то вже буде хороша допомога. Я говорив з лікарем, всі чеки надамо. Банка моя.

Через бот це проводити не буду, бо це не пряма допомога військовим.

🎯 Ціль: 16 384 32 768 ₴
🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/2amvoN77cj
💳Моно 5375 4112 0252 2103
💳Приват 4149 6293 5217 6648

Дякую всім!

🥹16к зібрали за 15 хв! Подвоїв суму, якщо будуть ще охочі.

#кулсторі #війна
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Як «дрібні» донати допомагають бійцям

Серед деяких людей існує думка що донати на невеликі волонтерські ініціативи не дають великого внеску в перемогу. Мовляв, нам західні партнери дають зброї на сотні мільйонів доларів, ось це має значення, а що там ваш збір корч? І взагалі, держава має платити, чого це громадяни повинні забезпечувати армію?

Переконаний, що це неправильно. Дійсно, хімарси, 777, бойові машини та безпілотники які нам надають в рамках військової підтримки, значать дуже багато. Але не менше значить комфорт конкретного бійця у конкретному окопі.

Кожна наша з вами витрачена гривня що йде на автівки, на амуніцію, на їжу, на спальники, на взуття, на грілки, на павербанки та екофлоу, на дрони, кожна наша гривня працює на фронті.

Так, без 777 не буде точної роботи по позиціях кацапів, але коли цією 777 керують бійці що добре та смачно поїли, виспалися в теплі, вдягнені у комфортне та тепле взуття з одягом, а роботу коригують за допомогою мавіка — результат буде кращий ніж без цього всього.

Кілька тижнів тому Капелан покликав нас з дружиною на тренінг по виживанню в умовах війни. Тренінг читав боєць, військовий. Він був досить довгий, але одна з речей, на яких робився наголос, це те що потрібно постійно дбати про комфорт та зручність. Навіть найменші покращення у побуті можуть радикально вплинути на боєздатність людини.

Тому наші бійці мають мати найкращі сухпаї, найтепліші спальники, найзручніше взуття, тепловізори та нічники, легкі магазини, генератори, зарядні станції, та автівки, щоб це все возити на позиції.

Тому аж поки моя робота дозволить поліпшити повсякденне життя та комфорт хоч одного бійця, я буду працювати для цього.

Так, війна це чорна діра де щезають людські життя та матеріальні цінності. Так, буває таке що автівку купили, а через два тижні її вже посікло вщент, дрона збили, а в располагу бійців попали й погоріла вся амуніція. Але це війна. Якщо не ми їх, то вони нас.

Тому я вибираю щоденну підтримку армії донатами та закликаю вас до того ж.

На світлині боєць отримує тактичні навушники, на які ми з вами збирали через @Donate1024Bot.

#війна
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Поїздка до Бахмуту: початок

Кілька тижнів тому Віктор почав планувати чергову поїздку до Бахмуту. Задач було декілька — передати військовим Їдло, на яке ми з вами збирали, роздати мішок окопних свічок, привезти цивільним бутлі з водою, передати військовим смаколики.

Я попросив взяти також трохи корму від дружньої організації FreeAnimals і скласти компанію. Зараз в нас є труднощі з кормом для тварин, гуманітарки передають небагато. В нас було в наявності приблизно 140 кг корму, який ми відправили поштою на Краматорськ, щоб не везти автівкою. Планувалося, що авто буде завантажене порожніми бутлями з водою. Моєю задачею було роздати корм та зняти контент.

Разом з нами також їхав Антон — Project Manager міжнародного стартап-хабу LIFT99. Крім безпосередніх обов'язків, Антон займається координацією волонтерської ініціативи HELP99. Їх ком'юніті активно включено в допомогу, основний напрямок — пікапи для військових. Автівки купують в Європі, ремонтують, фарбують, а потім приганяють в Україну. За час роботи вже пригнали 123 пікапи, та багато іншої допомоги військовим, сумарно на кілька мільйонів доларів.

