#Берлін
всі поїхали на Літню школу Рисі, а ми не поїхали((
хто хоче повчитися танцювати?
скрипки та бубна ми не маємо (точніше, маємо, та не те шоб граємо), але є колонка, записи тих самих мелодій, від яких ноги дригаються самі, і є прекрасна Соломія, котра вміє і танцювати, і вчити, як дригатися красиво.
це буде у сю неділю о 17й годині, точне місце -- потім (десь біля Potsdamer Platz / Tiergarten)
приходьте, бо ми, звісно, можемо і вдвох потанцювати, але це не так весело, як втрьох чи взагалі гуртом!
(пишіть, якщо що, мені @gamolina)
всі поїхали на Літню школу Рисі, а ми не поїхали((
хто хоче повчитися танцювати?
скрипки та бубна ми не маємо (точніше, маємо, та не те шоб граємо), але є колонка, записи тих самих мелодій, від яких ноги дригаються самі, і є прекрасна Соломія, котра вміє і танцювати, і вчити, як дригатися красиво.
це буде у сю неділю о 17й годині, точне місце -- потім (десь біля Potsdamer Platz / Tiergarten)
приходьте, бо ми, звісно, можемо і вдвох потанцювати, але це не так весело, як втрьох чи взагалі гуртом!
(пишіть, якщо що, мені @gamolina)
❤3
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
це була репетиція іншої майстерки тиждень тому, а саму майстерку я не знімала, бо танцювала, отож вибачайте. воно має спрацювати як реклама.
❤6
а це ось випадково знайшла в закладках:
Місце запису: село Пуста Гребля Коропський район Чернігівська область;
Дата запису: 3 серпня 2002 р.;
Хто записав: Корацюба Євгенія Григорівна;
Респондент: Кисіль Марія Єлисеєвна, 1927 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Пуста Гребля Коропського району Чернігівської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
5-6 років було. Я страшна була пухла і мати пухла. Четверо дітей у матері. Хлопці їли молоко. Була у нас корова. А ми з матір’ю – медунки і од їх пухлі були. Очі не дивилися і живіт як барабан. Батько у нас умер. Я мати пошти сліпа була. Чого голод був не придумаю. Бог його знає, не вродило бог його знає. Їли ракушки. Знаю, шо у мого дядька хлопчик умер.
У 1946-1947 нехватало чогось. Нічого було їсти. У колгоспі у буртах була картопля. Вона погнила. Збирали біле у торбинку. Промивали, добавляли соди і пекли млинці. Дуже добри були. Чого голод був – не вродило, я не придумаю. Бригада позабирала жито, шо мати напахала. Жито молотить мати, приходять з бригади. Мати каже: «Хоч убіть, а не оддам», та вони взяли й забрали. У хуторі не вмирали. Їли гнилички які собирали. Зелень збирали і їли.
Місце запису: село Пуста Гребля Коропський район Чернігівська область;
Дата запису: 3 серпня 2002 р.;
Хто записав: Корацюба Євгенія Григорівна;
Респондент: Кисіль Марія Єлисеєвна, 1927 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Пуста Гребля Коропського району Чернігівської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
5-6 років було. Я страшна була пухла і мати пухла. Четверо дітей у матері. Хлопці їли молоко. Була у нас корова. А ми з матір’ю – медунки і од їх пухлі були. Очі не дивилися і живіт як барабан. Батько у нас умер. Я мати пошти сліпа була. Чого голод був не придумаю. Бог його знає, не вродило бог його знає. Їли ракушки. Знаю, шо у мого дядька хлопчик умер.
У 1946-1947 нехватало чогось. Нічого було їсти. У колгоспі у буртах була картопля. Вона погнила. Збирали біле у торбинку. Промивали, добавляли соди і пекли млинці. Дуже добри були. Чого голод був – не вродило, я не придумаю. Бригада позабирала жито, шо мати напахала. Жито молотить мати, приходять з бригади. Мати каже: «Хоч убіть, а не оддам», та вони взяли й забрали. У хуторі не вмирали. Їли гнилички які собирали. Зелень збирали і їли.
