Одні переживають за посади.
Інші — за те, щоб зайве не стало публічним.

Але факт залишається фактом: кадрові зміни в керівництві Одеського регіону відбудуться.
І цей процес уже не зупинити.

🔥 Боротьба за вплив у Білгород-Дністровському суді набирає обертів

У скандальному Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області триває, схоже, внутрішня боротьба за контроль над судом.

👉 Виконуюча обов’язки голови суду — Юлія Шевчук — подала дисциплінарну скаргу на суддю Наталію Чебан.
Скаргу вже прийнято до розгляду, відкрито дисциплінарне провадження, питання винесене на засідання Вищої ради правосуддя.

👀 Пікантний момент: сама Юлія Шевчук не так давно також фігурувала у дисциплінарних процедурах, але тепер уже виступає ініціатором звинувачень.

⚖️ На тлі воєнного стану Білгород-Дністровський суд став відомим на всю країну —
через резонансні рішення, які, за даними публічних джерел, були поставлені “на потік”.

❓ Наведення порядку чи боротьба за владу?
Схоже, головні відповіді ще попереду.

❗️Суддів теж карають — і це не чутки

Суддю Доброславського районного суду Одеської області Наталію Вінську, яка раніше очолювала цей суд, притягнули до дисциплінарної відповідальності.
Наразі вона не є головою суду.

Тепер Вінська намагається оскаржити дисциплінарне рішення у Вищій раді правосуддя.
12 січня скаргу розглядатиме Перша дисциплінарна палата ВРП.

Чому це важливо? Бо роками людям здавалося, що судді — «недоторканні». Але ця історія показує:
👉 якщо суддя виходить за межі — система реагує;
👉 покарання можна перевірити, але не просто «зам’яти»;
👉 суд — це не закрите коло без відповідальності.

Незалежність суду — не означає безкарність.

Поліцейський «драйв» на трасі Одеса — Ізмаїл закінчився епічною зустріччю з мостом. Оперативник із Білгород-Дністровського на службовому Citroen Berlingo, ймовірно, вважав, що закони фізики та погодні умови — це лише необов’язкові рекомендації для тих, хто при виконанні. Поблизу села Новокам’янка Ізмаїльського району водій не впорався з керуванням на повороті та відправив автівку прямо в бетонне укріплення.

Результат поїздки сумний: у водія перелом стегна, у пасажирів-колег — зламані ребра та пневмоторакс. Не пощастило навіть ув’язненому з Ізмаїльського СІЗО, якого «з вітерцем» етапували в цьому ж авто — чоловік отримав розсічення обличчя. Такого рівня «комфорту» під час конвоювання затриманий явно не очікував.

Тепер розбите службове авто 2022 року випуску офіційно під арештом як речовий доказ. Машина відпочиватиме на спецмайданчику в Білгороді-Дністровському, поки ДБР розбирається, куди так поспішав екіпаж, ігноруючи реальність на дорозі.

Чергова історія про те, як надмірна довірливість та «патріотичний» порив доводять до суду. Уродженець Мелітополя, який нині мешкає в Одесі, вирішив сходити на побачення, але замість романтичної вечері влаштував фаєр-шоу на Французькому бульварі.

Усе почалося зі знайомства у мережі. Чоловіку написали нібито співробітники СБУ й переконали, що його нова знайома — ворожа агентка. Щоб «допомогти слідству» та «викурити» шпигунку, йому наказали підпалити двері її квартири. Наївний «спецагент» купив у найближчому «Сільпо» пляшку розпалювача, виконав завдання та навіть зняв відеозвіт для кураторів, очікуючи, що йому принаймні компенсують витрати на таксі.

Грандіозна диверсія провалилася через звичайний кухоль води, яким дружина власника житла миттєво загасила вогонь. Коли наступного ранку до чоловіка прийшли справжні правоохоронці, він був щиро здивований.

За такий перформанс суд призначив три роки позбавлення волі, але змилувався та замінив їх на рік іспитового строку.

В Одесі зафіксовано чергове будівельне «диво» на вулиці Лазарєва. Там дев’ять гектарів промислової землі раптом перетворилися на майданчик для зведення гігантського житлового масиву. Як це сталося без рішення міськради про зміну цільового призначення? Дуже просто — через вчасне знищення документів.

Слідчі з'ясували, що папери про зміну статусу ділянки просто спалили у 2020 році як такі, що не мають цінності. Тепер на місці колишніх заводів планують звести багатоповерхівки щонайменше на десять поверхів. Ба більше, забудовник вирішив, що його проєкт не такий вже й складний, і вказав середній клас наслідків замість найвищого.

