Forwarded from Мемна Арта (Вова)
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Літак Ту-22
🕊1
Forwarded from Північна Вежа
Спомини українки, котра жила в Старій Рафаловці, що на Волині, про те, як вели себе червоні партизани. Навожу мовою оригіналу
Вообще же немцы наш городок огибали. Они в Новой Рафаловке, это километров за 15 от нас, стояли. А в лесах вокруг Старой Рафаловки вскоре зашевелились красные партизаны. Они базировались где-то около сел Галузии и Серхив Мане-вицкого района. Часто наведывались в наш городок. Называли себя партизанами Дяди Пети (подчинённой ГРУ группы полковника Бринского, который до войны в Красной армии 13 лет служил комиссаром. — А. Г), а еще — петровцами. И вначале смотрели мы на них, как на настоящих героев. Ведь против которой силы-силищи на борьбу встали!…..Бандеровцев… мы… не видели до 1943 г…Поэтому красные партизаны были единственным объектом нашего внимания и нашего восхищения. Мы встречались сними, вместе пели песни, помогали им продовольствием…
Добрые наши отношения с петровцами закончились, как только они вошли в силу. Началось с того, что партизаны Дяди Пети взялись “вершить суд” над семьями, ребята из которых и оказались в шуцманах (т. е. полиции. — А. Г.). Тогда и по этой причине совершили дикую расправу над семьей Пасевичев. В ней, кроме старших, было двое девчат, и ребята — Николай, Дмитрий и Леонид, который служил в шуцманах. Николая спасло то, что ушел в тот вечер из дома. Ему после войны дали за брата 10 лет. А старшего Пасевича убили сразу. Потом, на глазах у матери, изнасиловали старшую дочь, Лизу. И всех постреляли. В старую Пасевичиху, Палажку, в мать то есть, которая на все это должна была смотреть, всадили под конец три пули. Но судьба распорядилась так, что Пасевичиха как-то выжила и прожила еще лет 20. Рассказывала, кто все это совершил…
Также расправились они и с семьей Яновицкой Марии, у которой только младший парень остался, и с семьей Паламарчу-ков… Всего детей в семье было семеро. Сыновья Иван (он в шуцманы пошел) Андрей, Георгий и дочери Надя, Клава, Юля, Вера.
…Всех Паламарчуков, кроме Ивана и Георгия, которых партизаны не застали дома, поставили на колени и расстреляли. С Надей расправились в особенности жестоко, ее изнасиловали, выкручивали руки, истязали. Клаву тоже, прежде чем убить, изнасиловали…
А рядом с этим велись и обычные грабежи. Не дай чего партизанам, — жизнь отдашь. У старика Лазаря, жил такой в городке, семья была большая, — штаны из корта забирали. А он: “Не дам, это мне на смерть!” Выстрелил какой-то злодей: “Вот тебе, дед, смерть”. Я для себя перешила пальто покойной матери. Пришли. “Отдай!” — говорят. Прошу: “Оно ж одно у меня, последняя одежка!” Но напрасно было умолять.
Forwarded from Братство Святої Трійці
Шмавік
#інженерка
Шмавік це прекрасний мультиротор.
На цьому все пояснень не буде.
А хто думає інакше- ідіот.
Єх, ну так , пояснювати:
Розумієте різниця між українцем і хохлом полягає в тому, власне , що коли українець бачить щось добре зроблене українцем, він ніколи нікому про це не розповість. Хохол же, коли бачить щось зроблене, українцем починає шукати теорію змови, де його намагаються наїбать і так далі.
« … в чем заключается разница между: Днепровскими и Харьковскими?
200 километров дороги?
Харьковские питаются понять как их пытаются наебать , а Днепропетровские , как приумножить.»
З розмови, Коломойського з Кернесом.