😢8
#нефольклор #берлін
(insta @vladyslava_vorobiova)
не можу не повторити вдесяте, як пишаюся командою @vitsche_berlin. окрім описаного Владою, vitsche -- неймовірна підтримка для українців Берліну.
люблю!
(insta @vladyslava_vorobiova)
не можу не повторити вдесяте, як пишаюся командою @vitsche_berlin. окрім описаного Владою, vitsche -- неймовірна підтримка для українців Берліну.
люблю!
🔥4
сьогодні в Ображіївці День села (а ще Пантєлєймона цілителя, День народження моєї двоюрідної баби Валі Гузь та ДН мами).
це неофіційне свято: його в дев'яності запровадив наш предсєдатєль Апалоник. звісно, в церкву вранці, все село десь на природу їде, тоді концерти, увечері танці в центрі, музика. боже, як я це все любила, берлінський двіж ніколи так і не став чимось цікавішим за мордобої під клубом, плітки старших жінок і посиденьки із сестрою під бюстом Кожедуба.
так було до 2021 року, а тоді нова предсєдатєлька (терпіть її не можу. подейкують, гуманітарку вона розпилювала спочатку "по своїм", а потім -- кому достанеться) сказала своє авторитарне "ніт", бо бомонд шосткинського району захотів зафільмуватися на ображіївській тусні тоді, коли їм це зручно -- в кінці серпня. я спричинила кілька срачів на фб, але керувати революцією із Берліну не вийшло.
фільмуються ці поважні представники метафізично найпростіших в нас регулярно, бо село доволі своєрідне (im Vergleich, nicht per se. ну і на півночі Сумщини відносно нудно), а отже всі гуляння і празнички треба відвідати задля контенту на канал ТелекомСервіс. можливо, це почалося зі святкувань "N років із дня народження Івана Кожедуба, льотчика-іспитатєля". пам'ятаю, як в червні 2000 в нас на стадіоні щось таке грандіозне відбувалось -- прям натовпи-натовпи, а тоді в 2010 -- бо це ювілеї Кожедуба, якби він дожив. місцева депутатня, огидна естрада, риготні псевдопатріотичні пісеньки-віршики -- здебільшого привезене городськими, з усього району. хоча наші ображуни в слові й на сцені -- теж не то шоб прям Пауль Целан і Onuka. може, я не можу пробачити городським їх міську плісняву, бо нині навіть до наших найстарших співаючих бабусь втерся шосткинський диригент-баяніст, і от вже всі пісні заводить він, і співають вони НЕ ТАК. можливо, я не можу пробачити їм купи сміття щоліта довколо Зєміка. можливо, я не можу пробачити їм те, що Ображіївку вони сприймають таким собі Spreewald'ом чи курортом, куди можна вдертися, насвинячити і з'їбатися. купити й забудувати землі біля одного з наших найкращих озер під Десною.
я люблю тебе, моє серце, моє найблакитніше небо, найзолотіший дзвоне, найгарніша мово, найсолодше зілля
звучання, присутність, блаватні хрести цвинтарів, поле під хатою і болотна ряска
ви пронизали мене словесно, несловесно й нетварним світлом так, що мені ніколи ніколи ніколи не страшно розчинитися заблукати зникнути втратити голос
через тебе, серце, я пізнала всі ненаписані міфи, і досі не зовсім вірю, що ти існуєш, навіть коли опиняюсь в тобі -- отаке ти щастя
ти є в мені і ти сама не зникнеш ніколи ніколи як не зникає вода із нутрощів земних
слово білого кольору кольору білих хмар і пір'я лелек мого дитинства як я їх пам'ятаю у блакитному літі
[форма не має значення]
люблю
#Ображіївка
це неофіційне свято: його в дев'яності запровадив наш предсєдатєль Апалоник. звісно, в церкву вранці, все село десь на природу їде, тоді концерти, увечері танці в центрі, музика. боже, як я це все любила, берлінський двіж ніколи так і не став чимось цікавішим за мордобої під клубом, плітки старших жінок і посиденьки із сестрою під бюстом Кожедуба.
