23 серпня
Євангеліє від Матвія, розділ 12
«Кажу ж вам, що за кожне пусте слово, яке люди скажуть, відповідатимуть судного дня» (Матв. 12:36).
Сем, Керлі, Ред, Майк та Лі відвідували один клас Суботньої школи. До того ж вони створили свій клуб під назвою «Слідопити за Ісуса». Але одного разу до їхнього міста приїхав Едді Джоунс. Разом з матір'ю вони оселилися в сусідньому будинку. За кілька днів Сем, президент клубу, запитав:
«Хтось запросив нового хлопчика приєднатися до нашого класу?»
«Нізащо! Він тільки все зіпсує! – сказав Керлі. – Він нам не потрібний, і я скажу вам чому. Він – злодій!»
«Що він вкрав?» – запитав Майк.
«Цього ранку він вкрав пляшку молока прямо з ґанку чужого будинку! – сказав Керлі. – Повірте мені, я з ним поговорив, і він повернув її».
«Ти хочеш сказати, що такий великий хлопчик украв пляшку молока?» – запитав Сем.
«І це ще не все. Я спостерігав за ним з вікна і бачив, як одразу після цього він перейшов на інший бік і вкрав молоко у містера Ендрюса. Він злодій, кажу вам!»
«Почекай трохи, – сказав Сем. – Не будемо називати його так, поки не дізнаємося, чому він це зробив. Ви, хлопці, зачекайте тут. Я незабаром повернуся».
Сем справді швидко повернувся, і всі з нетерпінням зібралися довкола, щоб дізнатися, у чому ж річ.
«Отже, хлопці, усе було так. Мати Едді захворіла. Після переїзду майже не залишилося грошей. Але мама Едді – медсестра, і щойно вона видужає, то відразу влаштується на роботу. Сам Едді також шукає роботу. Вони орендують цей будинок у містера Ендрюса. Сьогодні вранці Едді зустрів містера Ендрюса дорогою на вокзал. Старий попросив Едді передати молочнику, щоб той не привозив молоко доти, доки він не повернеться. До того ж містер Ендрюс дозволив Едді забрати те молоко, яке вже стояло на його ґанку».
«Ущипніть мене, – застогнав Керлі. – Будинок містера Ендрюса дуже схожий на наш будинок, і я просто подумав, що…»
«Просто подумав… Керлі! Як щодо того, щоб попросити Едді приєднатися до нашого класу та до нашого клубу?»
Усі хлопці дружно погодилися із цією пропозицією.
А ви вмієте тримати язик за зубами? Краще зав'яжіть його у вузол! А якщо ні, то вам буде дуже складно в день суду.

#памятна_перлина

Ми познали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!

📖1 Ів. 4:16

24 серпня
Євангеліє від Матвія, розділ 13
«Царство Небесне подібне до скарбу, схованого в полі» (Матв. 13:44).
У розділі 13 Євангелія від Матвія Царство Небесне порівнюється з дуже важливими та цінними предметами. В уривку Матв. 13:3-8 воно порівнюється із зерном, яке приносить багатий урожай тим, хто його сіє. У Матв. 13:46 – з дорогоцінною перлиною. У Матв. 13:44 воно порівнюється зі скарбом, схованим у землі, скарбом, який коштує більше, ніж вся власність людини, яка його знайшла. Чи розуміємо ми справжню цінність Царства Небесного, його близькість і доступність для всіх нас?
У письменника Рассела Конвелла є розповідь про старого перського шейха на ім'я Аль Хафід. Цей шейх мав великий маєток на березі річки Інд. Це був забезпечений і задоволений життям чоловік. Але якось у нього в гостях побував буддистський священник, і між ними відбулася розмова. Священник розповів шейху про алмази, які були дорожчі за золото.
Почувши про ці алмази, Аль Хафід загорівся бажанням дістати їх. «Хочу мати алмазні копальні», – мріяв шейх довгими безсонними ночами. І ось він продав своє господарство, залишив сім'ю під опікою сусіда і вирушив на пошуки алмазної копальні. Він шукав у Місячних горах в Африці, об'їхав усю Палестину, а потім і Європу, проте ніде не міг знайти алмазні копальні. Нарешті він розтратив усі гроші і залишився жебраком. У розпачі він кинувся в море біля Барселони і втопився.
Але на цьому історія не закінчується. Одного разу той самий буддистський священник прийшов до спадкоємця Аль Хафіда. Увійшовши до будинку, він помітив незвичайний блискучий предмет на камінній полиці. Підійшовши ближче, він вигукнув:
«Та це ж алмаз! Невже Аль Хафід повернувся?»
«Ні! Аль Хафід не повернувся, а це не алмаз, – відповів господар будинку. – Це просто гарний камінь, що я знайшов у нашому саду».
«Та це ж і є алмаз!» –- промовив священник.
Так воно й було. Вони вирушили в сад і в білому піску знайшли ще кілька дорогоцінних каменів. Ось так було виявлено відоме на весь світ родовище Голконда. Тільки подумати! Аль Хафід навіть не підозрював про те, що біля його будинку в землі лежали безцінні алмази.
Царство Небесне – коштовність, яка перебуває у ваших руках. Невже ви не усвідомлюєте багатства, яким володієте?