Антон повідомив що в HELP99 є оплачувана вакансія асистента-координатора волонтерських проєктів. Якщо у вас є знайомі, які знають англійську, живуть в Києві, мають волонтерський досвід та хочуть брати участь у двіжухах стартап-ком'юніті — скидуйте їм вакансію:
https://jobs.dou.ua/companies/lift99/vacancies/226750/

В Харкові ми мали зустрітися з Мартом — естонцем, який переганяв черговий пікап, L200. Він призначався для 91-ої бригади, ми мали передати його у Краматорську. Март є доцентом кафедри туристичного бізнесу в Таллінні та має власну турфірму. Його хобі це подорожі у гарячі точки. Він повідомив що це вже 15-ий конфлікт куди він приїжджає, поза тим він був в Сирії, Афганістані, бразильських фавелах та багатьох інших місцях. Пікап був під зав'язку набитий спальниками та теплими речами, які Март зібрав по своїм друзям з Естонії.

Задача Антона та Марта була передати пікап бійцям, зняти подяки, та відвідати 24-у бригаду, щоб зняти там контент для донатерів.

Один з резидентів Lift99 на прохання Віктора погодився дати нам свій Jeep Wrangler Sahara.

Отож, о 5-ій ранку ми вирушили з Києва. Дорога була хороша і вже близько обіду ми дісталися Харкова, де зустріли нашого естонського друга.

Далі ми вирушили маршрутом Чугуїв — Ізюм — Краматорськ, де мали заночувати.

На виїзді з Ізюма ми зупинилися біля звалища спаленої техніки, та трохи пофоткалися. Сам Ізюм не справив враження сильно побитого міста, принаймні там де при проїжджали. А от село за Ізюмом, здається Кам'янка, або Долина, було просто вщент зруйноване. На все село жодного цілого будинку. Це справляє дуже гнітюче враження. Надзвичайно шкода людей та їх домівки. Чи повернуться вони туди? Чи буде воно відбудоване? На Київщині я не відвідував такі місця.

Також в тій місцевості на узбіччях та в полях залишилося ще багацько знищеної техніки. Звичайна картина це підбитий спалений танк десь в полі. Там же починаються Верденівські вайби — посадки довкола вщент посічені артою, одні стовбури стирчать, поля засіяні вирвами від снарядів.

Досить швидко ми дісталися Краматорська. Продовження завтра — будемо спілкуватися з військовими.

#війна #кулсторі
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Поїздка до Бахмуту: військові

В Краматорську ми забрали з НП корм для тварин, та поїхали на зустріч з військовими.

Зустрілися з азовцями з протитанкового дивізіону. Ми раніше передавали їм пікап, який досі успішно працює, термухи, екофлоу, та багато чого іншого. Цього разу відвантажили 6 здорових ящиків сухпаїв Їдло — понад 1200 порцій! Дуже радий був бачити всіх бійців, з якими ми зустрічалися ще влітку, живими й здоровими.

Вже був вечір, мені здалося що хлопці були втомлені та заклопотані, тому ми швидко записали подяки, пофоткалися, та вирушили далі.

Хочу зазначити, що з подяками бувають нюанси. Не всі військові вміють говорити на камеру, не всі вміють зніматися, не всі фотогенічні. Деколи мені здається що їм це не дуже комфортно, і я їх розумію. Вони воюють, і мають цілу купу турбот, а тут приїжджають волонтери й вимагають фотосесію. Я не знаю чи є якась позитивна кореляція між «медійністю» військових та їх забезпеченням, тому не можу тут нічого стверджувати, але мені все-таки здається що непогано було б мати на роту одного-двох спеціальних людей які вміють в публічні виступи.

Після того ми поїхали далі, до 24-ої ОМБр, в рембат. Антон хотів познайомитися з ними та відзняти контенту для HELP99.

Прийняли нас дуже тепло. Нас зустрічало четверо військових — троє чоловіків та одна жінка, Анжеліна. Приготували вечерю. Мені, представнику гастро-меншини, навіть спеціально повисмикували м'ясо з плову, не очікував такого☺️. Антон пішов знімати контент, а ми з Мартом балакали з пані військовою. Виявилося що раніше вони були у складі 25-го батальйону славетної 128-ої ОГШБр, а потім їх якось відокремили та перевели у 24-у.

Мене приємно вразило що військові дуже добре відгукувалися про свого командира. Вони розповіли що він перебуває постійно на лінії зіткнення, є справжнім бойовим офіцером та дбає про особовий склад. Загалом в армії є різні командири, я всякого наслухався, але тут мені було дуже приємно усвідомлювати що нас боронять достойні люди.

