Україні передають ATACMS.
Прошу не тішити себе повідомленнями, що це Україна закупила.
Україна немає таких ресурсів, усі ресурси вкладені вже у балістику від Fire Point.
Але те, що партнери нам дають балістику - дякую!
Все ж хтось знає те, що знаємо ми, але той хтось має можливість діяти, ми - лише спостерігати.

Відповідати на балістичні обстріли можна лише балістичними обстрілами.
Оскільки збивати найближчим часом балістичні ракети ми не зможемо, і то не через відсутність PAC-3

Upd. Прогнозів на зиму.
Як я і кажу, прогнозування важка тема.
Щойно ми намагались вгадати - нас намагаються рятувати.

Якщо Україна матиме достатню кількість балістичних ракет «ЩЕ РАЗ ПОВТОРЮЮ, партнери нам їх дають, не ми купуємо!»

І відповідатимемо співрозмірним ударом на удар.
Може не бути все так погано - як ми очікували ще вчора.

Спостерігаємо за наступними кроками гравців у геополітичні шахи. ♟️

#прогноззима

Ви ж ті довгі тексти взагалі читаєте?
Якщо читаєте поставте палець вгору.

Якщо краще давати короткі довідки без великого обʼєму тексту.
Поставте палець вниз.

Нас тут поки 28 людей, сподіваюсь колись стане більше. Але мені потрібно розуміти, в якому форматі подавати дані.

Сьогодні все ще існує загроза МРУ по території північній, центральній та західній країни.

Бомбардувальники сьогодні повернулись на авіабази котрі використовуються для ударів, після спорядження ракетами.

Є попередні дані чому не було вночі обстрілу.
За чутками котрі потребують підтвердження. «Винесли пускові кілька нашим сусідам»

Дешевої війни більше немає.

Черговий удар по TANECO у Татарстані цікавий не самим фактом удару.

Цікавий результат.

росія все ще може видобувати та експортувати нафту, але можливості її переробки поступово скорочуються. Експорт дизеля довелося обмежувати, окремі партії нафтопродуктів — уже завозити з Азії.

І тут ми повертаємось до того, про що говорили раніше.

Війна стає дорогою не тільки для України та Заходу.

Кожен знищений НПЗ — це не просто пожежа та красиве відео.

Це менше переробки, менше пального, менше експорту, дорожча логістика, ремонт та втрачені гроші.

Причому відновлення НПЗ — це не ремонт складу, який можна умовно накрити новим дахом.

Саме тому російська нафтопереробка буде однією з головних цілей і надалі.

росія у відповідь робитиме те саме з нашою енергетикою, паливом та логістикою.

Сторони поступово переходять до взаємного знищення можливості фінансувати та забезпечувати війну.

Фронт при цьому може місяцями майже не рухатись.

Це вже не головний показник.

Дивитись потрібно на те, скільки коштує кожній стороні ще один місяць війни.

«Друга армія світу» поступово переходить до значно цікавішого етапу протистояння.

У кого першого закінчаться гроші на ведення війни.

Є підтвердження з кількох джерел, що знищили ракетні установки «кілька мінімум», в момент коли ті готувались завдати удару по Україні


« І як нам тепер прогнозувати удари?)»

Проксі.

«Даний пост являється введенням до наступного, дещо ми вже тут з вами обговорили раніше»

Що спільного між війною в Україні, війною в Сирії та війною Палестини проти Ізраїлю?

«Все це частини значно більшої війни».

США та Китай не воюють між собою напряму.

Поки що.

Ядерна зброя зробила пряме протистояння великих держав занадто дорогим, тому значна частина боротьби відбувається чужими руками, на чужих територіях і за чужі гроші.

Україна.

Наша війна не є класичною проксі-війною.

Ми воюємо за власне існування, росія воює безпосередньо.

Але сама війна давно стала частиною значно більшого протистояння.

Захід озброює та фінансує Україну.

Китай економічно «і не тільки» підтримує росію та отримує дедалі більш залежного від себе партнера.

Для США поразка росії — послаблення одного з головних партнерів Китаю.

Для Китаю війна — можливість зв’язувати ресурси Заходу в Європі.

«Ми, як завжди, дуже вдало знаходимось посередині».

Сирія.

Тут система працювала ще наочніше.

Китай роками збільшує вплив на Близькому Сході, де традиційно домінували США.

Але воювати самому Китаю для цього не потрібно.

Є Іран.