Тож , Шмавік, це один з кращих мультироторів на даний момент, виготовлений в Україні. Ну по-перше через назву і на цьому можна було б завершити. Але - Шмавік це платформа, яка вже зроблена як платформа, тобто оператор має можливість, обирати камеру і оптику під задачу, вам не потрібно більше мати 4 Маvik 3E і 3 М3Т, достатньо, мати 3 Шмавіка і зміні підвіси з оптикою. Тобто саме та модульність яку ми хотіли один борт під всі - задачі.
Треба скидати - будь ласка, готовий скид - який не буде намагатися тебе вбити. Не треба скидати, можна доставити на пузо ще одну батарею. Звʼязок, зроблений довершеною.
Софт потребує допрацювання, і якісь зміни будуть вже після збору - ЗЗ від пілотів, оскільки неможливо врахувати все , при тій умові, що ти створюєш, те чого ніхто ще до тебе не робив.
Багато , кого насторожує ціна, типу 3Е коштує 1.7-1.9 к баксів. Так, тільки щоб 3Е - довести до стану БГ, треба:вкинути в нього від 700-1400 доларів : переробити пульт , систему gprs , анонімізація, скид ( який я нагадую може вбити штурмана).Переробити корпус, для встановлення спарки, зробити спарку. Антени. І це все , доречі не гарантує тобі того що , він не вмре при першому вильоті. А головне, знайти людину яка може це все зібрати, зпаяти , перевірити, вставити, і якщо щось піде не так відремонтувати.
Дуже часто, ми зіштовхуються з проблемою підвіса на М2, М3 - яку досить тяжко таки вирішити, в полі - це коли камера дрона сходить з розуму, особливо в тих випадках коли БПЛА використовується, як «бомбер», от мої 7 М2 - вже пів року в ремонті, доречі якщо ти це читаєш: « де майно нахуй ? Заєбав, скільки можна?»
Наскільки, мені - відомо, в розробці Ш- мавік , приймали участь одні з кращих, «мультіроторних дрочіл» - що є в цій країні.
Але ви можете звісно, слухати долбойобів, чия робота полягає у перенесенні, коробок з місця А в місце Б.
Короче Шмавік - це ахуєно, майже як норд-ост.
Бо ви заєбали.
#інженерка
Шмавік це прекрасний мультиротор.
На цьому все пояснень не буде.
А хто думає інакше- ідіот.
Єх, ну так , пояснювати:
Розумієте різниця між українцем і хохлом полягає в тому, власне , що коли українець бачить щось добре зроблене українцем, він ніколи нікому про це не розповість. Хохол же, коли бачить щось зроблене, українцем починає шукати теорію змови, де його намагаються наїбать і так далі.
« … в чем заключается разница между: Днепровскими и Харьковскими?
200 километров дороги?
Харьковские питаются понять как их пытаются наебать , а Днепропетровские , как приумножить.»
З розмови, Коломойського з Кернесом.
Тож , Шмавік, це один з кращих мультироторів на даний момент, виготовлений в Україні. Ну по-перше через назву і на цьому можна було б завершити. Але - Шмавік це платформа, яка вже зроблена як платформа, тобто оператор має можливість, обирати камеру і оптику під задачу, вам не потрібно більше мати 4 Маvik 3E і 3 М3Т, достатньо, мати 3 Шмавіка і зміні підвіси з оптикою. Тобто саме та модульність яку ми хотіли один борт під всі - задачі.
Треба скидати - будь ласка, готовий скид - який не буде намагатися тебе вбити. Не треба скидати, можна доставити на пузо ще одну батарею. Звʼязок, зроблений довершеною.
Софт потребує допрацювання, і якісь зміни будуть вже після збору - ЗЗ від пілотів, оскільки неможливо врахувати все , при тій умові, що ти створюєш, те чого ніхто ще до тебе не робив.
Багато , кого насторожує ціна, типу 3Е коштує 1.7-1.9 к баксів. Так, тільки щоб 3Е - довести до стану БГ, треба:вкинути в нього від 700-1400 доларів : переробити пульт , систему gprs , анонімізація, скид ( який я нагадую може вбити штурмана).Переробити корпус, для встановлення спарки, зробити спарку. Антени. І це все , доречі не гарантує тобі того що , він не вмре при першому вильоті. А головне, знайти людину яка може це все зібрати, зпаяти , перевірити, вставити, і якщо щось піде не так відремонтувати.