Також Анжеліна розказала нам про ініціативу зі створення бази відпочинку для військових. Зазвичай особовий склад під час ротації між опорником та позиціями не відпочиває, а займається якоюсь діяльністю. Вони ж облаштували спеціальну базу з окремими кімнатами, банею, комфортними умовами. До військових туди можуть приїхати жінки й взагалі вони там реально можуть відпочити.

Така «відпустка» дуже мотивує бійців, бо вони точно знають що їм треба відпрацювати на позиціях, наприклад, 10 днів, а потім вони матимуть змогу відпочити та перезарядитися в найкращих умовах. Коли людина знає, що страждання закінчаться, то вона переносить їх стійкіше. Дослідження шукати не буду.

Серед головних потреб виділили зв'язок. Старлінки надзвичайно допомагають і потрібно їх більше. Рації теж. Ну і пікапи, куди без них.

Ми дуже душевно посиділи, військові були супер гостинні, і це напевне найприємніший епізод із всієї поїздки.

На вулиці я помітив 60 мм міну, що просто лежала собі на траві. Питаю в Анжеліни — „то нерозірвана?“, — „ага, в нас тут ще ось кацапська є“, веде до іншої ділянки. На траві лежить невеликий циліндр з дротом для встановлення розтяжки „до рук не беріть, бо може вибухнути”🤪

Після того Март передав півтора десятка спальників, ми пофоткалися і поїхали ночувати до евакуатора Сергія Іванова. Про нього завтра.

На світлині бійці записують подяку для Марта та NAFO.

#війна #кулсторі
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

Поїздка до Бахмуту: евакуатор Сергій

Після зустрічей з військовими ми поїхали на ночівлю. В нас виникла невелика халепа з розміщенням, тому ми попросилися до Сергія і він люб'язно погодився прийняти всю команду. Цей пост присвячую йому.

Сергій Іванов — зараз один з найвідоміших евакуаторів людей з прифронтових зон. Перед тим як розповісти про нього, прошу поставити вподобайку та підписатися на його телеграм канал @donbassevacuationfrontline.

Евакуювати людей він почав ще в перші тижні війни. Спочатку відправив родину до кордону, потім вивозив людей з Київської області, потім перемістився на Донбас. З Бахмутського району він вивозить людей вже пів року. Щодня він їздить до міст та сел, та забирає звідти людей.

За весь час він не попадав у серйозні халепи, хоча був близько. На інстаграмі ви можете подивитися відос де снаряд прилітає в 100 метрах від під'їзду біля кого він чекав людей, є відос де міна падає у 20 метрах перед машиною, всяке бувало, але він завжди виходить неушкодженим з цих ситуацій.

Допоки це було ще можливим, він вивозив людей з Соледару, але на момент нашої зустрічі там вже тиждень як просунулися кацапи, і їхати туди було вже смертельно небезпечно. Відомо що там пропало двоє його друзів, британців, теж евакуаторів.

Я запитав, як так трапилось, і Сергій пояснив, що з часом, коли ти щодня їздиш по небезпечним місцям, то почуття небезпеки притуплюється. Тобі здається що якщо ти проїхав десь вчора, то так само проїдеш і сьогодні. Тому одного дня ланцюжок успіхів обривається, і поворот не туди стає фатальним. Він вірить, що британці живі й з ними все буде гаразд. Сподіваюсь на це теж.

Я запитав, чому люди не виїжджають, чому залишаються жити в таких важких умовах? Поширена думка що це ватани-ждуни, які чекають окупантів, але Сергій вважає що таких дуже небагато. В основному залишаються люди, які просто не бачать себе десь в іншому місці. А як же постійні обстріли? Каже, є люди, які хизуються тим що були недалеко від обстрілів, або навмисне ходять містом і не ховаються.

Я запропонував Сергію фінансову підтримку, кажу давай збір зроблю на каналі поремонтуємо тобі буса, але він скромно відмовляється. Каже що співпрацює з французьким фондом, який покриває повністю обслуговування авто та пальне, оренду помешкання і ще зверху трохи насипає. Також завдяки фонду Сергій матиме можливість з'їздити за кордон, щоб побачитися з донечкою.

