Якось я вже писала про те, що всіх заєбало вберігати цивільних від «сенсетів контенту» про війну

Що ж сталося?
У Раміни вийшло інтерв’ю з морпіхом, якому, щоб вижити, прийшлося їсти голубів, собак, виживати в буквально нелюдських умовах та ще й в окупованому Маріуполі, де концентрація підорів зашкалює. Коментарі від наших «сочувствующіх граждан» мене не стільки вражають, скільки викликають бажання пиздити йобаних кобил ногами до останнього їхнього подиху. Окей, те, що вони не переживали того, що пережив Алоїз, я нікому б не побажала, але ж ну сука, писати, що ти краще б померла, аніж зʼїла собаку? Я рішуче не розумію, чому якщо щось тобі не подобається, просто не пройти повз? Нахуя комусь бачити те, що ти б не вбила собачку, якби на кону було твоє життя?

Мабуть всі, хто мене знає, в курсі, наскільки я люблю тварин. Хоч я й кажу, що собак не дуже, але насправді люблю. Так от, я люблю тварин, але ж і їм їх, так само, як і оці панянки. Собачку шкода, а свинюшку чи корівку типу не шкода? Кроля? Качечку, яка ще вчора крякала до своїх малюків, а сьогодні вже на святковому столі? Йой, устриці взагалі «кричать» перед смертю. Навіщо ви вчергове показуєте всім те, які ви лицемірні бляді? Людина їла собак та голубів, аби не вмерти. Ми їмо тварин просто бо їмо. Треба або труси надягти, або хреста зняти, коли кажеш такі речі.

Знову виявилося, що війна це про смерть, лайно, кишки, падіння загальноприйнятих норм та аж ніяк не гарні відосіки під фонк, квіточки в шоломах та гарну, вилизану картінку задля вдоволення хольоних мас.

І от прям супер крута ситуація для того, аби показати на прикладі те, що я мала на увазі в пості, посилання на який залишила в першому абзаці. Причому не тільки це, а й те, якими лицемірними є всі ці защітнічкі собачєк.