"Комар носа не підточить"
Цей фразеологізм є у всіх слов’янських мовах. Спочатку під фразою «комар носа не підточить» розуміли щільно підігнані дошки, колоди, камені, між якими важко було просунути навіть такий тонкий і гострий предмет, як комариний ніс.
У наш час фразеологізм «комар носа не підточить» уживають на означення якісної роботи, в якій важко знайти недоліки.
🔸Документи різні підготуйте, щоб і комар носа не підточив (М. Стельмах).
Цей фразеологізм є у всіх слов’янських мовах. Спочатку під фразою «комар носа не підточить» розуміли щільно підігнані дошки, колоди, камені, між якими важко було просунути навіть такий тонкий і гострий предмет, як комариний ніс.
У наш час фразеологізм «комар носа не підточить» уживають на означення якісної роботи, в якій важко знайти недоліки.
🔸Документи різні підготуйте, щоб і комар носа не підточив (М. Стельмах).
"Курям на сміх"
Курка, за народним уявленням, належить до малошанованих птахів. На відміну від інших свійських птахів вона не вміє ні плавати, ні літати. Усі курячі інтереси обмежуються їжею, що й відображено у прислів’ї: «Кому що, а курці — просо».
Про недобре збудовану хатину кажуть, що вона стоїть на курячих ніжках. А коли людина зробить щось таке, що з неї й «кури сміються», то це вже буде неперевершена дурниця.
🔸Затія твоя справді годиться курям на сміх,— огризнувся Кіндрат (А. Іщук).
Курка, за народним уявленням, належить до малошанованих птахів. На відміну від інших свійських птахів вона не вміє ні плавати, ні літати. Усі курячі інтереси обмежуються їжею, що й відображено у прислів’ї: «Кому що, а курці — просо».
Про недобре збудовану хатину кажуть, що вона стоїть на курячих ніжках. А коли людина зробить щось таке, що з неї й «кури сміються», то це вже буде неперевершена дурниця.
🔸Затія твоя справді годиться курям на сміх,— огризнувся Кіндрат (А. Іщук).
"З роси та води"
Давні слов’яни на Івана Купала (7 липня) відзначали свято роси. Вони вірили, що на світанку цього дня роса має цілющі властивості, надає краси і здоров’я, тому нею вмивалися, промиваючи хворі очі, качалися в росі, вважаючи, що вона передає земну плодючість. Існує приказка: «Діти — то Божа роса». За народними прикметами, коли роса — то гарна погода, а коли немає — буде дощ. Часто молоко називають «Божою росою», бо воно живить, додає здоров’я.
Роса — єдина форма природної води, яка оживлює землю, робить її родючою, змиває все нечисте, хвороботворне і зле: недарма вогонь і воду використовували як засоби магічного очищення. Тому наші предки щиро бажали одне одному: «Будь багатим, як земля, а здоровим, як вода».
Вислів «з роси і води Вам» означає побажання доброго здоров’я, багатства, гарного врожаю.
Давні слов’яни на Івана Купала (7 липня) відзначали свято роси. Вони вірили, що на світанку цього дня роса має цілющі властивості, надає краси і здоров’я, тому нею вмивалися, промиваючи хворі очі, качалися в росі, вважаючи, що вона передає земну плодючість. Існує приказка: «Діти — то Божа роса». За народними прикметами, коли роса — то гарна погода, а коли немає — буде дощ. Часто молоко називають «Божою росою», бо воно живить, додає здоров’я.
Роса — єдина форма природної води, яка оживлює землю, робить її родючою, змиває все нечисте, хвороботворне і зле: недарма вогонь і воду використовували як засоби магічного очищення. Тому наші предки щиро бажали одне одному: «Будь багатим, як земля, а здоровим, як вода».
Вислів «з роси і води Вам» означає побажання доброго здоров’я, багатства, гарного врожаю.
"Левова частка"
Батько фразеологізму — давньогрецький байкар Езоп. В одному з його творів Лев сказав: «Першу частку я дістаю як учасник полювання, другу — за відвагу, третю беру, знаючи апетит моєї сім’ї. Хто сумнівається в моєму праві на четверту частку, нехай виступить». І так він забрав собі всю здобич.
Та згодом вислів «левова частка» набув іншого значення — найбільша частка здобичі, грошей, майна, спадку тощо.
Батько фразеологізму — давньогрецький байкар Езоп. В одному з його творів Лев сказав: «Першу частку я дістаю як учасник полювання, другу — за відвагу, третю беру, знаючи апетит моєї сім’ї. Хто сумнівається в моєму праві на четверту частку, нехай виступить». І так він забрав собі всю здобич.
