Керівництво одеського ОСББ «Ластівка-3», схоже, винайшло власний метод децентралізації фінансів: гроші мешканців просто «перетекли» до кишені голови правління. Мова про понад 122 тисячі гривень, які замість ремонту чи благоустрою будинку зникли у невідомому напрямку протягом 2018–2019 років.

Проте справжня іронія не в сумі, а в бажанні обвинуваченої спілкуватися з правосуддям. Три роки пані професійно грала у хованки, ігноруючи повістки та виклики з такою наполегливістю, що у 2023 році її довелося оголошувати у державний розшук. Тепер, коли «майстра конспірації» нарешті затримали та доставили до зали засідань, вона та її захист щиро дивуються перспективі СІЗО. Мовляв, тримання під вартою — це занадто суворо.

Але суд вирішив інакше: якщо людина роками не могла знайти дорогу до суду самостійно, то найближчі два місяці їй краще провести під наглядом, де ризик «загубитися» мінімальний. Свобода наразі коштує 66 560 гривень застави.

Одеса завжди славилася гостинністю, але деякі ділки вивели це поняття на промисловий рівень. Слідство зацікавилося схемою, де українські жінки за гроші ставали «коханими дружинами» для іноземців, яким дуже хотілося легалізуватися. Кохання тут ні до чого — лише посвідка на проживання та віза типу D. Схема працювала надійно, бо в міграційній службі знайшовся «свій», який закривав очі на паперову щирість почуттів.

Для фінального акорду легалізації іноземцям потрібна була реєстрація. Тут на сцену вийшов перетворювач звичайних одеських квартир на «гумові» оселі. У місті виявили адреси, де за документами в мирі та злагоді мешкають по п'ятеро і більше іноземців одночасно. Такий собі комунальний рай для отримання податкових номерів та ілюзії законного перебування.

Поліція згадала про цю бурхливу діяльність, що триває ще з 2021 року, і попросила доступ до документів ЦНАПу. Суд дозволив вивчити списки мешканців цих переповнених адрес та завірені копії паперів, на підставі яких іноземців «селили» до одеситів. Очевидно, знадобилося п'ять років, щоб помітити, як сотні іноземців раптово полюбили одеських нєвєст та тісні квартири.

Главная тамада области, Марина Зинченко , уже третий год уверенно держит планку — специализируется исключительно на поздравительных открытках в соцсетях. 🎉
Формат, видимо, проверенный: красиво, безопасно и, главное, без лишних вопросов.

А вот действительно важные новости — например, о том, как именно осваивается бюджет Одесской области, — в этот жанр, увы, не вписываются. Не тот формат, не та эстетика.

Любопытно и другое: главный борец за правду Барвиненко , почему-то демонстрирует удивительную избирательность. Он в упор не замечает ни основную причину происходящего, ни ключевую фигурантку, ни, собственно, масштабы самого процесса. 🤔

Совпадение? Не думаем.

Судя по всему, кроме виртуальных открыток в социальных сетях, в этой истории циркулируют и вполне материальные формы благодарности. 💼
Просто о них, опять же, открытки не делают.

🎬 Одесский медуниверситет: новая серия «Леон киллер» но это образование»
После того как суд поставил выборы ректора на паузу, а МОЗ назначило и.о., в университете, кажется, сменился жанр.
К удивлению сотрудников, Станислав Шнайдер приступил к исполнению обязанностей в сопровождении охраны.
Картина примерно такая: тихий коридор, напряжённые взгляды, и новый руководитель входит не просто в кабинет — а будто в кадр из фильма.
Где-то в стороне: — «конкуренты» — «наблюдатели» — и ощущение, что сейчас заиграет тревожная музыка
Всё это, конечно, не про криминал — а про высокий уровень академической конкуренции.
Но согласись, выглядит как: не «вступление в должность» а «операция: занять кабинет ректора».
Остаётся только дождаться: кто выйдет из этой истории с дипломом, а кто — с продолжением в следующем сезоне.
#одесса #медуниверситет #сюжет_закручивается

В Одесі посадовці одного з ЖКСів виявили неабиякий хист до «соціального захисту» певних верств населення. Вони влаштовували на роботу фіктивних слюсарів, пічників та двірників. Мета була цілком «прагматична» — забезпечити клієнтам бронь від мобілізації завдяки статусу критичної важливості підприємства. Поки ці «паперові» працівники спокійно займалися своїми справами на основних місцях роботи, їхні зарплати справно нараховувалися та, за версією слідства, привласнювалися керівництвом комунальної установи.