Іран веде власну регіональну боротьбу та десятиліттями використовує проксі-сили на Близькому Сході.

Сирія стала одним із головних полів цієї боротьби.

Іран отримував можливість розширювати власний вплив.

росія — військову присутність.

Китай — посилення партнерів та простір для збільшення власного впливу.

США були змушені витрачати ресурси, щоб цей вплив стримувати.

Всім вигідно.

«Сирійців традиційно забули запитати».

Палестина та Ізраїль.

Тут ще простіше.

Сам конфлікт значно старший за сучасне протистояння США та Китаю.

Але система навколо нього давно стала глобальною.

США — головний партнер Ізраїлю.

Іран підтримував та озброював сили, які воюють проти Ізраїлю.

Китай — стратегічний партнер Ірану та держава, яка претендує на значно більший вплив у регіоні.

Кожна нова війна змушує США перекидати туди гроші, зброю, флот, ППО та політичний ресурс.

І ось тут головне.

Китаю не потрібно перемогти США в Україні.

Не потрібно перемогти їх у Сирії.

Не потрібно перемогти їх на Близькому Сході.

Потрібно змусити США одночасно займатися всім.

Україна.

Європа.

Ізраїль.

Близький Схід.

Тихий океан.

А США роблять те саме навколо Китаю.

Японія.

Південна Корея.

Філіппіни.

Австралія.

Тайвань.

Технологічні обмеження.

Тарифи.

Союзники.

Тому коли ми дивимося на чергову «локальну» війну окремо, ми бачимо лише поле бою.

Якщо відійти трохи далі — бачимо систему.

США та Китай поки що не воюють між собою.

Вони просто намагаються зробити так, щоб противник витрачав більше ресурсів, ніж вони самі.

«Велика війна для великих людей.

Воюють поки що маленькі».
#шахівниця

Удар у відповідь.

Десятиліттями Захід спостерігав, як Китай розширює економічний та політичний вплив.

Африка.

Латинська Америка.

Близький Схід.

росія.

Іран.

Куба.

Венесуела.

Дипломатія, санкції, переговори, червоні лінії.

«Ми дуже занепокоєні».

Сьогодні США вперше за десятиліття переходять від політики вмовляння до дій.

І якщо подивитися на те, що відбувається не як на окремі новини, починає вимальовуватися цікава картина.

Венесуела.

США швидким рухом повертають Венесуелу у власну сферу впливу.

Венесуела — це не просто Мадуро.

Це нафта.

Це Китай.

Це росія.

Це присутність автократій буквально під боком у США.

Зміна контролю над Венесуелою означає не лише повернення американського впливу в Латинській Америці.

Це ще й контроль над одним із найбільших нафтових ресурсів світу.

А значить — додатковий важіль впливу на глобальний нафтовий ринок.

У тому числі на Близькому Сході.

Іран.

Наступним отримує Іран.

Один із головних партнерів Китаю на Близькому Сході.

Іран десятиліттями будував систему проксі-сил, через які міг вести війни, не вступаючи в них безпосередньо.

Після ударів ситуація дещо змінюється.

Тепер потрібно думати не про наступну проксі-війну.

«Пора займатися власним виживанням».

Одночасно удар по Ірану — це удар по енергетичній системі Китаю.

Китай отримував значні обсяги іранської нафти.

Менше стабільної іранської нафти — більше залежності від інших постачальників.

Куба.

Далі — Куба.

Тут американцям навіть не обов’язково воювати.

Якщо країну можна повернути у власну економічну орбіту грошима — навіщо ракети?

Для США це повернення впливу буквально біля власного узбережжя.

Для Китаю — втрата ще однієї точки політичної та економічної присутності в регіоні.

«Капіталізм іноді все ж дешевший за авіаносець».

росія.

А тепер дивимося на українські удари по російських НПЗ.

Нам це подають як окрему історію.

Україна воює з росією.

Україна знищує російську нафтопереробку.

Все логічно.

Тільки якщо поставити цю подію поруч з іншими, вона дуже добре вписується в загальну картину.

Іран — проблеми з постачанням нафти та фінансуванням власної системи.

Венесуела — повернення американського контролю над величезним нафтовим ресурсом.

Куба — скорочення простору для китайського впливу в Латинській Америці.

росія — системне знищення нафтопереробки.

І в центрі всього цього знаходиться Китай.

Не тому, що США завтра збираються воювати з Китаєм.

Навпаки.

