Бачив багато коментарів в інтернеті стосовно лекції 19-го квітня в Могилянці. Ось, наприклад, Катерина Дудка - випускниця Могилянки, ненависниця Авангарду та чомусь особисто мене, що написала дуже багато коментарів про захід, що пройшов під стінами Могилянки і навіть про книгу "Автаркія".

Її чоловік, письменник та перекладач Остап Євразієць, відносно нещодавно вступив в ЗСУ. Але як ви думаєте, чи був він хоч одного разу в якості піхоти в посадці? Ні, він прилаштований чи то в "культурний десант", чи деінде - в любому випадку, його "служба" дозволяє йому робити все що заманеться на його так званому "культурному" поприщі.

Він ніколи не загине в бою, не буде пораненим, не буде сидіти по норах у посадках чи у підвалах розвалених хат, бігати під артобстрілами, тягнути тіло вбитого товариша декілька кілометрів на евак. Не буде навіть лагодити техніку чи сидіти з пультом в бліндажі.

Чоловік Катерини Дудки проліз, прилаштувався, не будучи при цьому військовим спеціалістом і тд. І при якихось питаннях до нього, буде всім розповідати, що "робить свою справу", мабуть. І що він "військовослужбовець ЗСУ", який не пропускає жодного книжкового фестивалю чи презентації книжок. Наприклад, аби прочитати лекцію - я приїхав у Київ вранці в суботу і вночі того ж дня рушив одразу назад в свій батальон. А багато моїх друзів, що були справжніми правими інтелектуалами, взагалі ніколи вже не відвідають жодної книжкової ярмарки чи лекції.

Усі ненависні лівим авангардисти одразу після початку повномасштабки пішли в штурмову піхоту. Це були люди, що утворили орден, були ним виховані та намагалися жити згідно його орієнтирам: честь, мужність, віра в божествену природу людини та в вищу, провідну місію Української Нації на теренах залишків Європейської Цивілізації.

Наш орден, як і загалом український правий рух, на війні, в обличчі окремих людей явив Україні важливий тип: інтелектуал, що веде збройну боротьбу за націю.

Таким був Деймос, що його тексти, зокрема про індоєвропейських богів війни, викликають ненависть в тих лівих в інтернеті. Таким був Микола Крук, ідеолог правого руху України, який упорядкував всю базу чинного та організованого націоналізму та доніс ці ідеали новим поколінням українських націоналістів.

На завершення цього тексту – строфа з перекладу вірша поета, східняка, друга авангардистів, Кирила "Ельфа", про Авангард - перекладу, що здійснив Микола "Крук" Кравченко:

Сліпучо темним світанком
Поза директив і карт
На зло людожерам та комітетам
Ми зростимо Avantgarde!