Вчора Президент України Володимир Зеленський передав ордени «Золота Зірка» членам родин двох військовослужбовців «Азову», удостоєних найвищої державної відзнаки — звання Героя України (посмертно).

Старший лейтенант Максим «Пістон» Кагал приєднався до «Азову» в 2015 році. Службу Максим поєднував із професійним спортом — тайським боксом, кікбоксингом та регбі.

У березні 2022 «Пістон» очолив зведений підрозділ, який у бою з у рази переважаючими силами противника змусив ворога тікати. Тоді групі Максима вдалося знищити щонайменше 2 танки, 4 бронетранспортери, 2 самохідні артилерійські установки та близько роти ворожої піхоти.

В одному з наступних боїв «Пістон» командував групою, яка штурмувала командний пункт окупантів в одній з маріупольських п'ятиповерхівок. Максим захопив у полон одного зі спецназівців російської військової розвідки, а також зумів швидко надати першу медичну допомогу двом пораненим побратимам та організував евакуацію.

«Пістон» загинув 25 березня 2022 року в результаті розриву російської авіабомби під час штурму окупантами азовських позицій на околицях Маріуполя.

Лейтенант Станіслав «Метро» Партала в листопаді 2016 року став старшим інструктором (заступником командира взводу) 1-го відділення взводу розвідки 1-го батальйону оперативного призначення ОЗСП «Азов».

2 березня 2022 «Метро» командував групою, яка виконувала мінування можливих шляхів висування противника. Повертаючись з завдання, в районі селища Калинівка бійці зіткнулися з переважаючими силами противника. Під час бою «Метро» особисто знищив дві ворожі бронемашини. Ворог мусив відступити. Отримавши важке поранення, «Метро» продовжував керувати боєм. Йому вдалося вивести підрозділ у район зосередження.

Станіслав помер від отриманих поранень того ж дня.

«Азов» завжди пам'ятатиме героїчний чин друга «Пістона» та друга «Метро», котрі навічно вписали свої імена в історію боротьби за свободу України. Саме на прикладі таких бійців зростатимуть майбутні покоління українських воїнів.

Пам'ятаємо! Помстимося!

Фото: Офіс Президента України

Ми воюємо за майбутнє наших дітей.

Сьогодні у нашого друга Дениса "Трейна", командира третьої роти 1 штурмового батальйону народилася донька.

Трейн загинув 21 квітня під час героїчної оборони Бахмута. Він дуже чекав народження доньки та воював за те, щоб вона зростала у вільній Україні.

Наш обов’язок – підтримувати родину Трейна та закінчити цю війну остаточною перемогою. Заради мирного майбутнього для всіх українських дітей.