Для політиків мобілізація - політичне питання. Політик не хоче мобілізації, тому що хоче подобатися електорату. Політик завжди думає про вибори; для політика програш на виборах означає програш у війні, а не навпаки. Нечасто буває, щоб політик став, як Вінстон Черчилль, військовим вождем країни, поклав свою політичну кар'єру на вівтар перемоги у війні. У нас немає таких політиків.
Для генералів мобілізація - питання ресурсів, необхідних для ведення війни. Для генералів електорат - це солдати. Солдати мають бути молодими, сильними, здоровими, навченими військовій науці, і бажано мотивованими. Генералам байдуже, звідки візьмуться ці люди, хто вони будуть - робітники, селяни, депутати чи чиновники. Головне, щоб вони були вчасно і в потрібній кількості.
Військкоматам байдуже, де брати людей у солдати. Для них мобілізація - це важка, невдячна робота, не завжди, до речі, прибуткова. Вони змушені шукати солдатів на вулицях, ловити їх у нічних клубах, дорогою на роботу або в дитячий садок. Військкоматам наплювати на здоров'я, мотивацію, військовий досвід, на важливість роботи, яку мобілізовані виконують у тилу. Їхнє завдання - виконати план війни.
Для населення мобілізація - питання життя і смерті. Бо після навіть найбільш геройської смерті в бою немає вже ні перемоги, ні України, ні самого життя.
Ніхто не хоче вмирати. Тому нехай спочатку вмирають військові - бо їм за це гроші платять. Потім нехай помирають поліціянти - тому що вони носять зброю і нас штрафують. Потім чиновники - тому що ми їх ненавидимо. Потім бізнесмени - тому що багаті. Потім депутати, діти еліти, війська НАТО, і тільки після них можемо бути ми. Якщо спіймаєте. Бо ми нещасні, маленькі українці.
Ось за таких людей і воює імперія. За маленьких, бідних, нещасних, яким усі винні. Вона їх завойовує, борзих розстрілює, сопливим витирає сльози, дає пайку, заганяє в стійло, дозволяє носити вишиванку і вивчати в школах українську мову. Факультативно.
А потім - забирає їх в свою імперську армію. І жене далі на захід, щоб завоювати інших маленьких, дурненьких європейців, яким так само, як і маленьким українцям, нема за що воювати і не хочеться вмирати.
За все доведеться заплатити. Якщо не вам, то вашим дітям