Та згодом вислів «левова частка» набув іншого значення — найбільша частка здобичі, грошей, майна, спадку тощо.
"Мертві душі"
Вираз належить Миколі Гоголю, в однойменному творі якого головний герой Чичиков скуповує в поміщиків «мертві душі» — померлих селян, які за документами вважаються живими. Та насправді цей вислів алегоричний, бо істинно мертвими душами є самі поміщики, які погрузли в захланності і бездуховності.
Фразеологізм «мертві душі» зберіг обидва значення: це люди, фіктивно десь зараховані, а також люди «мертві духом».
Вираз належить Миколі Гоголю, в однойменному творі якого головний герой Чичиков скуповує в поміщиків «мертві душі» — померлих селян, які за документами вважаються живими. Та насправді цей вислів алегоричний, бо істинно мертвими душами є самі поміщики, які погрузли в захланності і бездуховності.
Фразеологізм «мертві душі» зберіг обидва значення: це люди, фіктивно десь зараховані, а також люди «мертві духом».
"Не від світу цього"
Вислів має євангельське походження. Слова «Царство Моє не від світу цього» належать Ісусу Христу і означають, що його володарювання встановлене не законами людського світу, а Богом.
Згодом вираз «не від світу цього» набув дещо іншого значення. Так кажуть про людей замріяних, блаженних, що цураються реальності, захоплюються духовним, часто нехтують матеріальним.
Вислів має євангельське походження. Слова «Царство Моє не від світу цього» належать Ісусу Христу і означають, що його володарювання встановлене не законами людського світу, а Богом.
Згодом вираз «не від світу цього» набув дещо іншого значення. Так кажуть про людей замріяних, блаженних, що цураються реальності, захоплюються духовним, часто нехтують матеріальним.
"Передати куті меду"
За давніми українськими звичаями, на зимових святках тричі варили головну звичаєво-обрядову страву — кутю. Першу кутю готували на Святвечір, називали багатою, або Колядою, другу — у переддень Василя — щедрою, третю — у переддень Водохреща — голодною. Варили цю страву з найдобірнішої пшениці в глиняному горщику на непочатій (набираній до схід сонця) воді. Готову кутю змішували з медом і маком. Щоб кутя була смачна та поживна, потрібно не перебавити меду. Занадто солодкий смак може зіпсувати головну страву різдвяних свят.
Фразеологізм «передати куті меду» означає перевищувати що-небудь, норму, міру в чому-небудь.
За давніми українськими звичаями, на зимових святках тричі варили головну звичаєво-обрядову страву — кутю. Першу кутю готували на Святвечір, називали багатою, або Колядою, другу — у переддень Василя — щедрою, третю — у переддень Водохреща — голодною. Варили цю страву з найдобірнішої пшениці в глиняному горщику на непочатій (набираній до схід сонця) воді. Готову кутю змішували з медом і маком. Щоб кутя була смачна та поживна, потрібно не перебавити меду. Занадто солодкий смак може зіпсувати головну страву різдвяних свят.
Фразеологізм «передати куті меду» означає перевищувати що-небудь, норму, міру в чому-небудь.
«Робити з мухи слона»
Цей вислів трапляється у «Хвалі мусі» грецького письменника III ст. н. е. Лукіана, який посилається на нього як на загальновідоме прислів’я.
Значення вислову: занадто перебільшувати що-небудь.
🔸— Ти мене, Письменний, не лякай, — з почуттям власної гідності сказав Подорожній, — і не роби з мухи слона. (І. Муратов, Свіже повітря для матері)
Цей вислів трапляється у «Хвалі мусі» грецького письменника III ст. н. е. Лукіана, який посилається на нього як на загальновідоме прислів’я.
Значення вислову: занадто перебільшувати що-небудь.
🔸— Ти мене, Письменний, не лякай, — з почуттям власної гідності сказав Подорожній, — і не роби з мухи слона. (І. Муратов, Свіже повітря для матері)
"Посилати по рушники"
В українців рушник — символ злагоди, подружньої вірності, працьовитості, гостинності, надії, прощання. Його біле полотно і кожен елемент орнаменту мають глибоке значення.
Рушник відігравав ключову роль в оздобленні капищ, храмів, культових місць; ікони в церквах і хатах завжди прикрашали рушниками; традиційний хліб-сіль підносили на рушнику. З ним приходили в дім породіллі, ним благословляли дітей на самостійне життя, його давали в далеку дорогу, використовували під час будівництва оселі.
