​​Весна прийшла

Напередодні восьмого березня, всесвітнього дня феміністок започаткованого комуністичною діячкою Розою Люксембург, розповім вам одну драматичну але водночас героїчну історію. Дехто зі старих підписників, хто слідкував за нашою діяльністю ще з часів Традиції і Порядок, пам’ятає лідера Одеського осередку Іллю Попкова. Ілля вихідець з пристойної родини одеських підприємців, освічений але задиркуватий хлопець, який неодноразово потрапляв у резонансні історії пов’язані з боротьбою проти радикального фемінізму та лгбт-руху в своєму місті. Одеські феміністки дико палали від витівок та перформансів Іллі, ціною чого були неодноразові арешти та побиття Попкова поліцією.
Отже, незадовго до війни ми започаткували Консервативну Партію, Ілля активно включився в будівництво одеського відділення, але вже за місяць пролунали перші вибухи, ознаменувавши початок війни. Про загрозу висадки ворожого десанту в Одесі говорили всі, і після швидкої наради, коли більшість наших активістів прибували на пункт збору батальйону Реванш в столиці, ми вирішили, що Ілля залишиться в Одесі, інформуючи нас про обстановку. Він не зволікаючи поступив на службу в одну з бригад Одеської Тероборони. Шукач пригод, який все життя цікавився мілітарною історією, майже рік змушений був нести службу на відносно мирній Одещині та неподалік кордону сепаратистського Придністров’я.
Аж ось Бахмутська вирва затягнула і підрозділ Іллі. Прибуття на позиції ознаменувалося потужним артилерійським обстрілом, в результаті якого згоріла частина його амуніції. Вже наступного дня, взвод в складі якого знаходився Попков, заступив на бойове чергування. Дистанція контакту з ворогом в середньому складала сорок метрів. Зав’язався бій. Стрілкотня, кулемети та ручні гранатомети активно пішли в хід. Усі деталі мало відомі, адже хлопці лише раз виходили на зв’язок і нині продовжують діяти в районі Бахмуту, але в першу ж добу взвод швидко потрапив в оточення переважаючого противника. По позиції Іллі прилетіло понад десяток гранатометник пострілів. Завдяки мужності командира взводу, попри вимоги противника здатися, хлопці не розгубилися і продовжили бій. Після агресивної відсічі, вагнерівці з втратами відкотитися.
Наразі в строю, зі всього взводу одеситів, лише наш Попков, а також його холоднокровний командир.
Мораль цього посту така. Кажуть, що фемінізм важливий.
Але більшість критиків Іллі - давно почивають у Мюнхені, а Попков у смертельному вирі цієї війни, на самому її вістрі - Бахмуті, оточений пораненими камрадами - захищав і захищає зі зброєю в руках близьких та рідних своїх ідеологічних опонентів, одеських прокурорів, які шили йому справи та поліцейських, які калічили його та неодноразово намагалися зламати. Я думаю сьогодні та завтра наш Ілля і тисячі таких, як він важливіші. Слава українському воїну - вчора, сьогодні і назавжди!

@BKhodakovsky

Да Вінчі.
Присутній.