🇺🇦 На світлинах – Микола Джуглій. Зараз – військовий, а до повномасштабного вторгнення – тракторист філії «Ярмолинецьке лісове господарство» ДП «Ліси України».

Уже майже два роки воїн-лісівник захищає Україну на передовій. Зараз виконує бойові завдання в Донецькій області.

💬 «Дуже гаряче. Війська агресора не припиняють спроб оточити і захопити наші території. Ситуація напружена. Але ми мусимо триматися. Кожен з нас тут заради дітей, наших рідних».

Служить Микола у складі 48 інженерної бригади. Він – водій ВММ (важкого механізованого моста). Його завдання – зведення мостових переправ для швидкого просування сил оборони.

💬 «Наша техніка має проходити вперед. А для цього дуже часто потрібна інфраструктура. У цій роботі головне точність, швидкість та оперативність».

Наводити переправи інженерним військам доводиться як на воді, так і на землі. І все це під постійними обстрілами, адже переправа – надважлива ціль і для ворога.

💬 "Роботу зараз ускладнюють і погодні умови. Ми працюємо в будь-яку погоду, навіть під постійними дощами чи снігопадами", - додає Микола.

Про війну військовий розповідає мало. Лише каже: «Якщо всі будуть ховатися чи боятися, то хто буде воювати? Нам потрібно це все зупинити».

Нещодавно Микола Джуглій був нагороджений нагрудним знаком «Золотий Хрест» від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного за проявлену мужність і успішне виконання завдань під час бою.

Підтримують воїна-лісівника його батьки, дружина, двоє діток, колеги-лісівники і волонтери.

Дякуємо усім, хто боронить Україну 🇺🇦

У 1892 році на тодішніх українських територіях було прийнято перший закон про мисливську справу, який дозволяв лише власникам спеціальних посвідчень ходити на полювання. А для великих землевласників – облаштувати огороджені парки чи звіринці та полювати там протягом року. Один з таких звіринців належав графу Юзефу Потоцькому.

🌳 Наприкінці 19-го сторіччя, під враженням відвідин відомого парку Бедфорда в Англії, граф вирішив створити аналогічне в Україні. Так, у 1900 році був заснований парк Пилявин, який розташувався за 5 км на північ від села Піщів поблизу Звягеля. Натепер це землі Піщівського лісництва ДП «Ліси України» на Житомирщині.

🌿 Загалом парк-звіринець займав площу більш ніж 6000 гектарів та був огороджений двометровим парканом. Туди граф завіз багато екзотичних тварин, серед них 8 зубрів, 1 бізон, 58 лосів, 98 оленів-вапіті, 46 оленів-маралів, 2 кашмірські олені, 4 тянь-шанські олені, 18 кавказьких оленів, 16 оленів Дубовського, 3 антилопи, 2 перські газелі, 48 сибірських козуль, 24 зайці-біляки, 3 ведмеді, 2 бобри та 2 чорні лебеді.

🦌 Англійський вчений Річард Лідеккер у своїй науковій праці «Подорож до Пилявина» дуже докладно описує належні та наближені до їх ареалу природні умови проживання. Більшість тварин живуть в практично необмеженій площі, де вони можуть бродити біля великих природних і штучних озер. В поєднанні з численними заболоченими ділянками, робить ліс ідеальним місцем для існування тварин. Як відзначає автор, зважаючи на дуже сурову зиму 1906-1907 років, значне число мешканців звіринцю піддалися наслідкам холодів. Разом з тим, за підтримки працівників парку, не зафіксовано жодної загибелі серед місцевих видів. Оскільки клімат в зимовий період вкрай важкий, то очевидно, що тільки витривалі види можуть виживати. А представники таких видів повинні були завозитися, щоб вони жили дійсно в «дикому стані».

На початку в'їзду у звіринець розташовувався мисливський будинок, зіставним розмірам маленького палацу місцевого магната. За наказом графа садиба була зʼєднана телефонним звʼязком з усіма його іншими резиденціями та прилеглими містами й селищами в радіусі 35-40 кілометрів.

👨‍🌾 Догляд за екзотичними тваринами в парку вимагав особливої уваги та знань. За кожним видом закріплювали опікунів з-поміж досвідчених лісників та мисливців. Вони стежили за харчуванням, санітарним станом та поведінкою тварин. Для годівлі заготовляли сіно, фрукти й овочі. За тваринами регулярно доглядали фахівці, а за потреби лікували. Задля безпеки працівників і тварин дотримувались правил взаємодії. Турботливий догляд дозволив багатьом екзотичним видам пристосуватись до місцевих умов і розмножуватись у неволі.

🌲 Значну частину своєї роботи біолог присвячує рослинності, яка, на його думку, збережена в первинному стані. Єдиними змінами, які були зроблені, стало будівництво гужових доріг загальною протяжністю понад 100 кілометрів, прокладених на ділянках випаленого і наполовину вирізаного лісу, та будівництва штучних озер і відкритих просторів, де вирощували фураж для оленів і зубрів. Ліс складався в основному з шотландської ялини, дубів, берези й осики. Як правило, сосни та листяні дерева росли на різних ділянках. Водночас навіть дуб, береза, осика в деяких випадках, мали тенденцію займати окремі власні ділянки.

Ліс у Пилявині мав змішаний характер. Саме цей різноманітний тип лісу, поєднаний з відкритими полянами і ділянками, болотами і озерами, робив ці площі максимально зручними для проживання тварин різних видів, зібраних з багатьох частин Північної Європи і Азії. Багато ялин в лісі мали гігантські розміри, одна з них вимірювалась не менше 6 метрів в обхваті. Одна з особливостей лісу – це наявність численних рясних вкраплень кримської Азалії, найближче природне середовище проживання якого є Крим. Крім того, у парку налічувалась велика кількість їстівних ягід тину журавлини і брусниці.