Forwarded from Terra Kozakorum
І наостанок теми - дуже сумна історія.
Більшість минулоріч влітку читали і досі вже звісно забули історію, про захоплення арештантом конвоїрів в київському суді, що був нагло убитий при штурмі приміщення силовиками.
Гражданє з кліпухою, навіть особливо не утруждались в тому щоб дізнатись хто це.
Ним був Ігор Гуменюк - націоналіст, член організації "Сокіл", ветеран АТО, що воював біля донецького аеропорту.
З Ігорем я перетинався у 2014 році, і можу сказати що це була чесна, дуже ідейна і дисциплінована людина, носій воїнських чеснот.
Йому інкримінували теракт під Верховною радою в 2015 під час імплементації Мінських угод. В незалежності від того винуватий він був в цьому чи ні - він провів за гратами, вдумайтесь лише (!!!) 8 років навіть без винесення вироку.
Через це Ігора оминула ветеранська амністія після початку повномасштабки, хоча він добивався направлення його в штурмові підрозділи, включно з авіатурами в осаджений Маріуполь, що було мандрівкою в один кінець, з 1 зі 100 шансів взагалі туди долетіти.
Втім серед тих мусорів котрі ламали його 8 років, туди явно не зголосився жоден, тримаючи людину майже десятиліття на правах навіть не ув'язненого, а раба. Хоча всі хто проходили по справі разом з ним вже давно воювали.
5 липня 2023 Ігор учинив акт відчаю, за що був абсолютно блюзнірськи позбавлений життя.
Згадайте сьогодні про людину, яку вбили в центрі європейської столиці лише за сам факт бажання не бути скотом, від чого на жаль далекі ті хто плюють на його кіски.
Царство Небесне!
"Гуменюк" присутній!
Більшість минулоріч влітку читали і досі вже звісно забули історію, про захоплення арештантом конвоїрів в київському суді, що був нагло убитий при штурмі приміщення силовиками.
Гражданє з кліпухою, навіть особливо не утруждались в тому щоб дізнатись хто це.
Ним був Ігор Гуменюк - націоналіст, член організації "Сокіл", ветеран АТО, що воював біля донецького аеропорту.
З Ігорем я перетинався у 2014 році, і можу сказати що це була чесна, дуже ідейна і дисциплінована людина, носій воїнських чеснот.
Йому інкримінували теракт під Верховною радою в 2015 під час імплементації Мінських угод. В незалежності від того винуватий він був в цьому чи ні - він провів за гратами, вдумайтесь лише (!!!) 8 років навіть без винесення вироку.
Через це Ігора оминула ветеранська амністія після початку повномасштабки, хоча він добивався направлення його в штурмові підрозділи, включно з авіатурами в осаджений Маріуполь, що було мандрівкою в один кінець, з 1 зі 100 шансів взагалі туди долетіти.
Втім серед тих мусорів котрі ламали його 8 років, туди явно не зголосився жоден, тримаючи людину майже десятиліття на правах навіть не ув'язненого, а раба. Хоча всі хто проходили по справі разом з ним вже давно воювали.
5 липня 2023 Ігор учинив акт відчаю, за що був абсолютно блюзнірськи позбавлений життя.
Згадайте сьогодні про людину, яку вбили в центрі європейської столиці лише за сам факт бажання не бути скотом, від чого на жаль далекі ті хто плюють на його кіски.
Царство Небесне!
"Гуменюк" присутній!
Forwarded from НІП «Тиск»
НІП «Тиск»
Photo
Вільна - тендітна дівчина з міцним характером.
Пройшла вишкіл до повноліття, а щойно виповнилось 18 поїхала на передову.
Це історія госпітальєрки Вільної.
Катя ще школяркою волонтерила та прагнула поїхати на фронт.
«Шукалала можливості, навчалась, проходила вишколи, і чекала повноліття... вже 18-річною вирушила на свій перший виїзд в Авдіївську промзону, до Вовків Да Вінчі»
Це був 2017 рік.
Вільна - досвідчений бойовий медик. Вона вправно володіє усіма навичками бойового медика.
Від початку Великої війни була медиком розвідгрупи, виходила з групою на різні завдання.
На своєму шляху Катя зустрічалась з чоловічою упередженістю, але власним прикладом розвіює стереотипи.
