Страх.
Боб Вудворд «Війна».
Захід практично жодного разу не ставив собі питання:
«Як допомогти Україні перемогти?»
Він ставив інше питання.
«Як допомогти Україні не програти, але при цьому не втягнути НАТО у війну?»
Відчуваєте різницю?
Я — так.
Книга дуже добре показує страх.
Не страх України.
Не страх росії.
Страх Вашингтона.
Страх Європи.
Страх того, що путін може натиснути ту саму кнопку, яку людство домовилося більше ніколи не натискати.
Після Харківського контрнаступу.
Після Херсона.
Після кожної великої поразки росії.
У Білому домі виникало одне й те саме питання.
«А якщо наступного разу він застосує ядерну зброю?»
Саме тому Україна отримувала зброю.
Але майже завжди — із запізненням.
Спочатку:
«Ні, це ескалація».
Потім:
«Добре, але лише в обмеженій кількості».
Потім:
«Добре, але не можна бити по території Росії».
Потім:
«Добре… тепер уже можна, але обмежено, один раз, не сильно “не так глибоко”».
І так майже з кожним видом озброєння.
Книга лише підтверджує те, про що ми говоримо вже давно.
Захід не будував стратегію перемоги України.
Він будував стратегію недопущення катастрофи.
Катастрофи яка могла початись з України.
І, що значно важливіше для нього, — катастрофи всього світу.
Тут багато хто зараз образиться.
Скаже:
«То виходить, Захід нас не підтримував? “Ти агент кремля! ”»
Підтримував.
І дуже сильно.
Але підтримував не так, щоб Україна могла виграти війну.
А так, щоб росія не програла занадто швидко.
Бо занадто швидка поразка росії в очах Вашингтона означала не лише перемогу України.
Вона означала ризик прямої війни НАТО та росії.
Ризик застосування ядерної зброї.
Ризик втягування Китаю у значно більшу кризу.
Саме тому Байден майже постійно балансував.
Між Україною.
росією.
Китаєм.
І страхом.
Найцікавіше в цій книзі навіть не це.
Найцікавіше те, що ми з вами майже три роки сперечалися:
«Чому нам не дають ракети?»
«Чому не дають літаки?»
«Чому не дозволяють бити по Росії?»
Про відповідь я говорив завжди, але хто я - я ніхто, голос з підвалу.
Вони не боялися програшу України.
Вони боялися перемоги, наслідків якої вже не могли б контролювати.
І, мабуть, саме це є головною думкою всієї книги.
Не про Україну.
Не про росію.
А про страх.
Страх, який керував рішеннями найсильнішої держави світу.
«Хто дочитав брєд мого розуму, дуже рекомендую прочитати і книгу»
#шахівниця
Боб Вудворд «Війна».
Захід практично жодного разу не ставив собі питання:
«Як допомогти Україні перемогти?»
Він ставив інше питання.
«Як допомогти Україні не програти, але при цьому не втягнути НАТО у війну?»
Відчуваєте різницю?
Я — так.
Книга дуже добре показує страх.
Не страх України.
Не страх росії.
Страх Вашингтона.
Страх Європи.
Страх того, що путін може натиснути ту саму кнопку, яку людство домовилося більше ніколи не натискати.
Після Харківського контрнаступу.
Після Херсона.
Після кожної великої поразки росії.
У Білому домі виникало одне й те саме питання.
«А якщо наступного разу він застосує ядерну зброю?»
Саме тому Україна отримувала зброю.
Але майже завжди — із запізненням.
Спочатку:
«Ні, це ескалація».
Потім:
«Добре, але лише в обмеженій кількості».
Потім:
«Добре, але не можна бити по території Росії».
Потім:
«Добре… тепер уже можна, але обмежено, один раз, не сильно “не так глибоко”».
І так майже з кожним видом озброєння.
Книга лише підтверджує те, про що ми говоримо вже давно.
Захід не будував стратегію перемоги України.
Він будував стратегію недопущення катастрофи.
Катастрофи яка могла початись з України.
