Книги Відчуженої🪐📚
63 subscribers
1.34K photos
45 videos
8 files
124 links
Колекціонерка подарованих книг📚⚡
Download Telegram
багато чого потрібно пояснювати мені
Сьогодні відбулось перше онлайн обговорення книжкового клубу книги Валерії Вести @vesta.valeria "Дея та всі її прокляття" у затишному колі учасників та письменниці.

Загальна оцінка книги ⭐3/5

@nebo.booklab.publishing
#кк_літературна_мотанка
#книжковий_клуб
#букстаграмукраїна
#книги
Постоли — це давнє традиційне селянське взуття, яке виготовляли з одного цілого шматка сиром'ятної шкіри (або плели з лика) без пришивної підошви.

Головні факти про постоли:
Конструкція: Шкіряний або ликовий виріб стягувався навколо ноги за допомогою ремінців чи мотузок (волоків).

Як носили: Їх зазвичай вдягали поверх онуч — довгих смуг тканини, що обмотували ноги.

Поширення: Таке взуття було поширене в Карпатах, на Поліссі та інших українських землях аж до середини XX століття.

Інші назви: У різних регіонах постоли також називали моршнями, керпцями, ходаками або личаками (якщо вони були плетені).
Міх (або бурдюк) — це традиційна шкіряна ємність, яку з давніх-давен використовували для зберігання та транспортування води, вина, кумису, олії та інших рідин.

Основні особливості бурдюка:
Матеріал: Найчастіше його виготовляли з цільної шкури тварини (кози, вівці, теляти або верблюда). Шкуру знімали «панчохою», щоб мінімізувати кількість швів.

Обробка: Шкіру ретельно очищали від шерсті, дубили та обробляли спеціальними смолами, дьогтем або жиром, щоб вона не пропускала вологу і не псувала смак води.

Переваги: Такий посуд був ідеальним для кочівників, мандрівників та воїнів, оскільки він легкий, не б'ється при падінні, а в міру спорожнення стискається, займаючи менше місця. Крім того, завдяки випаровуванню вологи через мікропори шкіри, вода всередині бурдюка в спеку залишалася прохолодною.
Са́рна (або козуля, дика коза) — це невеликий граціозний ссавець із родини оленевих.
Гачі — це діалектне слово, що означає штани.

В українських говірках (зокрема західних) та народному побуті «гачі» — це давня назва штанів або портянок. Наприклад, гуцульські гачі.
Чоловічий лейбик (також відомий як лайбик, брусляк або камізелька) — це традиційний український плечовий одяг без рукавів, що виконував роль безрукавки або жилета. Цей елемент гардероба був поширений на Західній Україні, зокрема на Лемківщині, Бойківщині, Гуцульщині та Прикарпатті.
Коц (або коць) - тепле вовняне або байкове покривало, часто ручної роботи (подібне до гуцульського ліжника).
Верето (або верета) — це традиційне грубе покривало, рядно або різнокольоровий домотканий килим з овечої шерсті.

Значення та походження
Рядно / простирадло: Грубе покривало чи простирадло з конопляної або лляної тканини (ряднини).

Гуцульський килим: Традиційний яскравий вовняний виріб ручної роботи, поширений у Карпатах.
Війт — це керівник місцевого самоврядування або управління в місті чи селі в історичній Європі та Україні (XIV–XVIII ст.).

Основні значення та функції
У містах з Магдебурзьким правом: голова міського магістрату та судів.

У селах: виборний або призначений староста, який керував громадою, господарськими справами та порядком.