25 серпня
Євангеліє від Матвія, розділ 14
«Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене! І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його» (Матв. 14:30, 31).
Мабуть, винен був не лише сильний вітер. Думаю, Петро, ​​не позбавлений гордощів, відвів очі від Ісуса і повернувся, щоб побачити захоплені обличчя інших учнів. Той самий дух хвастощів змушує зразкових хлопчиків і дівчаток низько падати в очах своїх однолітків.
Джері був сильним і кмітливим хлопчиком. У свої десять років він являв собою приклад зразкової дитини. Однак, на жаль, він надто любив привертати до себе увагу і завжди вимагав похвали:
«Дивіться, як я б'ю по м'ячу! Дивіться, як я їду велосипедом!»
Слова «дивіться на мене» стали його девізом, і це нікому не подобалося. Одного разу він разом із сім'єю вирушив на узбережжя. Батьки орендували човен, і Джері навчився спритно веслувати. І він знову закричав:
«Дивіться на мене! Дивіться на мене!»
Одного ранку вся родина відпочивала на пляжі. Раптом Джері крикнув:
«Подивіться, як я обжену того хлопчика».
Він нахилився і сильно потягнув весла на себе. І ось тут одне з весел вискочило зі свого кочета (гнізда), а Джері перекинувся на ніс човна. Весло впало у воду і почало віддалятися від човна. Але Джері був дуже розумний. Він підвівся, озирнувся, а потім переставив кочет на корму човна. Далі він вставив весло, що залишилося, у цей кочет і почав повертати його з боку в бік, роблячи хвилеподібні рухи. Човен рухався вперед.
«Дивіться на мене! Дивіться на мене!» – тріумфував хлопчик.
Тієї миті друге весло вискочило з гнізда, Джері втратив рівновагу і впав за борт головою вниз. На щастя, поряд було багато людей. Один з них врятував Джері, другий витяг човен на берег, третій підібрав обидва весла. Це була невесела картина, проте хтось із натовпу пожартував:
«Дивіться на мене!»
І всі засміялися. Джері почервонів, але теж засміявся. Він був дуже розумний і того дня зрозумів одну з найважливіших істин у своєму житті. Відтоді ніхто не чув від нього його улюбленої фрази: «Дивіться на мене!»
Прислухайтеся до себе, і ви зрозумієте, що частіше, ніж потрібно, запрошуєте довколишніх подивитися на вас. Перестаньте це робити.

26 серпня
Євангеліє від Матвія, розділ 15
«Велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш!» (Матв. 15:28).
Ісус учинив багато чудес завдяки вірі людей, які просили Його про допомогу. Він завжди радів, коли знаходив у будь-кому «велику віру».
Цю історію слід знати кожному. Трохи менше двох століть тому в Англії жив чоловік на ім'я Джордж Мюллер. Його віра в Бога була дуже велика. І ще він мав чудову мрію: організувати в рідному Бристолі християнські дитячі будинки для бідних сиріт. Він вірив, що Бог доручив йому цю роботу і тому не відмовить у допомозі. Щоб дозволити Богові виявити Свою могутність, Мюллер вирішив ніколи не просити грошей на свою справу. Натомість він бажав молитися і вважав усі пожертвування роботою Господа. Мюллер почав молитися, і гроші не забарилися з'явитися. Тоді він орендував будинок і зібрав туди сиріт. Він молився щодня. І гроші з'являлися ніби самі собою. Чоловік орендував ще кілька будинків і перетворив їх на притулки. До 1841 року він утримував 96 сиріт. Продовжуючи молитися, за 60 років відкрив п'ять найбільших притулків у світі та надав підтримку більш ніж десяти тисячам дітей!
Якось Джордж Мюллер розповів Господу про те, що на свій день народження хотів би порадувати кожного з двох тисяч своїх сиріт невеликим частуванням. Він хотів, щоб кожній дитині дісталося по одному банану. Але дві тисячі бананів коштували дорого. Він перерахував гроші у своєму сейфі, а потім вирушив у місто, щоб подивитися, чи зможе він купити дві тисячі бананів. Уявіть собі його здивування, коли він дізнався, що компанія – постачальник бананів – уже відвантажила партію бананів для його притулку. Коли ж він повернувся і перерахував банани, їх виявилося рівно чотири тисячі – на дві тисячі більше, ніж він просив. Кожному із сиріт дісталося по два банани замість одного. Джордж Мюллер – чудовий взірець для всіх християн. Бог не міг не відгукнутися на таку віру й такі молитви.
Для Бога немає нічого неможливого. Питання лише в тому, чи є у вас віра. «Без віри неможливо догодити Богові» (Євр. 11:6). І пам'ятайте: «Молитва є ключем у руках віри, який відмикає небесну скарбницю, де зберігаються безмежні багатства Всемогутнього» (Е. Уайт. Дорога до Христа. С. 94).