Вона впевнена у своїх перевагах. Навіть з невеликою будовою тіла, можна обіймати бойові посади.
«Якось спекотного літа ми працювали з однією дуже крутою розвідротою, в напрямку Кліщіївки.
Нам повідомили про пораненого, відрив нижньої кінцівки. Це був наш знайомий. Ми з бойовим медиком підрозділу (колишнім госпітальєром) вскочили в хамві - броня є броня. Обоє компактної статури, якраз для зручної роботи в обмеженому просторі броневика.
Це було правильне рішення, на під’їзді до точки ворог нас зустрів артобстрілом. Перший приліт поряд в посадку, другий прямо перед авто - яскраво-червоний спалах, довкола здійнялась безпросвітна курява пилу. Де ж той 300-ий, думаю я. Зв’язку немає, а ворог не шкодує снарядів.
Нарешті, він тут. Затягли в авто. Одразу робота за алгоритмом. Мій напарник підключає раніше підготовлену цільну кров. Вже не перекладаємо, веземо прямо на стаб. Стабілізуємо в дорозі, живий. Завдяки всім, хто долучився до порятунку.
Я на мить замислилась, що потрапила в якийсь чортів американський бойовик: хамві, переливання крові, вибухи на тлі. Та, на жаль, це не декорації, тут все по-справжньому: калічаться люди, по-справжньому гинуть»
Катерина також є інструктором навчального центру Госпітальєрів.
«Людина-перлинка в барвистому намисті нашого батальйону. Нехай її тендітна зовнішність не вводить в оману, її мужності позаздрить кожен чоловік,» - говорить посестра Вірна.
Ми оповідаємо про наших госпітальєрів, щоб закарбувати їхні світлі образи у спільній історії темних часів.
Джерело
Пройшла вишкіл до повноліття, а щойно виповнилось 18 поїхала на передову.
Це історія госпітальєрки Вільної.
Катя ще школяркою волонтерила та прагнула поїхати на фронт.
«Шукалала можливості, навчалась, проходила вишколи, і чекала повноліття... вже 18-річною вирушила на свій перший виїзд в Авдіївську промзону, до Вовків Да Вінчі»
Це був 2017 рік.
Вільна - досвідчений бойовий медик. Вона вправно володіє усіма навичками бойового медика.
Від початку Великої війни була медиком розвідгрупи, виходила з групою на різні завдання.
На своєму шляху Катя зустрічалась з чоловічою упередженістю, але власним прикладом розвіює стереотипи.
Вона впевнена у своїх перевагах. Навіть з невеликою будовою тіла, можна обіймати бойові посади.
«Якось спекотного літа ми працювали з однією дуже крутою розвідротою, в напрямку Кліщіївки.
Нам повідомили про пораненого, відрив нижньої кінцівки. Це був наш знайомий. Ми з бойовим медиком підрозділу (колишнім госпітальєром) вскочили в хамві - броня є броня. Обоє компактної статури, якраз для зручної роботи в обмеженому просторі броневика.
Це було правильне рішення, на під’їзді до точки ворог нас зустрів артобстрілом. Перший приліт поряд в посадку, другий прямо перед авто - яскраво-червоний спалах, довкола здійнялась безпросвітна курява пилу. Де ж той 300-ий, думаю я. Зв’язку немає, а ворог не шкодує снарядів.
Нарешті, він тут. Затягли в авто. Одразу робота за алгоритмом. Мій напарник підключає раніше підготовлену цільну кров. Вже не перекладаємо, веземо прямо на стаб. Стабілізуємо в дорозі, живий. Завдяки всім, хто долучився до порятунку.
Я на мить замислилась, що потрапила в якийсь чортів американський бойовик: хамві, переливання крові, вибухи на тлі. Та, на жаль, це не декорації, тут все по-справжньому: калічаться люди, по-справжньому гинуть»
Катерина також є інструктором навчального центру Госпітальєрів.
«Людина-перлинка в барвистому намисті нашого батальйону. Нехай її тендітна зовнішність не вводить в оману, її мужності позаздрить кожен чоловік,» - говорить посестра Вірна.
Ми оповідаємо про наших госпітальєрів, щоб закарбувати їхні світлі образи у спільній історії темних часів.
Джерело