Forwarded from Sergii Ivanov
Готовий підтримати шановних екологів щойно вони винайдуть альтернативний спосіб забезпечення електроенергією.
😎1
Forwarded from Оперативний ЗСУ
🇨🇳🇹🇼Китай починає навчання Joint Sword 2024A, оточивши Тайвань з усіх боків, — ВВС
Пройшло три дні з моменту інавгурації президента Тайваню, як Пекін оточив острів і розпочав військові навчання, які назвав «карою за тайванський сепаратизм».
Чи зайде це далі навчань? Дуже не хотілось би.
https://t.me/operativnoZSU
Пройшло три дні з моменту інавгурації президента Тайваню, як Пекін оточив острів і розпочав військові навчання, які назвав «карою за тайванський сепаратизм».
Чи зайде це далі навчань? Дуже не хотілось би.
https://t.me/operativnoZSU
Forwarded from перший постполітичний ✙ (АРС)
комікси і мангу вигадали ще 40 ст. тому єгиптяни.
Forwarded from Харківський Скін (Lester Tremor)
📝Розповідь про справжній геройський вчинок, який було зроблено учасником нашої організації:
🫡🇺🇦Вчора 22 травня під час обстрілу кацапів на брат Віктор Рогозянський позивний "Кілька" урятував життя водію тролейбуса.
Одразу після обстрілу наш брат який опинився поряд одразу вирушив на місце прильоту з метою надати допомогу пораненим.
Прибувши на місце прильоту він побачив натовп людей (в тому числі і поліцейських) які стояли навколо пораненого водія тролейбуса якому відірвало ногу. Не розгубившись наш брат "Кілька", пригадавши все чому його вчили надав першу допомогу та першою справою наклав турнікет на відірвану ногу. Потім він підтримував пораненого у свідомості очікуючи приїзду швидкої. Завдяки йому поранений вижив і наразі у стабільному стані.
🇺🇦Брат "Кілька" - наш Герой!🇺🇦
🫡Слава Україні!
Слава Героям!🇺🇦
@KharkivSkin
🫡🇺🇦Вчора 22 травня під час обстрілу кацапів на брат Віктор Рогозянський позивний "Кілька" урятував життя водію тролейбуса.
Одразу після обстрілу наш брат який опинився поряд одразу вирушив на місце прильоту з метою надати допомогу пораненим.
Прибувши на місце прильоту він побачив натовп людей (в тому числі і поліцейських) які стояли навколо пораненого водія тролейбуса якому відірвало ногу. Не розгубившись наш брат "Кілька", пригадавши все чому його вчили надав першу допомогу та першою справою наклав турнікет на відірвану ногу. Потім він підтримував пораненого у свідомості очікуючи приїзду швидкої. Завдяки йому поранений вижив і наразі у стабільному стані.
🇺🇦Брат "Кілька" - наш Герой!🇺🇦
🫡Слава Україні!
Слава Героям!🇺🇦
@KharkivSkin
🔥1
Forwarded from Anime Classic - аніме українською (Рянха́)
Мені завше тяжко прохати про фінансову допомогу, але на жаль нині, я не можу собі дозволити придбати нормальну броню і плитоноску, що може врятувати мені життя, якщо у вас є 2 зайві гривні, був би дуже вдячний
https://send.monobank.ua/jar/A8CZT3ub9h
https://send.monobank.ua/jar/A8CZT3ub9h
send.monobank.ua
Безпечний переказ коштів
Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти
Forwarded from Para Bellum
Від однієї нікчеми в Тисі -
ганьба лягає на мільйони!
Україна на межі краху.
Втрати державності і контролю над своїми землями, що ймовірно станеться в найближчі 10 років, як це безліч разів вже ставалось в попередніх століттях.
Не через напад московитів, не через чергову війну з ними.
А через тих людей, котрі ганьбою покривають свої голови і чорнять інших на весь світ, намагаючись втекти закордон, намагаючись уникнути мобілізації, намагаючись жити життям мирним і відстороненним.