Дуже часто, ми зіштовхуються з проблемою підвіса на М2, М3 - яку досить тяжко таки вирішити, в полі - це коли камера дрона сходить з розуму, особливо в тих випадках коли БПЛА використовується, як «бомбер», от мої 7 М2 - вже пів року в ремонті, доречі якщо ти це читаєш: « де майно нахуй ? Заєбав, скільки можна?»
Наскільки, мені - відомо, в розробці Ш- мавік , приймали участь одні з кращих, «мультіроторних дрочіл» - що є в цій країні.
Але ви можете звісно, слухати долбойобів, чия робота полягає у перенесенні, коробок з місця А в місце Б.
Короче Шмавік - це ахуєно, майже як норд-ост.
Бо ви заєбали.
Forwarded from «Гарнізон» ☨
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Браття та сестри, побратими-гетьманці та співчуваючі нашій справі.
Сьогодні під час збору УСГД та низки громадських організацій були заарештовані учасники нашого руху, серед яких замкерівника Київського осередку та керівник по СБ УСГД міста Києва.
З самого початку затримання, нашим побратимам не повідомили жодної причини затримання, не відповіли на запитання, в який саме ввіділ їх везуть, - а після затримання правохоронці вдавались до морального тиску та погроз. Подібні репресії, зі слів самих правоохоронців, відбувалися за наказом "зверху", що дозволяє прийти до висновку, що єдина мета цих затримань - захист содомського шабашу "Sunny Bunny" та тимчасового паралізування сил контр-заходу через арешт організаторів та керівного складу.
Також були затримані активісти дружніх організацій: Права Молодь, Гарт, Центурія, Ангарта та інші. Загальна кількість заарештованих послідовників традиції на цей момент - близько 50 активістів.
І хоч наразі наших побратимів було звільнено, так звані правоохоронці не надали жодних пояснень та юридичних підстав до цього затримання.
Просимо всіх небайдужих посприяти поширенню цієї новини, для висвітлення реальної ситуації навколо ніби "незалежних" заходів содомітських збоченців.
☨ ᎩᏟᎱД🇺🇦 | Долучитись
Сьогодні під час збору УСГД та низки громадських організацій були заарештовані учасники нашого руху, серед яких замкерівника Київського осередку та керівник по СБ УСГД міста Києва.
З самого початку затримання, нашим побратимам не повідомили жодної причини затримання, не відповіли на запитання, в який саме ввіділ їх везуть, - а після затримання правохоронці вдавались до морального тиску та погроз. Подібні репресії, зі слів самих правоохоронців, відбувалися за наказом "зверху", що дозволяє прийти до висновку, що єдина мета цих затримань - захист содомського шабашу "Sunny Bunny" та тимчасового паралізування сил контр-заходу через арешт організаторів та керівного складу.
Також були затримані активісти дружніх організацій: Права Молодь, Гарт, Центурія, Ангарта та інші. Загальна кількість заарештованих послідовників традиції на цей момент - близько 50 активістів.
І хоч наразі наших побратимів було звільнено, так звані правоохоронці не надали жодних пояснень та юридичних підстав до цього затримання.
Просимо всіх небайдужих посприяти поширенню цієї новини, для висвітлення реальної ситуації навколо ніби "незалежних" заходів содомітських збоченців.
☨ ᎩᏟᎱД
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🕊2
Forwarded from Terra Kozakorum
Давні читачі знають, що автор служив в одному з добробатів МВС протягом 2014-15 рр.
До осені 2015, ми воювали на фронті та забезпечували законність у довіреній зоні тилу.
Цей рік приніс "реформу" МВС, де з перейменуванням на поліцію, відносно якісним впровадженням "пласмасової" патрульки, відбувся і фактичний розгін добровольчого руху в цій структурі скаженою гастролюючою лібералкою Згуладзе.
