мама все питала: тобі шити рівно чи як баби шили?

канєшно, як баби. шоб кінці лєнт не сходилися, десь чогось не хватало, шоб її можна було носити і на +10 і на -10 кг, і шоб наче дорого, а водночас понятно, шо я з села.

в дитинстві-юності я носила ображіївські спідниці до церкви: незабутнє відчуття, що вміти шити -- не головне, головне -- мать красіву тканину.
зберігаю синю спадницу прабаби Насті -- рясні складочки, синя бавовна, схоже на набивну, але це не точно. моя любима подруга Настя (вопще вона хірург) мені для виступів пошила чорну 5 років тому, її я заносила і на концерти, і на художні майстерки, і на демонстрації. сама ж страшезно боюся шити великі речі на машинці, бо раптом машинка зламається (це з тої ж серії, шо найдорожчим сервізом не можна користуватись ніколи, бо ж щось розіб'ється. хай стоїть в сєрванті). да, вміти шить -- діло десяте, важливіше вміти маніпулювати людьми, які тебе люблять ♡♡

-- шо ти шиєш?
-- юбку Каті
-- по викройці?
-- нє, без
-- це шо, спадницу?? вона і зараз як баба ходе, і десеть год назад хадила, і в пійсять год буде так хадить!

баба Слава очінь недовольна моїм стилем і вважає шо це главна причина матримоніяльного провалу. а ще вона ненавидить хустки: "в нас в селі вже так ніхто не ходить". і це брехня, бо всі досі ходять. як літом без хустки?

а в інстаграмі @vse_zapleteno розігрується (майбутній!) пояс за донат: @ralphinana збирає на рації для 79 бригади ДШВ

плетений пояс -- це розкішно, красиво і довго робиться. як в кого ще нема до строю поясочку, то гайда!
в мене колись давно не було -- стрічкою перев'язувалась 0_0 (кринж)

тільки не вдягайте старі вишиті сорочки на такі заходи! сорочки і наші нащадки за це не подякують.

питання: як довго вона зберігала віночок?

@folklore21

Ображіївка, 16.04.2023: моя двоюрідна б. Валя Гузь (в дівоцтві Осипенко) згадує пісню, що її співала її мати, наша прабаба Галя, поки дядя Андрій (син б. Валі і солдат ЗСУ, в той день п'яний, як завжди у відпустці) не заважає

важливість збирати й зберігати (і в собі, і в фізичних формах, і в ідейних) -- це я усвідомлювала приблизно все життя. мені не треба було війни в середньому дитинстві, аби почати записувати і хапатися за уламки спогадів старших. я займаюся тим самим в німецькому "Меморіалі", в університеті, в дружбах й любові, в своїй кімнаті і в своїх художніх роботах.
але ось вчорашній день (чомусь саме він, і це дивно, адже смерті щодня, а моє душевне заціпеніння -- ні) -- гостре й болюче нагадування про крихкість нашу і нашого, про свавільну випадковість остаточного кінця, про те, що фізично згаслий вогонь, -- скільки б ми його не пам'ятали і не свідчили його присутність, -- це вогонь, що вже не зігріє фізично. але -- так, він здатен запалювати вже інакше, він сам інакший.

#Ображіївка

@folklore21

"Сьогодні під час штурмової операції на Південному фронті, прикриваючи відхід своєї бойової групи, вічне життя в бою здобув наш Друг і Брат, один із лідерів Івано-Франківського осередку Карпатської Січі та фанатського сектору ФК "Прикарпаття" Святослав Кондрат."
КС

тобто вже вчора.

Честь!

с. Зарічне, Рівненської обл.
(спасибі Марії)

Ой за валом за валочком
Грім гримить
Там хлопчина коміроньку
Становить

Ставляй ставляй коміроньку
Високо
Рубай рубай віконечко
Широко

Щоб до тебе соловейки
Прилітали
Щоб тобі пісеньку
Співали

@folklore21

співає Таня Осінь (любов-любов)
с. Переброди, Дубровицького р-ну Рівненської обл.

ми з сестрою в дитинстві, коли щось у лісі збирали, теж співали, але переважно придумували ці пісні самі і вони були ситуативними замовляннями
(життя без інтернету урізноманітнювало способи подолати тривожність, ага)

@folklore21