Днями Березнівська міська громада рішенням сесії підтвердила згоду на передачу 70,5 га самозаліснених територій у розпорядження держави – філії «Березнівське лісове господарство» ДП «Ліси України»

Це вже не перше таке рішення громади, Робота ведеться в рамках міжнародного проекту «Forest recovery», що реалізовує ДП «Ліси Украіни». Раніше ділянку, де зростає створений природою ліс (загальна площа 130 га), передали філії «Соснівське лісове господарство».

Це відбувається, незважаючи на те, що подібні рішення для самої громади економічно не вигідні. Але є багато інших моментів, які оцінюються не коштами. Ліси не можна просто знищувати, навіть якщо фермер-орендар готовий сплачувати значно більші суми податків за землю. Нам всім потрібні гарні ліси. Така позиція голови Березнівської міського громади Руслана Пилипчука вже багато років залишається незмінною.

«Звісно, ми все чітко враховуємо і рахуємо. Але саме ці ділянки – практично повноцінні ліси. Знаю, що наші лісівники, отримавши їх у розпорядження, наведуть там лад і ліс буде служити всім, – наголошує Руслан Петрович. – У нас так відбувається тому, що лісівники йдуть на співпрацю. Це взаємопідтримка. В нашій раді – двоє лісівників є депутатами. Це також важливо, адже вони постійно спілкуються з депутатським корпусом, професійно доносять інформацію про свою діяльність та позицію держави у питанні збереженні лісів. Саме тому це рішення про передачу самозаліснених територій – на користь філії».

Загалом, розповідає Руслан Пилипчук, із 1500 кв. км загальної площі громади орієнтовно 90% займають ліси. Приблизно 70% лісових площ – державної форми власності. Тож навіть уже цей факт свідчить, наскільки важливе значення для громади має діяльність лісівників.

Що не менш важливо – взаєморозуміння та партнерство між усіма сторонами. Адже в громаді є не лише безстатусні самозаліснені площі, а й збереглася кооперативна форма господарювання – діє ТОВ «Зелений світ». Проте проблем, як і поділу відповідальності у випадку виникнення непередбачуваних чи навіть надзвичайних ситуацій, немає.

«Коли влітку утримувалася спека і на самозаліснених чи інших територіях в громаді виникали пожежі, ніколи не стояло питання зони відповідальності. Лісівники, рятувальники завжди допомагали нам у гасінні таких загорянь. Тому що ми всі чітко розуміємо: зволікання в таких випадках чи з’ясування стосунків – це втрати для громади, а отже – для всіх нас. Ми ж усі мешканці громади. Ми разом із лісівниками ліквідовували наслідки негоди цього року. Теж без поділу територій. З радістю відгукуємося на запрошення лісівників спільно висадити ліс. І хочу сказати, що в нашій громаді я особисто не бачив ділянку, де не проведено відновлення. Тому ми довіряємо лісівникам ці насадження, які створила природа», – розповідає Руслан Пилипчук.

Ще одне важливе питання, до якого у громаді підійшли з розумінням, – забезпечення дровами вразливих категорій населення. Між громадою і філією уклали договір, який чітко врегулював всі проблемні моменти. Лісівники взяли на себе зобов’язання пріоритетності таких питань, а місцевий бюджет покриває витрати для родин загиблих Героїв. Тому для таких сімей є безкоштовне паливо.

«У нашій громаді – 36 населених пунктів та місто Березне. Ми вже маємо суттєві втрати – 85 загиблих воїнів. Потреби значні, але цього сезону нам все вдалося владнати. Будемо працювати так, щоб ці взаємовигідні взаємин надалі розвивати і в інших напрямках».

🪓Сучасну заготівлю лісу неможливо уявити без новітніх агрегатів, потужних і водночас компактних бензопил та маневрової техніки, яка навантажить та вивезе деревину навіть із найскладніших ділянок.

Проте ще в середині минулого століття звалювання та транспортування лісу було значно складнішим, вимагало значних фізичних зусиль та залучення великої кількості людського ресурсу.

🪵Протягом багатьох років високими темпами змінювалася лісозаготівля, не дивлячись на застарілі технології та технологічний процес. Так до кінця XIX століття головним інструментом для валки дерев була сокира, яку з часом стала замінювати та доповнювати ручна пила.

Спочатку це була дворучна велика пила, якою управляли два лісоруби. Звалене дерево розпилювали необхідного розміру, аби можна було навантажити на віз або сани взимку, які тягли коні або воли. Така малопродуктивна заготівля лісу була тривалий час і змінювалася повільно.

З часом була зроблена заміна немеханізованих методів вирубування дерев на механізовану. Після закінчення Другої світової війни на зміну ручної пили почали використовувати перші бензопили та техніку для вивезення лісу. Перші бензопили були габаритними, дуже гучними, важкими та вимагали багато палива для роботи. Лісозаготівля проводилася повільними темпами з величезними затратами робочої сили.

Нині для звалювання лісу вальники у лісових господарствах використовують нові потужні, але втричі легші та економічні у використанні палива пили та новітню техніку, яка допомагає не лише вивозити, а й заготовляти ліс.

