Хто з вас, шаноўныя, хацеў бы сабе такога адваката?

ось вона українська кмітливість

Вже наближається година
Коли останній з нас дійде
Що вже померла Україна
І більш ніколи не буде

Дмитро Корчинський

Немає у журналістів функцій «розслідування». Просто закарбуйте це у свідомості. Все чітко регламентується Кримінальним процесуальним кодексом України. Ця функція є у Нацполії, БЕБ, НАБУ, ДБР, СБУ.

Журналістів серед цих органів немає. Всі «розслідування», які вони знімають - в більшості випадків, це шантаж, виманювання грошей чи бажання збити якогось чиновника з займаної посади. Найчастіше останнє.

Тому, всіх журналістів - ласкаво просимо в армію. Я загалом не вважаю, що окрім як висвітлення війни, під час воєнного стану цей рід занять потрібний. Набагато частіше він шкодить державним інтересам. Що ми хочемо від простих громадян з IQ нижче середнього, коли фізично здорового журналіста - «патріота» призовного віку в армію ввічливо запросити не можуть? А все населення, в тому числі й найбільш «патріотичне» це ще й вихваляє.

@sanatoriy_satani

Мабуть, у мене якесь нетипове розуміння патріотизму та націоналізму. Я, наприклад, не хочу щоб українці, а тим паче, націоналісти гинули, бо їх і так загинуло більш ніж дохуя. Тисячі: від ветеранів правого руху та навколофутбольних молодих - до звичайних виборців «Свободи». Я не ходжу по інтервʼю, не розповідаю про мобілізації 14-річних, закриття тилових дискотек у Львові, і про F-16 в травні, які прилетять і переможуть московитів.

А ті, хто розповідають про «воювати будуть всі» (с) репостять постіки про бідного 27-річного лоботряса, який бігає з камерою по центру Києва, замість того щоб бігати, хоча б, з камерою, а краще - з автоматом, по Часовому Яру. І вважають, що мамина бубочка не може захищати Україну на фронті, бо він, о боже, журналіст - «розслідувач».

Я б ще окремо нагнув охоронців ТЦ, які віддають невідомо кому відео з камер спостережень, на якому видно діючих військовослужбовців. Військовослужбовці не вчинили жодне правопорушення: не вкрали жувальну гумку в супермаркеті, щоб це відео комусь передавати. А джинсовики зі слідство.інфо - це не правоохоронний орган, щоб їм передати відеоматеріали, відзняті охуєвшою охороною ТЦ: такими ж лоботрясами, що підлягають мобілізації, як і горе-журналіст.

@sanatoriy_satani

Діду, у Рай мене не пустять, зате у пеклі я твердо знаю є УНСО.
Слава Нації- смерть ворогам!
І дякую, що ще живий. І досі хуяриш зі свого міномету.

Це певно, останній текст на цю тему, хоча кожен з текстів був останнім. Але, і все що написано до але, втрачає свій сенс- треба або діяти, або вже якось відпустити цю історію. В тім, в руках- дурня , владу має випадковість і найслабша карта чи не так, діти мої.