І, що значно важливіше для нього, — катастрофи всього світу.
Тут багато хто зараз образиться.
Скаже:
«То виходить, Захід нас не підтримував? “Ти агент кремля! ”»
Підтримував.
І дуже сильно.
Але підтримував не так, щоб Україна могла виграти війну.
А так, щоб росія не програла занадто швидко.
Бо занадто швидка поразка росії в очах Вашингтона означала не лише перемогу України.
Вона означала ризик прямої війни НАТО та росії.
Ризик застосування ядерної зброї.
Ризик втягування Китаю у значно більшу кризу.
Саме тому Байден майже постійно балансував.
Між Україною.
росією.
Китаєм.
І страхом.
Найцікавіше в цій книзі навіть не це.
Найцікавіше те, що ми з вами майже три роки сперечалися:
«Чому нам не дають ракети?»
«Чому не дають літаки?»
«Чому не дозволяють бити по Росії?»
Про відповідь я говорив завжди, але хто я - я ніхто, голос з підвалу.
Вони не боялися програшу України.
Вони боялися перемоги, наслідків якої вже не могли б контролювати.
І, мабуть, саме це є головною думкою всієї книги.
Не про Україну.
Не про росію.
А про страх.
Страх, який керував рішеннями найсильнішої держави світу.
«Хто дочитав брєд мого розуму, дуже рекомендую прочитати і книгу»
#шахівниця
❤5👍2
Наші сусіди отримали від своїх союзників багатенько балістики.
Балістика північної Кореї стріляє так собі прицільно.
Може прилетіти знову по цивільним, котрі живіть біля обʼєктів інтересу ворога, котрі в якийсь момент можуть стати цілями..
Балістика росіян стріляє вже дуже добре по прицільності. Тут цивільні можуть трошечки видихнути, а обʼєкти інтересу - ні.
Балістика північної Кореї стріляє так собі прицільно.
Може прилетіти знову по цивільним, котрі живіть біля обʼєктів інтересу ворога, котрі в якийсь момент можуть стати цілями..
Балістика росіян стріляє вже дуже добре по прицільності. Тут цивільні можуть трошечки видихнути, а обʼєкти інтересу - ні.
❤2👌1
Отримав нові дані.
Балістики багато, багато у ворога. Буде більше.
То ж тренд на наступну зиму ми вже знаємо.
Почнеться з осені.
Балістики багато, багато у ворога. Буде більше.
То ж тренд на наступну зиму ми вже знаємо.
Почнеться з осені.
😭2
Ми програємо війну?
Ні.
Але й навряд виграємо «в нашому розумінні перемоги».
Чому?
Війну, як ми вже зрозуміли, нам навряд чи дадуть програти.
Буферна зона має існувати.
Згідно з концепцією Heartland — «серцевини Землі» — рівнина між Балтійським морем та Карпатами є природним коридором між Heartland та Rimland — «прибережною землею».
Кордони Радянського Союзу значною мірою збігалися з простором Heartland. І це не випадковість.
Heartland має природні рубежі, які значно полегшують його оборону.
Проте існує одна ділянка, яка історично залишається найнебезпечнішою, — той самий коридор.
Саме ним рухалися польські війська, Наполеон та Гітлер.
Двоє останніх дійшли до Москви.
Поляки свого часу навіть контролювали її.
Саме тому цей коридор століттями має стратегічне значення.
Для Заходу і росії важливо контролювати його.
Лише саме поняття «контроль» кожна сторона розуміє по-своєму.
Для росії ідеальний варіант — повний контроль над коридором та безпека підступів до Heartland.
Для Заходу — існування між росією та НАТО буферного простору, який унеможливлює пряме зіткнення.
Так уже склалося, що ми з вами живемо саме в цьому коридорі.
У місці, яке потрібне всім.
Лише з різною метою.
Згідно з концепцією сера Гелфорда Джона Маккіндера боротьба за цей простір була майже неминучою.
Не лише за часів Гітлера.
І не лише у XXI столітті.
