ЗБІР НА РЕМОНТ АВТІВОК

Автомобіль незамінний засіб для піхотинця, завдяки якому виконуються безліч транспортно-логістичних задач. На жаль, перебування в зоні бойових дій включає в себе постійне пошкодження транспорту різними засобами ураження. Авангард потребує ресурсу на ремонт автівок для подальшого ефективного виконання бойових завдань.

Вдячні за вашу підтримку та просимо долучитись до розповсюдження.

🎯 Ціль: 200 000 грн

🔗 Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2ZbWdyU9PR

Рідко до всього цього використовувала слово «терміново», а щас кожен збір, за який я беруся особисто – терміновий 🫠

Ситуація така, моїм друзям треба тЕрМіНоВо полагодити корча, який уєбало фпвшкою коло Часіка. Тачка вже на сто, її шаманять і чим швидше ми зберемо бабки, тим швидше вони знову будуть їздити на своєму корчі, а не ділити одну ельку на дві групи, це пізда.

Без зайвих слів
🎯Ціль: 28 000

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/9Q21R53B35

💳Номер картки банки
5375 4112 1797 1410

В-П-У.
#Чупік

- Чупік, тут прийшла розпоряга, повідправляти сержантів в ТЦК щоб вони займались рекрутингом.
- Яких сержантів?
Ми обидва дещо натягнуто посміхаємось. По-перше: мій співрозмовник - сержант. Явно натякав на себе. По-друге: сержантів у нас майже не лишилось. Основна маса людей в нас благополучно потрьохсотилась, хтось втік в СЗЧ, хтось загинув. В нас залишилась купка людей які були раді вийти з села Нижня Залупа і тепер мали можливість бігати по полігону.

- Це тіпа “поповнення нема, йдіть когось собі надибайте і переконайте вступити до нас”?!
- Типу того.
- Вони взагалі в курсі, що рекрутинг 90% всіх підрозділів базується на одній єдиній фразі: “ви не потрапите в піхоту!”. Бо в умах обиватєля, піхота - це смерть. От тільки ти потрапив в списки піхоти, все - ти вмер-помер-убило, розпідарасило. А це неправда. В основном у нас люди вибувають по пораненням.
- Я вже бачу рекламний плакат і готовий слоган: ВСТУПАЙ ДО НАС! У НАС НЕ ВМИРАЮТЬ,У НАС - ТРЬОХСОТЯТЬСЯ.

Цього разу ми вже реготали в голос.

Всі розуміють що піхота це срака. Найкращі пригоди, найскладніші випробування і все це без тіні розуміння коли тебе підмінять. Всі кажуть що в житті немає справедливості, але в піхоті справедливість має від’ємне значення. Піхота це і складне випробування для командира. Ти можеш приймати вірні рішення, правильні рішення, але все одно хтось буде гинути чи зазнавати поранень (частенько з власної тупості, але то такоє). Тому єдине що лишається, це видати вдалий план і дати все що потрібно для його виконання. Але дуже часто для виконання задач тобі потрібні люди. А в тебе їх немає. Тобі їх ніким замінити, ніким поповнити. Або (що ще гірше) на поповнення тобі присилають якийсь “супер боєздатний” спєцназ підрозділ старих дідів, чи отказніків. І старший командир козиряє “я он роботу зробив, підкріплення вам організував”, а от ротні і комбати розуміють що кіна з цього не буде. Ці люди не здатні виконувати задачі. Єдине що вони можуть - сидіти по підвалам і скулити. Або ж кричати: “Там смерть, я їбав!”. Потолок професійних і вольових можливостей цих людей - сторожити другу лінію і ліниво її копати.
Верхній штаб лише дивиться на цифри штатки і бачить що у тебе в роті, нехай, 40 чоловік. Але піхоти з них - десять. Решта це управління і броня. По батальйону, генерал Ясєн Хуй, бачить купу людей що сидять в тилу. І йому пахую що це ПТРК, дроноводи, стройова, броня. Всіх в окопи, нахуй. Війна судного дня, нахуй. Що буде завтра - йому пахую і його не їбе. Йому головне сьогодні відстрілятись і виконать задачу. І доповісти.

Тому що доповідь це важливо. Бутусов, он, видав шикарну фразу: “Сунь Цзи написав трактат “Мистецтво війни”, а Збройні Сили України можуть написати свій трактат: “Мистецтво доповіді”.

ЗСУ дуже плотно просідає в плані піхоти. Як по якості, так і по кількості. Армія не навчилась берегти, держава не навчилась поповнювати, люди не навчились туди записуватись. Всі. Всі (включаючи мене, який сидить на КСП і гребе пиздяки лише епізодично) розказують шо: бля, нада записуватись в піхоту. Особливо смішно це чути від тих хто не в піхоті. Всі хто не в піхоті - більшість за хуй себе вкусить, але в піхоту не підуть. Бо вони теж свято впевнені що піхота це вмер-помер-убили.
Я інколи сумую за своїми буднями взводніка\ЗКРа. Але частіше радий що я вже не в тій сраці. Втеча з піхоти, це дуже дивна штука. З одного боку - ти радий що цей епізод життя скінчився. З другого - не вистачає двіжа.

Яке ж Остаточне Рішення(ТМ) по піхоті? Пан Сирський і всі генерали впевнені що в піхоту треба переводить всіх нахуй. Повитягати з тилу всіляких безполєзних кровосісь і закинути їх в піхтуру. Хай бігають. Але якісно прикіпівшого до свого місця підараса так просто ти з посади не переведеш. Та й це націлено більше на рядовий склад. Хоча багатьох старшин, сержантів, офіцерів можна було б закинуть на півроку в піхоту. Таке собі проф підтвердження придатності.
В ітогі в піхоту потрапляє всіляка тилова наволоч яка прикусила мінєта своєму начальству. Ну і купа середньої адекватності спєців. Артилеристи, водії тощо. Багато по зальоту.

А потім армія формує нові бригади і шукає артилеристів, водіїв, мінометників, стройовиків і поварів. Доля цих бригад - укомплектуватись командирами, тиловиками і мати жменьку бійців. Які будуть хуяритись 24\7 без шанса на перевод, відпочинок і дємбєль.
----------
додам що в кацапа справи так само. Вони теж просіли по кількості. По якості - їх піхота виросла з 22го року. Інколи здається що руска піхота це леви, або заматьорівші бойові підараси, але це лише здається. Видно завжди яйцатого чоткого пацика, але тільки ти його з дрона наїбнеш - з бліндажа вибігає 10 обісцяних іванушок і тікають світ за очі.
-----------

P.S.: Ну і наостанок: тренуйтесь. ТРО яке просиділо 2 года в умовних Чернівцях, і їх люди, сука, не вміють стріляти з РПГ. Тут вже не пройоб генерала. Тут вже пройоб офіцерського складу цих бригад.