Бьёт как Ненависть наш миномёт

Сьогодні роковини загибелі нашого побратима та відданого авангардиста, Максима "Буліня" Квапиша. Його життєвий шлях та вірність вищим ідеалам не покинули його й після смерті та продовжують надихати нас на боротьбу та захист батьківщини.

Максим до початку повномасштабної війни проходив кмб у дружньому до нас підрозділі та, разом з усіма авангардистами, з першого дня пішов авантюрними стежками на війну. Пройшов велику кампанію в Києві, приймав участь в диверсійних операціях, де й отримав перше поранення у ногу. На Запорізькому напрямку, під час штурму ворожих позицій, він, у авангарді головного дозору, рушив на позиції ворога, де поцілив окупанта у ближньому бої, але сам отримав поранення, через які він і загинув. Загін забрав ворожі позиції, а ті, хто не встиг втекти, були винищені.

До початку повномасштабної війни Максим очолював київську крайову бригаду Авангарду та здійснював важливу організаційну роботу. Завжди був на передовій культурної боротьби, проводив силові акції проти проросійських сил та ворогів України. Ділився своїми знаннями та виховував наших майбутніх бійців, перекладав книги і статті для видавництва, займаючись інтелектуальною роботою.

Авангардисти з тих пір приймали участь у багатьох боях, і до цих роковин ворожою кров'ю наша пам'ять була окроплена, але цього недостатньо. Авангард продовжить винищувати та забирати життя ворогів, бо жоден росіянин не вартував життя одного Максима — інтелектуал, відчайдушний воїн і наш побратим.

Навіки присутній!