Адже саме контроль над Heartland, на думку Маккіндера, визначає баланс сил у світі.
Гаряча фаза боротьби за коридор між Heartland та Rimland триває з 2014 року.
До цього протистояння так чи інакше залучені майже всі зацікавлені сторони, навіть якщо вони не воюють одна проти одної безпосередньо.
росія прагне встановити контроль над коридором і забезпечити можливість подальшого просування на Захід.
Китай зацікавлений у послабленні та виснаженні Заходу.
США — у стримуванні Китаю та недопущенні переходу цього коридору під повний контроль росії.
Європа, особливо держави, які потенційно можуть опинитися наступними на шляху російської експансії, зацікавлена не допустити подальшого просування росії на Захід.
Україна?
Так.
Ми теж тут.
Ми просто намагаємося вижити.
Саме тому я не думаю, що Захід дозволить Україні зазнати поразки.
Але так само не впевнений, що він готовий зробити все необхідне для української перемоги.
Саме між цими двома крайнощами, схоже, і проходить сьогоднішня межа великої геополітики.
#шахівниця
Ні.
Але й навряд виграємо «в нашому розумінні перемоги».
Чому?
Війну, як ми вже зрозуміли, нам навряд чи дадуть програти.
Буферна зона має існувати.
Згідно з концепцією Heartland — «серцевини Землі» — рівнина між Балтійським морем та Карпатами є природним коридором між Heartland та Rimland — «прибережною землею».
Кордони Радянського Союзу значною мірою збігалися з простором Heartland. І це не випадковість.
Heartland має природні рубежі, які значно полегшують його оборону.
Проте існує одна ділянка, яка історично залишається найнебезпечнішою, — той самий коридор.
Саме ним рухалися польські війська, Наполеон та Гітлер.
Двоє останніх дійшли до Москви.
Поляки свого часу навіть контролювали її.
Саме тому цей коридор століттями має стратегічне значення.
Для Заходу і росії важливо контролювати його.
Лише саме поняття «контроль» кожна сторона розуміє по-своєму.
Для росії ідеальний варіант — повний контроль над коридором та безпека підступів до Heartland.
Для Заходу — існування між росією та НАТО буферного простору, який унеможливлює пряме зіткнення.
Так уже склалося, що ми з вами живемо саме в цьому коридорі.
У місці, яке потрібне всім.
Лише з різною метою.
Згідно з концепцією сера Гелфорда Джона Маккіндера боротьба за цей простір була майже неминучою.
Не лише за часів Гітлера.
І не лише у XXI столітті.
Адже саме контроль над Heartland, на думку Маккіндера, визначає баланс сил у світі.
Гаряча фаза боротьби за коридор між Heartland та Rimland триває з 2014 року.
До цього протистояння так чи інакше залучені майже всі зацікавлені сторони, навіть якщо вони не воюють одна проти одної безпосередньо.
росія прагне встановити контроль над коридором і забезпечити можливість подальшого просування на Захід.
Китай зацікавлений у послабленні та виснаженні Заходу.
США — у стримуванні Китаю та недопущенні переходу цього коридору під повний контроль росії.
Європа, особливо держави, які потенційно можуть опинитися наступними на шляху російської експансії, зацікавлена не допустити подальшого просування росії на Захід.
Україна?
Так.
Ми теж тут.
Ми просто намагаємося вижити.
Саме тому я не думаю, що Захід дозволить Україні зазнати поразки.
Але так само не впевнений, що він готовий зробити все необхідне для української перемоги.
Саме між цими двома крайнощами, схоже, і проходить сьогоднішня межа великої геополітики.
#шахівниця
❤2👍1
Згідно з новими даними.
Ворог планує розпочати ураження підстанцій та іншої енергетичної інфраструктури.
Також вперше на моїй памʼяті плани ураження стосуються і підрозділів ДСНС.
Є також цивільна інфраструктура, склади/виробництва.
Ворог планує розпочати ураження підстанцій та іншої енергетичної інфраструктури.
Також вперше на моїй памʼяті плани ураження стосуються і підрозділів ДСНС.
