Вчора побачив репост свого допису (який видалив через неоднозначність автора — американського відставного генерал-лейтенанта, що мав контакти з представниками рф аж у 2016 році з приводу торгівельних санкцій; не те що патріот Зеленський, який зустрічався з росіянами в Омані, бачив мир в очах путіна, «розводив» війська на Донбасі, зірвав операцію «вагнергейт», відправив свого родича Беляєва налагоджувати контакти з фсб etc) у свого знайомого товариша, з яким у мене повʼязано багато теплих спогадів як під час подій на Майдані, так і під час АТО. Там в групі люди обговорювали що я перейшов на якісь (((демократичні))) позиції. Хоч я і живу за принципом «якщо треба пояснювати — то пояснювати не треба», але все ж дам розлогу відповідь:

1. Моя позиція з приводу виборів є і була незмінною: в умовах ліберальної демократії — ліберали, які втратили підтримку народу, не в праві забороняти вибори, тобто мають забезпечити їх проведення в строки та без будь-яких «але».

2. В умовах ліберальної демократії, я не буду підтримувати авторитарні методи глобалістів. Так само я б і не підтримав авторитарні методи комуністів, соціалістів чи подібних українофобних течій, які ведуть державу в прірву.

3. Поки до влади не прийдуть праві, я вважатиму будь-які спроби закрутити гайки вільному волевиявленню людей — авторитарним проявом. І буду виступати проти цього.

4. Я не буду підтримувати посилення проросійського корумпованого режиму глобалістів з ізраїльськими паспортами, який намагається знищити українців, як і москалі, з якими ким він імітує боротьбу.

На прикладі: всім відома європейська партія ХХ століття була в жорсткій опозиції до соціалістичного уряду у повоєнній державі, виступала за демократизацію політичного життя, і як результат — перемогла на виборах до парламенту, після чого на дванадцять років прийшла до влади, запровадивши жорсткий авторитарний правий режим. Я думаю, позиція вкрай зрозуміла і ясна.

https://send.monobank.ua/jar/ABkad3KouM