https://music.youtube.com/watch?v=N3ENhaYoHK4&si=8QiYd3osx9tvzXr-

Кампанію літа 24 можна буде описати, як відкат, на підготовлені чи не дуже, підготовлені позиції.
Є два військових підходи:
1. Війна на виснаження.
2. Війна на винищення.
І хоч, більшість думає, що це одне і теж саме, проте , єдине , що обʼєднує ці слова - морфологічна форма.
Це кардинально- різні підходи до організації- дій і використання засобів. Українці вели війну на винищення у період з 24.03.22 по 1.09.22 виключно. Потім загальновійськова еліта, змогла «обуздать махновщину» - і події на землі почали, відбуватися у рамках- доктрини « вичерпання», тобто Залужний, вирішив «перестояти» - Герасімова, обмеживши при цьому, армію у маневрі, таку ж ідею розділяє і пан Сирський, що один , що другий намагається строчити, сили і засоби противника, одним словом сили оборони можна описати так: « Криваві» - тобто , ми розматуємо противника і розматуємось самі.
Єдина проблема в тому, що ніхто генералалів не вірить у те, що армію рф можна перестояти, або розмотати, проте продовжують діяти у цій парадигмі- стоїки.
Це і приводить нас до того, в чому ми зараз з вами всі опинились.
Війна ж на винищення- потребує лише одного готовності до ризику, тобто - або ми або вони « тотальна війна» за Клаузевіцем.
Клаузевіц розділяв війни на два типи:
1. Війна тотальна
2. Війна обмежена( колоніальна)
Українська еліта , намагається вести саме колоніальну війну - тобто, війну в якій сторони мають колись таки на чомусь тай домовитись. Вийти з клінчу з мінімальними втратами. Залишивши при собі максимум ресурсів і важелів впливу. Тому ми і маємо те, що маємо- а точніше, те що заслужили. Класичне українське- за двома зайцями.
Багато, народу на цьому підєбалось свого часу.
Банальна істина: « маленький колгосп , не переможе великий колгосп» .
Вам звісно, не подобається така конотація. Але іншої не буде.
Питання в іншому:
Який сенс нам, боронити провінції, коли ви не хочете боронити поліси?
Яким чином, у воюючий країні можлива - «нескорена» вечірка?
Я прекрасно, розумію відсутність мотивації йти на війну, може навіть не дуже засуджую. Дійсно причини є : соціальні, економічні та ідеологічні. Адже жодна колоніальна війна, зрештою, не була виграна. Та й у України немає шансів у колоніально-колгоспній війні.
Але, ми маємо всі шанси перемогти у війні тотальній. Треба просто знову зробити її такою.
Дайте, нам причини знову- осягнути, необхідність винищення загарбника - на рівні потреби у повітрі.
А ми вам аналітику і події від якої у вас знову буде, я вибачаюсь « хуй» вставать.
Все в цьому світі починається з сенсів, сенси створюють необхідність, а необхідність провокує на прямі дії.
Вкладіть в нас смисли і віру в те, що зможете наповнити «пусті міста». Що ви варті того, щоб пережити « теплі зими».
А ми в свою чергу знову перетворимо війну колоніальну на « джихад». А в «джихаді» ми непереможні.

Якщо раптом хтось із шановного паньства вважає - з причини власної наївності - що в давнину люди були благочестивішими та більш інтегрованими в церковне життя, ніж ми, прошу звернути увагу на те, як Кирило Транквіліон-Ставровецький в першій половині XVII століття (!) сварить свою паству (і всіх потенційних читачів "Євангелія Учительного"). Хіба ж усе це сказано не про нас? А ви гадаєте, що за тисячу років до Ставровецького все було краще? :)

«Але й без всякої нужди, коли прийдеш у церкву наче на молитву, тоді нудишся, душею страждаєш, ногами, як кінь, перегинаєш, ротом своїм позіхаєш, слину примножуєш, очима туди-сюди стріляєш, серце на любодіяння відпускаєш, тілом стіни підпираєш, у розумі чаші їжі споглядаєш, і лихву рахуєш, і без страху Божого стоїш у домі Його, і без терпіння. О роде лукавий, чи це Богові віддаєш? Чи так стоїш перед князем і царем земним? Але перед ним як витесаний стоїш, перед страшнішим від царів земних ані трохи не віддаєш тої чести. Ані тих, що служать Йому, не шануєш. Коли-бо священик хоче прочитати на користь душам вашим слово утішення, що може спасти душі ваші, тоді ви зразу гніву сповнюєте серце ваше, і в душах ваших погано говорите про тих, що приносять вам світло, бо не дає вам скоро розбігтися на видовища сатанинські, на ігрища, у блудилища, у корчми. І не лише день і ніч там тратять, але й завжди перебувають при примарах сміхотворних, де дияволи хитро покрадають спасення людське. Це я нині у вас бачу, роде поганий. І скажи мені, чи, так чинячи, уникнеш Суду Божого і муки тої страшної? Так, не уникнеш, бо поганими звичаями і нетерпінням душу твою губиш».

Додаю фрагмент фрески з сюжетом вигнання торгуючих з храму - з Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської Лаври (взяв з книги П. М. Жолтовського "Монументальний живопис на Україні XVII-XVIII ст." - К.: Наукова думка, 1988).