🌳 Створено «Ліс пам’яті» у надлісництві на Житомирщині: його висадили лісівники разом з демобілізованими колегами та учнями шкільного лісництва

Дерева висадили у Кримоцькому лісництві, де працював лісівник Олександр Горобенко, який пішов на захист країни у перший день повномасштабного вторгнення. Служив у 31-й механізованій бригаді, командував кулеметним взводом. Загинув в листопаді 2024 року на Сумщині під час виконання бойового завдання: його підрозділ потрапив під вогонь ворожої диверсійно-розвідувальної групи.

На садіння приїхали лісівники, які під час служби побували на різних напрямках – Харківщина, Запоріжжя, Донеччина, Херсонщина. Частина демобілізованих працівників була у війську ще з 2014 року і брала участь у найбільших воєнних операціях зі звільнення та оборони українських міст.

«Ми садимо не лише дерева, а й бережемо спогади про тих, хто був поруч. Коли ці сосни і берези підростуть, ми будемо приводити сюди дітей і розповідати, чому цей ліс особливий», – каже демобілізований лісівник Віктор Утченко, який служив в 31-ї механізованій бригаді.

Створення «Лісів пам’яті» – це наша спільна робота, щоб пам’ять про колег і друзів не зникла та росла разом з новоствореним лісом.

FB🔸YouTube🔸Inst🔸X🔸LinkedIn

Сьогодні висадили «Ліс памʼяті» на честь воїна-лісівника Миколи Курана 🇺🇦

Разом із дружиною, трьома синами, побратимами, колегами та рідними Героя садили сосну, дуб, ялину, модрину та горобину. Ці деревця нагадуватимуть про Миколу та його працю. Вони тепер зростають у Розничівському лісництві Ківерцівського надлісництва. Де Микола і працював помічником лісничого.

Колеги кажуть, що він був дуже справедливим, відвертим, щирим, надійним і завжди допомагав іншим. Коли почалося повномасштабне вторгнення, знову пішов захищати країну.

«Микола загинув 10 травня 2025 року на Харківщині. Я досі не можу в це повірити… А ще я дуже вдячна всім, хто нас підтримує і памʼятає про нього. Вдячна за такі заходи тим, хто це ініціював та організовує», — говорить дружина Віта.

Вона додає, що підтримка побратимів, рідних та ДП «Ліси України» допомагає триматися.

Побратими та колеги згадують Миколу як чоловіка, який завжди виконував свою роботу сумлінно і без зайвих слів.

«Він ніколи не шукав легких шляхів. Просто робив, що треба. І робив на совість. На таких все тримається», — каже побратим Миколи, демобілізований воїн-лісівник Андрій Яцина.

FB🔸YouTube🔸Inst🔸X🔸LinkedIn

🇺🇦🌲 На Київщині висадили «Ліс памʼяті» на честь загиблих лісівників ДП «Ліси України»

У Фастівському лісництві створили «Ліс памʼяті» на знак пошани до лісівників Київщини, які віддали життя за нашу країну. Ділянку присвятили Леоніду Никоненку – майстру лісу Білоцерківського надлісництва, який загинув у вересні 2024 року під час мінометного обстрілу на Харківщині.

Разом з його рідними, демобілізованими лісівниками, колегами та учнями шкільного лісництва висадили дуби і сосни на площі 2,8 гектари.

Леонід Никоненко багато років працював у лісництві. Відповідав за догляд за лісом, відновлення насаджень і охорону території. Колеги кажуть, що він був спокійний, надійний і завжди тримав слово.

«Леонід навчив нас не боятися труднощів і не жаліти себе. Коли садили дерева, здавалося, що він стоїть поруч, мовчки посміхається. Ми всі тут його відчували. Він дуже любив ліс, він міг годинами ходити й розповідати, де що росте. Тепер цей ліс нагадуватиме нам про нього щодня», – розповідає один з його колег.

Свою першу війну лісівник пройшов ще в Афганістані. У горах він навчився тримати себе у найскладніших ситуаціях і не залишати побратимів у біді. Ті, хто знав його, кажуть – характер у нього був твердий, але серце добре. В травні 2024 року був мобілізований до українського війська. Служив сержантом і водієм у складі Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України. 27 вересня 2024 року він загинув під час мінометного обстрілу в селі Приліпка Харківської області.

Памʼять про Леоніда Никоненка бережуть дружина Ольга, син Денис, донька Юлія, онучки Аріна й Дарина, а також брати Олександр і Валерій.

FB🔸YouTube🔸Inst🔸X🔸LinkedIn