Сьогодні в київському крематорії спалили залишки Величара, начальника спецзв'язку гвардійського полку Азов і командира Запорізького осередку ВГО Патріот України.

Він загинув під час боїв за Азовсталь у квітні 2022 року. 18 років життя він віддав правому руху України. Жив у полум'ї боротьби, віддав їй всього себе та пішов у світ пращурів через вогонь.

Слава Герою!

P.S. на обкладинці відео остання прижиттєва фотографія Величара. Початок квітня 2022 року. Азовсталь. Як завжди з вусами і козацькою зачіскою-джурою, як завжди хитро усміхнений собі у вуса, справжній запорожець...

https://youtu.be/kuSdIRYirVM

#Видатні_особи

У квітні 2022 р. у Маріуполі загинув Величар Бабич, 40-річний офіцер зв'язку гвардійського полку "Азов".

Саме на таких чоловіках тримається правий рух Русі-України.

Він прийшов у нього ще з початку 2000-х, після служби в армії він повернувся у рідне Запоріжжя. Згодом долучився до Всеукраїнської організації Патріот України, яку очолював Андрій Білецький. Величар неодноразово їздив до Харкову на вишколи і акції законні та не дуже

У 2010 він спалив церкву Московського патріархату в центрі Запоріжжя, але зумів настільки майстерно замісти сліди і позбутися доказів, що міліція навіть після обшуку і допитів не змогла склеяти проти нього кримінальну справу

У тому ж 2010 він почав збирати у Запоріжжі юних українських правих, з яких у 2011 створив осередок Патріоту України. Фактично осередок утворився у травні 2011, а формально - у червні, коли на Хортицю з Харкова приїхала група старшин організації Патріот України на чолі з Ігорем Михайленком "Черкасом" (2-й командир гвардійського полку Азов, нинішній командир полку ССО Азов).

Величар був всеціло відданий правій боротьбі. Він працював на кількох роботах і більшу частину грошей вкладав у організацію. Завдяки йому в 2012-2013 рр. більша частина агітаційних та ідеологічних матеріалів Патріоту України виготовлялася в Запоріжжі і розповсюджувалися по всій Україні. За власний кошт він купував спорядження для вишколів та матеріали для агітації, а по ночам він виготовляв її на принтері на роботі.

Він міг в понеділок проводити вишкіл в Дніпрі, в середу - в Одесі, в п'ятницю - планувати діяльність на зборах Запорізького осередку ПУ, в суботу проводити для нього вишкіл, а в неділю - організовувати збори рідновірів на хортицькому святилищі-обсерваторії.

Відродження Рідної Віри Русі-України було іншим боком його правої боротьби. Громада рідновірів Запоріжжя завжди могла розраховувати на його фізичну, матеріальну та організаційну підготовку. Він займався продажем язичницьких оберігів, але не брав собі ні копійки з їх реалізації - все йшло в громаду. Сотні рідновірів Запоріжжя придбали свій перший оберіг саме у Величара.

Завжди з чубом і козацькими вусами. Завжди україномовний. Завжди в формі та з рюкзаком, де можна було знайти все - від димової шашки до книги про економіку. Завжди тверезий і спортивний. Завжди готовий до бою і до праці.
На питання "А як ти відпочиваєш?" Величар відповідав коротко "Я сплю". Ззовні завжди спокійний, зсередини він палав вогнем боротьби. Він мав невичерпний запас енергії, іноді було просто незрозуміло - як його на все вистачає?

Він з однаковою майстерністю проводив тренування з ножового бою і штурмового альпінізму, як і лекції про Nаціократію, антропологію та релігієзнавство.

Щороку з середини 2000-х без Величара не проводилося жодне святкування Купальської ночі на Хортиці. Тисячі українців і українок, які поринали у прадавні обряди, і не знали, хто організовував збір дров, планування наметового містечку, пожежну безпеку та охорону, виготовлення колеса-Сонця тощо.

Величар робив дуже багато, але ніколи цим не хизувався. Легше було знайти воду у пустелі, ніж витиснути з Величара якісь історії з його надзвичайно цікавого життя. Якщо він і починав розповідати, то завжди подавав все, як звичайну річ.

Він був одним з керівників розгону вати в Запоріжжі 13.04.2014. Він в прямому сенсі виховав десятки добровольців Азову, які їхали туди з Запорізького осередку ПУ. Вихованці Величара стали заступником начальника штабу, начальником оперативного відділу штабу, начальником відділу пропаганди і начальником кадрової служби гвардійського полку Азов. Сам він у 2014 очолив службу зв'язку Азову, а коли прийшли більш компетентні люди - він без образ і скандалів передав свою посаду і став заступником

Він не мав долі егоїзму. Все на вівтар Вітчизни, все для відродження Рідної Віри, все на перемогу Ідеї Nації та правого руху Русі-України

Якщо спитають, якими словами описати Величара це буде - ВІРНІСТЬ ІДЕЇ ТА ЧИНУ

Дякую тобі за все, командире і наставнику. Ми обов'язково зустрінемося у Вирії і ти розкажеш усі свої історії, які ти не розповів у цьому житті

#Видатні_особи

Сподівався хоч після 24 лютого відпочити від ЛГБТ-хуйні, так вона ніяк не може заткнутися і примазується ще постійно. Тобто у відносно мирний час було нормально кривляти гасло "Слава нації, смерть ворогам!", а вот з Мюнхену вже можна і гомобандеркинею побути з "мільйонами лгбт-персон в ЗСУ". Ніколи з цього не перестану крінжувати. Хай НОУКА і не визнає цих людей хворими, але те, що вони йобнуті — повинно бути очевидно всім, навіть тим, хто в цьому політичному підор-двіжі досі перебуває.

Ще й якась хуйня кукарікає, що про них в Україні ніхто не говорить. Та вас навіть під час ядерної війни не здихаєшся.