Мабуть, безпека майбутніх мешканців не так цікавить авторів проєкту, як швидкість продажу квадратних метрів. Поки поліція копається в архівах та шукає сліди у цифрових системах кадастру, на ділянці вже щосили готуються до великого будівництва. Видно, хтось дуже сподівався, що термін «шахрайство» не стосується великих земельних апетитів під прикриттям турботи про розвиток міста.

У Київському районі Одеси чиновники винайшли цікавий спосіб керування часом. Договір на облаштування укриття акумуляторними системами уклали 13 жовтня, а в план закупівель цю потребу внесли лише наступного дня. Очевидно, бажання освоїти 535 тисяч гривень було настільки нестримним, що бюрократичні формальності просто не встигали за польотом чиновницької думки.

Тепер прокуратура намагається з'ясувати, куди насправді пішли гроші громади. Є обґрунтована підозра, що в актах виконаних робіт акумулятори виявилися значно потужнішими та дорожчими, ніж вони є в реальності. Поки підрядник і замовник бадьоро обмінювалися підписами на паперах, реальний стан захисної споруди на Люстдорфській дорозі викликав питання у правоохоронців.

Слідчі вже готують будівельну експертизу, щоб перевірити кожну закуплену деталь. Мабуть, організатори схеми сподівалися, що під час війни ніхто не помітить «дрібних» розбіжностей у датах та обсягах робіт. Але тепер їм доведеться пояснювати експертам, яким чином цифри в кошторисах стали такими привабливими для приватної кишені підрядника.

Новий рік в Одесі починається з конфлікту.

На виконкомі спалахнув скандал навколо приміщення дитячого центру юнацької Еврика». Депутат Етноровіч публічно обурився тим, що у закладу фактично забирають приміщення і передають його під Пенсійний фонд — без погодження з профільними депутатськими комісіями.

Етноровіч прямо заявив: у такому форматі «Еврика» більше працювати не зможе. Під час засідання він нагадав Ігорю Ковалю про попередні домовленості й коректно, але чітко дав зрозуміти, що зараз ці домовленості порушуються. Також наголосив: міська влада має рахуватися з депутатським корпусом.

Реакція Коваля була показовою. Він демонстративно проігнорував ці слова і все одно виніс питання на голосування виконкому, попри прохання голови профільної комісії зняти його з розгляду.

Це наочний приклад для «довірчих» депутатів від фракції, яку представляє Ітнарович. Усі розмови про домовленості — лише ілюзія. Розраховувати на них не варто. Їх просто використовують, а потім ставлять перед фактом.

Пріоритети очевидні:
замість дитячої та юнацької творчості — приміщення під Пенсійний фонд,
замість партнерства — мовчазне ігнорування.

В Арцизькій громаді винайшли чудовий спосіб освоєння бюджетних мільйонів під прикриттям турботи про дітей. Схема виглядає максимально "прозоро": спочатку купуємо скромні будинки за 150–180 тисяч гривень, оформлюючи їх на підставних осіб — бабусь чи прийомних дітей. Потім ці ж самі будівлі роками нібито орендуємо для дитячих будинків сімейного типу.

Справжня магія почалася, коли держава виділила субвенцію на купівлю житла для сиріт. Арцизькі посадовці разом із вихователями вирішили, що ці старі хати — майже елітні маєтки, і викупили їх у "своїх" людей за 5,1 мільйона гривень.

Такий стрімкий ріст вартості не снився навіть ринку нерухомості в центрі Одеси. Наразі слідчі вивчають документи в Арцизькій міській раді, аби зрозуміти, як державна допомога перетворилася на приватний капітал спритних ділків. Схоже, сімейні цінності у деяких місцевих діячів мають виключно грошовий еквівалент, а війна — зовсім не завада для розкрадання виплат, призначених дітям.

У Маяках на Одещині винайшли справжню «машину часу». Посадовці сільської ради так прагнули ощасливити три десятки громадян безкоштовною землею, що примудрилися оформити рішення заднім числом — нібито за три тижні до початку великої війни. Головна мета такої поспішності — обійти воєнну заборону на приватизацію сільгоспземель, яка почала діяти з квітня 2022 року.

Схема виявилася напрочуд зворушливою та сімейною: 60 гектарів родючої землі спочатку роздали підставним особам, які згодом «дружно» переписали майно на родичів посадовців та наближених до місцевого агробарона осіб. Не оминули увагою і берег Дністра, і навіть територію місцевого ринку — усе це стало приватною власністю через підставних осіб.