В підрозділів вилучалось будь яке важке озброєння і техніка, зокрема трофейне чи "перемучене", включно з погрозами кримінального переслідування. Підрозділи збивались в полки на базі своїх "главків", полишаючись автономності.
Це призвело до значного відтоку кадрів, що посилилось тим, що підрозділи штучно втративші значний рівень боєздатності, уже вподальшому рідко заводились не те що на фронт, а хоча б поблизу.
Також почались активні спроби залучення людей до "охорони громадського порядку", зокрема органів державної влади, з тим ж таки НГУ і Кордом, від чого добровольці косили тільки так.
Через це вкупі, звільнився зокрема і я, та ще чимало товаришів, хоча була можливість петляти до 2016-17, коли напівлегально можна було гаситись на ВОПах деяких бригад де були необхідні знайомства.
Подібної участі умовно уник лише "Азов", котрий наприкінці 2014 перевели з міліції до НГУ, але з кінця 2015 його вивели з фронту на маріупольські бази, з яких козаки навіпартизанами воювали окремими групами, никаючись паралельно від нацгвардійських шакалів-стукачів та ВСП - до самого 2019 і організованого заходу, маринованого 4 роки полку на Світлодарку з 30 ОМБр.
У 2015 я приїхав у відпустку за кілька місяців до виведення батальйону, кілька тижнів згодом мене почали дьоргати на різні чергування, варіантів було 3 - охорона наших баз, чергування на посиленні в райвідділку на всякі виклики, або ОГП. Крайні 2 варіанти мене ясне діло не влаштовували, хоча кілька разів торчати у відділку доволилось, але без виїздів, і я спокійно собі катався стерегти бази, де можна було спокійно, до тижня собі сидіти на природі та читати книги, смажити шашлик, привести подружку і взагалі займатись чим завгодно. Можна було помінятись місцями з тими кому простіше було робити шось в Києві, і тебе ще десь тиждень не займали. Казка.
Але по мірі того, як люди прибували з АТО перед повним виведенням, бажаючих відкосить від нудної мєнтовської дурі значно більшало, і вже треба було включати режим максимального морозу - шоб не ходить на ОГП я ходив на обстеження у відомчу лікарню, розказував шо мені треба на залік/сесію/хрестини/поминки/весілля, що просто захворів, а інколи і не брав трубки, до звільнення з перемінним успіхом так я крутився місяці 3. Один раз мене таки висмикнули на охорону ВР, на яку ми з товаришем прийшли в гражданці сказавши шо забули форму (підйобка на флектарн котру по космічним цінам разом з рюкзаками закупляв син Авакова) - вдома 🤷♂ і попивши до обіду каву, в Маріїнці пішли по своїх справах.
Декому щастило менше, цікавою в цьому сенсі була історія шитої справи загиблого Ігоря Гуменюка, якому інкримінували теракт під радою, сам Ігор теж на той момент часу був діючим міліціонером батальйону "Січ", і звісно знав що в очепленні, де не де, будуть загнані на ОГП вояки добробатів, цей момент не врахували власне кажучи мусора коли ліпили йому кидок гранати.
Інколи доходило до сюрреалістичного, коли добровольці відпускали по тихій воді затриманих іншими ментами своїх же побратимів чи однопартійців.
Можна не йти на компроміс з сумлінням і спобів уникнути зашквару існує безліч. Строковики НГУ собі було ламали пальці аби не охороняти підарасів.
Коли ж маневрів не лишається, можна зробити Вчинок, ось як добровольці-націоналісти і християни київських підрозділів, котрі принципово звільнились у 2016 (коли їх вперше намагались залучити після перемелювання системою) через свою незгоду з диктатурою репресивної педерастичної толерантності.
Один з присутніх на відео - Максим Непийпиво, братчик, доброволець роти "Свята Марія", в подальшому диверсант ГУР, загиблий з 3 іншими лицарями "Братства" під час диверсії на Брянщині, 25 грудня 2022 року:
До осені 2015, ми воювали на фронті та забезпечували законність у довіреній зоні тилу.