📷На фото: заготівля та переробка лісу на Полтавщині у 30-х роках минулого століття

🕯️До нас надійшла сумна звістка з фронту. На 55-му році життя загинув лісоруб Івницького лісництва філії «Коростишівське лісове господарство» на Житомирщині Юрій Юрчук.

Ще під час школи обрав для себе професію лісівника. З 1991 року розпочав свій шлях, ставши стропальником на нижньому складі. З перших тижнів роботи зарекомендував себе як добросовісний та відповідальний фахівець. Колеги завжди звертали увагу на його вміння розв'язувати найскладніші питання, які виникали під час роботи. За роки у лісовому господарстві став справжнім професіоналом.

Коли розпочалась повномасштабна війна, лісівник негайно став до лав Збройних Сил України. Служив у 141-му батальйоні 115-ї бригади територіальної оборони, брав участь у бойових діях на найважчих ділянках фронту. На жаль, 7 січня під час масованого мінометного обстрілу, загинув на Бахмутському напрямку поблизу села Іванівка.

Його смерть – велика втрата для родини, друзів, колег. У полеглого захисника залишилися батько, донька, сестра й брати. Рідні Юрія мріяли про довгоочікувану зустріч, мріяли побачити його живим і здоровим. Він мав багато планів на майбутнє, яким тепер ніколи не збутись.

🇺🇦Вічна пам’ять захиснику!

Аудит ДП «Ліси України» виявив чисельні порушення та зловживання у філії «Рава-Руське лісове господарство».

Про результати роботи аудиторів повідомив начальник відділу внутрішнього аудиту ДП «Ліси України» Володимир Гоцуляк.

Серед найбільших зловживань:
- незаконне встановлення приладів значного енергоспоживання – понад пів мільйона гривень збитків;

- укладання договорів із підприємцями на виконання робіт та надання послуг, що призвели до незаконних та безпідставних витрат - більше 7 млн гривень збитків;

- зловживання при укладанні договорів оперативного лізингу, які ніяким чином не відповідали інтересам державного підприємства, а лише були одним зі способів отримання особистих вигод посадовими особами державного підприємства, зокрема Косовським А.П., Панечком В.В. та Левицьким В.О. - більше 6 млн гривень збитків;

- безпідставна виплата компенсаційних виплат, надбавок, доплат та премій більше ніж на 3 млн гривень збитків;

- безпідставне списання паливно-мастильних матеріалів та запчастин на непрацюючі транспортні засоби та сторонню техніку - сотні тисяч гривень збитків;

- безпідставне списання лісопродукції на ремонти доріг та опалення адмінбудівель та приміщень на суму близько 1 млн грн;

- закупівля продукції переробки лісопродукції (шпали) у контрагентів за завищеними цінами — більше 25 млн гривень збитків;

- порушення умов довгострокового тимчасового користування на земельних ділянках лісогосподарського призначення виділених для рекреаційного використання та цілей.

- незаконних рубки — більше 6 млн гривень збитків;

Окрім цього, встановлено факти використання державного майна в особистих інтересах посадових осіб.

Встановлені факти порушень відповідають ознакам кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 та ч.4 ст. 191, ст. 364 КК України.

«Наразі вже екс-керівництво філії намагається дискредитувати аудиторів, розповсюджуючи в соцмережах сфабриковані, фейкові матеріли щодо нашої роботи. Але залякування і тиск фігурантам цієї справи не допоможуть, передаємо матеріали до правоохоронних органів для притягнення причетних до відповідальності», - зазначив Володимир Гоцуляк.

У боях за Незалежність України загинув львівський лісівник🕯️

Чуйний, людина з надзвичайно добрим серцем…

Демчинський Володимир був справжнім патріотом своєї держави, відданим лісівником та порядним сім’янином.
Мужньо доєднався в ряди захисників і воював за перемогу проти окупантів.

До початку повномасштабного вторгнення Володимир працював лісорубом Лопатинського лісництва Радехівської філії.

Загинув 9 січня в результаті вибуху дрона-камікадзе біля населеного пункту Залізне Бахмутського райфону.

Щиро співчуваємо родині Демчинських - дружині, донці, сину та близьким!
Світла пам‘ять Героєві!

🇺🇦 «Це війна. Це кров. Але коли вдома все гаразд, ми готові на все», - про історію Павла Возного розповідаємо сьогодні у проєкті «Воїни-лісівники».

Павло Петрович працює у філії «Летичівське лісове господарство» на Хмельниччині. У галузі чоловік – понад 20 років. Розпочинав робочим, далі був майстром цеху, завідувачем господарства. Остання посада – водій лісовозної машини. Він доставляв деревину з місця заготівлі до складу.

💬 «Ліс для мене - це щось своє. Я люблю запах дерева. У ньому я відчуваю свої гени. Мій дідусь був майстром на всі руки, виготовляв різні дерев’яні вироби. А ще у лісі працював мій двоюрідний брат».