Тепер слідчі намагаються з’ясувати, чи справді одна з «щасливих» власниць двох гектарів взагалі бачила ті документи. Для цього довелося вилучати її робочі папери в одеській лікарні, де жінка працювала роками. Мабуть, талант до оформлення гектарів у медперсоналу проявляється виключно за вказівкою керівництва сільради.

В Одесі світлофори працюватимуть навіть у найтемніші часи, щоправда, бюджету міста це коштувало як політ у космос. Детективи БЕБ зацікавилися закупівлями комунальної установи СМЕП, яка замовила джерела безперебійного живлення на солідні 40 мільйонів гривень.

Схема виявилася простою як дорожня розмітка: безперебійники купували через низку «дружніх» фірм-прокладок. У результаті ціна для міста виросла рівно вдвічі від реальної ринкової вартості. Поки водії чекають на зелене світло, організатори схеми, схоже, збирали свій власний «зелений» урожай прямо з міської казни.

Суд дозволив детективам вивчити історію дзвінків та переміщень десяти підозрюваних. Слідство планує дослідити, як часто та в яких локаціях Одеси посадовці та бізнесмени обговорювали деталі свого «успіху». Схоже, замість премій за інновації, комусь доведеться готувати пояснення про те, куди зникли мільйони на шляху від заводу до одеського світлофора.

У Северинівській громаді аграрії вирішили, що статус національного парку — це лише дружня рекомендація, а Куяльницький лиман найкраще виглядає в оточенні зернових культур. На папері вони мали б випасати худобу на пасовищах, але замість корів на заповідні землі вигнали техніку з гербіцидами. Охоронна зона та прибережна смуга для справжніх господарів — просто зайві 150 гектарів родючого ґрунту.

Коли прийшли слідчі, директор фірми продемонстрував договір оренди від 2020 року. Щоправда, колишній сільський голова Северинівки дуже здивувався, бо такий документ бачить вперше і нічого подібного не підписував. Договір виявився справжнім фантомом: ні реєстрації, ні кадастрового номера, ні совісті. Адвокати фірми тепер тримають цей «артефакт» під замком, гордо заявляючи, що ділитися оригіналами з поліцією — це їхнє право, а не обов’язок.

Слідчі теж відзначилися майстерністю: так хотіли отримати доступ до документів, що забули додати до клопотання постанову про призначення експертизи. Як результат — суддя дозволив забрати лише копії. Тепер аграрії-експериментатори можуть і далі зберігати свій загадковий папірець, поки екологія лиману страждає від великих бізнесових апетитів.

В Ізмаїлі виявили атракціон залізничної щедрості за державний кошт. Поки країна дбає про функціонування портів як об'єктів критичної інфраструктури, службовці місцевого морського підприємства вирішили, що державні колії — це безплатний бонус для обраних сусідів. Дві приватні компанії, чиї термінали вдало межують із причалами в районі елеватора, роками використовували рейки для відстою та маневрів своїх вагонів, зовсім не переймаючись оплатою.

Масштаби такої "доброти" вражають: через державні тупики прокотилося 300 тисяч тонн вантажів, а повз бюджет порту пролетіло 2 мільйони гривень. Схема геніальна у своїй простоті — жодних договорів і повний ігнор встановлених тарифів. Тепер поліція вивчає посадові інструкції та накази про призначення портових чиновників, які так сильно полюбили приватний бізнес, що влаштували йому залізничний комунізм. Суд надав доступ до документів, тож за безплатні поїздки доведеться відповідати.

В Одесі всі дороги до морського порту ведуть через приватну касу. Схема настільки класична, що вже навіть не дивує: міська рада ще у 2016 році заборонила фурам їздити вулицями Чорноморського козацтва, Отамана Головатого, Церковною та Одарія. Турбота про спокій одеситів виявилася чудовим бізнесом — тепер заїхати в порт можна лише через територію Сухого порту, де за кожен чих треба платити приватній фірмі.

Але на платному проїзді не зупинилися. Поки правоохоронці роками «не помічали» монополію, на ділянках почали будувати зернові термінали під виглядом звичайних складів. Документи видавали майстерно: цільове призначення землі — для транспорту, а фактично будують об’єкти для переробки зерна. Поліція раптом зацікавилася, як одеські чиновники видавали містобудівні умови з порушенням закону та де загубилися дані про обмеження забудови. Суд дав добро на виїмку архівів та дозвільних паперів у департаменту архітектури. Цікаво, скільки ще таких «випадкових» помилок знайдеться в паперових завалах мерії.