Схема працювала безвідмовно: бюджет міста платив за прибирання, яке існувало лише у звітах, а потрібні люди отримували заповітні документи. Тепер правоохоронці отримали доступ до телефонних з’єднань 18 осіб за останні два роки. Слідчим дуже цікаво дізнатися, чи збігалися координати «майстрів та слюсарів» із реальними адресами одеських багатоповерхівок, чи їхні телефони весь цей час бачили лише затишні офіси та зовсім інші локації. Замість трудових досягнень фігурантам тепер світить стаття.

В Одесі виявили «ідеальну» працівницю держбанку, яка так сильно дбала про клієнтів, що перевипускала їхні картки навіть без їхньої присутності. Поки прості смертні стоять у чергах та проходять верифікацію, головна економістка сектору роздрібного бізнесу легким рухом руки через сервісні коди влаштувала справжній цифровий конвеєр.

СБУ та поліція зацікавилися такою «ініціативністю», адже за 2023-2024 роки назбиралося 36 епізодів, коли доступ до рахунків отримували без ідентифікації власників. Звісно, все це робилося не заради економії часу відвідувачів, а для банального привласнення грошей в особливо великих розмірах. Тепер слідчі вивчатимуть ІР-адреси, логи системи та навіть графіки відпусток працівниці. Мабуть, щоб з’ясувати, чи не занадто вона перевтомилася, поки «освоювала» державні кошти через електронний підпис. Схоже, замість премії за продуктивність на пані чекає зовсім інший кар’єрний фінал.

В Одесі продовжується епічна сага навколо «Євротерміналу», де гусеничний навантажувач марки «Mitsubishi» став причиною великого юридичного затору. Власник техніки стверджує, що службові особи компанії незаконно утримують його майно, чим завдають чималих збитків. Проте одеська поліція у своєму репертуарі: слідчий вирішив, що оскільки папірців із печатками про «страждання та збитки» замало, то і потерпілим визнавати чоловіка не варто. Мовляв, немає доказів — немає проблеми.

Пересипський райсуд таку логіку правоохоронців не оцінив. Суддя слушно зауважив, що встановлювати розмір шкоди — це взагалі-то робота слідства, а не хобі заявника. Замість того, щоб просто відфутболити людину листом, слідчому варто було хоча б викликати власника навантажувача на допит. У результаті «ліниве» рішення поліції скасували, а справу повернули на повторне коло. Тепер слідчому доведеться відірватися від написання відмов і таки розібратися, куди подівся трактор і наскільки сильно через це сумує його власник.

Жителі 138-го округу, шукають свого народного обранця — Чернявський Степан від партії «Слуга народу».

Поки депутат працює у комітеті з аграрної політики, бізнес його родини також пов’язаний із цією сферою. У відкритих даних згадуються агрокомпанії дружини та фінансові операції з ними. Це викликає питання щодо можливого конфлікту інтересів і впливу на рішення.

Тим часом частина виборців говорить про слабку комунікацію та недостатню присутність депутата в окрузі.

Можливо, настав час знайти баланс між роботою в Києві , бізнесом та відповідальністю перед людьми.

В Одесі виявили справжніх «геніїв» аграрного експорту, які навчилися торгувати на мільярди, не маючи за душею нічого, крім паперів. Схема проста та зухвала: понад тридцять фірм отримували сільгосппродукцію «задарма», «забували» вписувати її вартість у звіти та бадьоро гнали товар на експорт. Результат такої забудькуватості — понад 2,1 мільярда гривень недоплаченого податку на прибуток.

