Генерував істот у автентичних українських локаціях заради натхнення. Деякі засновані на нашому фольклорі, інші просто на моїх дитячих асоціаціях. А якими істотами вас у дитинстві лякали батьки та друзі?

Проковтнув сезон «Doctor Death» за два дні. Вже й не пригадаю, коли востаннє бачив на екрані таких реалістичних і жахаючих соціопатів. (На думку спадає хіба що Хоумлендер.)

Автори створили дуже деталізований образ людини, для якої удавання є не виходом з зони комфорту, а якраз найбільш природнім станом. Така людина може дуже добре маніпулювати іншими, адже для неї експресія є лише інструментом для досягнення своєї мети. Вона не має емпатії та жодних моральних запобіжників.

Вона може брехати вам в обличчя, і сама в моменті буде вірити у власну брехню. А може казати правду, проте так, що ви в неї не повірите.

Відчуваючи свою безкарність, ця людина розвиває комплекс бога, стає все більш зухвалою, і може зруйнувати чимало людських доль, перш ніж хтось її зупинить.

Оцінка: 9/10🦊

тестовий варіант обкладинки для роману

граюсь

Та за шо

Серію фільмів Saw навряд можна віднести до перлин кінематографу, але важко заперечувати, що вони стали культурним явищем. Особисто в мене з ними повʼязано чимало ностальгії, і я досі бачу в історії чимало нерозкритого потенціалу.

Saw X виглядає дуже вигідно, як на тлі останніх стрічок з серії, так і в цілому. Мабуть, вперше глядачу дають привід співчувати бажанню Крамера провчити людей, що стали учасниками його гри.

Фільм повертається до більш класичних випробувань замість безкінечних данжів, а також дивує сюжетними ходами, яких до цього ми не бачили.

Стрічка досі не ідеальна, взагалі сама концепція вимагає чимало умовностей (до прикладу те, що люди не втрачають свідомість від больового шоку). Однак, вона дає людям усе те, що їм подобалось в перших фільмах і навіть трохи більше.

Нас не мучать купою флешбеків і божевільними переплетіннями таймлайнів, яке перетворює перегляд для непідготовленого глядача на fever dream. Фільм цілком комфортно буде дивитись навіть людині, яка бачила всього пару частин з циклу і вже не сильно памʼятає подробиць.

Єдине, що мене досі засмучує, так це те, що майже повністю опускається моральна сторона вчинків Крамера. Мені справді важко зрозуміти, чи автори хоч трохи вірять в його філософію. Чи бачать вони протиріччя, коли Джон каже, що зневажає убивць, проте не має жодних проблем з тим щоб вбивати поліцейських направо і наліво або ж використовувати окремих людей, як обʼєкт у чужому випробуванні, коли вони по суті ніяк не можуть вплинути на результат.

X трохи заграє з цією думкою, але досі не приходить до якогось притомного висновку. В підсумку Крамер має явну моральну перевагу над своїми жертвами, і можна подумати, що в його ідеології нема ніяких проблем. Дуже сподіваюсь, що це ще спробують дослідити в наступних частинах.

Про талант Макевоя я вже писав у відгуку на фільм «Спліт». Тепер же зʼявилася нагода насолодитися його грою, коли за кріслом режисера сиділа людина, яка дійсно розуміється на кіно.

«Speak no evil» це стрічка, яка може багато чому навчити у сценарному плані. Показати, як тонке відчуття психології і грамотне вибудовування сюжету може дозволити вам створити напругу навіть в обставинах, де ніякої явної загрози немає.

По суті більшу частину фільму ми відчуваємо, що відбувається щось дивне, але не розуміємо у чому саме проблема. Глядач перебуває у постійному передчутті якогось «вибуху», але не отримує його аж до самого фіналу.

При цьому фільм не набридає. За взаємодією персонажів дуже цікаво спостерігати, кожна інтеракція містить елемент інтриги або прихованого конфлікту. Кіно також бере хорошим гумором та, як вже сказано вище, надзвичайно заворожуючими акторськими перфомансами.

Останні ж пів години будуть настільки насиченими, що ви не зможете всидіти на місці без емоційних вигуків та нервових посмикувань. Напружена взаємодія між героями дуже швидко ескалує у справжній слешер, де обидві сторони проявлятимуть неабияку винахідливість, аби перехопити ініціативу.

При другому перегляді розумієш наскільки автори продумали кожну деталь. Ніщо не береться нізвідки. Кожна з повішених рушниць обов’язково має вистрілити. Дія кожного окремого персонажа має логіку у контексті його характеру та розвитку. Наполегливо раджу усім пошановувачам якісного горрору бігти в кінотеатри, поки фільм ще йде.

10/10🦊