38 ділянок на сина чиновниці: НАЗК підтвердило те, про що роками говорять у Маяках

НАЗК завершило повні перевірки декларацій директорки Департаменту фінансів Одеської ОДА Марини Зінченко за 2022–2023 роки. Висновок — порушення на мільйони гривень.

Ключовий факт:
Зінченко не задекларувала 38 земельних ділянок, оформлених на її неповнолітнього сина. Їхня вартість — понад 2,2 млн грн. Походження коштів для набуття цих активів посадовиця не змогла підтвердити.

Загалом НАЗК встановило:
• за 2022 рік — необґрунтовані активи на 7,3 млн грн і недостовірні відомості на 3,1 млн грн;
• за 2023 рік — недостовірні відомості на 5,5 млн грн.

Матеріали передані до НАБУ, САП звернулась до ВАКС, а НАЗК направило висновок за ст. 366-2 КК України.

Саме ця історія напряму перегукується з тим, про що роками говорять у Маяках:
землю безкоштовно оформлюють на залежних осіб — а потім “переписують” у потрібні руки.

Показовий момент: нині між Мариною Зінченко та головою Маяківської громади — відверта дистанція. Вони майже не спілкуються, хоча ще зовсім недавно були, як кажуть у селі, “не розлий вода”.
У громаді це сприймають просто — обидві сторони намагаються відмежуватися одна від одної, бо надто добре зрозуміло, як саме все це відбувалося.

Те, що раніше звучало як “чутки з села”, тепер має офіційне підтвердження:
38 земельних ділянок на сина високопосадовиці — це вже не версія, а факт із документів НАЗК.

Приморський суд Одеси вирішив, що життя власників елітної нерухомості має бути легким і безтурботним. Поки в країні тривають розслідування, служителі Феміди повернули право розпоряджатися майном громадянам Азербайджану, Туреччини та їхнім українським партнерам. Мова про солідний список активів, який раніше так необачно заблокував київський суд.

Тепер господарі життя знову можуть легально продавати або здавати в оренду п’ять паркомісць на вулиці Львівській та цілий торговельний комплекс у селищі Мізікевича на проспекті Маршала Жукова. Але справжня перлина цієї колекції — будівлі з терасами для зберігання «рибальського інвентарю». Очевидно, розкішні тераси площею понад 250 квадратів вкрай необхідні для якісного догляду за вудками. Не забули й про автопарк: під завісу розслідування з-під арешту випливли чотири Лексуси, новенький Range Rover 2023 року та квартира на Французькому бульварі.

Мабуть, слідство за два роки так і не змогло пояснити, як ці статки заважають встановленню істини. Одеське правосуддя вкотре нагадало: велике майно любить тишу і швидке зняття заборон.

Одеські військкоми та лікарі продовжують будувати власну «паралельну реальність», де мобілізація — це лише привід для покращення сімейного бюджету. Поки країна шукає ресурси для фронту, у коридорах місцевих ТЦК та кабінетах ВЛК активно торгують квитками у «недоторканність». Схема проста до болю: фальшиві діагнози, внесення казок у систему «Оберіг» та масове оформлення догляду за родичами.

Особливо зворушує «сімейний підряд». Один зі співробітників ТЦК виявився настільки турботливим чоловіком, що організував дружині безстрокову інвалідність, а собі — затишну відстрочку. Його колега, заступник начальника з мобілізаційної роботи іншого району, пішов ще далі й за допомогою Приморської міжрайонної МСЕК зробив інвалідом власного батька. Мабуть, у цих кабінетах вірус «раптової хвороби родичів» поширюється швидше за будь-яку пандемію.

Наразі слідчі отримали доступ до медичних справ цих новоспечених «хворих» у міській лікарні . Буде дуже пізнавально почитати, як здорові люди перетворюються на паперових інвалідів за один візит до потрібного лікаря. Одеська корупція — це коли служіння державі полягає у вигадуванні способів, як від цього самого служіння втекти.

Будівництво укриттів в Одесі перетворилося на захопливий квест із освоєння бюджету. Поки школярі та вчителі чекають на безпечні стіни, спритні ділки разом із посадовцями «бетонують» мільйони у власних кишенях.

Детективи Бюро економічної безпеки взялися за підрядника, який набрав замовлень на будівництво захисних споруд загальною вартістю понад 240 мільйонів гривень. Картина розкрадання просто епічна: ціни на матеріали завідомо роздуті, техніка на об’єктах невідомо чия, а самі будівельники — це «люди-невидимки», які офіційно на фірмі не працюють.