так було до 2021 року, а тоді нова предсєдатєлька (терпіть її не можу. подейкують, гуманітарку вона розпилювала спочатку "по своїм", а потім -- кому достанеться) сказала своє авторитарне "ніт", бо бомонд шосткинського району захотів зафільмуватися на ображіївській тусні тоді, коли їм це зручно -- в кінці серпня. я спричинила кілька срачів на фб, але керувати революцією із Берліну не вийшло.
фільмуються ці поважні представники метафізично найпростіших в нас регулярно, бо село доволі своєрідне (im Vergleich, nicht per se. ну і на півночі Сумщини відносно нудно), а отже всі гуляння і празнички треба відвідати задля контенту на канал ТелекомСервіс. можливо, це почалося зі святкувань "N років із дня народження Івана Кожедуба, льотчика-іспитатєля". пам'ятаю, як в червні 2000 в нас на стадіоні щось таке грандіозне відбувалось -- прям натовпи-натовпи, а тоді в 2010 -- бо це ювілеї Кожедуба, якби він дожив. місцева депутатня, огидна естрада, риготні псевдопатріотичні пісеньки-віршики -- здебільшого привезене городськими, з усього району. хоча наші ображуни в слові й на сцені -- теж не то шоб прям Пауль Целан і Onuka. може, я не можу пробачити городським їх міську плісняву, бо нині навіть до наших найстарших співаючих бабусь втерся шосткинський диригент-баяніст, і от вже всі пісні заводить він, і співають вони НЕ ТАК. можливо, я не можу пробачити їм купи сміття щоліта довколо Зєміка. можливо, я не можу пробачити їм те, що Ображіївку вони сприймають таким собі Spreewald'ом чи курортом, куди можна вдертися, насвинячити і з'їбатися. купити й забудувати землі біля одного з наших найкращих озер під Десною.
я люблю тебе, моє серце, моє найблакитніше небо, найзолотіший дзвоне, найгарніша мово, найсолодше зілля
звучання, присутність, блаватні хрести цвинтарів, поле під хатою і болотна ряска
ви пронизали мене словесно, несловесно й нетварним світлом так, що мені ніколи ніколи ніколи не страшно розчинитися заблукати зникнути втратити голос
через тебе, серце, я пізнала всі ненаписані міфи, і досі не зовсім вірю, що ти існуєш, навіть коли опиняюсь в тобі -- отаке ти щастя
ти є в мені і ти сама не зникнеш ніколи ніколи як не зникає вода із нутрощів земних
слово білого кольору кольору білих хмар і пір'я лелек мого дитинства як я їх пам'ятаю у блакитному літі
[форма не має значення]
люблю
#Ображіївка
❤5😢1
помню, на Маковія (тобто 14.08) в 2011р. мене (здається, востаннє в житті) зглазили. в церкві під час служби я втратила свідомість і красиво гепнулась -- красиво, бо в брокарівській сорочці, спідниці винного кольору і з червоними стрічками в косах по пояс. і да, булавка* на мені була.
потім, канєшно, хтось шептав наді мною на паперті, тоді баба водила до своєї подруги-ворожки.
про відьом в нашій церкві хочеться написати окремо, хай колись.
*навіть якщо вона не спрацювала один раз, її все одно треба носити на собі заколоту голівкою донизу зі зворотного боку одягу
#Ображіївка
потім, канєшно, хтось шептав наді мною на паперті, тоді баба водила до своєї подруги-ворожки.
про відьом в нашій церкві хочеться написати окремо, хай колись.