Рушники були невід’ємним атрибутом весілля: ними пов’язували молодих, старостів, сватів, прикрашали гільце, вистеляли дорогу від порога до стола; перший танець молоді танцювали на рушнику. Готуючись до одруження, дівчина вишивала декілька видів рушників. Якщо вона давала згоду на шлюб під час сватання, підносила старостам на тарелі два рушники, складені навхрест. Тому вислів «посилати по рушники» означає просити руки дівчини у неї та її батьків, сватати.
Інший рушник, найкрасивіший і найдорожчий, дівчина вишивала, щоб стати на нього з милим у церкві під час шлюбної церемонії. Звідси походить інший фразеологізм — «стати на рушнику», тобто взяти шлюб, одружитися.
В українців рушник — символ злагоди, подружньої вірності, працьовитості, гостинності, надії, прощання. Його біле полотно і кожен елемент орнаменту мають глибоке значення.
Рушник відігравав ключову роль в оздобленні капищ, храмів, культових місць; ікони в церквах і хатах завжди прикрашали рушниками; традиційний хліб-сіль підносили на рушнику. З ним приходили в дім породіллі, ним благословляли дітей на самостійне життя, його давали в далеку дорогу, використовували під час будівництва оселі.
Рушники були невід’ємним атрибутом весілля: ними пов’язували молодих, старостів, сватів, прикрашали гільце, вистеляли дорогу від порога до стола; перший танець молоді танцювали на рушнику. Готуючись до одруження, дівчина вишивала декілька видів рушників. Якщо вона давала згоду на шлюб під час сватання, підносила старостам на тарелі два рушники, складені навхрест. Тому вислів «посилати по рушники» означає просити руки дівчини у неї та її батьків, сватати.
Інший рушник, найкрасивіший і найдорожчий, дівчина вишивала, щоб стати на нього з милим у церкві під час шлюбної церемонії. Звідси походить інший фразеологізм — «стати на рушнику», тобто взяти шлюб, одружитися.
"Вольному воля"
Декілька століть тому удільні князі писали у своїх договорах один одному: «А боярам, і дітям боярським, і слугам, і селянам вольному воля…». У такий спосіб вони стверджували волю як право, привілей, що передбачав свободу дій та вчинків, можливість жити на землі, доки живеться, і піти, коли захочеться. Користувалися цією свободою тільки вільні люди: діти при батьках, брати при братах, небожі при дядьках та ін. Кріпаки, які належали панам, могли бути продані, убиті без суду й слідства, вигнані, тобто волі не мали.
Нині фразеологізм «вольному воля» вживають у прямому значенні: як хочеш, так і дій.
Декілька століть тому удільні князі писали у своїх договорах один одному: «А боярам, і дітям боярським, і слугам, і селянам вольному воля…». У такий спосіб вони стверджували волю як право, привілей, що передбачав свободу дій та вчинків, можливість жити на землі, доки живеться, і піти, коли захочеться. Користувалися цією свободою тільки вільні люди: діти при батьках, брати при братах, небожі при дядьках та ін. Кріпаки, які належали панам, могли бути продані, убиті без суду й слідства, вигнані, тобто волі не мали.
Нині фразеологізм «вольному воля» вживають у прямому значенні: як хочеш, так і дій.
"Добрими намірами вимощена дорога в пекло"
Англійський письменник Вальтер Скотт у романі «Ламермурська наречена» приписав цей вираз богослову Джоржу Герберту, який в одній із книг писав: «Пекло повне добрих намірів і бажань». Значення цього виразу в тому, що від добрих намірів до добрих справ іще далеко, і людей, які мають добрі наміри, але не здійснюють їх, не можна вважати праведниками, тому вони потрапляють не в рай, а в пекло.
Цей фразеологізм вживають тоді, коли мають намір зробити щось, беруть на себе зобов’язання, які можуть не виконати.
Англійський письменник Вальтер Скотт у романі «Ламермурська наречена» приписав цей вираз богослову Джоржу Герберту, який в одній із книг писав: «Пекло повне добрих намірів і бажань». Значення цього виразу в тому, що від добрих намірів до добрих справ іще далеко, і людей, які мають добрі наміри, але не здійснюють їх, не можна вважати праведниками, тому вони потрапляють не в рай, а в пекло.
Цей фразеологізм вживають тоді, коли мають намір зробити щось, беруть на себе зобов’язання, які можуть не виконати.
"Знати на зубок"
У народі існував звичай перевіряти на зуб (кусати) монети чи інші вироби із золота. Якщо на них не залишалось заглиблень від зубів, золото вважали справжнім, не підробкою.
