Обережно спойлери

Всі кадри, пов'язані з демонстрацією висоти або хиткості антени зняті чудово. Прям долоньки пітніють. Однак, окрім цього фільму особливо дивувати нема чим. Головні героїні це стандартні дівчата з фільмів жахів кінця нульових, початку десятих, а другорядні так і взагалі чисто функціональні. Батько гг, здається, був потрібен лише для того щоб постійно повторювати "я хочу, щоб ти жила". В нього настільки немає ніякої особистості, що його появи з певного моменту почали мене щиро смішити.

Від кінцівки взагалі віє парадійністю. Заради однієї дівчини, послали штук двадцять автівок та декілька гелікоптерів. Думали, що рятують президента США - не інакше. Батько приїздить, каже своє фірмове "я хочу, щоб ти жила", а тоді "поїхали додому". Ні тобі лікарні (а дівчина за кілька днів їла лише сире м'ясо птаха та має купу серйозних ран, деякі з яких цілком імовірно інфіковані, не кажучи вже про ментальний стан), ні поліції, ні оплакування загиблої подруги.

5/10🦊

Генерував істот у автентичних українських локаціях заради натхнення. Деякі засновані на нашому фольклорі, інші просто на моїх дитячих асоціаціях. А якими істотами вас у дитинстві лякали батьки та друзі?

Проковтнув сезон «Doctor Death» за два дні. Вже й не пригадаю, коли востаннє бачив на екрані таких реалістичних і жахаючих соціопатів. (На думку спадає хіба що Хоумлендер.)

Автори створили дуже деталізований образ людини, для якої удавання є не виходом з зони комфорту, а якраз найбільш природнім станом. Така людина може дуже добре маніпулювати іншими, адже для неї експресія є лише інструментом для досягнення своєї мети. Вона не має емпатії та жодних моральних запобіжників.

Вона може брехати вам в обличчя, і сама в моменті буде вірити у власну брехню. А може казати правду, проте так, що ви в неї не повірите.

Відчуваючи свою безкарність, ця людина розвиває комплекс бога, стає все більш зухвалою, і може зруйнувати чимало людських доль, перш ніж хтось її зупинить.

Оцінка: 9/10🦊

тестовий варіант обкладинки для роману

граюсь

Та за шо

Серію фільмів Saw навряд можна віднести до перлин кінематографу, але важко заперечувати, що вони стали культурним явищем. Особисто в мене з ними повʼязано чимало ностальгії, і я досі бачу в історії чимало нерозкритого потенціалу.

Saw X виглядає дуже вигідно, як на тлі останніх стрічок з серії, так і в цілому. Мабуть, вперше глядачу дають привід співчувати бажанню Крамера провчити людей, що стали учасниками його гри.

Фільм повертається до більш класичних випробувань замість безкінечних данжів, а також дивує сюжетними ходами, яких до цього ми не бачили.

Стрічка досі не ідеальна, взагалі сама концепція вимагає чимало умовностей (до прикладу те, що люди не втрачають свідомість від больового шоку). Однак, вона дає людям усе те, що їм подобалось в перших фільмах і навіть трохи більше.