Завдання — зробити так, щоб воювати з ним завтра не довелося.

Китайська економіка потребує величезної кількості енергії.

Нафти.

Газу.

Палива.

Стабільної логістики.

І бажано дешевої.

Саме навколо Китаю за останні десятиліття сформувалася система держав, які давали йому ресурси, ринки, політичну підтримку та можливість розширювати власний вплив.

Тепер цю систему починають бити у відповідь.

Не обов’язково безпосередньо Китай.

Це було б занадто дорого.

Б’ють по системі навколо нього.

По союзниках.

По ресурсах.

По нафті.

По паливу.

По логістиці.

По можливості фінансувати наступні війни.

Тому Венесуела, Іран, Куба та російські НПЗ лише на перший погляд є чотирма різними новинами.

США та їхні партнери вперше за довгий час не просто стримують розширення системи автократій.

Вони починають завдавати удару у відповідь.

Десятиліттями Китай будував систему.

Тепер Захід почав її розбирати.

«Ми дуже занепокоєні» закінчилось.

Почалась робота.




«Протистояння не закінчилась, це лише початок»

#шахівниця

Адаптація.

Ми раніше говорили, що головна проблема нашої ППО сьогодні — не просто кількість або відсутність протиракет.

Противник адаптується.

Тепер про це пише і ISW.

росія змінює пріоритети виробництва далекобійного озброєння на користь засобів, які мають вищу ймовірність проходження української «західної» ППО.

І це вже не просто питання кількості або відсутності ракет.

росія збільшує виробництво балістики, накопичує її та паралельно змінює структуру комбінованих ударів.

Ще раніше фіксувалось розширення виробництва Iskander-M: за оцінками, виробництво зросло з приблизно 250 ракет у 2023 році до 700 у 2024-му.

Одночасно росіяни використовують великі маси дешевших БПЛА та крилатих ракет для перевантаження ППО, після чого в ударі залишається менша кількість балістичних ракет, котрі мають пройти систему оборони.

Також росіяни обладнали ракети РЛС, РЕБ, та приманками з випроміненням потрібної радіочастоти щоб ввести в оману протиракету.

Тобто логіка проста.

Не обов’язково знищувати Patriot.

Потрібно зробити так, щоб Patriot не встигав, не бачив, не мав достатньо протиракет або отримував ціль у максимально незручних для перехоплення умовах.

Саме тому дискусія виключно про те, скільки нам передадуть протиракет, дещо запізнилася.

Війна ППО та засобів ураження постійно змінюється.

«Противник, на жаль, теж читає інструкцію».

Дуже перепрошую, не по темі.
Доведеться перейменувати канал у «Точка напруги - Flashpoint360»

Наш YouTube: https://www.youtube.com/@Flashpoint360-w1w

Тил більше не тил.

На війні ми звикли ділити людей на тих, хто воює, і тих, хто не воює.

Комбатанти та некомбатанти.

Комбатанти безпосередньо беруть участь у бойових діях.

Некомбатант не є законною військовою ціллю.

Але це зовсім не означає, що він перебуває в безпеці.

Неважливо, чи це координати на карті для ракети, чи приціл оператора ударного дрона.

Сучасна війна поступово стирає саме поняття безпечного тилу.

Дальність засобів ураження зростає.

Ударні дрони заходять усе глибше.

Військова, енергетична, транспортна та інша інфраструктура знаходиться поруч із містами, дорогами та місцями, де працюють звичайні люди.

То ж відстань від фронту більше не означає відстань від війни.

Некомбатант ≠ у безпеці.

Ми всі маємо знати, як надати першу домедичну допомогу.

Мати аптечку.

І, що значно важливіше, — вміти нею користуватися.

Знати, як діяти під час повітряної тривоги та при безпосередній загрозі удару.

Якщо ваша професія передбачає підвищений ризик або ви працюєте поблизу об’єктів, які противник регулярно атакує, підготовка має бути відповідною.

Аптечка.

Домедична допомога.

За потреби — бронежилет та шолом.

Розуміння загроз від ударних БПЛА та доступні засоби попередження про їхню появу «сканери частот».

Не тому, що некомбатант має стати військовим.

А тому, що для того, щоб отримати поранення на сучасній війні, військовим бути вже не обов’язково.

Наша постійна рубрика:
Висока загроза удару балістичним озброєнням по м. Києву та області.
В ніч на завтра…

Сьогодні все більше починають говорити про мобілізацію на росії.