Звідси й походить фразеологізм «знати на зубок», що означає дуже добре знати, глибоко засвоїти, вивчити напам’ять.
🔸– От-то го-ло-ва! Таких голів мало. Техніку знає на зубок («Рад. Укр.», 5. IV 1959, стор. 4).
У народі існував звичай перевіряти на зуб (кусати) монети чи інші вироби із золота. Якщо на них не залишалось заглиблень від зубів, золото вважали справжнім, не підробкою.
Звідси й походить фразеологізм «знати на зубок», що означає дуже добре знати, глибоко засвоїти, вивчити напам’ять.
🔸– От-то го-ло-ва! Таких голів мало. Техніку знає на зубок («Рад. Укр.», 5. IV 1959, стор. 4).
"Іти на Голгофу"
Фразеологізм походить із Біблії, з історії про життя Ісуса Христа. У Римській імперії, до якої належала Юдея, засуджених до страти розпинали на хресті. Прибита цвяхами до хреста людина повільно помирала від болю, голоду і спраги. Так було розіп’ято Ісуса Христа на Голгофі — пагорбі на околиці Єрусалима. Туди після катувань піднявся приречений Спаситель, несучи на собі важкого хреста для власної страти, як і всі, кого прирікали на смерть.
Вислів «іти на Голгофу» означає терпіти страждання за певну ідею чи людину; свідомо йти на безнадійну справу в ім’я високої мети.
Фразеологізм походить із Біблії, з історії про життя Ісуса Христа. У Римській імперії, до якої належала Юдея, засуджених до страти розпинали на хресті. Прибита цвяхами до хреста людина повільно помирала від болю, голоду і спраги. Так було розіп’ято Ісуса Христа на Голгофі — пагорбі на околиці Єрусалима. Туди після катувань піднявся приречений Спаситель, несучи на собі важкого хреста для власної страти, як і всі, кого прирікали на смерть.
Вислів «іти на Голгофу» означає терпіти страждання за певну ідею чи людину; свідомо йти на безнадійну справу в ім’я високої мети.
"Стояти на смерть"
Вислів «стояти на смерть» приписують російському полководцю М. Кутузову (1745—1813), герою війни 1812 р. з Наполеоном. Після відступу з Москви він готувався до рішучого контрнаступу. Під селом Тарутіно М. Кутузов сказав своїм солдатам та офіцерам: «Тепер ні кроку назад. Стояти на смерть!». Відтоді цей вислів увійшов у мовлення і тексти багатьох літературних творів.
Стояти на смерть означає обстоювати свої погляди, ідеї, боротися до кінця.
Вислів «стояти на смерть» приписують російському полководцю М. Кутузову (1745—1813), герою війни 1812 р. з Наполеоном. Після відступу з Москви він готувався до рішучого контрнаступу. Під селом Тарутіно М. Кутузов сказав своїм солдатам та офіцерам: «Тепер ні кроку назад. Стояти на смерть!». Відтоді цей вислів увійшов у мовлення і тексти багатьох літературних творів.
Стояти на смерть означає обстоювати свої погляди, ідеї, боротися до кінця.
"Гора породила мишу"
Вислів походить із байки давньогрецького байкаря Езопа «Гора, що народжує». Також римський поет Горацій у трактаті «Мистецтво поезії», висміюючи невмілих віршописців, що починали свої твори пишномовними виразами, писав: «Народжують гори, а родиться смішна миша».
Цей фразеологізм уживають, коли говорять про великі надії, але малі результати; про того, хто багато обіцяє, а робить мало. Синонімом до нього є приказка «з великої хмари малий дощ».
Вислів походить із байки давньогрецького байкаря Езопа «Гора, що народжує». Також римський поет Горацій у трактаті «Мистецтво поезії», висміюючи невмілих віршописців, що починали свої твори пишномовними виразами, писав: «Народжують гори, а родиться смішна миша».
Цей фразеологізм уживають, коли говорять про великі надії, але малі результати; про того, хто багато обіцяє, а робить мало. Синонімом до нього є приказка «з великої хмари малий дощ».
"Втрачене покоління"
Цей вислів походить з епіграфа до роману Е. Хемінгуея «І сонце сходить» («Фієста»): «Ви всі — втрачене покоління». Його вперше почула Гертруда Стайн від француза, власника гаража, який сказав своєму помічникові: «Нічого ви не вмієте, ви — втрачене покоління». Вона передала ці слова Е. Хемінгуеєві. Після публікації «Фієсти» вони стали широко відомими і набули значення певного соціально-психологічного феномену: втраченим поколінням називали людей, які пройшли через випробування Першої світової війни і втратили не тільки фізичне здоров’я, а й віру в розумність світу.