На евакуації буває всіляке — часто немає зв'язку і він приїжджає по адресі та гукає людей. Буває таке що люди довго збираються, буває що відмовляються їхати, тоді доводиться їх якось вмовити. Каже, дівчина в команді дуже добре допомагає в таких випадках — люди більше їм довіряють, та схильні піддатися на вмовляння. Буває таке що приїжджає, а людей немає.

Поки ми сиділи й балакали, то Сергій показав проморолик який він відзняв та змонтував для одного музиканта, в цивільному житті він відеомонтажер. Кажу йому, „роби контент для телеграм каналу“, той сміється, „та вже не знаю що знімати, сюжети одні й ті самі, локації теж вже знайомі“.

Зараз темпи евакуації знизились. В Соледар не поїдеш, в Бахмуті теж вже мало заявок. На ранок він мав вирушати до Прасковіївки.

Сергій супер спокійний, я б навіть сказав флегматичний. До обстрілів та небезпеки звик і каже що подекуди навіть знаходить задоволення в поїздках. Такі люди викликають надзвичайну повагу.

Ми поспілкувалися та й зібралися спати. На всіх місця на диванах не було, тому ми згадали що в нас повний L200 спальників, хлопці зганяли за ними, і ми вклалися спати.

Щиро вдячний Сергію за теплу зустріч, хорошу бесіду та супроводження нас до Бахмуту. Про це завтра.

Не забувайте підписатися на телеграм інстаграм та фейсбук Сергія.

#війна #кулсторі
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Поїздка до Бахмуту: Бахмут 1/2

Так, нарешті Бахмут🙈

Ми підвелися о шостій, швиденько поснідали Їдлом та зібралися вирушати. Підходимо до наших автівок та помічаємо, що в L200 спустило одне колесо. Уважно придивилися і побачили що в ньому стирчить цвях. Обговорили що робити, чи шукати шиномонтаж, чи залишати, але вирішили що ризик опинитися в Бахмуті зі спущеним колесом не вартує того, тому перевантажили спальники в інше авто. Сергій також домовився що з Парасковіївки людей забере інша команда, тому він погодився завантажити частину стафу собі в бус і провести нас.

Хлопці, Март та Антон, дуже хотіли передати цю машину саме в Бахмуті, щоб зняти контенту для людей які ці машини купують, і я бачив що вони надзвичайно засмучені та розчаровані цією прикрою ситуацією. Ми виїхали.

З Краматорська до Бахмута їхати десь годинку. На трасі постійно відбувається двіж. Туди й назад їздять пікапи, бандеромобілі, медеваки, важка техніка. Бачили і нашу та іноземну бронетехніку, це дуже тішить. Простір надзвичайно насичений військовими, дуже відчувається близькість до фронту.

Ближче до Бахмуту стало чути нашу арту та кулемети. Арта працює нон-стоп, гуп, гуп, гуп, щокілька секунд чути виходи. Час від часу щось прилітає назад, але мені здалося що виходів було значно більше. Кулемети теж постійно працюють. На відео, що я публікував, то все чути.

Ми під'їхали до літака, це крайня західна точка Бахмуту, біля якої всі фоткаються. Пофоткалися там, і рушили далі.

Будинки на вулицях, по яких ми їхали, не здалися мені надто зруйнованими. В основному постраждали вікна, а так то все було ±ціле. Загалом, я вже надивився на руйнування, ще коли їздив на початку квітня в Бородянку, тому ставлюсь до того спокійно.

Михайло Сторожук з «Київської команди порятунку тварин» дав декілька адрес, по яких жили люди з тваринами. Їх команда два тижні вивозила тварин, дуже раджу почитати його фб. Ми поїхали по першій адресі, там було дві триповерхові хрущовки.

Зупинилися, я вийшов з автівки та побіг у двори. Зайшов в перший під'їзд, почав гукати людей. Досить швидко підвал відчинився, звідти вийшов дядько. Кажу „тварини є?“, — „ми не віддаємо вже”, він подумав що ми евакуатори. „я вам корму привіз“, — „а, корм давайте, давайте, в нас 4 коти“. Біжу назад до машини, дядько за мною. Видаю йому мішки, питаю, „де ще є?“. Дядько каже що через один будинок в підвалі живуть двоє чоловіків з котами.

