Русаки сняли сюжет о супер оркском чемодане с рогами, который магическим образом защищает от всех видов атак с дронов.

Почему танк с этой рогатой залупой снимают с дрона в сюжете не пояснили.

​​Усі, думаю, вже чули про новий хрюк від "Гендервдеталях". Соєве фемло шукає ворога всередині країни, стверджуючи, наче наші захисники – це ґвалтівники, а жінки-військові на фронті стають жертвами домагань і насильства.

За таку клевету звісно треба відрубати руки, аби більше такого не писали, але поки хочу Вам нагадати, хто такі наші справжні вороги – росіянські загарбники. Справжні кати, що гвалтують, вбивають, викрадають, але ліві "чомусь" дуже люблять піклуватися про їхні права. У полоні, наприклад.

Уривок з розповіді жінки із окупованої Донеччини, що сталась під час вторгнення Росії в 2014

Я живу в маленькому місті поруч з Донецьком – Ясинувата, це майже Донецьк. Мені 52 роки, у мене двоє дітей

Українка під час збройного конфлікту допомагала українським військовим тим, що носила їм звичайні речі і допомогу на позиції вблиз її оселі

Я ж громадянка України, у мене український паспорт. У мене українське прізвище Довгань. Я з дитинства жила у бабусі в Дніпропетровській області, все село і я разом з ними говорила українською мовою.

Поки росіяни її не засікли.

Мене завели на перший поверх, і я потрапила в кімнату з двадцятьма людьми кавказької національності. Почалися просто тотальні знущання. Один дістав патрони і стріляв мені біля вуха багато разів. Я оглухла, досі погано чую. Вони дивилися в планшеті мої фотографії, і там в скріншоті випадково виявилося обличчя одного з присутніх там осетинів, його звуть Заур, він досить відома в інтернеті особистість. Я колись просто проскріншотила, щоб своїй знайомій показати, що в Донецьку з’явилися не українці, не росіяни навіть, а найманці з інших країн. Коли знайшли фотографію Заура, то він спочатку знущався наді мною дуже сильно, змушував мене з витягнутою рукою кричати «Зіг хайль!», бо він говорив, що я фашистка...Мене били, я лежала на підлозі, він присів, так мені кричав у вуха, я не знаю, скільки десятків разів. Вони всі кричали. Я закривала голову. Вони говорили: «Повернися тим боком, ми повинні примірятися, як ми зараз тебе будемо ґвалтувати. Скільки людей ти хочеш – 10, 20? Нас тут багато. Ми можемо тобі і 40, і 50 забезпечити». Так все це тривало дуже довгий час.

​
Варто пам'ятати, що такі жахіття тривають уже 10 років і можуть статися із кожним, якщо не зупинити цю орду.
Навідмінно від ліволіберальної гангрени у інтернетах, саме наші військові – справжні захисники наших прав і борці із насиллям та злом. І аж ніяк не навпаки.

Для тех кто не видел.

тревожно