Від однієї нікчеми в Тисі -
ганьба лягає на мільйони!

Україна на межі краху.
Втрати державності і контролю над своїми землями, що ймовірно станеться в найближчі 10 років, як це безліч разів вже ставалось в попередніх століттях.

Не через напад московитів, не через чергову війну з ними.
А через тих людей, котрі ганьбою покривають свої голови і чорнять інших на весь світ, намагаючись втекти закордон, намагаючись уникнути мобілізації, намагаючись жити життям мирним і відстороненним.

Через малодушних баб, котрі нападають на ТЦК щоб запихнути під свою спідницю своїх чоловіків. Істоти що не знають поняття честі і гідності. І ще нікчемніші їхні чоловіки, що дозволили так опустити себе, зганьбивши цим свій рід і всю націю.

Через людей, гнилі гени котрих, забивають залишки людської гідності страхом, за своє нікчемне життя, що за 20-30-40 років не принесло світу і суспільству ЖОДНОЇ перемоги, винаходу, звитяги, глобального результату, культурного чи наукового надбання якісного академічного рівня, тощо.

Боятися і труситися, щоб далі бути ніким і нічим!
Щоб просто існувати. Щоб безславно вмерти від хвороб в старості і стати черговим перегноєм, про котрого не згадає суспільство, ні словом, ні письмом, ні гранітом!

Московити системою, глобальним державним механізмом, дисципліною та чіткою ієрархією, чітким виконанням наказів і бажанням прославити свою державу а відповідно і себе самих !!! Кожного століття знищують наші хаотичні, експресивні, нескоординовані, несистемні, недоконані потуги, і ті, лише маленької когорти ініціативних людей, котрі розуміють що ДЕРЖАВА - передусім.
Бо ДЕРЖАВА - це твоє обличчя , це твоє прізвище, це твій рід і його репутація!!!

Війна котру ще досі можна виграти буде програна, як десятки війн до цього!
Землі знову будуть втрачені, ось яке наше найімовірніше майбутнє.
Як в 13-ому, 14-ому, 15-ому, 16-ому, 17-ому, 18-ому, 19-ому, 20-ому століттях.

Через нікчемну поведінку багатьох людей.
Через той ген, котрий усмирив більшу масу українців після розкуркулення, голодоморів і розстрілів.
Коли для них стало можливим не те що уявити, а й допустити життя під московитами, життя з московитами.

Шириться теренами України і зараз ця гниль, в просторі соціальному і медійному, люди думають і шукають як уникнути потрапляння до війська. Хоча це є останнім шансом на життя і на свободу.
Не розуміючи, що відлік до їхніх страт, до чергових голодоморів - йде вже на дні.

Війна буде вічно. Полюбіть війну, або приготуйтесь до рабства.

Статуя короля Артура, Англія

Прочитав у новинах, що в одному з чернігівських театрів скасували дві вистави, зокрема «Бравий вояка Швейк». Скасували через те, що напередодні з труппи мобілізували трьох акторів. З молодіжного театру на театр воєнних дій. Свого роду натяк на іронію. Досконале знання цього безсмертного твору Гашека дуже згодиться новобранцям у війську, типажі та декорації для них майже не поміняються, а репліки вони цитуватимуть напам’ять, хоч куди будуть розподілені.

А я подумав, що за ці два роки взагалі не бачив польових вистав. У 15-му такі ще траплялися, замполіт якось організував нам на полігоні дівочий співочий гурт. Нині ж це було б надто небезпечно. Та й театр як жанр у сучасному полі та посадках напевно програє смартфону. А ще маю сумніви, що збереження видимості мирного культурного життя в містах було б варте ризику скупчення глядачів в одному приміщенні. Трагічна доля укриття маріупольського драматичного театру, розбомбленого окупантами, нині застерігає збиратися деінде.


Не маю якоїсь усталеної думки про те, чи морально під час цієї війни взагалі в тилу продовжувати звичне життя з тим же відвідуванням театрів. З одного боку, збереження української культури в усіх її проявах це і є найвища цінність, яку необхідно плекати. Якщо не буде вистав, то навіщо були всі жертви? Кидати на фронт артистів це надто велика розкіш багатого на таланти народу. З другого, щоб дозволити собі культурне дозвілля, потрібно комусь це дозвілля мати за рахунок чиїхось жертв. Мати, і дозволити собі його мати. Будь-яке виправдання бронювання заслабке на тлі мого теперішнього досвіду.

А як же ми тут розважаємося? Невеличкий епізод з попередньої позиції. (Яку ми теж вже втратили. Повітря та комунікація — наші звичні слабкі місця.) Як тільки заїхали, налагодити зв’язок було важко: кабель од антени до роутера не діставав до бліндажа на тридцять метрів. І щоб кудись подзвонити, треба було небезпечно висунутися з укриття і сидіти на поверхні, поки триває зв’язок.

Поки всередину сиґнал не діставав, розважалися розмовами, кпинами, обираючи теми найрізноманітніші. Доходило до міцних слів, коли ставили надто гострі питання. В розрахунку зібралися чоловіки дуже різних професій, віку, освіти тощо. І всі зі зброєю, тому темперамент треба якось стримувати. Тут актори знадобилися б, напевно. Але скоро знайшли подовжувач, протягнули роутер усередину, і розмови самі собою затухли. Всі розійшлися по кутках, день і ніч займаючи себе у смартфонах своїм персональним контентом. Я знову повернувся до вивчення мов, чому дуже сприяє наявність вільного часу в полі. Хтось продовжив дивитися серіали. Хтось грати в ігри. Хтось сів на зв’язок з рідними, з якими не бачився не порахувати скільки. Польовий театр тут був би явно недоречний.

А крім «Швейка» в тому чернігівському театрі через мобілізацію акторів зірвалася «Зачарована Десна». Це ж твір буквально про те, за що українці воюють…

У Китаї розробили Chat Xi PT — чат-бот, який працює на основі політичних ідей Сі Цзіньпіна — Financial Times.

Мовну модель розробила Державна канцелярія інтернет-інформації Китаю — центральний орган регулювання інтернету.

Модель навчається на "Ідеях Сі Цзіньпіна про соціалізм із китайською специфікою нової епохи" — політичній філософії лідера Китаю, що ґрунтується на його працях і промовах. Крім того, Chat Xi PT вивчає іншу офіційну літературу, надану інтернет-регулятором.

Чекаю чат Корч Пт

Зедиктатура

людина десятиліття

чому я не здивований їхньому зовнішньому вигляду