Є також цивільна інфраструктура, склади/виробництва.
💩2
Ще раз даю посилання на портал онлайн повітряних обʼєктів ворога.
Працює добре.
Показує балістичні ракети через раз, «думаю поки що, розробники допилять можливо»
Дрони показує дуже добре.
Крилаті ракети показує вище ніж добре.
«Портал не мій, сам знайшов колись на просторах»
Працює добре.
Показує балістичні ракети через раз, «думаю поки що, розробники допилять можливо»
Дрони показує дуже добре.
Крилаті ракети показує вище ніж добре.
«Портал не мій, сам знайшов колись на просторах»
Балістика.
Зараз, звісно, багато фахівців з’явилося з балістики.
Хочу, звісно, нагадати і про свої п’ять копійок, про які я говорив ще до того, як створив Telegram-канал. «Хто знає — той знає».
Ми не зможемо збивати балістику так, як раніше.
Просто не зможемо.
«Факти є. Говорити про них — нізя».
І справа навіть не в тому, що у нас немає достатньої кількості протиракет Patriot.
Просто їх нам уже немає особливого сенсу давати.
«Тут ви вже самі маєте вивчити питання: як працює головка самонаведення протиракети та чому зараз нам немає сенсу ті протиракети мати».
Усі ті гучні заяви про поганих американців ми, звісна річ, залишимо тим, на кого вони розраховані.
Кувалда проти кувалди.
Коли боксер виходить на ринг проти іншого, він мусить також завдавати ударів, а не лише намагатися ставити блок під удари суперника.
Єдина реально робоча відповідь на балістичні обстріли — балістичні обстріли.
Чому у нас немає балістичних ракет — усім відомо.
«Для кого ні раптом — то доповідаю: гроші, які були виділені на балістичні ракети, зберігалися не в тому підвалі, та їх з’їли миші».
Якщо ми на 100 ударів балістичними ракетами відповідатимемо 150 ударами, а на 150 ударів — 200 ударами…
Я вас запевняю.
Тил буде безпечним.
#балістика
Зараз, звісно, багато фахівців з’явилося з балістики.
Хочу, звісно, нагадати і про свої п’ять копійок, про які я говорив ще до того, як створив Telegram-канал. «Хто знає — той знає».
Ми не зможемо збивати балістику так, як раніше.
Просто не зможемо.
«Факти є. Говорити про них — нізя».
І справа навіть не в тому, що у нас немає достатньої кількості протиракет Patriot.
Просто їх нам уже немає особливого сенсу давати.
«Тут ви вже самі маєте вивчити питання: як працює головка самонаведення протиракети та чому зараз нам немає сенсу ті протиракети мати».
Усі ті гучні заяви про поганих американців ми, звісна річ, залишимо тим, на кого вони розраховані.
Кувалда проти кувалди.
Коли боксер виходить на ринг проти іншого, він мусить також завдавати ударів, а не лише намагатися ставити блок під удари суперника.
Єдина реально робоча відповідь на балістичні обстріли — балістичні обстріли.
Чому у нас немає балістичних ракет — усім відомо.
«Для кого ні раптом — то доповідаю: гроші, які були виділені на балістичні ракети, зберігалися не в тому підвалі, та їх з’їли миші».
Якщо ми на 100 ударів балістичними ракетами відповідатимемо 150 ударами, а на 150 ударів — 200 ударами…
Я вас запевняю.
Тил буде безпечним.
#балістика
👍3
Таємні солдати Бенгазі
«Я знаю хороших людей. І не дуже.»
Хороші люди
Якщо хороший аналітик не має доступу до джерел, які володіють інформацією inside, його аналітичні звіти мають лише невеликий відсоток правдивості.
На війні, у геополітиці, ми не можемо керуватися лише даними з відкритих джерел. Відкриті джерела не розкривають реальної закулісної правди.
Згідно з даними джерел наших партнерів, захід перебуває на фінішній прямій цього етапу протистояння.