Найкумедніше те, що ці «гіганти бізнесу» існують лише у віртуальному просторі. Детективи БЕБ встановили, що у більшості цих підприємств немає ні складів, ні транспорту, ні навіть елементарного технічного персоналу. Ймовірно, мільйони тонн зерна вантажилися силою думки директорів. Поки бюджет втрачає космічні суми, аграрні «привиди» успішно відмивають доходи та ховають валютну виручку. Хаджибейський райсуд дозволив детективам нарешті зазирнути у митні декларації та контракти цих паперових експортерів. Тепер слідство намагатиметься знайти бодай натяк на реальну діяльність серед гір фіктивної документації.

В Одесі черговий «юридичний геній» із СІЗО вигадав оригінальний спосіб боротьби з судовою системою. Якщо рішення судді не подобається, треба просто оголосити його агентом Кремля.

Заявник, перебуваючи під вартою, вирішив, що суддя Пересипського районного суду, відмовивши йому в одній зі скарг, автоматично став учасником глобальної змови. У фантазіях скаржника служитель Феміди прямо в кабінеті на Чорноморського Козацтва розробив план із підривної діяльності та держзради, щоб спровокувати в Одесі масові бунти й повалити конституційний лад. Список інкримінованих статей у заяві вражає: від пособництва державі-агресору до створення злочинних організацій.

Київський районний суд Одеси таку «шпигунську драму» не оцінив. Суддя констатував: у заяві немає жодного реального факту, лише перелік статей КК та ображена уява. Виявляється, незгода з рішенням суду — це привід для апеляції, а не для написання низькосортних детективів у прокуратуру. Бездіяльності прокурорів, які цілком логічно відмовилися реєструвати цей потік свідомості в ЄРДР, суд не побачив. Спроба позапроцесуального тиску на суддю через звинувачення у зраді провалилася, тож «повалення ладу» поки що відкладається.

Добрые люди нашептали , что за сносом на Французском бульваре, 10 в Одессе торчат уши Стефанова .
Пока официально — суды, решения и «всё по закону», в кулуарах звучит другая версия. За этой историей стоял не только интерес собственников, но и вполне конкретное сопровождение — на уровне органов власти и решений, которые «как-то вовремя» складывались в нужную сторону.
Пассивность ОДА на начальном этапе , просто изумляет !
Говорят, Стефанов вел по судебной линии юридическое сопровождение от начала и до самого момента, когда у объекта появился шанс исчезнуть с карты как памятник. Но в городе, где все всех знают, сложно что-то утаить .
Мы ничего не утверждаем. Просто фиксируем: слишком уж слаженно в этой истории совпали решения, паузы и действия.

Одеські правоохоронці знову продемонстрували дива «професійної сліпоти», коли справа стосується впливових ексчиновників. Історія про те, як медійники UA.NEWS розклеїли по місту білборди про статки колишнього заступника Генпрокурора, ледь не закінчилася архівом. Поки невідомі обдзвонювали редакцію з погрозами тюрмами, а на 12-й станції Великого Фонтану та Адміральському проспекті рекламу сумлінно замальовували чорною фарбою, поліція займалася своїм улюбленим видом спорту — ігноруванням доказів.

Майор із районного управління №1 вирішив, що перешкоджання журналістам — це лише рекламні дрібниці, і закрив провадження. Мовляв, склад злочину не знайшли, хоча навіть не спромоглися перевірити трафік дзвінків із погрозами чи з’ясувати, хто саме здирав плакати. Ба більше, дізнавач примудрився допитати адвоката потерпілих як свідка, що є відвертим процесуальним абсурдом.

Суд такий «творчий підхід» до розслідування не оцінив і вказав на відверту формальність роботи копів. Постанову про закриття скасували, тож тепер одеській поліції доведеться не просто створювати видимість процесу, а таки з’ясувати, чиї вуха стирчать за пошкодженими білбордами та нічними дзвінками «доброзичливців».