У Західній Україні (до 1939 року): голова громади чи волосної управи.
Ді́дич (ст.-укр. дѣдичь, пол. dziedzic; від лат. haeres, hērēs, англ. heir, «спадкоємець») — у XIV—XIX століттяхтитул спадкового власника певного маєтку, уділу, землі, князівства тощо; ця власність належала його дідам і він володів або претендував на неї на підставі спадкового права (вотчина). Володіння дідича називалися дідицтвами (ст.-укр.дѣдицтво). «Дідичами вічних земель» титулували себе польський король Казимир III, опольський князь Владислав, великий князь литовський Вітовт та інші правителі. В універсалах українських гетьманів дідичами найчастіше називають представників козацької старшини, шляхти, заможних козаків та міщан, а їхні землі визначають як дідичні чи дідичність. Також — спадкоє́мець.
Запрошую на жовтневу зустріч книжкового клубу "Літературна Мотанка" @lit_motanka_bookclub.

У жовтні читаємо книгу "Сухі кістки" Віталія Дуленка @vitaly.dulenko

Зустріч у двох форматах:

📌31 жовтня 19:00 - онлайн обговорення разом з автором (по можливості)

📌1 листопада - у місті Одеса (час та місце узгодимо в чаті)

✔️Участь безкоштовна

Для участі ставте + у коментарях

#кк_літературна_мотанка #книжковий_клуб #букстаграмукраїна #книги
Трохи в сон клоне 😭
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Боніфратри (або «милосердні браття») — це римо-католицький чернечий орден госпітальєрів, офіційна назва якого — Шпитальний Орден святого Йоана Божого.

Головні факти про орден
Заснування: Орден заснував у 1535 році в Іспанії святий Іоанн Божий (Жуан Сідаде Дуарте). Назва походить від латинського boni fratres — добрі брати, або від гасла італ. Fatebenefratelli(«Браття, робіть добро»).

Головна мета: Допомога хворим, бідним, немічним та страждаючим.

Діяльність: Ченці утримують лікарні, будинки опіки, аптеки та центри соціальної допомоги.


Діяльність в Україні
Історія: У XVII–XVIII століттях монастирі та шпиталі боніфратрів діяли у Львові (комплекс на Личакові з костелом святого Лаврентія) та Луцьку, проте їхню роботу припинили під час поділів Речі Посполитої.

Сучасність: Дрогобич на Львівщині — єдине місце в Україні, де сьогодні служать боніфратри. Вони працюють там із 1996 року, провадять монастир Ісуса Доброго Самарянина та станцію соціальної допомоги для нужденних і хворих.
Анциболот (також анцибол, анциболотник) — це демон або головний болотний чорт в українській міфології.

Основні факти
Хто це: Дух або чорт, який живе на болотах.

Як використовується: Слово часто вживається як лайливе або ругательство в українських говірках на позначення чорта чи нечистої сили.

Інші варіанти: Анцибол, анциболотник.

Походження: Вважається, що слово має балтійське походження (порівнюють з литовським ánčiabalis — качине болото).
Обора — це відгороджена частина сільського подвір'я з приміщеннями для утримання худоби (наприклад, корівник) або загін.

Значення слова
Господарське призначення: Місце для тварин біля хати, обгороджений простір.

Походження: Походить від праслов'янського слова obora, спорідненого з «ворота».
Матей припав мені до душі📦
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Частина 1 «Сухі кістки» Віталія Дуленка пішла мені на ура. Подобається взагалі його стиль письма. Легкий та водночас моторошно містичний. Вже є Матей - улюблений персонаж та Софія - персонажка, яка подобається. Водночас трохи ще гублюся від кількості персоналій. Багатенько
От БДСМ я не очікувала тут побачити
Годованець — це міфічна істота та хатній дух у слов'янській (зокрема українській) демонології, який діє як дух-збагачувач.

Особливості та роль годованця
Збагачення господаря: Його головна мета — приносити багатство, гроші, гарний врожай та забезпечувати лад в оселі.

Зв'язок із нечистою силою: У карпатських та інших українських повір'ях це своєрідний симбіоз домовика та чорта (домашній чорт). Він більш неоднозначний і небезпечний, ніж звичайний добрий домовик.

Походження: Вважається, що таку істоту можна «вигодувати» або завести за певними магічними ритуалами, за що вона й отримує свою назву. За це хазяїн повинен ділитися з ним їжею або розплачуватися іншим чином, інакше дух може нашкодити.