Тепер так кажуть про покоління, яке через складні суспільно-політичні та економічні умови не змогло реалізувати свій потенціал.
Цей вислів походить з епіграфа до роману Е. Хемінгуея «І сонце сходить» («Фієста»): «Ви всі — втрачене покоління». Його вперше почула Гертруда Стайн від француза, власника гаража, який сказав своєму помічникові: «Нічого ви не вмієте, ви — втрачене покоління». Вона передала ці слова Е. Хемінгуеєві. Після публікації «Фієсти» вони стали широко відомими і набули значення певного соціально-психологічного феномену: втраченим поколінням називали людей, які пройшли через випробування Першої світової війни і втратили не тільки фізичне здоров’я, а й віру в розумність світу.
Тепер так кажуть про покоління, яке через складні суспільно-політичні та економічні умови не змогло реалізувати свій потенціал.
"Дешево і сердито"
Раніше слово «сердитий» мало значення, протилежне сучасному. Воно спільнокореневе зі словом «серце» і означає «дорогий», «хороший».
Отже, придбати дешево і сердито — це за незначну ціну мати потрібну річ. Синонім цього фразеологізму — «хитро, мудро і недорогим коштом».
Раніше слово «сердитий» мало значення, протилежне сучасному. Воно спільнокореневе зі словом «серце» і означає «дорогий», «хороший».
Отже, придбати дешево і сердито — це за незначну ціну мати потрібну річ. Синонім цього фразеологізму — «хитро, мудро і недорогим коштом».
"За великим рахунком"
Походження цього вислову пов’язане з німецьким містом Гамбург. Щороку тут відбувалися змагання циркових борців, на яких судді з’ясовували дійсні класи професійної боротьби, на відміну від циркових поєдинків, де часто практикували програші за домовленістю і панував дух наживи. Тому кваліфікацію борців визначали подвійно — за звичайним рахунком і за гамбурзьким, тобто за великим.
Фразеологізм «за великим рахунком» означає по-справжньому, як потрібно, зрозуміло як.
Походження цього вислову пов’язане з німецьким містом Гамбург. Щороку тут відбувалися змагання циркових борців, на яких судді з’ясовували дійсні класи професійної боротьби, на відміну від циркових поєдинків, де часто практикували програші за домовленістю і панував дух наживи. Тому кваліфікацію борців визначали подвійно — за звичайним рахунком і за гамбурзьким, тобто за великим.
Фразеологізм «за великим рахунком» означає по-справжньому, як потрібно, зрозуміло як.
"Золотий дощ"
Для давніх греків Зевс був богом ясного дня і неба, дощу, бурі, грому, батьком усіх богів і людей. Він спокусив багатьох богинь і земних красунь, до яких приходив у різних подобах. До красуні Данаї, яку, за наказом батька, переховували в підземному замку, Зевс проник у вигляді золотого дощу.
Тепер вислів «золотий дощ» уживають, коли говорять про несподіване, раптове збагачення, що, ніби дощ, упало з неба.
Для давніх греків Зевс був богом ясного дня і неба, дощу, бурі, грому, батьком усіх богів і людей. Він спокусив багатьох богинь і земних красунь, до яких приходив у різних подобах. До красуні Данаї, яку, за наказом батька, переховували в підземному замку, Зевс проник у вигляді золотого дощу.
Тепер вислів «золотий дощ» уживають, коли говорять про несподіване, раптове збагачення, що, ніби дощ, упало з неба.
"Лізти на рожен"
Слов’яни рожном називали довгу палицю із загостреним кінцем, яку використовували на полюванні. Декілька таких палиць під кутом укопували в землю вістрям догори і на них наганяли ведмедя.
«Лізти на рожен» означає йти на вірну смерть, зважуватися на ризиковане діло.
🔸Вони не лізли на рожен, не вихвалялись своїм умінням воювати, хоч молоді солдати мимоволі прислухались і придивлялись до них (Копиленко, Лейтенанти, 1947, стор. 96).
Слов’яни рожном називали довгу палицю із загостреним кінцем, яку використовували на полюванні. Декілька таких палиць під кутом укопували в землю вістрям догори і на них наганяли ведмедя.
«Лізти на рожен» означає йти на вірну смерть, зважуватися на ризиковане діло.
🔸Вони не лізли на рожен, не вихвалялись своїм умінням воювати, хоч молоді солдати мимоволі прислухались і придивлялись до них (Копиленко, Лейтенанти, 1947, стор. 96).