Через малодушних баб, котрі нападають на ТЦК щоб запихнути під свою спідницю своїх чоловіків. Істоти що не знають поняття честі і гідності. І ще нікчемніші їхні чоловіки, що дозволили так опустити себе, зганьбивши цим свій рід і всю націю.
Через людей, гнилі гени котрих, забивають залишки людської гідності страхом, за своє нікчемне життя, що за 20-30-40 років не принесло світу і суспільству ЖОДНОЇ перемоги, винаходу, звитяги, глобального результату, культурного чи наукового надбання якісного академічного рівня, тощо.
Боятися і труситися, щоб далі бути ніким і нічим!
Щоб просто існувати. Щоб безславно вмерти від хвороб в старості і стати черговим перегноєм, про котрого не згадає суспільство, ні словом, ні письмом, ні гранітом!
Московити системою, глобальним державним механізмом, дисципліною та чіткою ієрархією, чітким виконанням наказів і бажанням прославити свою державу а відповідно і себе самих !!! Кожного століття знищують наші хаотичні, експресивні, нескоординовані, несистемні, недоконані потуги, і ті, лише маленької когорти ініціативних людей, котрі розуміють що ДЕРЖАВА - передусім.
Бо ДЕРЖАВА - це твоє обличчя , це твоє прізвище, це твій рід і його репутація!!!
Війна котру ще досі можна виграти буде програна, як десятки війн до цього!
Землі знову будуть втрачені, ось яке наше найімовірніше майбутнє.
Як в 13-ому, 14-ому, 15-ому, 16-ому, 17-ому, 18-ому, 19-ому, 20-ому століттях.
Через нікчемну поведінку багатьох людей.
Через той ген, котрий усмирив більшу масу українців після розкуркулення, голодоморів і розстрілів.
Коли для них стало можливим не те що уявити, а й допустити життя під московитами, життя з московитами.
Шириться теренами України і зараз ця гниль, в просторі соціальному і медійному, люди думають і шукають як уникнути потрапляння до війська. Хоча це є останнім шансом на життя і на свободу.
Не розуміючи, що відлік до їхніх страт, до чергових голодоморів - йде вже на дні.
Війна буде вічно. Полюбіть війну, або приготуйтесь до рабства.
ганьба лягає на мільйони!
Україна на межі краху.
Втрати державності і контролю над своїми землями, що ймовірно станеться в найближчі 10 років, як це безліч разів вже ставалось в попередніх століттях.
Не через напад московитів, не через чергову війну з ними.
А через тих людей, котрі ганьбою покривають свої голови і чорнять інших на весь світ, намагаючись втекти закордон, намагаючись уникнути мобілізації, намагаючись жити життям мирним і відстороненним.
Через малодушних баб, котрі нападають на ТЦК щоб запихнути під свою спідницю своїх чоловіків. Істоти що не знають поняття честі і гідності. І ще нікчемніші їхні чоловіки, що дозволили так опустити себе, зганьбивши цим свій рід і всю націю.
Через людей, гнилі гени котрих, забивають залишки людської гідності страхом, за своє нікчемне життя, що за 20-30-40 років не принесло світу і суспільству ЖОДНОЇ перемоги, винаходу, звитяги, глобального результату, культурного чи наукового надбання якісного академічного рівня, тощо.
Боятися і труситися, щоб далі бути ніким і нічим!
Щоб просто існувати. Щоб безславно вмерти від хвороб в старості і стати черговим перегноєм, про котрого не згадає суспільство, ні словом, ні письмом, ні гранітом!
Московити системою, глобальним державним механізмом, дисципліною та чіткою ієрархією, чітким виконанням наказів і бажанням прославити свою державу а відповідно і себе самих !!! Кожного століття знищують наші хаотичні, експресивні, нескоординовані, несистемні, недоконані потуги, і ті, лише маленької когорти ініціативних людей, котрі розуміють що ДЕРЖАВА - передусім.