захід майже дійшов згоди щодо своїх стратегічних геополітичних суперників.
Вводить санкції.
Запроваджує тарифи.
Відновлює геополітичний вплив.
Повертає території з-під впливу автократичних держав.
Повертає ринки збуту.
Озброюється.
Локальний гарячий конфлікт великої війни між Україною та росією перебуває на етапі знищення економіки противника.
Економіка України як така припинила існувати ще у 2022 році та цілковито тримається на підтримці партнерів.
Економіка росії підтримується економіками автократій.
Згідно з даними джерел заходу, автократичні країни не матимуть змоги продовжувати війну через два роки.
Не дуже хороші люди
Згідно з даними джерел, які мають безпосередній контакт із не дуже хорошими людьми, путіна ненавидять усі.
Генералітет росії звинувачує путіна в тому, що той втягнув росію у війну, з якої немає виходу.
Та, за їхніми словами, росія почала програвати війну з 2025 року.
«Не те щоб і до 2025 року вона вигравала, але прикривала невдачі масштабними бойовими діями на полі».
За словами не дуже хороших людей, через два роки росія вже не буде здатна хоча б якось утримувати фронт.
«Я знаю хороших людей. І не дуже.»
Хороші люди
Якщо хороший аналітик не має доступу до джерел, які володіють інформацією inside, його аналітичні звіти мають лише невеликий відсоток правдивості.
На війні, у геополітиці, ми не можемо керуватися лише даними з відкритих джерел. Відкриті джерела не розкривають реальної закулісної правди.
Згідно з даними джерел наших партнерів, захід перебуває на фінішній прямій цього етапу протистояння.
захід майже дійшов згоди щодо своїх стратегічних геополітичних суперників.
Вводить санкції.
Запроваджує тарифи.
Відновлює геополітичний вплив.
Повертає території з-під впливу автократичних держав.
Повертає ринки збуту.
Озброюється.
Локальний гарячий конфлікт великої війни між Україною та росією перебуває на етапі знищення економіки противника.
Економіка України як така припинила існувати ще у 2022 році та цілковито тримається на підтримці партнерів.
Економіка росії підтримується економіками автократій.
Згідно з даними джерел заходу, автократичні країни не матимуть змоги продовжувати війну через два роки.
Не дуже хороші люди
Згідно з даними джерел, які мають безпосередній контакт із не дуже хорошими людьми, путіна ненавидять усі.
Генералітет росії звинувачує путіна в тому, що той втягнув росію у війну, з якої немає виходу.
Та, за їхніми словами, росія почала програвати війну з 2025 року.
«Не те щоб і до 2025 року вона вигравала, але прикривала невдачі масштабними бойовими діями на полі».
За словами не дуже хороших людей, через два роки росія вже не буде здатна хоча б якось утримувати фронт.
Будинок з динаміту
Фільм добре ілюструє ймовірний розвиток подій, які відбуваються за мить до початку ядерної війни.
Фільм також створювався у взаємодії з людьми, які володіють інформацією, і, на мій суб’єктивний погляд, показує дійсний стан речей.
А також дає нам відповідь на питання, яке цікавило нас станом на вчора:
Чи повернемо ми території, окуповані росією, якщо через два роки вона вже не матиме змоги утримувати фронт?
Ми вже знаємо, що Захід не дав нам виграти війну проти росії.
Захід дав нам можливість лише не програти її.
Виграти війну проти ядерної держави, загнаної в кут, — небезпечно.
Звір, загнаний у кут, атакуватиме всіх, навіть ціною власного існування.
«Втрачати йому вже нічого».
Коли програєш війну, не хочеш, щоб хтось її виграв.
Тож питання:
Чи поверне росія окуповані території України?
Донбас.
Південь.
Крим.
На мій суб’єктивний погляд — 50 на 50.
Хіба що після поразки у війні зміниться влада в росії.
І нова влада погодиться повернути території та не застосовувати ядерну зброю в обмін на часткове зняття санкцій.
Поки при владі перебувають «фанатики», на мій погляд, шансів небагато.