Ми це питання теж розглядали раніше.

Наша думка залишається без змін.

Примусова мобілізація не дозволить виграти війну.

Примусова мобілізація дозволить лише виграти час.

Пам'ятаєте нашу аналітику про те, чому паливо продовжує залишатися дорогим, навіть коли ціна на нафту відходить від піків?
Вчора The Wall Street Journal вийшов із матеріалом з дуже схожим висновком.
Головна проблема світового паливного ринку сьогодні знаходиться вже не тільки у видобутку нафти.

Проблема в її переробці.

Українські удари по російських НПЗ скорочують доступні потужності переробки.
Війна з Іраном пошкодила частину енергетичної та нафтопереробної інфраструктури Близького Сходу.
Китай обмежує експорт готового пального.
У результаті нафта на світовому ринку є.
А от перетворити її на необхідну кількість дизеля, бензину та авіаційного пального стає складніше.
Маржа НПЗ росте.
Готове паливо залишається дорогим навіть тоді, коли сама нафта дешевшає.
Саме тому дивитися лише на Brent і пояснювати ним ціну дизеля вже недостатньо.

Вузьким місцем поступово стає не свердловина.
Вузьким місцем стає НПЗ.

Ми про це говорили раніше.
Тепер про це пише і WSJ.

Матеріал WSJ: Why the Real Oil Squeeze Is Happening in Refineries — The Wall Street Journal

Кругообіг нафти.
Сьогодні з'явилась ще одна новина.
росія почала імпортувати бензин з Індії.
Перша партія від індійської Nayara Energy прибула до росії 5 серпня.
Причина — дефіцит пального після системних ударів України по російських НПЗ.
І тут стає цікаво.
росія — один із найбільших виробників нафти у світі.
росія продає нафту Індії.
Індія цю нафту переробляє.
А тепер росія починає купувати в Індії готовий бензин.
«Кругообіг нафти в природі».
Але для російської економіки тут нічого смішного немає.
росія.
Проблема поступово переходить від питання «кому продати нафту?» до питання «де її переробити?».
Нафта у росії є.
Але пошкодження НПЗ означає втрату частини можливості перетворювати дешевшу сировину на дорожчий готовий продукт.
Замість:
видобули → переробили → продали,
отримуємо:
видобули → продали → хтось інший переробив → купили готовий продукт назад.
Додаткова вартість.
Маржа переробки.
Логістика.
Транспортування.
Частина цих грошей тепер залишається вже не в росії.
Крім того, імпорт пального робить внутрішній російський ринок залежним від зовнішньої логістики.
Тобто країна, яка має одні з найбільших нафтових ресурсів світу, поступово отримує проблему із забезпеченням власного ринку готовим паливом.
Індія.
Індія купує сировину.
Переробляє її на власних НПЗ.
Отримує додану вартість.
А тепер з'являється ще й російський ринок збуту готового продукту.
Фактично частина економічної вигоди від російської нафтопереробки переїжджає до Індії.
Індія заробляє не тільки на купівлі нафти.
Вона починає заробляти на тому, що росія має проблеми з її переробкою.
«Дружба дружбою, а бензин за гроші».
Світ.
А тут повертаємося до нашої попередньої аналітики.
Учора WSJ написав про те, про що ми говорили раніше:
головна напруга на світовому нафтовому ринку поступово зміщується від самої нафти до нафтопереробки.
Сирої нафти у світі може бути достатньо.
Але автомобілю потрібна не нафта.
Йому потрібен бензин або дизель.
Літаку потрібне авіаційне паливо.
Армії потрібне паливо.
Економіці потрібен готовий продукт.
Якщо одночасно випадає частина російської переробки, виникають проблеми на Близькому Сході, а Китай обмежує експорт готового пального — покупці починають конкурувати вже не стільки за нафту, скільки за можливість її переробити та отримати готовий продукт.
І тому російський бензин з Індії — це не просто кумедна новина.
Це маленька ілюстрація значно більшої зміни.
Нафта є.
НПЗ стають ціннішими.
І якщо Україна продовжить системно вибивати російську нафтопереробку, росія може залишатися одним із найбільших виробників нафти у світі та одночасно дедалі більше залежати від інших держав у питанні готового пального.
«Нафта своя.
Бензин — індійський».

https://www.themoscowtimes.com/2026/08/12/russia-forced-to-import-gasoline-from-india-amid-domestic-shortages-a93466