Цей рік приніс "реформу" МВС, де з перейменуванням на поліцію, відносно якісним впровадженням "пласмасової" патрульки, відбувся і фактичний розгін добровольчого руху в цій структурі скаженою гастролюючою лібералкою Згуладзе.
В підрозділів вилучалось будь яке важке озброєння і техніка, зокрема трофейне чи "перемучене", включно з погрозами кримінального переслідування. Підрозділи збивались в полки на базі своїх "главків", полишаючись автономності.
Це призвело до значного відтоку кадрів, що посилилось тим, що підрозділи штучно втративші значний рівень боєздатності, уже вподальшому рідко заводились не те що на фронт, а хоча б поблизу.
Також почались активні спроби залучення людей до "охорони громадського порядку", зокрема органів державної влади, з тим ж таки НГУ і Кордом, від чого добровольці косили тільки так.
Через це вкупі, звільнився зокрема і я, та ще чимало товаришів, хоча була можливість петляти до 2016-17, коли напівлегально можна було гаситись на ВОПах деяких бригад де були необхідні знайомства.
Подібної участі умовно уник лише "Азов", котрий наприкінці 2014 перевели з міліції до НГУ, але з кінця 2015 його вивели з фронту на маріупольські бази, з яких козаки навіпартизанами воювали окремими групами, никаючись паралельно від нацгвардійських шакалів-стукачів та ВСП - до самого 2019 і організованого заходу, маринованого 4 роки полку на Світлодарку з 30 ОМБр.
У 2015 я приїхав у відпустку за кілька місяців до виведення батальйону, кілька тижнів згодом мене почали дьоргати на різні чергування, варіантів було 3 - охорона наших баз, чергування на посиленні в райвідділку на всякі виклики, або ОГП. Крайні 2 варіанти мене ясне діло не влаштовували, хоча кілька разів торчати у відділку доволилось, але без виїздів, і я спокійно собі катався стерегти бази, де можна було спокійно, до тижня собі сидіти на природі та читати книги, смажити шашлик, привести подружку і взагалі займатись чим завгодно. Можна було помінятись місцями з тими кому простіше було робити шось в Києві, і тебе ще десь тиждень не займали. Казка.
Але по мірі того, як люди прибували з АТО перед повним виведенням, бажаючих відкосить від нудної мєнтовської дурі значно більшало, і вже треба було включати режим максимального морозу - шоб не ходить на ОГП я ходив на обстеження у відомчу лікарню, розказував шо мені треба на залік/сесію/хрестини/поминки/весілля, що просто захворів, а інколи і не брав трубки, до звільнення з перемінним успіхом так я крутився місяці 3. Один раз мене таки висмикнули на охорону ВР, на яку ми з товаришем прийшли в гражданці сказавши шо забули форму (підйобка на флектарн котру по космічним цінам разом з рюкзаками закупляв син Авакова) - вдома 🤷♂ і попивши до обіду каву, в Маріїнці пішли по своїх справах.
Декому щастило менше, цікавою в цьому сенсі була історія шитої справи загиблого Ігоря Гуменюка, якому інкримінували теракт під радою, сам Ігор теж на той момент часу був діючим міліціонером батальйону "Січ", і звісно знав що в очепленні, де не де, будуть загнані на ОГП вояки добробатів, цей момент не врахували власне кажучи мусора коли ліпили йому кидок гранати.
Інколи доходило до сюрреалістичного, коли добровольці відпускали по тихій воді затриманих іншими ментами своїх же побратимів чи однопартійців.
Можна не йти на компроміс з сумлінням і спобів уникнути зашквару існує безліч. Строковики НГУ собі було ламали пальці аби не охороняти підарасів.
Коли ж маневрів не лишається, можна зробити Вчинок, ось як добровольці-націоналісти і християни київських підрозділів, котрі принципово звільнились у 2016 (коли їх вперше намагались залучити після перемелювання системою) через свою незгоду з диктатурою репресивної педерастичної толерантності.