Йду туди, по дорозі знімаю відос. Спускаюсь до підвалу, гукаю людей знову. Виходять двоє чоловіків, вітаюсь, кажу що привіз корм. Вони радо погоджуються взяти, та йдуть за мною до машини. Видаю ще, питають, „а мокрий у вас є?“, — „є!“, розумію що зовсім забув про те що в мене ще й консерви. Мішки в машину покидали так-сяк, а вони були внизу. Видаю дядькам консерв. Також розумію що попереднім дав тільки сушку і вирішую донести консерви їм також.

Беру консерви та біжу до першого під'їзду. Відстань там невелика, дві хрущовки всього, 150 метрів.

Отож, я біжу по товченому склу до того під'їзду, навколо немає нікого, будинки побиті, чую як зверху дзижчить дрон, чую виходи арти, десь працює кулемет. На мені плитоноска, каска, аптечка, все як має бути, в руках пів палети консерв (15 штук). «Порятунок рядового Барсика»! В цей момент я трохи відчув себе героєм який біжить під обстрілами на допомогу до друзів. 10/10 експірієнс, повторив би ще😅 Якщо спілкування з військовими було найкращою «позитивною» подією, то ці 150 метрів пробіжки найкращою «пригодницькою».

Забігаю у під'їзд, гукаю людей, але цього разу мене не чують. Вирішую що залишу консерви просто там, вони як вийдуть то побачать. Залишаю та повертаюсь назад до автівки.

Продовження далі👇

#війна #кулсторі
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Поїздка до Бахмуту: Бахмут 2/2

Початок зверху👆

Отож, вибігаю з під'їзду, дивлюся в той бік де мала бути машина, а там її вже нема😱! Не розумію що відбулося, бо пройшла буквально хвилина. Повертаю до дороги, бачу там хлопців. Мене вже шукають і почали непокоїтися!

Трапилось ось що: коли я вирішив що занесу ще консерв в перший під'їзд, то краєм вуха почув як Віктор сказав мешканцям під'їзду „зайду до вас пофоткаю”. Я подумав що в мене є час, поки він буде фоткати, але в цей момент на дорогу де стояла наша машина виїхала військова автівка, і потрібно було її пропустити. Я побачив це вже дома, на відеозаписі з камери Віктора. Відповідно моє зникнення ніхто не помітив, а я не зрозумів куди ділась машина, коли вийшов з під'їзду.

Я взяв з собою рацію, але ще при виїзді з Краматорську мене попросили передати її Антону, коли ми ще думали що вони поїдуть на L200, таким чином я залишився без рації. Вже в Бахмуті ми цей момент не проконтролювали, тому зі мною не було ніякого зв'язку і хлопці занервували. Я й сам забув про рацію і мав краще подумати про те. Знаходитися в такому місці без зв'язку небезпечно. Також я не попередив нікого куди йду, бо поспішав і думав що впораюсь, поки Віктор зазирне до підвалу, але вийшло що він туди не пішов, бо треба було відганяти машину...

Збіг багатьох обставин: хаотично закидані в машину мішки, відсутність рації, раптова машина військових, метушня, кіпіш, і ось на рівному місці загубилась людина. Наступного разу я буду розважливішим і переконаюся що маю зв'язок та попереджаю супутників про свої наміри.

Добре що ми швидко знайшлися, і поїхали далі, в центр, на пункт Незламності.

Там було небагато людей, я гукнув „в кого є тварини? коти собаки?“, і миттєво утворилась черга з охочих. Корм я роздав за 10 хв. Одна з жіночок живе за річкою, фактично в сірій зоні. В неї багато котів, Міша Сторожук писав про неї в одному з постів, але в них не було можливості туди поїхати через обстріли. Я дав їй понад 20 кг корму та сумку, і вона потягла то додому. Не знаю що з нею буде😢.

Також біля пункту були іноземні репортери, я швидко дав їм інтерв'ю.

Я роздав корм, хлопці роздали якусь гуманітарку, ми запакувалися в машини, та рушили назад.

Загалом в Бахмуті ми пробули десь пів години. Ще пів години ми фоткалися біля літака по дорозі туди, та чекали зв'язку з військовими біля того ж літака на зворотному шляху. Коли ми були в місті, то поряд нічого не прилітало та не вибухало. Загалом там було ок.