27 серпня
Євангеліє від Матвія, розділ 16
«Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною» (Матв. 16:24).
На християнському шляху нам часто доводиться жертвувати своїми інтересами та зазнавати різних страждань. Ми називаємо це нашим хрестом. Чи здавалося вам коли-небудь, що ваш хрест надто великий чи важкий? Тоді послухайте таку історію.
Під час Першої світової війни Туреччина виступила як союзник Німеччини. Відразу після оголошення війни турецький уряд вирішив очистити територію своєї країни від ненависних вірменських християн. Бідолашних людей вигнали зі своїх будинків, зібрали в колони і повели до Аравійської пустелі. Частина репресованих вірмен померла дорогою. Інші потрапили в полон до арабів. Деякі з арабських шейхів були великодушні, інші виявляли надзвичайну жорстокість. На кордонах дружніх держав американські війська створювали табори для біженців із таких територій. І ось одного разу в один із цих таборів прийшла маленька вірменська дівчинка. Коли вона стала в чергу на медогляд, люди помітили, що вона відчуває сильний біль.
«Спирайся на мене, – запропонував сусід по черзі, – не бійся, я витримаю».
«Я не можу цього зробити», – відповіла бідолашна дівчинка.
«У тебе щось болить?»
«Я несу хрест, – промовила вона. – Тепер я знаю, що Ісусові було дуже боляче».
У цей час повз проходила медсестра. Вона помітила стан дівчинки й нахилилася, щоб оглянути її.
«Зараз, – сказала дівчинка. – Я вам покажу».
Вона оголила плечі, і всі побачили на її спині величезний опік у формі хреста. Хтось розпеченим залізом випалив на її спині хрест. Обпалені тканини набрякли і запалилися.
«Вони щодня трохи збільшували хрест, – розповіла дівчинка. – Вони вимагали від мене вибрати між Моххамедом і Христом, а коли я вибирала Христа, вони приносили загартоване залізо і продовжували тортури. Я думала, що мені доведеться померти за Христа. Але, на щастя, мені вдалося втекти, і ось я прийшла сюди».
Дівчинку відразу відправили до шпиталю, і вона одужала. Проте їй довелося нести свій хрест усе своє життя.
Наскільки великий ваш хрест? Наскільки він тяжкий?

28 серпня
Євангеліє від Матвія, розділ 17
«Це є Мій Улюблений Син, Якого Я вподобав; Його слухайте!» (Матв. 17:5).
Мойсею та Іллі випала найбільша честь, надана людям: втішати і підтримувати Ісуса перед розп'яттям. Як Ілля, так і Мойсей чудово знали, що таке страждання та розчарування. Наприкінці життя Мойсей молився: «Будь ласка, дозволь мені перейти річку і побачити Ханаан». Але Бог відповів відмовою. Ілля молився: «Дозволь мені померти». Проте Господь сказав: «Ні». У Божому плані цим людям було відведено більш почесну роль.
Одного разу на Різдво – тоді я працював у місіонерському центрі в Бірмі – я подарував своєму семирічному сину Ленні модель парового двигуна. Це був справжнісінький маленький паровий двигун. У крихітний котел можна було залити воду та розвести під ним вогонь. Поршень штовхав колесо, а з перепускного клапана лунав свист. Чудова іграшка! А як тішився син! Однак того ж дня надійшов лист від двоюрідних братів Ленні – Едвіна, Уїлфреда та Бадді. У листі йшлося про те, що цього лютого вони приїдуть у гості і житимуть у нас три місяці. Наприкінці листа було написано: «На Різдво нам подарували механічний конструктор». Я одразу уявив собі, як чудово буде з'єднати двигун Ленні і механічну карусель його братів. Але ж до їхнього приїзду ще добрих два місяці. До цього часу двигун Ленні напевно буде зламаний. Тому я запропонував:
«Сину, сховаємо на якийсь час твій двигун і дочекаємося твоїх братів з їхнім конструктором. Тоді ви зможете грати разом, це буде набагато веселіше».
Але син не бачив у цьому жодного сенсу і відповів, що хотів би почати грати із двигуном прямо зараз.
Я ще раз усе обміркував. Мені здалося, що я все одно мав рацію, тому я повторив, що так буде краще, і ми відклали іграшку до приїзду братів. Бідолашний Ленні дуже засмутився. Він не міг цього зрозуміти. Вісім тижнів минули дуже швидко, і ми вже зустрічали гостей. Вони розпакували свій конструктор. Я приніс новенький двигун Ленні. Незабаром ми вже підключили карусель до нашого двигуна, і четверо хлопців пищали від захоплення.
«Ну що, тепер ти радий, що ми дочекалися цієї миті?» – запитав я сина.
Як ви вважаєте, що він відповів? Він заліз мені на коліна, обійняв за шию і сказав:
«А як ти дізнався, що так буде краще, тату?»
І справді, батьки, учителі та Бог краще знають, що вам знадобиться в майбутньому. Якщо ви коли-небудь почуєте від них відмову, прийміть її з належною вдячністю. І тоді свого часу ви зрозумієте, що не помилилися.