Фільм добре ілюструє ймовірний розвиток подій, які відбуваються за мить до початку ядерної війни.
Фільм також створювався у взаємодії з людьми, які володіють інформацією, і, на мій суб’єктивний погляд, показує дійсний стан речей.
А також дає нам відповідь на питання, яке цікавило нас станом на вчора:
Чи повернемо ми території, окуповані росією, якщо через два роки вона вже не матиме змоги утримувати фронт?
Ми вже знаємо, що Захід не дав нам виграти війну проти росії.
Захід дав нам можливість лише не програти її.
Виграти війну проти ядерної держави, загнаної в кут, — небезпечно.
Звір, загнаний у кут, атакуватиме всіх, навіть ціною власного існування.
«Втрачати йому вже нічого».
Коли програєш війну, не хочеш, щоб хтось її виграв.
Тож питання:
Чи поверне росія окуповані території України?
Донбас.
Південь.
Крим.
На мій суб’єктивний погляд — 50 на 50.
Хіба що після поразки у війні зміниться влада в росії.
І нова влада погодиться повернути території та не застосовувати ядерну зброю в обмін на часткове зняття санкцій.
Поки при владі перебувають «фанатики», на мій погляд, шансів небагато.
Противник почав вносити до планових цілей, водонасосні станції та очисні споруди.
В планах ми знаємо ще з початку літа про це.
Лиш реалізацію планів ворог ще не використовував.
В планах ми знаємо ще з початку літа про це.
Лиш реалізацію планів ворог ще не використовував.
Паливо.
То чому воно насправді дорожчає?
Нам пояснюють:
Ормуз.
Іран.
Близький Схід.
Логічно.
Тільки є одна маленька проблема.
Нафта вже значно відійшла від пікових значень.
А дизель — ні.
То ж, можливо, проблема не зовсім у нафті?
Можливо, проблема в росії.
Україна останнім часом системно знищує російську нафтопереробку.
Не нафту.
Саме нафтопереробку.
І різниця тут принципова.
росія може видобути нафту.
Може навіть знайти, кому її продати.
Але якщо НПЗ не працює, із сирої нафти дизель сам себе не зробить.
«На жаль, нафта ще не навчилася одразу заливатися в бак».
І ось тут починається найцікавіше.
росія — один із найбільших експортерів дизельного пального у світі.
До великої війни Європа безпосередньо залежала від російських нафтопродуктів.
Після введення санкцій прямі поставки до ЄС значною мірою скоротилося.
Але російське паливо не зникло зі світового ринку.
Воно просто змінило маршрути.
Туреччина.
Бразилія.
Інші країни.
російська нафта також їхала на переробку до третіх країн, після чого вже готовий продукт потрапляв на західні ринки.
«Нафта змінила паспорт — і питання вирішене».
Саме тому російський дизель продовжував впливати на європейську ціну навіть тоді, коли Європа вже не купувала його безпосередньо.
Світовий ринок один.
Якщо великий постачальник перестає продавати дизель одному покупцеві, той покупець іде до іншого постачальника.
І починає конкурувати за той самий дизель уже з вами.
А тепер удари по НПЗ.
Українські удари скорочують можливості росії переробляти нафту.
Проблеми стають настільки серйозними, що країна, яка сама є одним із найбільших експортерів дизеля у світі, спочатку обмежує його експорт.
Потім фактично зупиняє.
На початку липня російський експорт дизеля впав у рази порівняно із середнім рівнем 2025 року.
І світовий ринок відреагував практично одразу.
Дизель почав дорожчати.
Європейські премії на дизель вийшли на екстремальні рівні.
Навіть американські ф’ючерси на дизель різко пішли вгору.
Хоча американці російський дизель на своїх АЗС не продають.
Дивно?
Ні.
Світовий ринок.
Якщо з нього забрати сотні тисяч барелів дизеля на добу, ціна зміниться для всіх.
А що Близький Схід?
Війна там теж вплинула.
Ормуз вплинув.
Проблеми з логістикою вплинули.
