ну це взагалі люкс і блєск. мальви бомбічні, хочу собі шось десь таке зробить (ахах, на футболці з фразою "Я НЕ МОЖУ, В МЕНЕ ЗБІР", в рамках підготовки до чергового збору)

(слово "люкс" для мене до якогось віку було тільки прізвиськом діда Люкса, з яким мій дід Льоня часто пив)

снилося, як літаю під стелею ображіївської хати (в прихожій у баби Слави) на білих полотнах (як у циркових гімнасток), готуюся до концерту "панна вмерла". в залі Корчинський, я в когось закохана і питаю ДК, чи він прийде. а він не прийде, бо на війні.
друга частина сну — Ображіївка, десь в районі клубу велика сцена, на якій ми маємо грати, взуваю ті самі рожеві чобітки, фарбуюсь, вибираю помаду. купа знайомих (Катька Малишчиха, Оля Гарбуз, ще однокласниці), я зі сцени в мікрофон кажу "перестаньте називати мене Катьою, я Катерина!". і хтось шепоче "Катюуууша" по-зміїному. неможливість відстояти своє ім'я — безсилля.
вирізані вінки, гребінці з паперу.

мама шле фото з Ображіївки, думаю про окупацію: яка вже, яка може бути, про окупацію зі снів. в селі збереглося багато текстилю. не знаю, куди поділися сорочки з музею, а було прям багато (білим по білому насамперед). в кожній хаті, куди заходила, було про що питати й слухати. Катя Ю. має колекцію і архів, баба Катя сама створює колекції.
є що втрачати.

невеличка банка для підрозділу мого знайомого зі 117 ОВМБр.
за донат від 50 грн розігрую силянку, сплетену Наталею з Сум, та керамічного духа з серії "Мотанки" створеного Анною з Харкова (чомусь назвати міста, з яких приїхали ці речі, — важливіше, ніж охарактеризувати самі речі). ну, в мене теж їде дах.

отут банка.

отут допис про збір в інсті.

PayPal gamolina@i.ua

репост збору пришвидшить закриття збору. навряд чи це хтось читає до кінця, але: збір на відновлення всяких штук, які згоріли на позиції хлопців. конкретно ця банка — на підсилювач зв'язку для дрона.

отакі діла.