Бо ДЕРЖАВА - це твоє обличчя , це твоє прізвище, це твій рід і його репутація!!!
Війна котру ще досі можна виграти буде програна, як десятки війн до цього!
Землі знову будуть втрачені, ось яке наше найімовірніше майбутнє.
Як в 13-ому, 14-ому, 15-ому, 16-ому, 17-ому, 18-ому, 19-ому, 20-ому століттях.
Через нікчемну поведінку багатьох людей.
Через той ген, котрий усмирив більшу масу українців після розкуркулення, голодоморів і розстрілів.
Коли для них стало можливим не те що уявити, а й допустити життя під московитами, життя з московитами.
Шириться теренами України і зараз ця гниль, в просторі соціальному і медійному, люди думають і шукають як уникнути потрапляння до війська. Хоча це є останнім шансом на життя і на свободу.
Не розуміючи, що відлік до їхніх страт, до чергових голодоморів - йде вже на дні.
Війна буде вічно. Полюбіть війну, або приготуйтесь до рабства.
Прочитав у новинах, що в одному з чернігівських театрів скасували дві вистави, зокрема «Бравий вояка Швейк». Скасували через те, що напередодні з труппи мобілізували трьох акторів. З молодіжного театру на театр воєнних дій. Свого роду натяк на іронію. Досконале знання цього безсмертного твору Гашека дуже згодиться новобранцям у війську, типажі та декорації для них майже не поміняються, а репліки вони цитуватимуть напам’ять, хоч куди будуть розподілені.
А я подумав, що за ці два роки взагалі не бачив польових вистав. У 15-му такі ще траплялися, замполіт якось організував нам на полігоні дівочий співочий гурт. Нині ж це було б надто небезпечно. Та й театр як жанр у сучасному полі та посадках напевно програє смартфону. А ще маю сумніви, що збереження видимості мирного культурного життя в містах було б варте ризику скупчення глядачів в одному приміщенні. Трагічна доля укриття маріупольського драматичного театру, розбомбленого окупантами, нині застерігає збиратися деінде.
Не маю якоїсь усталеної думки про те, чи морально під час цієї війни взагалі в тилу продовжувати звичне життя з тим же відвідуванням театрів. З одного боку, збереження української культури в усіх її проявах це і є найвища цінність, яку необхідно плекати. Якщо не буде вистав, то навіщо були всі жертви? Кидати на фронт артистів це надто велика розкіш багатого на таланти народу. З другого, щоб дозволити собі культурне дозвілля, потрібно комусь це дозвілля мати за рахунок чиїхось жертв. Мати, і дозволити собі його мати. Будь-яке виправдання бронювання заслабке на тлі мого теперішнього досвіду.
А як же ми тут розважаємося? Невеличкий епізод з попередньої позиції. (Яку ми теж вже втратили. Повітря та комунікація — наші звичні слабкі місця.) Як тільки заїхали, налагодити зв’язок було важко: кабель од антени до роутера не діставав до бліндажа на тридцять метрів. І щоб кудись подзвонити, треба було небезпечно висунутися з укриття і сидіти на поверхні, поки триває зв’язок.
Поки всередину сиґнал не діставав, розважалися розмовами, кпинами, обираючи теми найрізноманітніші. Доходило до міцних слів, коли ставили надто гострі питання. В розрахунку зібралися чоловіки дуже різних професій, віку, освіти тощо. І всі зі зброєю, тому темперамент треба якось стримувати. Тут актори знадобилися б, напевно. Але скоро знайшли подовжувач, протягнули роутер усередину, і розмови самі собою затухли. Всі розійшлися по кутках, день і ніч займаючи себе у смартфонах своїм персональним контентом. Я знову повернувся до вивчення мов, чому дуже сприяє наявність вільного часу в полі. Хтось продовжив дивитися серіали. Хтось грати в ігри. Хтось сів на зв’язок з рідними, з якими не бачився не порахувати скільки. Польовий театр тут був би явно недоречний.