29 серпня
Євангеліє від Матвія, розділ 18
«Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!» (Матв. 18:20).
Бабуся Бетті ніколи не пропускала молитовних зібрань. І зазвичай вона була єдиною учасницею цих зустрічей, крім служителя. Усі інші ніколи не мали часу для цього. Але бабуся Бетті казала:
«У будь-якому разі нас уже двоє. Отже, з нами обов'язково буде Господь».
Якось бабуся Бетті зламала ногу і залишилася вдома. У день молитовного служіння до неї прийшов маленький онук і побачив, що бабуся плаче.
«Що трапилося, бабусю?» – запитав хлопчик.
«Боббі, сьогодні я не можу піти на молитовне зібрання і боюся, що ніхто більше не прийде. Якщо й мене не буде, то Господь також може не прийти, бо в Біблії сказано: "Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!"».
Боббі здивовано вислухав усе це і сказав:
«Не турбуйся, бабусю. Я піду туди і помолюся разом із служителем. Разом зі мною там буде двоє. І тоді Бог буде з нами, чи не так?»
Після вечері Боббі не пішов грати з друзями, а натомість сміливо вирушив до церкви. Дорогою він зустрів старого Пітера Квірлза.
«Привіт, Боббі. Як твої справи?» – запитав той.
«Бабуся зламала ногу і тепер не може піти на молитовне зібрання. Тому я іду замість неї і помолюся разом із служителем. Тоді Господь також буде серед нас», – відповів хлопчик і пішов далі.
«Бабуся не прийде, – сказав Боббі пастору. – Тож другим сьогодні буду я. І Господь анітрохи не засмутиться».
З очей служителя почали капати сльози.
«Добре, Боббі, – сказав він, – помолимося».
Боббі коротко помолився, а потім почав молитися пастор. Під час його молитви до церкви зайшов старий Квірлз. Він також промовив молитву. Річ у тому, що він слідував за Боббі, щоб дізнатися, що ж робитиме цей хлопчик. Яке дивовижне було це зібрання – учотирьох. Так-так, Господь також був з ними. Коли всі вони піднялися з колін, Пітер сказав:
«Пасторе, від сьогодні я не пропущу жодного молитовного зібрання».
Я завжди буду третім.
Пітер розповів усім про молитву маленького Боббі, і ці люди теж почали відвідувати молитовні зібрання.
Подумайте, чи не бажаєте ви стати другим чи третім членом вашої домашньої молитовної групи?

❗А чи знаєте ви, що вже скоро добірка буде видалена?
Встигніть підписатись на дуже цікаві канали бо скоро такої можливості вже не буде😉


@bible_answer Біблійні бліц-вікторини
@audiobooks_christian аудіокниги та коментарі
@rodovid_ua Генеалогія для християн
@literature_quiz Біблія та культура
@pastorgrin Пасторські будні, теологія
@forpostpathfinder Ранкове натхнення підліткам
@bible_step Покрокове пояснення Біблії
@alive_psycholog Психолог з християнським цінностями
@bible_games1 Біблійні ігри (бібліотека)
@BibleLogic Біблійні завдання дітям
@bible_person Щоденники біблійних героїв
@yo_ur_friend Життя в моменті
@beitshalomkyiv Єврейська адвентистська громада
@livewithGod004 Біблія, роздуми, натхнення
@svitlo_mizh_riadkiv Цитати, думки, натхнення
@presviteralex Щоденник пресвітера церкви

📲 Знайди свій канал — підпишись — поділись із друзями!

Один народ. Один голос. Одна надія — Бог. 💙💛🙏