З приводу інтерв’ю Маркуса скажу наступне:

Контрнаступ влітку 2023 був невдалим не через дії окремого/окремих комбригів, комбатів, до чого він підводить у відео, а через низку інших факторів.

• Невдало обраний час та місце. На Мелітополь варто було йти у 2022, коли ЛБЗ ворога була розтягнута, а частина військ стояла на Херсоні.
І бити, навіть тоді, варто було не на Роботине(найбільш укріплену ділянку фронту), а східніше 20км і західніше 15км нього.

• Відсутність надання нам достаньої кількості техніки, слабкість Байдена й демократів у цілому, їхнє бажання затягнути конфлікт й зробити його більш прогнозованим для себе. Проблеми з поставкою техніки розпочались якраз після наступу на Куп’янськ та звільнення з Херсону, чи ледь не кожен танк приходилось випрошувати. У результаті Абрамси так і не встигли до контрнаступу, авіація тим більше, хоча про це згодом.
Хоча про цей пункт, як і про наступний Ананьев промовчав, бо куратори по-голівці не погладять.

• Заборона збоку союзників знищувати ворожі комплекси РЕБ ракетами Хаймарс. Це була ціла епопея, саме тому робота БПЛА на напрямку на першому етапі наступу й перед ним була ускладненою.

• Відсутність достатньої кількості армійського ППО на напрямку.

Причина тут банальна, наших комплексів мало, ракет до них мало, а у союзників данний компонент фактично відсутній. У їх є лиш стінгери і все, що навколо нього. Далі вже йдуть потужні комплекси типу Петріота, які близько до ЛБЗ довго не живують.
Задача армійського ППО у переважній більшості у західних доктринах лежить на плечах авіації, яку нам не дали, тому і ворожі кашки майже безкарно палили наші колони.

• Останнє, після того як стало зрозуміло, що темпи наступу зірвані, про це навіть книжка пише, варто було послати «іноземних радників» на..уй і згортати лавочку. Вберегли б резерви принаймні.
Це впринципі ключова проблема нашого війська, а саме відсутність оперативності у прийнятті рішень. Таке потім сталось і з Кринками, та й до них було безліч випадків.

Яи були проблеми з офіцерським складом під час наступу? Так були.
Були комбати які зточували підрозділи у безсенсових атаках, були ротні які йшли з бойовими журналами у рюкзаку на штурм, були і танкісти які застрягли у власних бліндажах, та підбивали свою ж техніку, як і були начарти які відправляли пілотів на нуль забирати Мавік, а перед цим не слухали їх, що там Реб і командували їм летіти.

Але це все локальні проблеми, яких було безліч і до цього наступу, реальні я назвав вище.

Завжди найпростішим є відмовитись від відповідальності, а потім критикувати чужі помилки.
Скажу наступне, взимку 47ма, у Степовому, на передньому краї самого пекла, показала себе з кращої сторони її ефективна робота то один з головних показників успішності підрозділу.

PS: Сигара на відео є логічним продовження ідеолгії автора.

FPV на Волчанск!

Атмосфера героического штурма агрегатного завода штурмовиками РДК вдохновляет!

Работа экипажей, обеспечивавших огневую поддержку и подавление противника на Волчанском агрегатном заводе легла в основу текста песни "FPV на Волчанск".

Кадры работы экипажей аэроразведки и FPV стали видеорядом к песне.

Основано на реальных событиях.