Розповідаючи про ліс, Він каже: «Мені дуже імпонують слова нашого колишнього директора лісгоспу, що ліс - це окрема екосистема, яка підтримує людину. Це годувальник та цілитель. Він дає нам ягоди, гриби. А ще є цілителем душі, тут ти можеш відчути сам себе».

🪖 У січні 2023 запах дерева для лісівника змінився на запах пороху. Павло Возний був мобілізований.

💬 «За першим дзвінком я прийшов у військкомат. Мене запитали: «Йдеш?». Я відповів, що звісно піду. Не хочу, щоб мої діти бачили те, що зараз бачу я».

Павло захищає Україну у складі 33 окремої гірсько-штурмової бригади на Запорізькому напрямку. Його основне завдання – прогнати ворога з українських територій та дійти до нашого кордону.

💬 "Нам не потрібне чуже, нам важливо лише відвоювати наше. Це війна. Це кров. Але коли ми знаємо, що вдома все гаразд, ми готові на все».

Побратими для воїна-лісівника стали вже більше, ніж сім’єю. «Тут одна ложка і чашка для всіх. Тут немає «моє» чи «твоє». Є лише «наше». Ми єдині і в цьому наша сила».

Про ситуацію на фронті військовий каже: «Вороги впираються. Але ми потихеньку, крок за кроком йдемо вперед. Важко. Але рухаємося».

Вдома на воїна чекає донечка та два сини (рідний і зять). Після перемоги, в першу чергу, Павло мріє обійняти своїх рідних. А далі – об’їздити усі могили своїх полеглих побратимів.

💬 «Я хочу вклонитися кожному побратиму. Бо те, що вони зробили для країни, - дуже важко».

🇺🇦 Ми ж кажемо велике дякую кожному військовослужбовцю, який стоїть на захисті України! Бережіть себе. Ми чекаємо на вас вдома!

🌲Понад 750 га лісів Закарпаття стануть заповідними!

Мова йде про букові та буково-ялицеві ліси Міжгірської філії. Вони отримали від Міндовкілля погодження клопотань про надання відповідного охоронного статусу для пралісів та квазіпралісів на територіях Верхньобистрянського, Вучківського, Запереділянського, Ізківського, Лопушнянського, Майданського та Міжгірського лісництв.

▫️Праліси – це найменш торкані ліси, які ніколи не зазнавали руйнівного впливу людини. За попередніми оцінками, в Україні збереглися тисячі гектарів пралісів. Праліси є унікальним оселищем для багатьох видів, які знаходяться на межі зникнення в інших, більш порушених лісах.

◻️ Квазіпраліси та природні ліси – подібні до пралісів, але які зазнали незначного впливу людини.

Ще три роки тому ці ділянки пройшли всі процедури й були ідентифіковані як праліси. Невдовзі вони отримають статус пам’яток природи загальнодержавного значення!

За законом лісові землі ідентифікуються і їм надають статус об’єктів природно-заповідного фонду. Це додатковий захист земель.

Відповідно до Лісового кодексу України, у пралісах та квазіпралісах забороняються:

▪️всі види рубок (крім догляду за лінійними об’єктами та вирубування окремих дерев під час гасіння пожежі);

▪️будівництво споруд, прокладання шляхів, випасання худоби, проїзд транспорту;

▪️будь-яка інша господарська діяльність людини, що може нашкодити цим екосистемам.

🕯️Солдат Роман Данилюк вранці 14 січня загинув, виконуючи бойове завдання.

У свої 22 від уже став одним із кращих високопрофесійних військових. Сміливий, відповідальний - на таких тримається українська армія.
Таких найбільше боїться ворог.

Він загинув поблизу населеного пункту Діброва Луганської області - позиції наших захисників обстріляли.

А народився та жив у Луцьку.
Працював лісничим Звірівського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України». Свій останній день народження 26 грудня відсвяткував разом із побратимами. Мріяв про те, як створить свою сімʼю і житиме, виховуючи діток у любові до України, до лісу, який теж дуже любив.

Того дня о 4-й Роман поїхав на завдання. А вже о 7 ранку загинув разом із побратимом Олександром Давидовичем.

«Роман був дуже хороший, людяний, відповідальний, на нього завжди можна було покластися. Розбирався у зброї, знав усе, швидко вчився, нове схоплював миттєво. Ми познайомилися на роботі. Правда, недовго в лісі попрацювали - значно довше разом воювали. На його день народження в нас був торт, всі вітали Романа. Я дуже пишаюся, що знав його. Він Герой. Справжній. Яких мало», - розповідає колега-лісівник та військовий Юрій Палюх.

Рідний брат Романа - Олександр - також займається військовою справою. Зізнається, що досі не розуміє, як так сталося. Адже брат, хоч і молодший, завжди був кмітливіший, вправніший за інших, умів вийти переможцем в будь-якій ситуації.

«Війна не вибирає, не щадить нікого. Роман мав би жити. Працювати і створювати. Він би був гарним чоловіком та найкращим батьком. Справедливим і мужнім. Я дуже пишаюся своїм братом», - каже Олександр.

Вічна памʼять воїну Роману Данилюку…
Вічна памʼять та шана усім Героям, кому не судилося радіти нашій Перемозі у цьому світі.