Страхування танкерів вплинуло.
Окремі НПЗ та поставки в регіоні також зазнали перебоїв.
Але я б не перебільшував саме фізичне знищення близькосхідної нафтопереробки.
Головна проблема Близького Сходу для світового ринку — ризики постачання, логістика, доступ до сировини та можливість нормально вивозити готове паливо.
З росією ситуація інша.
Там системно атакують саму інфраструктуру переробки.
І результат уже настільки цікавий, що росія починає збільшувати експорт сирої нафти, яка вивільняється через проблеми з НПЗ.
Тобто нафта у росії є.
Переробити її всю — уже складніше.
Більше того.
Країна — експортер пального — уже сама почала отримувати окремі партії готових нафтопродуктів з Азії.
«Все йде за планом. Просто план тепер передбачає імпорт дизеля».
До чого тут Україна?
Максимально безпосередньо.
Ми купуємо значну частину пального на європейському ринку.
А Європа купує дизель на глобальному ринку.
Якщо російський дизель із цього ринку випадає, інші покупці починають шукати заміну.
Зростає конкуренція.
Росте гуртова ціна.
Росте маржа переробки.
Дорожчає європейський дизель.
А через певний час нова європейська ціна приїжджає до нас.
На стелу АЗС.
І виходить прекрасний парадокс.
Ми знищуємо російські НПЗ.
росія втрачає можливість виробляти та експортувати достатньо пального.
Світ втрачає частину російського дизеля.
Світовий дизель дорожчає.
Європейський дизель дорожчає.
Україна імпортує європейський дизель.
І частина економічного ефекту наших ударів повертається до нас дорожчим пальним.
Чи означає це, що бити по російській нафтопереробці було помилкою?
Ні.
Це означає, що удари працюють.
Настільки, що їх починає відчувати не тільки російська економіка.
Їх починає відчувати світовий ринок.
Тому коли наступного разу вам скажуть:
«Пальне подорожчало через Ормуз»
#прогнозпаливо
То чому воно насправді дорожчає?
Нам пояснюють:
Ормуз.
Іран.
Близький Схід.
Логічно.
Тільки є одна маленька проблема.
Нафта вже значно відійшла від пікових значень.
А дизель — ні.
То ж, можливо, проблема не зовсім у нафті?
Можливо, проблема в росії.
Україна останнім часом системно знищує російську нафтопереробку.
Не нафту.
Саме нафтопереробку.
І різниця тут принципова.
росія може видобути нафту.
Може навіть знайти, кому її продати.
Але якщо НПЗ не працює, із сирої нафти дизель сам себе не зробить.
«На жаль, нафта ще не навчилася одразу заливатися в бак».
І ось тут починається найцікавіше.
росія — один із найбільших експортерів дизельного пального у світі.
До великої війни Європа безпосередньо залежала від російських нафтопродуктів.
Після введення санкцій прямі поставки до ЄС значною мірою скоротилося.
Але російське паливо не зникло зі світового ринку.
Воно просто змінило маршрути.
Туреччина.
Бразилія.
Інші країни.
російська нафта також їхала на переробку до третіх країн, після чого вже готовий продукт потрапляв на західні ринки.
«Нафта змінила паспорт — і питання вирішене».
Саме тому російський дизель продовжував впливати на європейську ціну навіть тоді, коли Європа вже не купувала його безпосередньо.
Світовий ринок один.
Якщо великий постачальник перестає продавати дизель одному покупцеві, той покупець іде до іншого постачальника.
І починає конкурувати за той самий дизель уже з вами.
А тепер удари по НПЗ.
Українські удари скорочують можливості росії переробляти нафту.
Проблеми стають настільки серйозними, що країна, яка сама є одним із найбільших експортерів дизеля у світі, спочатку обмежує його експорт.
Потім фактично зупиняє.
На початку липня російський експорт дизеля впав у рази порівняно із середнім рівнем 2025 року.
І світовий ринок відреагував практично одразу.
Дизель почав дорожчати.