Особливо цікавим виявився аванс у 18 мільйонів на споруду в одному з ліцеїв. Гроші підрядник отримав ще наприкінці 2024 року, але куди вони зникли — велика таємниця, бо жодних закупівель матеріалів податкова не побачила. Схоже, «плідна співпраця» між замовниками та будівельниками виявилася настільки міцною, що на здоровий глузд та закони просто заплющили очі. Тепер слідчі вивчатимуть банківські виписки та бухгалтерські журнали, аби зрозуміти, як захисні споруди перетворилися на схеми для особистого збагачення під час війни.

Потрібно чітко розуміти одну базову річ: Олександр Авдєєв — це не самостійна фігура, а прямий виконавець і «фунт» Володимира Галантерника. Саме через нього протягом багатьох років вибудовувалася система контролю над ключовими міськими процесами.

❗ І тут принципово не має значення, хто саме формально обійматиме посаду заступника мера — одна людина, інша чи третя. Посади змінюються, а система залишається. І вже понад десять років ця система фактично перебуває під керівництвом Авдєєва.

🏗 Жодне незаконне будівництво в Одесі, зокрема в Аркадії, не відбувається поза цією структурою. Усі об’єкти, зведені з порушенням закону, з відхиленнями від містобудівних умов та обмежень, з відвертою зухвалістю, — це не випадковість і не «помилки». Це наслідок роботи відпрацьованого механізму.

Політично всі ці роки удари приймав на себе Геннадій Труханов, виконуючи роль публічного щита. Але якщо дивитися по суті, саме Авдєєв несе системну відповідальність за незаконну забудову, руйнування міського простору та ігнорування інтересів громади.

Усі ці проєкти не з’явилися самі по собі. Це результат багаторічного управління процесами, які були поставлені на потік і працювали в інтересах вузького кола осіб, а не міста.

🧩 Для будь-якої принципової й адекватної людини, яка справді хоче зробити для Одеси щось корисне, має бути очевидна проста аксіома:
людини з таким бекграундом, таким рівнем відповідальності та такою роллю в руйнуванні міста не повинно бути у владі.

Чи відбудуться зміни на ключових посадах в Одеській міськраді — ця прецедентна неділя може стати однією з вирішальних.

Саме зараз у публічному просторі формується відчуття неминучості кадрових рішень. Але якщо відкинути емоції телеграм-каналів, стає очевидно: нинішня інформаційна хвиля — це не про реформу управління, а про підготовку ґрунту під переділ впливу. Навколо фігури першого заступника мера Олександра Філатова свідомо створюється негативний фон, щоб зробити його можливе усунення «логічним» і прийнятним для публіки.

При цьому сама поява додаткового заступника не є проблемою. Для великого міста, яке живе в умовах війни, енергетичних ризиків і постійних криз, розподіл навантаження між кількома керівниками — це радше плюс. Питання не в посаді, а в тому, що її намагаються використати як інструмент перерозподілу ключових важелів управління.

Ключовий фактор — час. Місто входить у найскладніший період: зима, проблеми з опаленням, енергетикою та ЖКГ. У таких умовах різка зміна управлінської конфігурації означає розрив відповідальності. Нові керівники завжди зможуть сказати: «Ми прийшли, коли все вже було зруйновано», а попередні — вже не перебуватимуть у владі, щоб відповідати за наслідки.

Для виконувача обов’язків мера Ігоря Коваля це прямий ризик. Якщо він забере ключові повноваження у Філатова і передасть їх іншому центру впливу, це стане його особистим управлінським рішенням — а отже, і його відповідальністю за всі можливі провали в критичний період.

Саме тому малоймовірно, що мова йде про суто особисту ініціативу Коваля. Такі кроки — це завжди результат домовленостей між ключовими фракціями міськради: «Довіряй ділам», «Слугою народу» та «Європейською солідарністю». Без їхнього консенсусу жодна нова конструкція не буде стійкою.

Питання щодо призначення Інни Поповської заступницею мера Одеси фактично вирішене.

У Олександра Філатова забирають будівництво та землекористування — фінансово найцікавіші й політично контрольні напрями. Натомість залишають лише проблемне ЖКГ.

В умовах воєнного стану та важкої зими ця сфера гарантовано б’є по рейтингу. Філатова свідомо залишають у ролі «хлопчика для биття», перекладаючи на нього відповідальність за системну кризу.

Мета очевидна: не перерозподіл ресурсів, а знищення політичного капіталу й фактичний хрест на його майбутніх амбіціях балотуватися в мери.
Спробуйте вгадати , хто стоїть за такими розкладом ….