*навіть якщо вона не спрацювала один раз, її все одно треба носити на собі заколоту голівкою донизу зі зворотного боку одягу
#Ображіївка
🔥6❤1
#нефольклор а важливе, бо ну вже ніяк
в проклятущій інсті (@felt_zeppelin) нині збираю на шолом для Захисника з 92 бригади та на 6 турнікетів
САТ для Захисників із 77 десантно-штурмової бригади. це все в рамках гуртового збору, який вчергове організовують @pauline_iks та @christina.jigora. дуже-дуже хотіла б назбирать на більше турнікетів, адже 6 штук -- це майже ні про що, у кожного солдата їх має бути мінімум 5 при собі.
нам треба 16 000 грн (це десь 400 євро).
можете задонатити за реквізитами нижче або купити якусь мою прикрасу -- всі кошти підуть на цей збір. ага, я майже 15 років роблю прикраси в десятках різних технік і ненавиджу їх продавати комусь окрім американців та французів, бо це не співзвучно моїйідеології містичного анархізму душі, але з 2022 я вже не горда і беру гроші за все (ну, майже).
планую розіграти за донати красіве намистечко в народному стилі (бог його зна, шо воно таке), а за найбільший донат подарую чокер, сплетений в техніці човникового мережива. плюси: такого ні в кого не буде, бо орнаменти придумую сама; мінуси: вам може й треба того чокера.
репост, коментар, вподобайка, донат -- сердешно вдячна за будь-яку підтримку!!
--- посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/8mhWSQiC6s
--- PayPal https://www.paypal.com/pools/c/8WLdFjOPI3 або сюди: gamolina@i.ua
💳Номер картки банки
5375 4112 0760 5283
спасібо, харашо, ага (с) -- мої бабусі Марія та Надія, коли добренько наїлися
+++++++++
This is not folklore, but an important fundraising. There are foreigners I know who have subscribed here literally to read about my village and listen to sad songs.
On my instagram @felt_zeppelin we are raising money for 6 CAT tourniquets and a helmet for the defenders. We need 400 euros. If you have extra 5-20 euros, please donate here https://www.paypal.com/pools/c/8WLdFjOPI3 or on my PayPal gamolina@i.ua
You can also buy one of my jewelry pieces.
[after us, there will be even more sad songs in this world]
в проклятущій інсті (@felt_zeppelin) нині збираю на шолом для Захисника з 92 бригади та на 6 турнікетів
САТ для Захисників із 77 десантно-штурмової бригади. це все в рамках гуртового збору, який вчергове організовують @pauline_iks та @christina.jigora. дуже-дуже хотіла б назбирать на більше турнікетів, адже 6 штук -- це майже ні про що, у кожного солдата їх має бути мінімум 5 при собі.
нам треба 16 000 грн (це десь 400 євро).
можете задонатити за реквізитами нижче або купити якусь мою прикрасу -- всі кошти підуть на цей збір. ага, я майже 15 років роблю прикраси в десятках різних технік і ненавиджу їх продавати комусь окрім американців та французів, бо це не співзвучно моїй
планую розіграти за донати красіве намистечко в народному стилі (бог його зна, шо воно таке), а за найбільший донат подарую чокер, сплетений в техніці човникового мережива. плюси: такого ні в кого не буде, бо орнаменти придумую сама; мінуси: вам може й треба того чокера.
репост, коментар, вподобайка, донат -- сердешно вдячна за будь-яку підтримку!!
--- посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/8mhWSQiC6s
--- PayPal https://www.paypal.com/pools/c/8WLdFjOPI3 або сюди: gamolina@i.ua
💳Номер картки банки
5375 4112 0760 5283
спасібо, харашо, ага (с) -- мої бабусі Марія та Надія, коли добренько наїлися
+++++++++
This is not folklore, but an important fundraising. There are foreigners I know who have subscribed here literally to read about my village and listen to sad songs.
On my instagram @felt_zeppelin we are raising money for 6 CAT tourniquets and a helmet for the defenders. We need 400 euros. If you have extra 5-20 euros, please donate here https://www.paypal.com/pools/c/8WLdFjOPI3 or on my PayPal gamolina@i.ua
You can also buy one of my jewelry pieces.
[after us, there will be even more sad songs in this world]
❤3