Європейські премії на дизель вийшли на екстремальні рівні.
Навіть американські ф’ючерси на дизель різко пішли вгору.
Хоча американці російський дизель на своїх АЗС не продають.
Дивно?
Ні.
Світовий ринок.
Якщо з нього забрати сотні тисяч барелів дизеля на добу, ціна зміниться для всіх.
А що Близький Схід?
Війна там теж вплинула.
Ормуз вплинув.
Проблеми з логістикою вплинули.
Страхування танкерів вплинуло.
Окремі НПЗ та поставки в регіоні також зазнали перебоїв.
Але я б не перебільшував саме фізичне знищення близькосхідної нафтопереробки.
Головна проблема Близького Сходу для світового ринку — ризики постачання, логістика, доступ до сировини та можливість нормально вивозити готове паливо.
З росією ситуація інша.
Там системно атакують саму інфраструктуру переробки.
І результат уже настільки цікавий, що росія починає збільшувати експорт сирої нафти, яка вивільняється через проблеми з НПЗ.
Тобто нафта у росії є.
Переробити її всю — уже складніше.
Більше того.
Країна — експортер пального — уже сама почала отримувати окремі партії готових нафтопродуктів з Азії.
«Все йде за планом. Просто план тепер передбачає імпорт дизеля».
До чого тут Україна?
Максимально безпосередньо.
Ми купуємо значну частину пального на європейському ринку.
А Європа купує дизель на глобальному ринку.
Якщо російський дизель із цього ринку випадає, інші покупці починають шукати заміну.
Зростає конкуренція.
Росте гуртова ціна.
Росте маржа переробки.
Дорожчає європейський дизель.
А через певний час нова європейська ціна приїжджає до нас.
На стелу АЗС.
І виходить прекрасний парадокс.
Ми знищуємо російські НПЗ.
росія втрачає можливість виробляти та експортувати достатньо пального.
Світ втрачає частину російського дизеля.
Світовий дизель дорожчає.
Європейський дизель дорожчає.
Україна імпортує європейський дизель.
І частина економічного ефекту наших ударів повертається до нас дорожчим пальним.
Чи означає це, що бити по російській нафтопереробці було помилкою?
Ні.
Це означає, що удари працюють.
Настільки, що їх починає відчувати не тільки російська економіка.
Їх починає відчувати світовий ринок.
Тому коли наступного разу вам скажуть:
«Пальне подорожчало через Ормуз»
#прогнозпаливо
🤔2❤1
— не сперечайтеся.
Ормуз теж.
Просто світова економіка трішки складніша.
І сьогодні одна з найважливіших причин високої ціни дизеля знаходиться значно ближче до нас.
На російських НПЗ.
Точніше — на тому, що від частини їхніх потужностей залишилося.
Ормуз теж.
Просто світова економіка трішки складніша.
І сьогодні одна з найважливіших причин високої ціни дизеля знаходиться значно ближче до нас.
На російських НПЗ.
Точніше — на тому, що від частини їхніх потужностей залишилося.
Підсумовуючи пости вище, я думаю ви вже зрозуміли, нам як народу конче необхідно мати критичне мислення.
«Сумніви у мене в крові»
Ми маємо сумніватися в усьому, що навʼязують масам. Та намагатися зрозуміти дійсний стан речей.
«Сумніви у мене в крові»
Ми маємо сумніватися в усьому, що навʼязують масам. Та намагатися зрозуміти дійсний стан речей.
❤2💯2
Ворог отримав вказівку та ресурси розпочати вільне полювання на цивільну логістику.
У кого є знайомі з логістики котрі виконують роботу в межах 200 км від лінії розмежування, можете попередити, щоб були вкрай уважні.
У кого є знайомі з логістики котрі виконують роботу в межах 200 км від лінії розмежування, можете попередити, щоб були вкрай уважні.
🙏1
Якщо активність реактивних БПЛА продовжиться, на ніч очікуємо більш масштабного обстрілу ніж був минулої ночі.
Будемо слідкувати.
Будемо слідкувати.
🤔1