Коли їхали назад то зупинилися на заправці. Я з Сергієм чекав в бусі та балакав, а інша частина команди поїхала на зустріч з ротним Азову. Ми сиділи собі, аж раптом десь в кілометрі конкретно щось вибухнуло. Піднявся стовп чорного диму, очевидно, прилетів снаряд. В цей момент мій рептилоїдний мозок почав репетувати та вимагати щось зробити, питаю в Сергія, — „може поїдемо звідси?“, той посміхається та відповідає, — „який сенс їхати? Як прилетить то прилетить“. Я швидко заспокоююсь, а він додає, „то нормальна реакція, щось робити, кудись бігти. Я вже до такого звик”. Це був найстрашніший епізод із всієї поїздки. Хоча дзижчання мопедів які летіли в нашу ТЕЦ поряд з якою я проживаю, мене свого часу налякали значно більше.

Звичайно якби поряд з нами рвалися б міни, то я думаю що наклав би цеглин. Але на щастя, цього не було.

Ми повернулися в Краматорськ до нашого L200. Невдовзі приїхали військові з 91-ої бригади, які мали забрати цей пікап. Вони буквально повернулися з Соледару. Ми трохи з ними побалакали, Антон відзняв контент і подяки, потім ми перепакувалися до них в бус, та поїхали на вокзал. Там сіли на експрес, та поїхали до Києва.

#війна #кулсторі
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

‍Growth hacking

Прочитав нещодавно пост одного відомого у вузьких колах підприємця з України, який ділився секретами маркетування свого продукту на реддіті.

Він попросив когось створити на тематичному сабредіті пост з питанням дотичним до його продукту пост, а потім сам зробив комент з промоутом свого продукту. Модератори це побачили й виписали бан на тиждень, за порушення правил спільноти.

В мене змішані почуття від цієї «стратегії». З одного боку підприємець молодець що здогадався до такого «креативного» способу отримати лідів, а з іншого — це спам. Якщо кожен буде просувати свої продукти таким чином, то ми отримаємо класичну «трагедію спільнот», коли простір стає непридатним для подальшого використання. Саме таким свого часу став прости Г-ди, хабр — якщо на початку там паслися дійсно ентузіасти, то зараз все заполонив пустий маркетинг.

Мені більше до вподоби інша концепція, наприклад Digital Ocean має мільйон туторіалів по налаштуванню всіляких сервісів — докерів, постгресів, редісів, нгінксів і так далі. Вони дійсно якісні, а якийсь відсоток користувачів натисне кнопку «створити акаунт», щоб підняти собі базу даних. Win-win.

Щоб просувати свій канал, я писав статті та вказував посилання з приміткою — «якщо вам цікавий цей матеріал, то приходьте до мене ось сюди». Зараз це вже не працює, але мені в голову не прийде писати комент з лінкою на канал від імені іншого користувача, щось типу «ось крутий блогер, всім читати».

Або заносьте гроші за рекламу та отримуйте відповідні позначки.

А коли маркетинг маскують під реальних людей, а потім ще й хизуються результатами, то воно викликає огиду. Бо надурили мене.

Туди ж йдуть ганебні сайти-клони StackOverflow та ютуб-відео з картинками-скріншотами того ж StackOverflow. Туди ж йде весь SEO-спам.

Всі ці речі роблять загальний простір гіршим. Так, кмітливий підприємець здобуде тактичну перемогу, але ціною погіршення якості життя для всіх.

#лайфстайл
permalink | @full_of_hatred
👇Щоденні донати💰на ЗСУ🪖
🫡@Donate1024Bot

Бус для FreeAnimals

Ще у квітні минулого року я написав пост «Бус» де бідкався що ми не мали хорошого транспорту. Сьогодні дружня організація FreeAnimals нарешті оголошує збір на бус. Від самого початку війни наш Pajero Wagon перевіз десятки тон гуманітарки та сотню тварин. Машина вже трохи втомилась, та й не зовсім пристосована до таких двіжух.

Тому ми збираємо на бус! Влітку вже була спроба знайти корч в Європі, але тоді не змогли знайти нічого путнього за наш бюджет.

Сподіваюсь, що з вашою допомогою вдасться дозбирати ще коштів та купити хорошу машину. Більш детально у фб.

Монбанка: https://send.monobank.ua/jar/7v1whmuKUX
PayPal: yullifer@gmail.com