Сьогодні 26-та річниця вбивства мого батька. 25 березня 1999 року - ще один день, коли Україна повернула (чи її повернули) не туди...

Не продався, не здався, не зламався. 17 років совєтських концтаборів лише загатртували. Хоча потім згадував, що навіть гебісти на зонах не знущалися так, як у незалежній Україні оті ніби ж свої. І рухєрівські розкольники костенка, і кравчуківська та кучмістська влада. А що, хороших двох учителів для себе підібрало наше Zе?

У 1991 році населення, як потім любили казати "було не готове...", а нині деякі покидьки, як отой Зінченко та Макаров ще й кинулися виправдовувати отой самовбивчий вибір у своєму пасквілі на Суспільному. Мовляв, справжні українці самі не готові керувати країною, треба комуніста чи чужинця... А ці б "розвалили Україну", - це вже інший кінчений пристосуванець продажний виродок глібовицький.

Але вдруге випробовувати долю ота пекельна суміш старих компартійних еліт та нової, виплеканої Кучмою, олігархії не ризикнули. Щось там їм опитування неприємне підказували, як і нинішньому їхньому ідейному спадкоємцю. Ні, не зразу ухвалили рішення про вбивство. Спершу старалися вбити політично, профінансувавши розкол Руху та замовивши тотальне паплюження в пресі. Нічого не нагадує? А коли побачили, що нічого не вдіють, а своїм цькуванням лише добавили йому шансів та підтримки, розробили цілу спецоперацію.

Знаю ту історію по хвилинах. Понад 100 томів кримінальної справи - отака собі, нівроку, "проста аварія"... Відомі фігуранти-виконавці й підставні особи (одного навіть прибрали пізніше за не менш шокуючих обставин). Більш-менш відомі організатори й замовники. Головним під прикриття міністра генерала Кравченка був його зам Фере - спец по темних справах та вбивствах. І, звісно, головний натхненник на Банковій. Нема тільки одного - судового вироку у справі...

Схоже, що правду занадто багато не хотіли чути. Деколи навіть особливо несподівані люди...