В Одесі винайшли ідеальний рецепт, як не сісти за ґрати після «випадкової» крадіжки 7 мільйонів гривень у держави. Директорка ТОВ «Комплекс Курортний» вирішила, що будувати житло — це занадто просто, а от будувати схеми з фіктивним податковим кредитом — це справжній одеський бізнес. Разом із сумнівними партнерами вона «зекономила» на ПДВ майже 6,9 мільйона гривень.

Проте, коли детективи БЕБ почали дихати в спину, у бізнесвумен прокинулася феноменальна патріотичність. Вона раптово згадала про обов’язки перед бюджетом і одним махом повернула всі мільйони разом із пенєю. У нашому правосудді це працює як платна підписка на свободу: платиш — і ти знову законослухняна громадянка. Така собі легальна індульгенція для багатих.

Поки дрібних підприємців засипають перевірками, великі забудовники просто купують собі спокійний сон за офіційним прайсом Кримінального кодексу. Гарний приклад для наслідування: головне вчасно повернути те, що не вдалося остаточно приховати.

Коли Геннадій Труханов каже, що Корольов «зрадив через страх», здається, нам знову недоговорюють головне.

Бо реальні інтереси у Маратіка значно простіші — тендери і все, що з ними пов’язано.

Зараз, за нашою інформацією, триває моніторинг закупівель 2024–2025 років щодо ліквідації наслідків обстрілів — встановлення вікон і прибирання після «прильотів». І саме там бути багато цікавого для подальших кримінальних проваджень.

На цьому фоні особливо показово виглядає інше. Тендер по схилах ще процедурно не завершений.

Але це не заважає вже ганяти техніку, «освоювати» територію і паралельно знімати красиві відосики.

Виходить просто: рішення ще немає, а картинка вже готова.

Маратик, відосики — річ небезпечна. Інколи саме вони залишають зайві питання.

В Одесі виявили унікальну категорію «героїв», чия боротьба з пилом у кабінетах та юридичними комами оцінюється на рівні роботи в зоні бойових дій. ДБР розслідує, як в одному з місцевих підрозділів рятувальників розпиляли майже 1,4 мільйона гривень із резервного фонду держбюджету.

Виявилося, що у 2022 році додаткові винагороди за «невідкладні роботи» отримували не лише ті, хто гасив пожежі чи розміновував поля, а й фінансисти, юристи та навіть прибиральники. Поки реальні фахівці ризикували життям, офісний десант успішно освоював кошти під виглядом премій. Тепер слідство вивчатиме списки цих «бойових» бухгалтерів, банківські виписки та табелі їхнього героїчного сидіння в тилу.

Показово, що слідчий ДБР та прокурор, які так прагнули отримати доступ до документів, на судове засідання просто не з’явилися. Мабуть, втомилися від паперової тяганини. Суддя клопотання задовольнив і без них, давши два місяці на пошуки справедливості в платіжних відомостях.

Подільська Феміда в особі Олега Івінського виявилася надто милосердною до любителів чарки за кермом. Друга дисциплінарна палата ВРП нарешті оцінила цей специфічний гуманізм і відправила суддю на звільнення за системний порятунок п’яних водіїв від відповідальності. Схема була простою: замість законного штрафу та вилучення посвідчення Івінський штампував постанови про малозначність. Креативність судді вражала — у реєстрі знаходили по дві різні постанови на одну справу з ідентичними обставинами, але протилежними фіналами.

Аргументація Івінського заслуговує на окрему увагу. Він не позбавляв порушників прав, бо ті нібито мали захищати державу через свій мобілізаційний вік. Мабуть, на думку судді, п’яні віражі на дорогах Одещини — це найкращий вишкіл. Навіть рецидивісти з 1,65 проміле та винуватці ДТП отримували від нього лише усні зауваження або віру в їхнє щире каяття. Коли запахло смаленим, суддя спробував втекти у почесну відставку з довічним утриманням, проте ВРП вчасно зупинила цей маневр.

У Пересипському районі Одеси знову шукають, куди зникли бюджетні мільйони під час капітального ремонту. Місцеві посадовці разом із підрядником, схоже, мають особливий талант обирати найдорожчі будматеріали — ціни на них примудрилися завищити так, що бюджет недорахувався понад 3,5 мільйона гривень.

