​​Чи може Українська держава бути ліберальною?

З 2014 по 2022 Україна була класичною ліберальною державою - на наших вулицях могли висіти плакати праворадикальних музичних фестивалів поруч з рекламою жидівських свят. Суспільство жило по логіці - кожному своє. Хтось ходив на вишколи Центурії та лекції Пломіня, а хтось ходив на гей-прайди та заходи соросівського фонду Відродження. Хтось вступав до Nаціонального Корпусу, хтось до Слуг, а хтось взагалі йшов у ОПЗЖ. У Києві проводилися і марші на честь СС Галичина, і марш на 14 жовтня, і хресні ходи Московського патріархату, і урочистості до 9 травня.

Так, з одного боку у правих була своя "пісочниця". Україна стала одним з небагатьох місць на планеті, де ти міг бути правим, і міг бути успішним. Міг не приховувати свої погляди, носити правий одяг, відвідувати праві концерти, спортивні турніри, громадські заходи, не ховати праві татуювання.
В Україні була не одна і не дві Nаціоналістичні партії, кілька десятків великих і мали правих і околоправих ГО, була навіть інтелектуальна дискусія всередині правого середовища (ознака певного рівня його розвитку), наприклад питання мовної та релігійної ідентичності тощо.

А з іншого боку до чого призвела ліберальна модель державності ми побачили - під виглядом легальних політичних і громадських організацій, які просто виступали за збереження пам'яті про "Велику перемогу 1945" і збереження економічних та соціальних зв'язків з РФ, існувала ціла мережа відверто ворожих до України і всього українського сил. Саме на ці сили сперлася РФ під час повномасштабного вторгнення і для формування адміністрацій на окупованих територіях. Чого вистачає прикладу Богуслаєва, який свідомо споряджав російську авіацію і шкодив українській, як міг. На ці проблеми вказували Українські Nаціоналісти, боролися з ними, наскільки це було можна в легальному (численні юридично обгрунтовані звернення до Міністерства Юстиції з вимогою відібрати реєстрації у проросійських сил) і нелегальному полі (напр. полювання на проросійських тітуханів Іллі Киви, справа Харківських патріотів - засновників спецпідрозділу Кракен).

І завжди з боку влади і "громадського суспільства" йшла відповідь - це їх думка, ми живемо в демократично-ліберальній державі. Якщо вони шанують своїх героїв та мають свій особливий погляд на розвиток українського суспільства, то це не привід їх забороняти.

Дійсно, чому б не забороняти організації, які ставлять під сумнів суб'єктність України та її суверенітет, існування її власної історії та пантеону героїв.

До 2022 ми бачили тенденцію зсування держави з ліберального в ліволіберальний бік. Зараз держава хитнулася в праволіберальний бік (так званий "громадянський націоналізм"). Якщо завдання правого руху на зовнішньому фронті зрозуміле - війна з РФ до переможного кінця, то завдання на внутрішньому фронті - це не підлаштовуватися під праволіберальну атмосферу, яка може здаватися дуже комфортною, а продовжувати рухати суспільство вправо - до Примордіально-Nаціоналістичних настроїв і споконвічних переконань Українського Nароду.

Ніколи не можна зупинятися на пів шляху - ні у війні, ні в політиці. Якщо перемога - то остаточна, і на зовнішньому, і на внутрішньому фронті.

t.me/DUX_Europe

#Ідеологія
#Українська_політика