Один з присутніх на відео - Максим Непийпиво, братчик, доброволець роти "Свята Марія", в подальшому диверсант ГУР, загиблий з 3 іншими лицарями "Братства" під час диверсії на Брянщині, 25 грудня 2022 року:
🔥2
Forwarded from Авангард (АКС)
Вони дали бій!
Рівно 80 років тому, 21 квітня, розпочалася найбільша битва Української Повстанської Армії. Вона тривала з 21 по 25 квітня 1944 року. В історіографії вона відома, як "Битва під Гурбами", коли невеличке селище стало епіцентром буремних подій. Тоді в Гурбенському лісі зібралися великі відділи УПА, що переходили радянсько-німецьку лінію фронту, також з ними була велика кількість мирних жителів, які шукали порятунку у повстанців від більшовиків. Всього там зібралося близько 5 тисяч людей, з яких 3 тисячі були повстанцями, ще 1 тисяча неозброєних новобранців, та 1-1.5 тис. мирних жителів. Більшовики забажали одним ударом знищити великі сили УПА, що, безумовно, привело б до величезного удару, як по моральній, так і по боєвій силі підпілля. Проти 3 тисяч озброєних повстанців було кинуто 5 бригад внутрішніх військ НКВС, окремі частини РСЧА, танки, авіацію, частини кінноти, тощо. Всього повстанцям протистояло від 15 до 30 тис. більшовиків. УПА не стала тікати, а дала бій. 4 дні продовжувалася битва і тільки тоді, коли ситуація загрожувала повним оточенням, повстанці пішли на прорив і успішно вирвалися з кільця. Не дивлячись на кількість залучених ресурсів, більшовики так і не змогли виконати жодну з поставлених задач. Не вдалося ані знищити повстанців, ані завдати їм нищівної поразки. Навпаки, вони самі понесли серйозні втрати. Але комуністи знайшли на кому відігратися. Під час битви до полону червоних потрапила певна кількість неозброєних новобранців УПА та звичайних місцевих жителів. Більшість з них була розстріляна без суду і слідства.
Битва під Гурбами була і залишається однією із найвеличніших сторінок нашої історії.
Рівно 80 років тому, 21 квітня, розпочалася найбільша битва Української Повстанської Армії. Вона тривала з 21 по 25 квітня 1944 року. В історіографії вона відома, як "Битва під Гурбами", коли невеличке селище стало епіцентром буремних подій. Тоді в Гурбенському лісі зібралися великі відділи УПА, що переходили радянсько-німецьку лінію фронту, також з ними була велика кількість мирних жителів, які шукали порятунку у повстанців від більшовиків. Всього там зібралося близько 5 тисяч людей, з яких 3 тисячі були повстанцями, ще 1 тисяча неозброєних новобранців, та 1-1.5 тис. мирних жителів. Більшовики забажали одним ударом знищити великі сили УПА, що, безумовно, привело б до величезного удару, як по моральній, так і по боєвій силі підпілля. Проти 3 тисяч озброєних повстанців було кинуто 5 бригад внутрішніх військ НКВС, окремі частини РСЧА, танки, авіацію, частини кінноти, тощо. Всього повстанцям протистояло від 15 до 30 тис. більшовиків. УПА не стала тікати, а дала бій. 4 дні продовжувалася битва і тільки тоді, коли ситуація загрожувала повним оточенням, повстанці пішли на прорив і успішно вирвалися з кільця. Не дивлячись на кількість залучених ресурсів, більшовики так і не змогли виконати жодну з поставлених задач. Не вдалося ані знищити повстанців, ані завдати їм нищівної поразки. Навпаки, вони самі понесли серйозні втрати. Але комуністи знайшли на кому відігратися. Під час битви до полону червоних потрапила певна кількість неозброєних новобранців УПА та звичайних місцевих жителів. Більшість з них була розстріляна без суду і слідства.
Битва під Гурбами була і залишається однією із найвеличніших сторінок нашої історії.
👍3