Друзі, хочеться почути вашу думку. Чи можна при написанні художнього твору в умовах сьогодення згадувати імена російських письменників, артистів, блогерів тощо? Адже це тривалий час було частиною нашого інформаційного простору, і може використовуватись, як деталь, яка допоможе читачеві зрозуміти персонажа, зануритись у контекст, відчути дух певного часу. З іншого ж боку, можливо, таким чином я лише буду привертати до них зайву увагу? Популяризувати їх імена і тому подібне. А як бути з межовими прикладами, на кшталт Лободи чи Бардаша? А як щодо відносно порядних та все ж переважно російськомовних Стрикало та Bahroma?

Я влаштую невеличке опитування, але був би радий почитати розширену позицію в коментарях.

Не знаю, писати про інший час це я ще розумію, але якщо ти живеш в Україні, а пишеш про англосаксонських чи японських персонажів, мені це здається комплексом меншовартості. По-перше, це в будь якому разі буде твір українця, який знає про Японію лише з аніме та дорам. Скоріше за все, ваші персонажі будуть вести себе +- як українці, лише вечерятимуть сидячі на підлозі та періодично промовлятимуть складні азіатські назви (промовлятимуть, звісно, українською мовою, адже ви самі японську або взагалі не знаєте, або знаєте гірше за японського першокласника). І хтось, хто має досвід життя в Японії — який отримати набагато легше ніж досвід життя у 18 сторіччі чи на іншій планеті — вам на це рано чи пізно вкаже. Не кажучі вже про самих японців, які, якщо колись доберуться до вашого твору, будуть кататися по підлозі від сміху. Краще вже одразу податися у фентезі та не вводити людей в оману, пишучи про країну, якої не існує.

Легко докладалися до культур колишніх імперій, які кожен рік продукують тисячі годин різноманітного контенту, що перекладається на всі мови світу, але їй богу, у нас тут стільки відбувається, є простір для будь-яких сюжетів. Смішних, трагічних, любовних, воєнних, кримінальних, фантастичних, містичних. Поле непахане. Ви, як людина, дотична до цієї культури, можете її описати краще ніж будь-яку іншу. Ви маєте свій унікальний досвід, якого немає в 95% громадян західних країн. Цей досвід, це глибоке розуміння українського контексту могли б стати вашою візитівкою, коли ваші твори будуть перекладені на англійську та інші мови та будуть доступні читачам з інших країн. Треба лише відкинути упередження, і буде можливість стати одним з тих, хто закладатиме фундамент нової української літератури.

https://www.youtube.com/watch?v=CadrbWvZ4rE

Обережно спойлери

Всі кадри, пов'язані з демонстрацією висоти або хиткості антени зняті чудово. Прям долоньки пітніють. Однак, окрім цього фільму особливо дивувати нема чим. Головні героїні це стандартні дівчата з фільмів жахів кінця нульових, початку десятих, а другорядні так і взагалі чисто функціональні. Батько гг, здається, був потрібен лише для того щоб постійно повторювати "я хочу, щоб ти жила". В нього настільки немає ніякої особистості, що його появи з певного моменту почали мене щиро смішити.

Від кінцівки взагалі віє парадійністю. Заради однієї дівчини, послали штук двадцять автівок та декілька гелікоптерів. Думали, що рятують президента США - не інакше. Батько приїздить, каже своє фірмове "я хочу, щоб ти жила", а тоді "поїхали додому". Ні тобі лікарні (а дівчина за кілька днів їла лише сире м'ясо птаха та має купу серйозних ран, деякі з яких цілком імовірно інфіковані, не кажучи вже про ментальний стан), ні поліції, ні оплакування загиблої подруги.

5/10🦊

Генерував істот у автентичних українських локаціях заради натхнення. Деякі засновані на нашому фольклорі, інші просто на моїх дитячих асоціаціях. А якими істотами вас у дитинстві лякали батьки та друзі?

Проковтнув сезон «Doctor Death» за два дні. Вже й не пригадаю, коли востаннє бачив на екрані таких реалістичних і жахаючих соціопатів. (На думку спадає хіба що Хоумлендер.)

Автори створили дуже деталізований образ людини, для якої удавання є не виходом з зони комфорту, а якраз найбільш природнім станом. Така людина може дуже добре маніпулювати іншими, адже для неї експресія є лише інструментом для досягнення своєї мети. Вона не має емпатії та жодних моральних запобіжників.

Вона може брехати вам в обличчя, і сама в моменті буде вірити у власну брехню. А може казати правду, проте так, що ви в неї не повірите.

Відчуваючи свою безкарність, ця людина розвиває комплекс бога, стає все більш зухвалою, і може зруйнувати чимало людських доль, перш ніж хтось її зупинить.

Оцінка: 9/10🦊