А крім «Швейка» в тому чернігівському театрі через мобілізацію акторів зірвалася «Зачарована Десна». Це ж твір буквально про те, за що українці воюють…
А я подумав, що за ці два роки взагалі не бачив польових вистав. У 15-му такі ще траплялися, замполіт якось організував нам на полігоні дівочий співочий гурт. Нині ж це було б надто небезпечно. Та й театр як жанр у сучасному полі та посадках напевно програє смартфону. А ще маю сумніви, що збереження видимості мирного культурного життя в містах було б варте ризику скупчення глядачів в одному приміщенні. Трагічна доля укриття маріупольського драматичного театру, розбомбленого окупантами, нині застерігає збиратися деінде.
Не маю якоїсь усталеної думки про те, чи морально під час цієї війни взагалі в тилу продовжувати звичне життя з тим же відвідуванням театрів. З одного боку, збереження української культури в усіх її проявах це і є найвища цінність, яку необхідно плекати. Якщо не буде вистав, то навіщо були всі жертви? Кидати на фронт артистів це надто велика розкіш багатого на таланти народу. З другого, щоб дозволити собі культурне дозвілля, потрібно комусь це дозвілля мати за рахунок чиїхось жертв. Мати, і дозволити собі його мати. Будь-яке виправдання бронювання заслабке на тлі мого теперішнього досвіду.
А як же ми тут розважаємося? Невеличкий епізод з попередньої позиції. (Яку ми теж вже втратили. Повітря та комунікація — наші звичні слабкі місця.) Як тільки заїхали, налагодити зв’язок було важко: кабель од антени до роутера не діставав до бліндажа на тридцять метрів. І щоб кудись подзвонити, треба було небезпечно висунутися з укриття і сидіти на поверхні, поки триває зв’язок.
Поки всередину сиґнал не діставав, розважалися розмовами, кпинами, обираючи теми найрізноманітніші. Доходило до міцних слів, коли ставили надто гострі питання. В розрахунку зібралися чоловіки дуже різних професій, віку, освіти тощо. І всі зі зброєю, тому темперамент треба якось стримувати. Тут актори знадобилися б, напевно. Але скоро знайшли подовжувач, протягнули роутер усередину, і розмови самі собою затухли. Всі розійшлися по кутках, день і ніч займаючи себе у смартфонах своїм персональним контентом. Я знову повернувся до вивчення мов, чому дуже сприяє наявність вільного часу в полі. Хтось продовжив дивитися серіали. Хтось грати в ігри. Хтось сів на зв’язок з рідними, з якими не бачився не порахувати скільки. Польовий театр тут був би явно недоречний.
А крім «Швейка» в тому чернігівському театрі через мобілізацію акторів зірвалася «Зачарована Десна». Це ж твір буквально про те, за що українці воюють…
Forwarded from МАЦИБОРА
У Китаї розробили Chat Xi PT — чат-бот, який працює на основі політичних ідей Сі Цзіньпіна — Financial Times.
Мовну модель розробила Державна канцелярія інтернет-інформації Китаю — центральний орган регулювання інтернету.
Модель навчається на "Ідеях Сі Цзіньпіна про соціалізм із китайською специфікою нової епохи" — політичній філософії лідера Китаю, що ґрунтується на його працях і промовах. Крім того, Chat Xi PT вивчає іншу офіційну літературу, надану інтернет-регулятором.
Мовну модель розробила Державна канцелярія інтернет-інформації Китаю — центральний орган регулювання інтернету.
Модель навчається на "Ідеях Сі Цзіньпіна про соціалізм із китайською специфікою нової епохи" — політичній філософії лідера Китаю, що ґрунтується на його працях і промовах. Крім того, Chat Xi PT вивчає іншу офіційну літературу, надану інтернет-регулятором.