Ремонт будівлі та благоустрій території фінансували не лише з місцевого бюджету, а й за кошти Європейського інвестиційного банку. Мабуть, вирішили продемонструвати міжнародним партнерам справжній розмах одеського «господарювання». Тепер слідчі отримали доступ до всіх оригіналів: від кошторисів у форматі АВК-5 до фотофіксації прихованих робіт. Хоча головною «прихованою роботою» тут виглядає саме схема збагачення.

Окремої уваги заслуговує прокурор. Він настільки зайнятий боротьбою зі злочинністю, що на судове засідання навіть не з’явився і про причини не повідомив. Справді, навіщо витрачати час у суді, якщо клопотання все одно задовольнили? Тепер у правоохоронців є два місяці, щоб вивчити акти приймання та платіжки, які підтверджують таку щиру «турботу» про благоустрій міста.

Пам’ятаєте історію про маяківську «машину часу», про яку ми писали ще в січні? Ту саму, де посадовці сільради штампували рішення заднім числом, аби встигнути розібрати землю до воєнної заборони. Справа про дерибан 33 ділянок отримала логічне продовження в суді.

Схема виглядала «ідеально»: безкоштовні гектари роздали малозабезпеченим мешканцям, ті нібито одразу «продали» їх родичці службової особи, а та «подарувала» все добро неповнолітньому сину чиновника. Але на допитах селяни чомусь не захотіли грати роль успішних латифундистів. Люди чесно зізналися: заяв не писали, рахунків у банках не відкривали і жодної копійки за «продаж» землі не отримували.

Тепер слідство через суд отримало доступ до даних мобільних операторів. Будуть перевіряти, чи не володіють селяни даром білокації, адже в момент підписання паперів та нібито зняття готівки в банках їхні телефони знаходилися зовсім в інших місцях. Схоже, маяківські чарівники переоцінили силу паперової магії.

Реконструкція житла для прикордонників в Одесі — справа благородна, але для деяких посадовців ще й надприбуткова. Слідство вивчає, як у 2020 році на «додаткові роботи» з бюджету пішло 2,1 млн грн, які просто розчинилися в повітрі.

Виконавцем робіт обрали фірму, де офіційно працюють аж двоє людей, а податковий борг супроводжує її роками. Проте це не завадило посадовцям укласти з ними договір за «переговорною процедурою». Мабуть, так поспішали, що забули про закон: використовувати таку схему можна лише протягом трьох років після основного тендеру, а законний термін на той момент уже давно сплив.

У результаті мільйони перераховані, акти підписані, а об’єкт в експлуатацію так і не здали, бо ніхто там нічого не будував. ДАБІ жодних дозволів на введення в експлуатацію не видавала, бо й приймати не було чого. Тепер правоохоронці взялися за експертизу підписів. Суд дозволив вилучити оригінали наказів, рапортів та особових справ відповідальних осіб. Будуть з’ясовувати, чия саме рука так впевнено візувала документи за неіснуючі ремонти.

Одеські тилові «господарники» винайшли інноваційний спосіб зігріти військових — дровами, яких фізично не існує. Південне КЕУ закуповувало деревину за цінами, що у два-три рази перевищують ринкові: замість середніх 1200–1300 грн платили по 3195–3485 грн за кубометр. Ефективний менеджмент бюджетних коштів на потреби ЗСУ у всій красі.

Найцікавіше почалося під час перевірки «складів» у Житомирській, Київській та Миколаївській областях. Слідчі виявили, що за вказаними в договорах адресами жодних дров ніколи не було, а фірми-постачальники за цими локаціями нічого не зберігали. Схоже, паливо існувало лише у видаткових накладних, за якими справно перераховували мільйони на рахунки приватних осіб та компаній.

Під час обшуку в КЕВ м. Одеса на вулиці Незалежності, 18 правоохоронці вилучили стоси документів, наказів та зразків підписів посадовців. Суд наклав на них арешт, щоб паперові докази раптово не «згоріли» слідом за примарним паливом.